Чоклінґ Рінпоче, джерело - Chokgyur Lingpa Foundation Народжений у 1953 році, Лунґток Ґʼяцо, другий старший син Тулку Урґʼєна Рінпоче, був визнаний Його Святістю 16-м Кармапою в Цурпу як 4-та реінкарнація Терчена Чоґʼюра Дечена Лінґпи. Йому дали імʼя Ґʼюрме Девей Дордже – формально знаний як Кела Чоклінґ і Цикей Чоклінґ.  У 1959 році Чоклінґ Рінпоче зі своїм старшим братом Чокʼї Ньїмою Рінпоче вступили до молодшої школи лам у Далгузі, у Індії. У віці 11 років вони обоє повернулися до Сіккіму та вступили до монастиря «Румтек», яка була резиденцією 16-го Кармапи, де пліч-о-пліч вони розпочали одержувати передову монастирську освіту.  У Румтеку Цикей Чоклінґ Рінпоче завершив важкий курс навчання під керівництвом численних видатних буддійських майстрів, якими головував сам Його Святість. Під керівництвом Кенчена Транґу Рінпоче він вивчав буддійську філософію, за допомогою Превелебного Тенґи Рінпоче він засвоїв докладне тренування в ритуалах Ваджраяни й під керівництвом Його Превелебності Калу Рінпоче він звершив Шість Доктрин Наропи.  На додаток до цього, Цикей Чоклінґ Рінпоче одержав істотну передачу усієї лінії нінґма від Кʼябдже Ділґо Кʼєнце Рінпоче та Кʼябдже Дуджома Рінпоче. Від свого батька, Тулку Урґʼєна Рінпоче, Цикей Чоклінґ Рінпоче кілька разів одержував передачу на родовід «Чоклінґ Терсар», на «Нові Скарби», які були відкриті його попередником, Першим Чоґʼюром Лінґпою.  У 1974 році Цикей Чоклінґ Рінпоче й Чокʼї Ньїма Рінпоче залишили Румтек і помандрували суходолом до Катманду, де приєдналися до своїх батьків. Родиною вони виконали наказ 16-го Кармапи й, долаючи труднощі, збудували один із найбільших монастирів Непалу, «Ка-Ньїнґ Шедруб Лінґ», який згодом урочисто відкрив Його Величність король Бірендра Бір Біркам Ша та освятив 16-й Кармапа в 1976 році. Із тих пір Цикей Чоклінґ Рінпоче проживав у монастирі, де був ваджровим майстром, керуючи складними та потужними ритуалами Ваджраяни, які виконувалося задля блага монастирської спільноти, а також для зібрання мирян.  Рінпоче слугував майстром церемоній Ваджраяни в монастирі «Ка-Ньїнґ Шедруб Лінґ» і декількох …

Джерело світлини - New York Times Превелебна Санґʼє Кандро розмовляла з Сімнадцятим Кармапою, Орґʼєном Трінле Дордже [для журналу «Мандала» за квітень-травень 2004 року] раніше цьогоріч про ум, медитацію та відмінності, якщо такі є, між традиціями каґʼю та ґелуґ.  Превелебна Санґʼє Кандро: Ум має дуже велике значення в буддизмі, але це щось геть  невиразне, що важко зрозуміти. Чи міг би Його Святість пояснити, як розуміти ум та як із ним працювати?  Його Святість Кармапа: Щоб зрозуміти природу ума, є два шляхи: один простіший, другий складніший. Простіший шлях передбачає, що ваш лама ознайомлює вас із природою ума, і, спираючись на це, ви працюєте далі й пізнаєте ум та його природу.  Якщо говорити про складніший шлях, навіть, якщо лама ознайомлює вас із природою ума, усе ж може бути складно зрозуміти його природу. Тому, щоб дійсно зрозуміти справжню природу ума, ознайомлення, яке здійснює лама, має супроводжуватися вірою, переконанням та палкими молитвами. Тоді ви одержите сіддгі вашого ґуру.  Багато людей може говорити про природу ума, але, якщо ви маєте кармічний звʼязок із ламою, навіть якщо слова будуть такими самими, ефект відрізнятиметься.  СК: Який вид медитації найефективніший?  ЙС: Загалом, чутливі істоти мають різні прагнення. Відповідно до власних задумів та побажань, той вид медитації, який приносить користь особисто вам, є найкращою медитацією. Недоречно говорити, що є якийсь один найефективніший різновид медитації. Наприклад, медитація на порожнечу дуже важлива, але вона може не бути найкращою для кожного; інакше її повний потенціал може не реалізуватися цілком.  СК: Які головні відмінності між традиціями ґелуґ та каґʼю?  ЙС: На мій погляд, значних відмінностей немає. Обидві традиції належать до Магаяни, їх погляд це Мадгʼяміка, а поведінка - це Віная. І практики майже однакові в усіх традиціях тибетського буддизму.  Є різниця в деревах родоводів. Традиція ґелуґ походить від Лами Цонкапи, тоді як традиція каґʼю – від Марпи, Мілареми та Ґампопи. Є також деякі незначні …

Далай-лама, джерело - pixabay.com Текст від Його Святості Далай-лами  Головне джерело щастя полягає в тому, щоб відчувати доброту та душевне тепло до інших. Ми всі такі ж, як інші люди. Ми однаково народжуємося, однаково вмираємо й хочемо жити щасливим життям.  Ключ до щастя - це спокійний ум. Це не щось, що ми можемо купити. Внутрішній мир кожен із нас має культивувати зсередини. Усі релігійні традиції, попри  філософські розбіжності, які є між ними, несуть однакове послання, що любов і душевна теплота є основою такого душевного спокою.  Мені іноді хочеться, щоб ми більше були схожі на дітей, які від природі відкриті та приймають інших. Натомість, дорослішаючи, ми не розвиваємо наш природний потенціал і  відчуття фундаментальних людських цінностей. Нас захоплюють відмінності, які є другорядними, і ми схильні думати категоріями «ми» та «вони». Це може змінити освіта. Нам слід навчитися розрізняти деструктивну природу емоцій, таких як гнів, страх та привʼязаність, які порушують наш душевний спокій, від позитивних якостей емоції співчуття, які є справжнім джерелом щастя.  Я часто запитую себе, у чому сенс життя. І роблю висновок, що він полягає в тому, щоб бути щасливим. Ми гадки не маємо, що трапиться з нами в майбутньому, але живемо надією, що надихає нас жити далі. Іноді є недостатньо розуміння того, що таке сенсорна свідомість та ментальна свідомість. Абсолютне джерело щастя - це ментальне відчуття радості, а не багатство чи матеріальні речі. Сенсорне задоволення, яке забезпечують матеріальні речі, як правило, нетривке. Таке задоволення не розвіює занепокоєння та страх. Із іншого боку, ментальна радість підтримується сама по собі.  Нині вчені також погоджуються, що наша основна людська природа співчутлива та добросердечна, адже так починаються наші життя. Без материнської любові та ласки ми б не вижили. Оскільки наше власне щастя залежить від інших людей, природно відчувати тепло до них. Людські істоти чуйні. Якою б прекрасною не була квітка, вона не відреагує …

[caption id="attachment_9312" align="alignright" width="423"] Tsoknyi Rinpoche[/caption] Є дуже відома історія про ламу традиції друкпа каґʼю, одну з минулих інкарнацій Цокні Рінпоче – мені здається, позаминулу. У Східному Тибеті є багато людей, яких ми називаємо чакпа – бандитів. Зазвичай вони грабують бідних паломників на шляху до Лгаси, але також крадуть коней, яків. І цей пересічний хлопчик був частиною групи бандитів. Він був молодим, тому інші члени угрупування дали йому роботу відганяти коней з місця крадіжки на інший бік долини. Якось бандити вкрали 4 коней, і він повів їх. Одна коняка йшла повільно, а не бігла швидко. Він через це був дуже знервований, адже власники коней могли спіймати бандитів і вбити. Хлопець настільки розізлився, що хлиснув кобилу по череву. Із нього тієї ж миті зʼявилося лоша. І одразу ж після цього кобила почала вилизувати своє дитя. Споглядаючи це, хлопець збагнув, що навіть тварини бувають настільки співчутливі одна до одної, і після цього розламав свою рушницю, ножа й полишив життя бандита, ставши видатним практиком Цокні. Вам важливо це почути, адже це установка Магаяни – вона не розглядає будь-яку вашу дію як винятково погану й злодійську. Усі дії, якщо ви маєте правильне устремління, можуть, привести до чогось хорошого. Окрім неправильного погляду і, напевне, злостивих думок. Із оригінальним відео від Рінпоче можна ознайомитися тут. На українську текст переклав Тарас Жуковський, редагувала Марина Рябикіна.

Джерело фото: pixabay.com «Лераб Лінґ», Франція, 21 серпня 2021 року  Коли Орґʼєн Тобґʼял Рінпоче навчав тексту «Ламрім Єше Ньїнґпо» й пояснював параміту щедрості, він відчув, що важливо повʼязати це вчення ближче з людьми Заходу, і дав ці дуже корисні настанови.  Перша з шістьох параміт, звершення щедрості, не лише про те, щоб давати речі бідним людям. До параміти щедрості включаються офіри як Трьом Дорогоцінностям, так і нужденним.  Я помітив дещо стосовно пожертв, що видається мені дивним, і хочу поговорити з вами про це.  Коли виконується ритуал і цоґ у тибетському контексті, багато людей приєднуються до цього. Кожен лама й монах приносить велику торбу й боул. Миряни – жінки й чоловіки – приносять пахощі, масло та трохи грошей. Якщо ви поїдете в Тибет, ви все це побачите. Власне кажучи, лами й монахи повинні приносити більше офір, ніж миряни, але насправді вони всі приносять порожню торбу та порожній боул. Лами рідко роблять навіть найменшу офіру, у той час як кожен мирянин приносить щось. Це відбувається скрізь у Тибеті – однак це неправильно.  Ми досягаємо просвітлення, коли звершили накопичення й знищили всі затьмарення – лами й монахи знають про це більше, ніж миряни. Якщо мій лама, Ділґо Кʼєнце Рінпоче, чув, що хтось виконував коротку практику чи хотів придбати декілька дгармічних книжок, він одразу ж давав їм невелику пожертву й промовляв: «Ось моя офіра. Я хочу доєднатися до вашої доброчесної активності».  На Заході ви, практики, знаєте, що вам слід звершити два накопичення та знищити два затьмарення. Накопичення заслуги включає в себе те, що ви тримаєте в умі різні аспекти добродійного вчинку та фактично здійснюєте офіру. Далі ви здійснюєте уявні офіри на додаток до матеріальних. Щоб накопичити мудрість, яка знаходиться поза межами всіх характеристик, нам слід медитувати. Коли ми організовуємо групові практики, щоб накопичити заслугу, доводиться доносити до більшості мешканців Заходу, що їм необхідно приносити пожертви. …

Джерело: pixabay.com Уранці того дня, коли ми зібралися відсвяткувати сходження Будди з небес Тушити, де він навчав свою матір (це свято має назву «Лга Баб Дучен» у тибетській традиції), [Орґʼєн Тобґʼял] Рінпоче вирішив, що саме час йому внести свій вклад у просування прав жінок. Можливо, той факт, що цього дня в США якраз проходили вибори, також повпливав на його рішення. Садгану під назвою «Три Корені» треба практикувати під час цього друбчену щодня, адже Пема Кандро із «Семи Циклів» це лише одна з віток практики цієї садгани; іншими словами, Пема Кандро це лише одне божество цієї мандали Трьох Коренів, і ця мантра є частиною садгани Трьох Коренів. Отже,  під час сесії практики Семи Глибоких Циклів, яка почалася о шостій ранку, Рінпоче дав це дуже коротке вчення про мантру Ваджрайоґіні, якою б не була насправді причина цього.  Сьогодні тут присутні багато жінок. Насправді, мені сказали, що в світі нині жінок більше, ніж чоловіків, і що жінки впливовіші. Навіть Його Святість Далай-лама виходить за межі просування звичайної рівності між чоловіками й жінками й зазначає, що жінки важливіші. Тому я теж надаватиму жінкам більшого значення.  Ваджраварагі найважливіша з-поміж усіх жіночих божеств. Існує три рівні дакіні, які заповнюють «простір угорі», «землю посередині» та «простір під землею». Цей світ має шістдесят чотири місця сили: двадцять чотири священні місцевості, тридцять дві священні землі та вісім цвинтарних земель. Над кожним із цих шістдесяти чотирьох місць здійснює контроль головна дакіні, яка оточена сотнями тисяч даків і дакіні. Найважливіша або головна, або ж головуюча з цих дакіні це Ваджраварагі.  На абсолютному рівні вмілі засоби проявляються в формі чоловічих божеств, таких як Гаяґріва, а мудрість утілюється в жіночих формах, як-от Ваджраварагі.  Садгана Трьох Коренів містить у собі три мандали – мандалу тіла, мандалу мови та мандалу ума. Ці три мандали потребують пояснень, однак будь-який йоґ чи йоґіні з-поміж присутніх тут знатимуть …

Джерело: pixabay.com Як практикувати Шаматху Вступ Тут я коротко опишу практику шаматхи. Слово «шаматха» (укр. спокійна присутність) означає заспокоєння потоку всіх концепцій та думок, та легке зосередження ума на об'єкті уваги. Суть шаматхи — це стан наповнений гнучкістю, здатністю взаємодіяти з об'єктом уваги за бажанням, самадгі. Така шаматха згадується в «Шляху Бодгісаттви»: Проникливе бачення [віпаш’яна] в поєднанні зі спокійною присутністю [шаматхою] Повністю викорінюють затьмарені стани. Тому, усвідомлюючи це, слід спочатку досягнути спокійної присутності, Знаходять її ті, хто з радістю зреклися світу. 40 Подібним чином, якщо ви, або хтось інший маєте намір перетнути океан страждань сансари та досягти звільнення, величного місця спокою та стану всезнання, вам потрібно буде повністю викорінити усі затьмарення ума, такі як чіпляння за “я” тощо. Щоби їх усунути, вам знадобиться віпаш’яна, а оскільки для віпаш’яни потрібна шаматха, то для людини, яка прагне звільнення, шаматха є незамінною технікою. Хоч, загалом, справжній досвід шаматхи або віпаш’яни й не виникає миттєво в нашому потоці свідомості, але в ході ознайомлення з будь-чим кожен може набути майстерності. У «Шляху Бодгісаттви» сказано: Усе стає легшим завдяки звичці та ознайомленості. 41 Усезнаючий Міпам сказав: Найважче подолати – невпинні коливання концепцій та думок. Найскладніше знайти – досконале самадгі. Якщо рік за роком, постійно і правильно докладати зусиль, Ворогів – думки – буде подолано, а скарб медитативної зосередженості здобуто. Якщо ви будете наполегливі та створите звичку практикувати, розвинеться стійкість ума. До того ж із часом, неодмінно проявиться параміта медитативної зосередженості. У цьому немає сумнівів. Усамітнення та чотири умови Щоб початківцям було легше практикувати шаматху, слід це робити у відлюдному місці та покладатися на чотири умови. По-перше, що стосується відлюдного місця, то в «Шляху Бодгісаттви» сказано: І тому, лишивши нашу хіть та бажання, Давайте тепер знайдемо втіху в усамітненні ...42 У «Тридцяти семи Практиках Усіх Бодгісаттв » сказано: Як уникаєш місць негожих, емоції недобрі поступово меншають. Якщо …

запрошуємо на тиждень буддійських, психологічних, терапевтичних практик для покращення здоров’я свого роду і коріння

У навчальній програмі «Сила Спокою: буддійські практики підтримки та відновлення українців» завершився перший навчальний рік.