Статті

Орґ’єн Тобґ’ял Рінпоче про практику Ваджракілаї

  Здебільшого сідги і в Індії, і в Тибеті досягали повної реалізації за допомогою практики Кілаї. У описі, у якому йдеться про посвяту на цю практику, пояснено так. Мирні форми - це Ваджрасатва, Ваджрапані й Ваджравідарана. Гнівні форми це Ваджрапані (також); інша форма Ваджрабгіри, відповідно до нових шкіл; а також Ваджракілая. Ці різні божества по суті тотожні. Вони по-різному виглядають, але за своєю суттю однакові. Коли Падмасамбгава практикував Янґдака Геруку в печері Асура в Янґлешо й майже здобув найвищі сідги Магамудри, мари чинили багато перешкод. Щоб їх усунути, він розгорнув мандалу Ваджракілаї й одержав найвищі досягнення. Пізніше він зв'язав обітницею всіх духів Тибету, теж за допомогою практики Ваджракілаї. Великий пандіта Вімаламітра також був реалізованим майстром практики Кілаї. Одного разу, коли треба було усунути значну перешкоду, він підняв та спрямував свою пурбу й змінив течію річки Ґанґа. Пізніше, коли Падмасамбгава відкрив мандалу й дав передачу та настанови й таке інше своїм близьким учням у Тибеті, Єше Цоґ'ял одержала особливу передачу, практикувала Ваджракілаю як основного ідама й досягла реалізації. Якось вона спрямувала свою пурбу на ворону, і та впала на землю. Джам'ян Кх'єнце Ванґпо особисто виконував близько п'ятдесяти п'яти видів практики Ваджракілаї. Його учень Шечен Ґ'ялцаб Пема Намґ'ял теж був майстром практики Кілаї. І його учень, усевідаючий Таші Палджор, Ділґо Кх'єнце Рінпоче, теж одержав практику Кілаї з традиції Чованґ, яку він використовував як позачергового особистого ідама. Він також виконував повну рецитацію відповідно до сімох різних традицій Кілаї, зокрема "Забдун Пурба", "Нянґлу Пурба" та "Ньєг-ґ'ю Пурбу". Уривок від Орґ'єна Тобґ'яла Рінпоче із книги "Потужне перетворення"

Тулку Урґ’єн Рінпоче про подорож із довма своїми синами – Чок’ї Ньїмою та Чоклінґом Рінпоче

Мої двоє молодих синів були в непокірному віці, тому я обв'язав мотузкою їхні талії та тримав їх на прив'язі, як собак. Люди сміялися, однак іншого вибору не було. Дехто скаржився: "Який злий чоловік, ставиться до своїх бідних діточок, як до тварин!" Чоклінґ був особливо нахабним і завжди шукав халепу. Звісно, що якби не та мотузка, ми би втратили його в хаосі однієї з тих плутаних доріг. Нам доводилося відтягувати його назад мотузкою кілька разів. Якось, щоб посвятити великий молитовний барабан, ми підійшли до місця, яке знаходиться за день хотьби до тибетського кордону, який тепер охороняли китайські солдати. Дехто з тибетців, яких ми зустрічали, казали, що нам ліпше туди не йти, адже це занадто близько до кордону - вони запитали нас, навіщо ми хочемо повернутися назад, коли ми тільки-но втекли. Але ми все одно пішли. Ми дивилися через долину і могли бачити нашу втрачену батьківщину. Оскільки в нас і так було багато чого нести, й нам сказали, що по дорозі можна купити рису, ми не брали з собою рис взагалі. Тим не менше, ми були збентежені, адже з'ясувалося, що в полишеному регіоні між Непалом та Нубрі не було багато їжі. У юному віці Чок'ї Ньїма їв тільки тоді, коли їжа була належним чином приготована й смачна, однак Чоклінг був значно менш прискіпливим - коли на столі стояла їжа, він її їв. Якось ми прибули пізно ввечері в село, коли всі крамниці вже були зачинені; і того вечора хтось приготував на вечерю великі грудки підсмаженого пшоняного борошна, які мали характерний коричневий колір. Чок'ї Ньїма глянув на це й промовив: "Це фекалії! Я не їстиму фекалії! У жодному разі! Як люди можуть тут жити й щодня харчуватися фекаліями? І не намагайтеся більше ніколи нагодувати мене фекаліями!" Він з'їв тільки трохи сухого м'яса. Я мушу визнати, що не треба було мати багату уяву, аби …

Тулку Урґ’єн Рінпоче розповідає про навчання своїх синів, Чок’ї Ньіми та Чоклінґа Рінпоче, у школі

  У маєтності Баньяка я почав робити трирічний ритрит. Поки я був у ритриті, мої сини Чок'ї Ньїма й Чоклінґ училися читати. Поруч знаходилася сільська школа, і Баньяк наполіг, щоб вони туди вступили. Через декілька днів Чок'ї Ньїма повернувся нажаханий додому. "Та школа непотрібна", - поскаржився він. "Старші діти показують молодшим, як ловити птахів і вбивати їх. По обіді, за школою, вони деруть пір'я, смажать тільця на маленькому вогні та їдять мертвих пташок. Як я можу перебувати в такому місці? Я не збираюся ніколи туди повертатися!" "Ну то й що?" - молодший Чоклінґ здавався незворушним. Тим не менше, йому вдалося протриматися тільки на пару днів довше. Зі свого боку, Чоклінґа неможливо було виховувати. Коли він не слухався, я був змушений звішувати його з вікна, тримати за кісточки й погрожувати, що скину, якщо він не почне поводитися, як слід. Але навіть у позі догори дриґом він усе одно демонстрував непокору. Ну і, звісно, невдовзі він виповз із того самого вікна, намагаючися вхопитись за гілку, і випав. Його приятель убіг усередину й волав, що Лунґток - так звали в той час Чоклінґа - випав із вікна. Усе для нього дивом обійшлося лише вивихом кісточки. І хоч на його очі навернулися сльози, він хоробро заявив, що нічого не сталося. Обоє хлопці були дуже різні. Налякування подіяло на Чок'ї Ньїму: усе стало навіть гірше; схоже було, що він гарантовано ніколи не слухатиметься. Невдовзі я збагнув, що найкраще на нього подіє мова аргументів. "Який сенс у тому, щоб мати ім'я великого лами, - говорив я йому, - Коли твій монастир у Тибеті втрачено? І ми не маємо ні копійки за душею, знаходимося в іноземній країні, і дехто з дітей не проявляє інтересу до навчання. Навіть якщо вони були великими ламами в минулому, без належної освіти вони зможуть працювати лише носильниками, тягати важкі вантажі по дорозі …

Тулку Урґ’єн Рінпоче розповідає про попередню реінкарнацію свого сина Чок’ї Н’їми Рінпоче

    Після того, як я полишив Цурпху, я подався північним шляхом, який вів до монастиря "Дронґ". Кунзанґ Дечен тоді лишалася поруч із моїм першим сином. Чок'ї Н'їма Рінпоче був реінкарнацією верховного лами Тензіна Дордже, який був близьким учнем видатного майстра Шак'я Шрі й близьким другом мого дядька Терсея. Також він був учнем Самтена Ґ'яцо й провів з ним щонайменше чотири місяці. <...> У його місцевості Тензіна Дордже вважали Чорним Дзамбалою, божеством достатку, і казали, що кожен, хто матиме вдачу запросити його до свого дому, розбагатіє. Тензін Дордже був людиною з "везучою рукою"; антикварні й коштовні речі зазвичай опинялися в його власності. Його монастирська господа вважалася надзвичайно заможною. У власності самого Тензіна Дордже була щонайменше тисяча коней, і на момент приходу до влади комуністів ще лишилося п'ятсот коней. Поки Тензін Дордже був головним ламою, монастир "Дронґ" був відомий через найліпші танцювальні костюми на заході Кхаму; їх використовували для багатьох ритуалів та священних танців. Коли комуністи прийшли до влади, вони конфіскували всі костюми з доброї парчі, а також усі жовті капелюхи, які використовувалися під час церемоній, як і решту ритуальних знарядь, зібрали їх в одну велику купу й спалили. Уривок із книги Тулку Урґ'єна Рінпоче "Блискуча велич"

Соґ’ял Рінпоче про практику Ваджракілаї

Практика Ваджракілаї виблискує в самому серці прадавніх ваджраянських традицій Тибету. Гнівний герука Ваджракілая це божество-ідам, яке втілює активність усіх будд, проявляється в інтенсивно гнівній, але в той самий час співчутливій формі, щоб приборкати потьмарення й негатив, які можуть постати як перешкоди для практики Дгарми. Насправді практика Ваджракілаї знана в тибетському буддизмі як винятково потужний метод для усунення перешкод, знищення сил, ворожих до співчуття, а також для очищення духовного забруднення, яке настільки поширене в наш час. Упродовж історії Дгарми в Тибеті, найвидатніші майстри та сідги давньої традиції Нінґма займалися практикою Ваджракілаї. Вона передавалася від Падмасамбгави, Вімаламітри, Трісонґа Децена, Єше Цоґ'ял і Дордже Дуджома через видатних відкривачів терма, таких як Ратна Лінґпа, Джиґме Лінґпа, Джам'ян К'єнце Ванґпо, Дуджом Лінґпа й Лераб Лінґпа, аж до видатних учителів сучасності. Тим не менше, Ваджракілаю практикують послідовники всіх традиції тибетського буддизму. Ця практика була основною в школі Сак'я, починаючи від Кьона Ліванґпо, учня Падмасамбгави; її практикують у традиції Каґ'ю, а також у Ґелуґ; а 13й Далай-лама і Його Святість 14й Далай-лама цінували Ваджракілаю як власного ідама. Незліченна кількість практиків досягла реалізації завдяки силі й благословенням Ваджракілаї. Мої майстри, особливо Джам'ян К'єнце Чокі Лодро, Дуджом Рінпоче й Ділґо К'єнце Рінпоче, усі були видатними практиками, тримачами й відкривачами передач Ваджракілаї. Я пам'ятаю один дорогоцінний серпневий день 1990 року, коли Ділґо К'єнце Рінпоче передавав посвяту Ваджракілаї більше, ніж 1500 західним практикам Дгарми у Франції, і пояснював: Якщо ви оберете Ваджракілаю власним божеством-ідамом, буде дуже легко прогресувати на шляху, адже всі перешкоди природно розчиняться, і ви досягнете вищих сідгі без будь-яких вад. На рівні Магаяни Ваджракілая це бодгісатва Ваджрапані, який обіцяв допомагати будь-якому богісатві, немов тінь, починаючи зі шляху накопичення й до десятого бгумі. І для такого бодгісатви він усуне всі перешкоди й збере всі сприятливі обставини для прогресу на шляху. Ваджракілая це не хто інший, як Ваджрапані, котрий проявився …

Маюм Кунсанґ Дечен. Дружина Тулку Урґ’єна Рінпоче. Спогади Чок’ї Німи Рінпоче

Я розповім те, що знаю про свою маму, а також що мені розказували інші люди, які її знали. У часи молодості в неї було любляче серце, і вона насправді турбувалася про благополуччя інших. Вона любила допомагати бідним людям і тваринам. Це одна з її основних рис часів юності. Вона непохитно слідувала закону карми і була дуже обережна навіть у найменш значущих діях. У віці 13 чи 14 років, коли мама була дуже молодою, вона одержала вчення в Тибеті від різних учителів і розпочала підготовчі практики ньондро. Вона продовжувала виконувати їх і в Сіккімі, і коли переїхала до Непалу. Якщо їх усі підрахувати, то вийде, що вона завершила 500 000 повторень практики ньондро тринадцять разів. На додаток до цього, вона практикувала чимало садган, начитувала багато мантр. Батько сказав мені, що вона не втрачала жодного дня, і весь час виконувала якісь практики. Моїй мамі пощастило одержати вчення від Шечена Контрула і від Його Святості 16 Кармапи. Від Другого Джамґона Контрула на ім’я Палден К’єнце Озер вона одержала безліч різноманітних учень, усних передач, посвят, особливо вчення свідомості. До цього часу вона одержала абсолютну впевненість у своїй практиці і з тих пір не мала жодних сумнівів щодо свого розуміння природи будди. Тому її довіра, відданість і співчуття завжди зростали. Також вона одержала вчення від Шечена Контрула і Ділґо К’єнце Рінпоче. Зазвичай, коли вона бачила кого-небудь із цих учителів, вона офірувала їм одну річ – токбул, тобто «офіру власної реалізації». Вона дуже глибоко поважала своїх учителів, особливо Його Святість 16 Кармапу. Одного разу вона попросила зустрітися з ним, щоб офірувати токбул. Я був присутній у ході тієї зустрічі. Ми зачинили двері, і вона говорила доволі відкрито. Вона не була сором’язлива чи налякана і дуже безпосередньо описувала свій медитативний досвід, зокрема переживання блаженства, ясності і відсутності думок. Також я був свідком такої офіри для Ділґо К’єнце …
chokyi nyima rinpoche and richard gere

Річард Ґір про Чок’ї Ньїму Рінпоче

Раніше ми писали про те, що Річард Ґір записав аудіокнигу за твором свого друга і вчителя – Чок’ї Ньїми Рінпоче “Сум, любов, відкритість: буддійський спосіб радіти”. Послухати кілька частин аудіо у виконанні пана Ґіра можна за лінком: https://shedrub.org/sadnessloveopenness/.  Як могла доля пов'язати таких несхожих людей, як відомий кіноактор та буддійський вчитель? Що дає сучасній людині дружба із буддійським майстром? От що розповідає про це сам Річард Ґір: - Мій друг і вчитель Чок’ї Ньїма Рінпоче є сучасним і автентичним майстром Дзоґчен. Він написав книгу, яка кидає рятувальний жилет всім нам, хто потопає у морі невігластва, пристрасті та ненависті. Він каже що “Дгарма – це не хобі”, а насправді є дуже серйозною  справою. Дгарма може врятувати нас від океану забуття і ми можемо згадати, хто ми є насправді: істоти світла, любові і мудрості. Повне звільнення можливе, якщо ми докладаємо зусиль, і гарантоване – якщо ми слідуємо настановам учителя. Рінпоче проводить нас по стадіям буддійської практики і скеровує до радості і свободи вчення Великої Досконалості, Дзоґчен. Рінпоче наголошує на необхідності засвоєння істини непостійності і взаємозалежного походження як джерел нашого майбутнього просвітлення. Насправді це дуже надихаюча книга для всіх практикуючих. Ми нагадуємо, що триває збір коштів на видання книги Рінпоче “Сум, любов, відкритість: буддійський спосіб радіти” українською мовою. Пітримати адаптацію можна тут, і ми будемо вдячні за фінансову підтримку у бідь-якому розмірі! Не забудьте вказати у коментарі до платежу "КНИГА РІНПОЧЕ". А поки що ми щасливі представити вашій увазі уривок з книги. Щиро дякуємо перекладачам та всім людям, які працюють над виданням твору Рінпоче в Україні! Наголошуємо на тому, що кожен, хто допомагає у виданні своїм вільним часом, грошима, навичками перекладача або редактора, практикує найвищу форму параміти щедрості - даяння Вчення! *** Непостійність – це не якийсь магічний трюк, але те, що драматично і майже магічно змінює наше бачення світу. Вона надає нам такі здібності, які раніше …
chokyi nyima rinpoche book

Чок’ї Н’їма Рінпоче про природу думок

Це може дивно звучати, однак навіть незважаючи на те, що наші думки проявляються таким негативними й призводять до настільки серйозних наслідків, природа думок є мудрістю й нічим окрім цього. У думках немає нічого, крім пробудженості. Це те, що нам слід збагнути. Дгарма існує для того, щоб допомогти нам зрозуміти, що справжня природа думок це не що інше, як пробудженість. Це єдиний спосіб прорватися крізь примари думок. Зрештою, це дійсна причина того, нащо нам одержувати настанови й намагатися розмірковувати про Дгарму. Задля цього ми практикуємо вчення й задля цього медитуємо. Якщо дозволити нашим думкам і надалі поводитися так, як зараз, ми ніколи не знайдемо щастя в теперішньому. Ми завжди тікатимемо від чогось одного й ганятимемося за іншим. Уривок із книги Чок'ї Н'їми Рінпоче "Печаль, любов, відкритість: радісний буддійський шлях"

Про переваги групової практики від Умдзе Ла Ґендуна Йонґду

Колективна практика потужніша й успішніша. Таємну практику нам слід виконувати наодинці. Ви не зможете її робити в місці, де багато людей. А коли ви виконуєте цог, наприклад, у особливий день, тоді чим більше людей присутні, тим потужніша практика. Адже, наприклад, п'ятьма пальцями схопити щось легше, аніж чотирма, трьома тощо. Так само якщо ви практикуєте разом, ефект ліпший. Якщо хтось із вас захворів чи в когось проблеми з роботою або бізнесом, коли ви молитеся за людину гуртом, так буде значно краще. Має значення, молиться одна людина чи гурт людей. Якщо наша практика подібна до неба, як у досвідчених медитаторів та лам, тоді ми все це можемо робити самостійно. Зараз же ми тільки наближаємося до цього, тому чим більше ми практикуватимемо разом, тим більше одержить користі кожен із нас. Тому якщо в Санґсі в когось дуже напружений і щільний графік роботи, і тому не виходить щодня практикувати разом, тоді нічого не вдієш. Але якщо графік дозволяє виділити хоча б дві години в особливий день, що практикувати тут [у Дгарма центрі], це дуже добре і для центру, і для нас усіх, і ми також порадуємо наших учителів, адже вчителі радіють, коли ми робимо добродійні вчинки. Я пригадую історію про Міларепу, який також спершу практикував цоґ зі своїм учителем Марпою та рештою Санґхи. Згодом, коли він усамітнився, почав практикувати сам, бо його практика стала подібною до неба. Тому групова практика важлива. Зараз ваш центр переїжджатиме в просторіше місце. Якщо лише по 5 людей збиратиметься на практики, це не так ефективно, як коли на практики приходитиме 15-20 людей водночас хоча б на особливі дні. Можна ділитися новинами про практики в центрі, щоб люди їх відвідували. Дехто може думати, що для практика Дзоґчен необв'язково виконувати групову практику, що можна все робити самостійно вдома. Але без практик очищення й накопичення практикувати Дзоґчен дуже складно, можна навіть зійти …

Буддійський професор Кхенпо Карма Гьюрме про природу депресії та про те, як з неї вийти

Їй все одно, скільки тобі років, де ти вчився і скільки грошей на твоєму банківському рахунку. Її не стримують стіни палаців, монастирів, високі паркани, морські перешкоди. Депресія може наздогнати будь-кого з нас. Медики стверджують, що сьогодні кожен десятий страждає депресією у важкій формі, а у кожного п'ятого депресивні стани різної тяжкості бувають мінімум раз в житті. Про депресію з нами люб'язно погодився поговорити Кхенпо Карма Гьюрме, професор і старший викладач шедри (коледжу) буддійського монастиря Ка-Ньїнг Шедруб Лінг, який відвідав Київ з лекціями. - Чому все більше людей в світі страждає від депресії? Депресія - фізична хвороба, джерело якої - розум. Хоча здається, що депресія виникає через події зовнішнього світу, в дійсності її причиною є стан нашого розуму, наша реакція на події навколо. Я думаю, що розум, як і тіло, має певну межу міцності. Який вантаж ми можемо нести? Хтось може підняти і понести вантаж в сто кілограмів, але для іншої людини така ноша буде непосильною. Справедливо це і для розуму - у кожної людини своя межа навантаження. Світ навколо нас стрімко змінюється і все відбувається в ньому дуже швидко. Наш розум не встигає за всіма подіями і втомлюється. Коли ваше тіло сильно втомлюється, зношується, ви хворієте. Коли втомлюється ваш розум, у вас починається депресія. Сьогодні людина відчуває сильний тиск з боку зовнішнього світу, способу життя, які стрімко змінюються. Я думаю, це причина, з якої від депресії страждає сьогодні все більше людей. Взагалі причин цієї хвороби чимало. Одна з основних - бажання. Коли бажань занадто багато, ти насправді не знаєш, чого ти хочеш, і що тобі треба. Ти починаєш плутати бажання і потреби, приймаючи одне за інше. Наприклад, тобі потрібне взуття - так, це потреба. Але чи потрібно тобі десять пар взуття? Чи потрібно тобі купувати пару взуття раз на кілька тижнів? У тебе ж всього дві ноги! Бажання безкінечні, а …

Поради буддійських лам: Що робити, якщо все вибішує?

Інколи наша великодушність здається нескінченною, як Всесвіт. Ми готові пробачити світу будь-яку помилку, навіть якщо він навмисне це зробив. Але рано чи пізно п'ять хвилин умиротворення закінчуються, і від роздратування може зірвати дах. Звичайно, ніхто не любить себе в стані «розлючений - аж їсти не можу». Та й без цих «нападів» щодня зустрічаєш дрібниці, від яких відчуваєш гострий укол роздратування. Бісить тупість людей. Бісить колапс на дорогах. Бісить черга. Бісить незручний одяг. Бісять власні діти і батьки (це правда). Дратують подруги. Роздратувати може все на світі. Роздратування і гнів часто йдуть пліч-о-пліч. Відчувати їх - це погано чи добре? Чи потрібно з ними якось боротися? Чи роблять вони нас поганими людьми? Про це ми поговорили з буддійськими ламами Тензіном Зангпо і Цевангом Гьяцо Негі, а також буддійським професором Кхенпо Карма Гьюрме. Кхенпо Карма Гьюрме: «Не дорікай дзеркалу...» Коли про нас говорять щось погане, ми зазвичай реагуємо - спалахом гніву, роздратування або щонайменше розчаруванням. Наприклад, мені кажуть, що я товстий, і я одразу злюся, навіть не починаючи думати логічно. Але подивимося правді у вічі: якщо я виглядаю товстим, чого ж злитися на те, що хтось каже мені про це? Адже це правда. Ніби як злитися нема чого, але ми зазвичай не оцінюємо ситуацію аналітично, а одразу реагуємо. Гнів, роздратування - це захисні реакції. Але що і від чого ви захищаєте? Якщо почати аналізувати це питання, ми розуміємо: ми захищаємо власні погляди, можна навіть сказати, ілюзії щодо себе. Коли ви відчуваєте негативні емоції, ви вже не захищені, ви вже без зброї. Зате спокій робить вас невразливим, адже у вас є внутрішня впевненість, що вам ніщо не загрожує, не заважає. Що б не було навколо - воно вам не страшне. Якщо вас не турбує, хто і що каже вам або про вас, якщо ви використовуєте логіку, то це просто не торкнеться вас і …

Скромні ґуру

Джерело: bluethumb.com.au Зазвичай безпечніше слідувати за ґуру, якого не цікавить слава. Існує ймовірність, що окремі ґуру несамовито малюють і друкують брошури задля блага всіх чутливих істот. Не всі лами, котрі завзято просувають самих себе й сидять на найвищих тронах, мають прихований намір; дехто може справді бути скромним. Але найвидатніші вчителі наших часів раз по раз і з цілковитою певністю говорили, що вони не досягнули просвітлення. Натомість вони стверджували, що вони абсолютно звичайні істоти, і демонстрували скромну відданість власним ґуру й учителям знову й знову. Наприклад, коли я попросив К'ябдже Ділґо Кх'єнце Рінпоче дати дорогоцінні вчення, він відповів, що існує так багато дорогоцінних учень, але в його власних немає жодної користі. Він говорив, що мені не слід гаяти час і слідувати за ним. Натомість, більшу частину часу він говорив про те, як він відданий своїм учителям. Із книги "Ґуру п'є бурбон?" Дзонґсана Кх'єнце Рінпоче

31 вчення від Еріка Пеми Кунзанґа

Джерело: gomde-hoejskole.dk Медитація та думки Шість речей, яких слід уникати під час медитації Клуб недуальності Ритріт у темряві Як зростити більше серце? Бардо реальності Як почати медитувати Мистецтво без меж Ерік Пема Кунзанґ розповідає про себе та свої активності Трансформація суспільних відносин Простір Чарівна мережа Інсайдери Боуданатх — Обитель Пробудження Лотосовий океан Спокійно вмоститися в тихому місці Джиґме Пунцок Рінпоче дає посвяту Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (перша частина) Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (друга частина) Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (третя частина) Сонячне небо Тулку Урґ’єна Рінпоче Прорив крізь духовний матеріалізм Безтурботна гідність Дзеркало та свідомість Діамантовий Трон Індії Медитація це проголошення свободи Джерело для вмілої грації Природа свідомості та самообман Фундаменталізм це не люди, а життєва установка 25 тантричних поглядів (частина 1) Двадцять п’ять тантричних поглядів (частина 2)

Абсолютний Дзоґчен – інтерв’ю з Тулку Урґ’єном Рінпоче (третя частина)

[caption id="attachment_2817" align="aligncenter" width="699"] Тулку Урґ'єн Рінпоче. Рання світлина.[/caption] Із попередніми частинами цього тексту можна ознайомитися тут: 1 і 2. Під час практики ми можемо почати думати: “Ну, це не зовсім той стан, він має трошки відрізнятися”. Або гадаєте: “Здається, це воно”. Чи, можливо: “Може, це не воно” Або: “Тепер я його спіймав! Щойно воно було!... А зараз знову втратив”. Це не те, що ми розуміємо під невитвореною справжністю. Один із знаків натренованості в ріґпа, пробудженому стані, полягає в тому, що концептуальних думок стає все менше й менше. Стан невитвореного усвідомлення, який у тантрах називається “тривалою невитвореною миттю”, триває чимдалі довше. Тривалість ріґпа це не щось, що нам слід умисно підтримувати. Це має траплятися невимушено, коли ви все більше знайомитеся з цим станом. Коли ми звикаємо до справжнього стану невитвореного ріґпа, він автоматично починає тривати довше. Через тренування нам слід досягнути певного рівня стабільності, щоб нас усе менше відколікали різного роду обставини, натомість проміжки справжнього пробудженого стану тривали чимраз довше. Усі сумніви чи невизначеності стосовно погляду ріґпа слід очистити. Коли ми вільні від сумнівів, більше немає чого очищувати. Сумнів це перешкода, яка затьмарює погляд. Коли немає перешкоди, більше немає чого очищувати. Нам слід поступово позбавитися від концептуального мислення. У мить нетвореного усвідомлення в думок немає сили, щоб лишатися, адже та мить повністю вільна від двоїстості того, хто сприймає, й того, що сприймається. У полум’ї недвоїстого усвідомлення волосся концептуального мислення не може не згоріти. Як жодна волосина не може не згоріти в полум’ї, так і думка не може вберегтися в усвідомленні пробудженого стану. Те, що ми називаємо сем, двоїстим умом, завжди включає підтримування концепції про споглядача та про те, що він споглядає. Тим не менше, ріґпа за своєю природою позбавлена двоїстості. Увесь потік концептуального мислення заснований на дуальності. Якщо концепції про споглядача та про те, що він споглядає, не підтримувати, дуальність …

Про офіру диму (санґ)

Офіри диму – це ритуальні пожертви аромату від пахощів, які здійснюють місцевим божествам та духам-охоронцям. Головним чином, реалізовані сідги здійснюють цю офіру, щоб зв’язати обітницями та умилостивити сильних божеств-охоронців у певних місцевостях. У такому випадку в якості офіри у вогонь кидають і спалюють сухий порошок із ялівцю, рододендрону та інших рослин, змішаного з трьома білими субстанціями (молоко, йогурт та масло) і трьома солодкими (мед, чорна патока і цукор). Починаючи з молитов притулку і бодгічітти, а також утримуючи гідність усвідомлення себе тим чи іншим ідамом, практик виконує пожертву, супроводжуючи її особливим ритуалом офіри диму, і уповноважує захисників на другорядні активності. Або ж таку офіру можна виконувати як підготовчий ритуал, щоб очистити всі забруднення місцевості, перш ніж запрошувати туди божеств. Важливо розуміти, що, виконуючи такого роду офіри диму божествам місцевості і подібних їм, ви покладаєтеся на них для досягнення тимчасових цілей і не вважаєте їх об’єктами притулку для цього і наступного життів. Важливо розуміти цей момент, а також використовувати чисті субстанції для офір. Уривок із книги Кхенпо Ґ’ялцена «Лампа, яка освітлює шлях до звільнення» [caption id="attachment_3422" align="aligncenter" width="600"] Піч для офірування, збудована Тулку Ург'єном Рінпоче, Парпінг, Непал[/caption]

Як офірувати їжу та напої

Друзі, ми вирішили нагадати вам, як можна із користю для всіх істот проводити час за новорічними та різдвяними застіллями. Цього мало: будь-яку свою трапезу ви можете перетворити на справжню офіру! Вашій увазі - уривок із книги Кхенпо Ґ’ялцена “Світильник, який вказує на шлях до звільнення”.

Як відкрити поранене серце — частина 2

Із першою частиною тексту можна ознайомитися тут. Довідка: Дзіґар Контрул Рінпоче, автор цього тексту — син третього Нетена Чоклінґа Рінпоче, якого Його Святість Ділґо Кх’єнце Рінпоче розпізнав еманацією Джамґона Контрула Великого, і Його Святість 16й Кармапа це підтвердив. Його звели на трон в Чоклінґ Ґомпі в Бірі. Інформацію взято з Rigpawiki. Є ще одна саморуйнівна історія, котру ми можемо собі розповідати після того, як нас хтось скривдив. Про те, що причиною наших страждань є саме відкрите серце. Це поширений сценарій, наприклад, у романтичних історіях. Спершу наша любов така невинна й довірлива, однак коли щось стається не так, як ми сподівалися, поняття любові може для нас стати болісним і заїждженим. За те, що нас скривдили, ми можемо винуватити любов, і після цього нам складно відкривати своє серце до інших. Утім, любов ніколи не буває провинницею. Відкрите серце приносить лише радість і ніколи не є причиною страждання. Якщо через декілька епізодів розчарувань ми взагалі відмовимося від любові, наш світ стане темним і понурим, навіть якщо все інше в житті відбувається так, як нам хочеться. Тому, щоб уникнути такого розвитку подій, нам потрібно досліджувати, що сталося насправді, і відкласти в бік наші історії так сильно, як це можливо. Нам слід об’єктивно споглядати причину й наслідок, допоки ми не станемо винуватити те, що насправді на це заслуговує — це можуть бути наші нерозумні пристрасті, наші очікування чи брак мудрості та умілих засобів. Коли ми використовуватимемо розум, аби довести, що любов у цьому випадку не є винною, тоді наше серце знову звільниться для любові — спершу до однієї особи, потім до багатьох, а, зрештою, і до всіх чутливих істот. Схоже падіння в морок може трапитися і з дітьми, коли вони ростуть. Малі діти, які зростають у гарних умовах, відчувають багато любові до їхніх батьків, до світу, до їхніх ігор та активностей тощо. Вони підтримують цю …

Переклад сутнісних настанов “Магамудра з берегів Ґанґу”

Друзі, вашій увазі - переклад українською сутнісних настанов  “Магамудра з берегів Ґанґу”, ваджрової пісні Магасіддги Тілопи, що на неї дарував лунґ Чок’ї Ньїма Рінпоче під час семінару. Приємного читання та гарної вам практики!

Як відкрити поранене серце – частина 1

Щоб радісно жити в світі, у якому навколо багато болю, потрібно не закриватися, а робити якраз протилежне. Тибетський учитель розповідає, як саме. Я б хотів поговорити про фундаментальну якість, яка притаманна всім нам: вроджену ніжність нашого власного серця, яка по-тибетськи зветься цева. Коли воно [серце] тепле, сповнене ніжності й любові до інших, наше власне серце може подарувати нам найчистіше та найглибще щастя, яке існує, і дозволить випромінювати це щастя на інших. Це щастя прямо тут, усередині нас. Це не щось зовнішнє, що нам слід шукати чи чого необхідно прагнути. Нам не потрібно мати кілька університетських ступенів, тяжко працювати та відкладати багато грошей, щоб це купити. Нас не повинні спіткати для цього особливі можливості чи неймовірна вдача. Нам тільки потрібне це серце, яке прямо тут, усередині нас, доступне в будь-який час. Можливо, це звучить занадто просто — навіть спрощено. Якщо щастя таке доступне, тоді чого ж так багато людей навколо нас нещасні? І якщо періодами ми все ж щасливі, чому наше щастя таке ненадійне і його важко підтримувати? Причина в тому, що хоча це радісне, тепле серце від природи притаманне нам, переважно його сяйво сховане від нас. Одна з найпоширеніших перешкод для цева це чіпляння за образи. Коли хтось завдав вам болю, непросто лишати ваше серце відкритим до тієї людини. Навіть гірше, образа до однієї людини чи до гурту людей може перетворитися на масштабнішу форму обурення, як, наприклад, упередження щодо цілої групи людей або неприязнь до всього людського роду. Нерідко буває, що коли нам кілька разів завдали болю, це блокує весь потік ніжності з м’якого за своєю природою людського серця. Якщо ви зачините своє серце через минулі кривди, життя перетворюється на сповнені болю тортури. Навіть якщо ви ображені на одну лише людину, щоразу, коли ви думаєте про них чи згадуєте час, коли вас кривдили, ви страждатимете. Оскільки ви не контролюєте час, …

Змішання вогню та води

  ІНТЕРВ'Ю З ТУЛКУ УРҐ'ЄНОМ – Рінпоче, не могли б ви розповісти нам про своє життя, вчителів і рітріти, які ви зробили? Тулку Урґ'єн: Я народився в Східному Тибеті, в Кхамі, в районі під назвою Нанґчен. Традиція Дгарми моєї родинної лінії передачі називається Баром Каґ'ю. Моя бабуся була дочкою Чокґ'юра Лінґпи, великого Тертона, отже моя родинна лінія також практикує вчення Нінґма, а я є володарем обох ліній: Каґ'ю і Нінґма. Тому мій монастир в Боднатху називається Ка-Нінґ Шедруб Лінґ, що перекладається, як Місце вчень і практики Каґ'ю й Нінґма. До двадцяти одного року я жив з моїм батьком, який був учителем Ваджраяни і мирянином- тантристом. Його звали Дзонґсар Чімей Дордже. Мій батько був моїм першим учителем. Від нього я отримав передачу Канґ'юра, ціле вчення Будди, а також Чоклінґ Терсар (Нові Скарби Чокґ'юра Лінґпи). Далі я вчився у старшого брата мого батька, тулку Самтена Ґ'яцо, від якого я отримав, серед іншого, всю передачу Чоклінґ Терсар. Пізніше я навчався з неймовірно великим майстром на ім'я Конґтрул Карґ'ям і від нього отримав всю Дам-Нґак Дзьо, а також Чованґ Ґ'яцо. Крім того, він передав мені лунґ на сто тисяч тантр Нінґма і Джанґтер Ґонґпа Санґтал, Північні Скарби Безперешкодного ума мудрості. Зокрема, я отримав від нього докладний коментар і пояснення важливого скарбу Чоґ'юра Лінґпи, відомого як Ламрім Єше Нінґпо (Поступальний Шлях Сутнісної Мудрості). Коли я мав вісім років, я отримав вчення про природу ума від мого батька, і мені пощастило пізніше отримати докладні інструкції від Самтена Ґ'яцо з вчень Дзоґчен й настанови з його особистого досвіду. Мені також пощастило отримати вчення Дзоґчену від мого іншого дядька, Терсея Рінпоче, який був близьким учнем великого сідги Шакья Шрі. Поза тим, я знову отримав докладні настанови з Ламрім Єше Нінґпо від Джок'яба Рінпоче, учня Дру Джам'янґа Дракпи. Я отримав від Джамґона Конґтрула, сина 15-го Кармапи тіло вчень, відомих …

Куди поділося моє щастя? – Настанови від Мінґ’юра Рінпоче

Понеділок, 4 серпня 2008 року Куди поділося моє щастя? - Настанови від Мінґ'юра Рінпоче Транскрипт публічної розмови Мінґ'юра Рінпоче "Радість життя" в Куала-Лумпур, 30 травня 2008 року "Радість життя" - так називається моя англомовна книга. Кожна країна змінює назву, тому в Китаї видавець змінив назву й навіть нічого мені не сказав! Напевно, я не найщасливіша людина в світі, адже мій учитель щасливіший за мене. Однак учені ще не тестували мозок мого вчителя. Мабуть, вам цікаво, як можна жити радісно, коли навколо в сучасному світі так багато проблем, так багато страждань? Моя відповідь така: від вас залежить, живете ви щасливо чи ні. Щастя та страждання всі тут. У серці чи в мозку (я маю на увазі свідомість), неважливо, де саме, усе залежить від культури. Гаразд, спершу я запитаю вас: ви можете знайти один об'єкт, один феномен, стосовно якого всі погодяться, що він хороший? Що з усього світу не знайдеться жодного, хто скаже: "Мені не подобається цей об'єкт"? Котрий для всіх буде хорошим? Ви можете знайти його? Кажіть, що хочете, не соромтеся. (Відповідь із аудиторії: гроші)... Усі згодні? (Інша відповідь: добре здоров'я)... Усі згодні? Але в Каліфорнії є один міст, який називається "Золота Брама". І люди полюбляють злітати з цієї "Золотої Брами"... І одразу ж відправлятися в Чисті Землі. Ви розумієте? Їм не до вподоби хороше здоров'я. Вони видивляються, щоб поруч не було поліції, адже якщо поліція буде там (коли людина надумає стрибати), вона цю людину захистить. Іще? (Відповідь: мудрість)... Мудрість це не об'єкт. Якого роду мудрість? (Відповідь: мудрість порожнечі) Дехто в це не вірить також. Спершу хтось сказав "гроші". Але якось у Берліні, у Німеччині, була група людей із кумедно пофарбованим волоссям. Відбувалася демонстрація за їхньої участі, а я і ще дехто були в машині. Вони тримали банер із написом "Гроші це отрута". А як щодо золота чи діамантів? Усім подобаються …

Порада для практика, який помирає, від Додрубчена ІІІ

Порада для практика, який помирає Додрубчен Джиґме Тенпе Ньїма Вам слід підготуватися, перш ніж прийде час залишити цей світ. Тут є багато аспектів, однак я не буду наразі надто вдаватися в подробиці. Якщо коротко, ось що ви маєте робити, коли настане час смерті. Думайте знову і знову: "Незалежно від того, швидше прийде смерть чи пізніше, із абсолютної точки зору не існує альтернативи, окрім як полишити це тіло і все, чим я володію. Це справедливо для цілого світу". Розмірковуючи над цими рядками, повністю розірвіть кайдани бажання та прив'язаності. Зізнайтеся в усіх недобродійних учинках, які ви здійснили в цьому житті та в попередніх, а також у будь-яких падіннях чи порушеннях обітниць, яких ви могли припуститися, свідомо чи несвідомо, і повторюйте обіцянки ніколи більше так не чинити в майбутньому. Не слід нервувати чи непокоїтися про смерть. Натомість спробуйте піднятися духом і зростити відчуття радості, пригадавши увесь позитив, добродійні вчинки, які ви здійснили в минулому. Без жодного натяку на гордість чи зарозумілість звеличуйте свої досягнення знову й знову. Посвячуйте всі свої заслуги та виконуйте повторні молитви-прагнення, щоб у всіх ваших майбутніх життях ви мали змогу прийняти до серця повний шлях вищої колісниці, керуючись настановами доброчесного духовного друга, і з якостями віри, старанності, мудрості й сумлінності - іншими словами, із усіма найдосконалішими обставинами, як зовнішніми, так і внутрішніми. Моліться, щоб ви ніколи не впали під вплив лихих товаришів чи руйнівних емоцій. У текстах Вінаї пояснено, що одна з головних причин для одержання вищої форми переродження, такої, наприклад, коли ви живете в дисципліні в присутності Будди, полягає в тому, щоб виконувати молитви та прагнення в момент смерті. Тому сказано, що "те, що найближче й найзвичніше" матиме величезну силу. [1] Будь-яким прагненням, які ви здійснюєте, слід надати додатковий поштовх рішучими обіцянками на кшталт: "У всіх моїх життях я робитиму все, що можу, щоб тренуватися на шляху порожнечі …

Абсолютний Дзоґчен – інтерв’ю з Тулку Урґ’єном Рінпоче (друга частина)

Продовження. Першу частину читайте, будь ласка тут. Нарешті, ще одне важливе запитання, чи хоче Рінпоче порадити щось особливе читачам "Сонця Ваджрадгату", які є переважно домогосподарями? Спершу їм слід одержати настанови з прямого введення та розпізнати природу ума. Після цього потрібно намагатися не втрачати цей стан, а опісля поєднувати його з їхніми повсякденними діями. Загалом, існує чотири види повсякденних дій, якими традиційно вважають ходьбу, сидіння, прийом їжі та лежання. Ми не завжди тільки сидимо чи тільки рухаємося; ми чергуємо ці дії. Окрім того, ми також їмо, ходимо в туалет та спимо. Тобто, скидається на те, що таких дій п'ять [сміється]. Однак у будь-який час, у будь-якій ситуації нам потрібно намагатися не переривати плин практики. Слід намагатися поєднувати практику й повсякденне життя. Коли ви звикаєте все більше, будь-який об'єм повсякденних дій лиш спричинить те, що недвоїсте усвідомлення розвиватиметься й ставатиме оздобою свідомості, яка не відволікається, чиста й позбавлення потьмарень. Коли ви можете поєднувати практику зі щоденними діями, ці дії стануть корисними й позбавленими будь-якої шкоди. Це в тому випадку, коли ви розпізнали вашу сутність як слід. Якщо ви не розпізнали правильно, щоденні справи відволікатимуть - у вас не буде стабільності. Коли бракує стабільності - це як пасмо волосся, яке коливається від подувів вітру, у той час як голка стоятиме на місці не залежно від того, наскільки вона маленька. Навіть дуже тоненьку голку вітер не похитне. Коли ви дійсно розпізнали свою суть, вас не відволікатимуть щоденні активності, як та голка, яка стоїть стабільно. Двоїста свідомість повністю позбавлена стабільності, немов волосся, яке готове ворушитися від найменшого подуву вітру; воно стає жертвою п'ятьох зовнішніх об'єктів відчуттів. Із іншого боку, усвідомлення, коли його розпізнали як слід, ніколи не стає залежним від об'єктів відчуттів. Як голка, яку не рухає вітер. Які підготовчі практики для повної реалізації Дзоґчен? Мета ньондро, підготовчих практик, полягає в тому, щоб усунути потьмарення …

Чок’ї Ньїма Рінпоче розповідає про своє народження

Місце, де я народився, зветься Накчука, яке знаходиться біля Лхаси. Мій тато, Тулку Урґ’єн Рінпоче, прибув із Кхаму; а моя мама з місця коло Лхаси. Далі відбулися дуже прості речі, хоч це може звучати так, ніби я вихваляюся. Люди відмічали, що моє народження супроводжувалося різними знаками; усі я вже зараз не пригадаю. Тим не менше, сонце, місяць та зірка проглядалися на небі в один і той самий час; і цей момент вважається дуже особливим. Серед місцевих людей родина моєї мами була досить популярною. Її батько був губернатором провінції, а також практиком, якого високо цінували. Через це люди говорили, що сталося щось хороше. Було видно сонце, місяць та зірку. Мабуть, народився великий лама. А інші казали, що ні, це недобре. Звичайно ж, тепер хтось приїде з монастиря, скаже, що перед ними реінкарнація їхнього лами, і заберуть хлопчика. Для нас нічого хорошого від цього не буде. Це точно недобрий знак. Моїй бабусі обридли плітки, і вона сказала: “Вам не слід про це хвилюватися. Немовля - дівчинка.” Це задовольнило місцевих, і вони промовляли: “Тоді все гаразд. Якщо дівчинка — усе добре. Вона хоча б тут залишиться.” Таємниця моєї бабусі протрималася місяць. А коли люди про все дізналися, вони були невдоволені. Це має бути тулку. Вони точно заберуть його. Він не стане нашим майбутнім губернатором. Кажуть, що коли я був немовлям, я показав пальцем у напрямі регіонального монастиря під назвою “Бонґ ґомпа”, і від мене почули: “Бонґ, бонґ.” Невеликий гурт старших ченців на конях прибув за кілька місяців. Вони ходили від одного будинку до іншого й цікавилися немовлятами та складали список імен їхніх батьків. Підійшли й до нашої домівки. Вони показали листа з передбаченням від Кармапи, де було написано, що батько дитяти є відьядгарою, ім’я матері таке й таке, а знак року народження такий і такий. У дитини є родимі плями в трьох місцях …

Абсолютний Дзоґчен – інтерв’ю з Тулку Урґ’єном Рінпоче (перша частина)

Що таке Дзоґчен? Дзоґ, “досконалість” чи “завершення” означає, як у цій цитаті з тантри: “Завершення в одному - усе завершене в умі. Завершене в двох - усе в самсарі та нірвані завершене в цьому”. Дзоґ означає, що всі вчення, усі явища цілком містяться в колісниці Дзоґчен; усі нижні колісниці включені до Дзоґчен. “Чен”, “велике”, означає, що не існує методів чи засобів, які вищі за цю колісницю. Які основи практики відповідно до шляху Дзоґчен? Усі вчення Будди містяться в дев’ятьох колісницях, із яких Дзоґчен, Велика Досконалість, подібна до найціннішого золотого орнаменту на вістрі даху чи переможного стягу на вершині високої будівлі. Усі дев’ять нижчих колісниць містяться в дев’ятій, яка зветься Дзоґчен по-тибетськи, Магасанґі на санскриті [і Велика Досконалість англійською]. Однак Дзоґчен не міститься в найнижчій із них, колісниці шравак. Тому коли ми кажемо “досконала” чи “завершена”, це означає, що всі нижчі яни реалізовані чи повністю містяться в Великій Досконалості, у Дзоґчен. Зазвичай ми говоримо, що Дзоґчен, який інколи називаємо Аті Йоґою, це традиція Дгарми, однак по суті це стан нашої свідомості. Єдність порожнечі й ясності це стан свідомості всіх чутливих істот. У цьому немає нічого особливого. Практик повинен засвоїти це з “ядром усвідомлення”. Це шлях практики. Повторю, “єдність порожнечі й ясності з ядром усвідомлення”. Особлива риса Дзоґчен така: “Споконвічна чиста суть це Трекчо, Проривання Крізь”. Цей погляд насправді є в усіх дев’ятьох колісницях, однак особлива якість Дзоґчен це те, що називається “невимушено присутня природа, Тоґал, Прямий Перенос”. Єдність цих двох, Проривання Крізь та Прямого Переносу, Трекчо й Тоґал, це особливе або унікальне вчення Дзоґчен. Ось що таке Дзоґчен. Це воно. Це надзвичайно прекрасне вчення. Схоже на те, що Дзоґчен дуже безпосередній та нелінійний у тому сенсі, як практик до нього наближається. У рамках інших ян подекуди спершу слід виконати звід підготовчих практик, а потім практику ідама, ца-лунґ тощо. Так воно відбувається. …

Таємна сила печалі

На яких переживаннях засноване вчення Будди? Це печаль, любов та відкритість. І хоча вони здаються доволі різними, печаль та відкритість насправді тісно пов’язані. Глибокий смуток, який переповнює нас, коли ми усвідомлюємо непостійну природу всіх явищ, відкриває до світу, який нас оточує. Ми відкриваємо серця й починаємо помічати істот, які знаходяться поруч. Ми бачимо, як кожному з нас доводиться переживати тяжкі миті життя; ми розуміємо плинну природу наших задоволень; і усвідомлюємо, скільки переживань, болю й страждань ми зазнаємо впродовж життя. Таким чином, ми розуміємо, що кожен із нас одержує схожий болісний досвід. Коли ми знаємо, через що проходять та що відчувають інші, ми не можемо нічого вдіяти, окрім як відчути до них симпатію, і бажання допомагати й захищати істот, які нас оточують, природно зростає в нас. Це бажання допомагати й захищати з’являється з любові, і чим більше ми відкриваємо наші очі до невідання та страждань інших, тим сильнішою стає наша любов. Любов очищує свідомість від товстого туману пристрасті, гніву та невідання. Любов, як сонце, яке світить крізь туман і розчиняє його, допоки залишається лише незмірна відкритість та ясність. Коли не залишається нічого іншого, окрім незмірної відкритості й ясності, ми стикаємося віч-на-віч із основною природою всіх явищ поза межами концепцій. Допоки думки повторно виникають, туман неминуче з’являється знову. Однак наразі ми знаємо - із власного досвіду - що свобода й пробудження прямо тут усередині нас. Реалізація цього породжує невимовну радість. Для себе ми зрозуміли, що пробудження справді може статися, для нас і для будь-кого іншого - як чудово! Щиросердне бажання, щоб усі могли пробудитися до справжньої свободи, зароджується в нас і поглинає нас до моменту, коли наші прив’язанності й потьмарення свідомості природним чином зникають. І весь час ми бачимо світ таким, яким він є, цілком непостійним та сповненим болю, і наша печаль навіть іще більше глибшає. Тим не менше, наша печаль наразі …

Про впевненість у Дгармі: інтерв’ю з Його Святістю 16м Ґ’ялва Кармапою (друга частина)

Продовження. Першу частину інтерв’ю читайте, будь ласка, тут. Денсал: Ви визнаний голова важливої лінії, ґуру для багатьох тисяч людей. Часто поширюються неправильні концепції про те, хто такий духовний учитель у цій традиції. Чи не могли б ви пояснити своїми словами, хто такий ґуру? Й. С.: Я вам розповім, ким ґуру не є. Це той, хто зацікавлений у славі, навчає, щоб стати знаменитим, багатим; або той, хто виставляє напоказ усі якості справжнього вчителя, коли навколо багато людей: одягає маску Дгарми, щоб, так би мовити, проявлятися будь-яким доречним чином, однак нещиро. А його реальність дуже відрізняється. Коли він знаходиться на віддалі від натовпу людей, він потребує стільки ж, скільки інші люди, прагне стільки ж, скільки інші, якщо не більше. Він ділить живих істот, він егоїстичний, усі ці негативні стани в ньому є, і вони не трансформувалися. Це те, що, на жаль, трапляється в ці дні занадто часто, і це чинить негативний вплив на духовний шлях та духовних друзів загалом. Це сприяє поширенню негативних поглядів серед необізнаних людей про те, кого можна вважати справжнім ґуру. Можливо, вони зустрінуть когось, хто є справжнім учителем, але не зможуть до нього ставитися так, як належить, адже пройшли через інший негативний досвід, про який я вже розповів. Цими днями, взагалі-то, зустріти повністю справжнього ґуру складно. Якщо ви зустрінетеся з духовним другом, який є ґуру, переконайтеся, що так само, як він хоче допомогти собі, він хоче допомогти і вам; а також переконайтеся, що він здатний вам допомогти. У нього має бути бажання допомагати вам также ж сильне, як і бажання допомагати собі. У такому випадку така особа може вважатися духовним другом. Справжня якість ґуру полягає в бажанні працювати задля блага інших, яке слідує поруч зі здатністю працювати задля блага інших. І також існують різні рівні ґуру. Є різні щаблі спроможності приносити користь іншим, різні щаблі наявності сили й …

Про впевненість у Дгармі: інтерв’ю з Його Святістю 16м Ґ’ялва Кармапою (перша частина)

Раннього ранку [1980 року] Його Святість Шістнадцятий Кармапа із щедрістю дав інтерв’ю читачам журналу Densal. Те, що міститься в тексті інтерв’ю, слово в слово перекладене Нґодрубом Церінґом Буркаром. У ньому Його Святість навчає багатьом важливим аспектам, які стосуються духовної практики, лінії Каґ’ю, а також тому, як практикові Дгарми жити в сучасному світі. Це своєчасне та найцінніше вчення для буддистів та інших, хто практикує схожий шлях. Денсал: Це ваш третій візит до Америки. У вас є якісь спостереження, якими ви могли б поділитися, включаючи оцінку розвитку Дгарми в Сполучених Штатах? Й. С.: Відповідальність учителя полягає в тому, щоб завжди давати вчення. Немає різниці, мало чи багато часу минуло; має значення те, щоб учення давалися постійно. Іноді здається, що в певний часовий проміжок давати вчення краще, адже більшість людей не зайняті й у них багато вільного часу. Можливо, у інший період може здаватися, що вчення не слід давати, адже люди зайняті та, може, їм не цікаво. Важливо не проводити дискримінацію стосовно часу й місця, а завжди робити вчення доступними постійно. Якщо є одна зацікавлена особа, учення необхідно зробити доступними. Може бути усього кілька зацікавлених, кілька сотень чи навіть мільйони, але вчення Дгарми мають продовжуватися без будь-якого відчуття пересичення чи розчарування. Учення Дгарми мають тривати в усі часи, перевершуючи тимчасові явища. Може виникнути інша ситуація, коли, зважаючи на певний час у житті чи на те, чого ми досягли, ми відчуваємо, що, можливо, нам слід перестати практикувати чи слухати вчення. Це не шлях Дгарми. Вам слід продовжувати. Тоді це шлях бодгісатви. Допоки це приносить користь хоча б одній істоті, ви повинні, не відчуваючи будь-якого смутку, продовжувати. Якщо ви на 100 відсотків віддані та впевнені в ученнях, тоді кожна життєва ситуація може бути частиною практики. Ви можете жити практикою замість того, щоб обмежитися лише її виконанням. А що стосується поширення Дгарми всюди, то це стається …

Любляча доброта та співчуття в традиції Дзоґчен

"Любляча доброта та співчуття в традиції Дзоґчен" ~ із настанов Цокні Рінпоче Будь ласка, слухайте вчення з альтруїстичною свідомістю бодгічітти: наміром досягти повного просвітлення задля блага всіх чутливих істот. Зараз ми знаходимося на стадії шляху. Є два аспекти шляху: абсолютна бодгічітта та відносна бодгічітта. У рамках відносної бодгічітти розрізняють два аспекти бодгічітти наміру й бодгічітти дії. Зараз ми вивчатимемо бодгічітту наміру. Стосовно цього можна виділити так звані чотири незмірні: незмірну любов, незмірне співчуття, незмірну радість і незмірну рівність. Ми розпочнемо з любові або люблячої доброти. У цьому контексті ми говоримо про сутність любові, функцію любові та незмірність любові чи безмежність любові. У чому суть любові? Суть любові це такий вид прагнення чи побажання, щоб ми самі та всі інші знайшли щастя та причини для щастя. Однак якщо в нас немає радості чи благополуччя, ми не зможемо пережити досвід любові, і без цього не може бути дії чи функції любові. Окрім того, наша любов не буде безмежною. Тому слід почати з переживання благополуччя. Ми маємо почуватися благополучними або щасливими. Ми маємо переживати цей стан в наших тілах, у наших свідомостях та нашому сприйнятті. Коли ми наближаємося до буддової природи, з’являється те відчуття благополуччя, природного щастя, яке не залежить та не спричиняється певним об’єктом. Воно не залежить від причин чи умов. Це не якийсь різновид інтоксикації. Це лиш дуже просте відчуття благополуччя. Коли ми ідентифікуємо цей стан після того, як переживемо його, ми можемо бажати досягнення такого щастя для нас самих, а також для всіх інших істот. Щоб переживати основну любов, основну люблячу доброту, нам слід уникати того, що стає цьому на заваді, а також набути тих якостей, які можуть її посилити. Зашкодити її зростанню можуть обставини, пов’язані з почуттями та відчуттями. У рамках буддизму ми говоримо про п’ять сукупностей чи скандг. Це сукупності форми, відчуттів чи почуттів, уявлень, імпульсів та, нарешті, …

Хто такий внутрішній ґуру?

Томас Доктор: Хто такий внутрішній ґуру? Як це стосується інтуїції? Чок’ї Н’їма Рінпоче: Спершу слід зрозуміти значення слова ґуру. Хто такий ґуру? Про ґуру можна багато говорити, слово походить із санскритської термінології. Якщо буквально перекласти термін ґуру, він означає “тяжкий”. Але чому тяжкий, у якому сенсі? У тому, що якості мудрості та співчуття й сили повністю проявлені. Ідеться про вагу цих якостей. Далі ми можемо говорити про зовнішнього майстра, зовнішнього ґуру та внутрішнього ґуру. І коли ми говоримо про зовнішнього ґуру, якщо є людина, котра має якості мудрості, співчуття та просвітлені якості, людина, у якій проявлені ці якості, ця людина, яку ми вважаємо кимось відділеним від нас самих, називається зовнішнім ґуру. Ця людина - це зовнішній ґуру, а також якості, які має ця людина - це теж зовнішній ґуру. Так само ми можемо сказати, що вчення, коментарі про шлях до набуття якостей мудрості, співчуття та сили в тому вигляді, як вони викладені в відомих ученнях Будди, у текстах, у записаних словах, а також у коментарях до цих слів, це також ґуру, різновид ґуру. Його можна назвати зовнішнім ґуру, тим, хто проявився в формі слів Переможців. Але коли хтось розпізнає в собі потенціал для досягнення цих якостей у їх досконалості - мудрості, співчуття та сили - і коли він також повністю проявив ці якості в собі, тоді він зустрічається з внутрішнім ламою, із абсолютним, природним ламою. Коли це трапляється, коли це розпізнавання природних якостей, мудрості, співчуття та сили, а також їх прояв, який має потенціал для того, щоб стати повністю досконалим, це час для того, щоб наживо зустрітися зі справжнім ґуру.” Оригінальне відео, на якому мовить Рінпоче, можна подивитися тут: https://www.youtube.com/watch?v=ggoYG4kXlj4  

Відречення

Поки ми вперто віримо в “себе”, нас повністю переповнюють усі види емоцій. Знову й знову таке вірування веде нас до падіння. Ми міцно прив’язані до себе та до тих, кого з собою ототожнюємо; і поряд із такою прив’язаністю крокує її темний приятель - тонка огида до того, що ми вважаємо “не нами” та “не нашим”. Ми також відносимо об’єкти, якими володіємо, до таких, що належать “нам”. Вони “наші”. Таке поширене узагальнення обтяжене емоціями. Якщо ми спинимося й поглянемо на цю ідею, то зрозуміємо, що нам не належить насправді нічого. Коли ми відчалимо з цього світу, усе, що нам відоме, доведеться лишити позаду. Ми навіть не візьмемо з собою це тіло, яким рік у рік так старанно дорожили. Так що ж нам насправді належить, і де цей удаваний власник, це зніжене “я”, задля якого ми сперечаємося, жадаємо, нудьгуємо, насолоджуємося тощо? Допоки повністю не розчиняться ці хибні ідеї про те, що є частиною нашого досвіду, нам слід прийняти, що ми досі вкутані глибокою оманою. Наразі усвідомити нашу оману - це дуже важливий крок, але спинитися лише на цьому недостатньо. Немає більшої дурості, аніж прожити все життя зі знанням того, що ви живете в омані, і нічого з цим не робити. Потім, коли вже пізно чимось зарадити, ми раптом спохвачуємося на смертному одрі й думаємо: “Яким же я був непроглядним дурнем! Я змарнував таку коштовну можливість!” Тієї миті нам лишиться тільки відчайдушно бити себе в груди. Чи впродовж усього нашого буття існувала більш руйнівна ідея, аніж ця? Щоб упевнитися, що цього ніколи з нами не трапиться, нам натомість слід прийняти це послання близько до серця. Немає різниці, наскільки привабливими нам здаються об’єкти відчуттів, адже вони неспроможні обдарувати нас тривалим щастям. Це розуміння, коли воно починає просочуватися в нас, називають “відреченням”. Уривок із книги “Кілька слів поради від самого серця” Чок’ї Н’їми Рінпоче. Із …

Природа Будди: наша основа

Буддова природа стосується основної, базової природи, яка притаманна кожному з нас. Можна говорити, що це наша відправна точка. Ідеться про основу всіх живих істот, основу Будди, основу всіх Дгарм та всіх явищ. Що у всього цього спільне? У нас спільна основа порожнечі. Порожнеча рівноцінна Будді. Інколи ми кажемо: “Буддова природа”. Основа, базова природа самсари та нірвани однакова. Таким чином, коли ми розпочинаємо медитацію, перше й найголовніше полягає в тому, щоб розуміти, що є нашою природою? Що є природою кожного? Це дуже важлива річ, перше, що нам слід засвоїти, якщо ми хочемо навчитися медитації. Це нагадування надихає нас практикувати, адже ми знаємо, що насправді можемо пробудитися. Буддова природа: нагадування під час кожної сесії медитації Коли ми починаємо медитувати, природа Будди - це те, що нам слід згадати з самого початку. Ми маємо впізнати, що наша свідомість, наша сутність, це природа Будди. На санскриті ми її називаємо суґатаґарбгою й по-тибетськи ми її переводимо як девар шекпе нінґпо (bde bar gshegs pa’i snying po). Ми можемо перекласти це словосполучення буквально як "Сутність блаженства того, хто пішов", відсилаючи до Будди. Ми можемо звернутися до десятьох класичних Сутр, які глибше розкривають цю тему. У кожної чутливої істоти одна й та сама пробуджена та досконала природа - це справді добрі новини! Нам слід раз по раз нагадувати собі про це, щоб ми дійсно прийняли це життєво важливе послання близько до серця. Щоразу, як ми розпочинаємо сесію медитації, нам слід згадувати цей момент. І нам дійсно слід бути в цьому впевненими. Суть мудрості Будди та суть свідомості живих істот зовсім не відрізняється. Сутність мудрості та сутність свідомості це порожнеча, ясність та самоусвідомлення. Споконвічне самоусвідомлення - це природа Будди. Із оригіналом тексту настанов К’ябдже Пакчока Рінпоче можна ознайомитися в його блозі.

Хто такі дакіні й кого можна так називати?

https://www.youtube.com/watch?v=-cIko9cWUoE "Хто такі дакіні? Якось я говорила, що багато людей не розуміють значення цього слова. Бо я постійно чую: ви дакіні, прекрасна дівчина це дакіні, надзвичайна сильна жінка це дакіні, та, кого ви хочете потишіти це дакіні чи хтось, кого ви поважаєте або хтось, хто вас надихає це дакіні. Концепція дакіні не обмежується жінкою чи ознакою фемінності. Даки й дакіні — це синоніми. Будь-хто, хто прорвався крізь потьмарення, обмежувальні ілюзорні потьмарення, це дакіні. Це не стосується лише жінок, і це не слід використовувати для компліментів, які люди роблять жінкам. Якось я жартувала й говорила, що чула, як багато людей говорили жінкам, що ви дакіні чи моя мама, моя дружина дакіні тощо. Можливо, вони думають, що дакіні це про когось дуже красивого, ніжного та доброго, когось, хто нагадує матір, турботливого, про сильну жінку тощо. Я думаю, що вони ніколи не зустрічали справжню дакіні [голосно сміється]. Це не завжди комплімент!" Міндролінґ Джетсун Кхандро Рінпоче Його Святість 16й Кармапа розпізнав як перевтілення великої Дакіні Цурпху, Кхандро Орґ’єн Цомо, дружини 15го Кармапи, поважної та шанованої жінки-майстрині, яка більшу частину життя провела в ритриті. Тому Джецунма в лінії Міндролінґ та тулку в лінії Каґ’ю тримає водночас родоводи Нінґма та Каґ’ю.

Двадцять п’ять тантричних поглядів (частина 2)

Подовження. Першу частину читайте, будь ласка, тут. Ви проходите крізь процес поступового наближення до якостей благодаті пробудженого стану, який виражається в видимих формах, звуках, чистих думках; усе це невловиме, але невіддільне від кращої версії вас, відкритого серця безмежного співчуття. Потреба шукати джерело благодаті, співчуття та мудрості де-інде поволі слабне паралельно з розумінням вами, що ці якості вже є в природі вашого ума. Із цього моменту ви автоматично причалюєте до широкої та різнобарвної палітри внутрішніх тантр. Ви тепер знаходитеся в ідеальній позиції, щоб вийти за межі однобокого усвідомлення у знання природи свідомості, яке не має напряму. Цей досвід, вхідні ворота до внутрішніх тантр, указує вам справжній учитель мудрості. Відчуття, що ви відділені та віддалені від пробудженого стану, залишається позаду щоразу, коли ви практикуєте, тому ви вступаєте на шлях внутрішніх тантр. Вашою основою стала неподільність форми й сутності, яка також відома як вища дгармакая двох неподільних істин, початок та кінець усього. Ви припинили потік двоїстої свідомості широтою недвоїстого усвідомлення, і разом із тим бачите, що звичні спотворені проекції можуть звільнити місце на користь мандали того, що вас оточує, і вас самих як божества, які один від одного невіддільні; це все ви й поле вашого досвіду. Ви неймовірно цінуєте багатство й розмаїття самосущої мандали, і в той самий час усе є однаковим, однаковою ідентичністю пробудженого стану. Це сутнісний погляд Мага Йоґи, коли він зароджується в свідомості через практику. [caption id="attachment_2920" align="alignleft" width="555"] Будда Амітаюс, пробуджений розум, із дружиною Чандалі, основним простором.[/caption] Оточення, тіло та свідомість - це все за своєю суттю є свідомістю; і акцент на одному з елементів розкриває три типи мандали відповідно до класифікації внутрішніх тантр. У Мага Йозі мандала це ваше оточення, у Ану Йозі - ваше тіло, і в Аті Йозі природа свідомості вважається повною та досконалою мандалою. До цього моменту ваш шлях був подвійним: він полягав у накопиченні …

25 тантричних поглядів (частина 1)

Кожна мить вашого життя це досвід. Цей досвід проявляється безмежною кількістю способів, як природна мандала життя, і в цій мандалі свідомість, яка одержує досвід, це божество. Божество тут означає чисту й досконалу істоту, яка достойна поваги та має шляхетну природу. Усі інші такі ж самі, кожна інша особа в вашому житті, кожен кіт, пес та комаха, навіть рослини й каміння. У той самий час, усе, що проявляється в нашому досвіді, подібне до віддзеркалення у люстерку. Відбитки не знаходяться в дзеркалі, вони туди не заходили й не покидатимуть його знову. Жодна річ не виникає, жодна річ не перебуває й жодна річ не зникає. Перший аспект називається формою, а другий - сутністю. У Ваджраяні їх кличуть двома вищими істинами. Щоб пережити це на своєму досвіді, нам потрібен погляд Ваджраяни. Необхідно до цього правильно підійти, через вхідні двері. Вхідні двері - це посвята. Посвята вводить нас до стану тих, кими ми є насправді, і це розуміння можна розширювати через двадцять п’ять рівнів, які є різними варіантами поєднання форми й сутності. Можливо, ви відноситеся до типу людей, які полюбляють жити в чепурному й прибраному середовищі, чи, може, вам спершу до вподоби розслабитися з чашкою кави, а вже потім мити посуд. Може, ви хочете все причепурити й прибрати, а вже потім розслаблятися. Або взагалі не звертаєте жодної уваги, прибрано у вас чи ні, бо вам усе одно. Це комбінації поміж вашою формою й сутністю, тим, яким життя виглядає та яким ви його відчуваєте. Варіантів таких поєднань безліч. У Ваджраяні їх теж може бути без ліку, однак розрізняють двадцять п’ять, які мають окремі назви. Коли ми чуємо про Ваджраяну, найезотеричнішу частину вчень Будди, її не слід надто узагальнювати, ніби це однаковий набір чогось. Ваджраяна охоплює велику територію з різними пейзажами. Відправна точка для знайомства з цими пейзажами - це посвята, коли нас благословляють, надихають та вводять …

Фундаменталізм це не люди, а життєва установка

Зазвичай фундаменталістами ми називаємо інших людей, але не себе. Фундаменталісти це не люди, а життєва установка. Немає авторського права на звичку перебувати в звуженому стані свідомості, вимикати розум та співчуття, і вона може з’явитися в свідомості в будь-кого. Причин багато; це може бути мішанина обставин, до яких належить культура освіти вдома, у школі та в медіа, яка поєднана з соціальним та економічним кліматом, національними чи етнічними травмами тощо. Пиху, яка утворюється в результаті, а також агресивну та образливу поведінку, яку приносить фундаменталістична життєва установка, можна побороти. Дієвий метод полягає в тому, щоб почати помічати біль, який вона спричиняє, а також обмеження доброти, розуму та творчості. Потім, для того, щоб послабити її зсередини, є багато шляхів. Ми живемо в часи, які часто гордовито називають періодом ясного розуму та добросердечних людських цінностей. Ми називаємо це цивілізованістю. Ці цінності такі важливі для мирного співіснування на планеті. Небезпека спіткала й спіткає нас тоді, коли ми захоплені страхом та невіданням. Це страх, котрий виникає в формі життєвої установки фундаменталізму, утім, він заснований на невіданні. Страх того, що, якщо дозволити людським істотам бути людяними, ми зіткнемося з хаосом. Також це страх, що ми закінчимо, повернувшись у джунглі, і житимемо серед диких тварин. Контроль над іншими виправдовує самообрана еліта, фінансова, соціальна чи релігійна. Контроль потребує правил, які можна ефективно втілити в життя через сувору систему покарань, психологічних та тілесних. Або цього можна досягти, якщо в поле зору більшості людської популяції потраплятиме вигляд катастрофи на кшталт того, що можливість опинитися на вулиці не за горами. Зараз це є дикунством. Відкрита свідомість, у якій розум пов’язаний з природною людською добротою, це прямий антидот від фундаменталізму. Ці дві якості не можуть співіснувати в одному умі водночас. Доказ цьому можна знайти в спільній історії планети, коли мовники нашого колективного сумління - письменники, художники, мислителі та духовні люди - або втікали від …

Природа свідомості та самообман

Серед людей, які цими днями цікавляться буддизмом, чимдалі зростає бажання одержати настанови з уведення в природу свідомості. Можливо, люди прочитали про таке введення в книжках чи в інтернеті. У будь-якому випадку, про ці інструкції з прямого введення говорять багато, однак люди не дуже розуміють, що вони значать. Коли люди відвідують мене в монастирі в Непалі, вони інколи прохають: “Будь ласка, дайте мені введення в природу ума! Завтра вранці в мене літак, тому я трохи поспішаю!” Це звучить майже так, ніби вони думають, що природа свідомості це якась особлива річ, чимось схожа на туристичний атракціон, який їм треба побачити, перш ніж вони поїдуть на летовище. Буває й так, що люди промовляють до мене, як ніби я садівник, а природа ума - це рідкісна квітка, яку їм хочеться побачити й понюхати. У буддовому вченні нас постійно вводять у те, якими речі є насправді. Нас уже підвели до тем нетривалості та страждання: немає нічого надійного. Ніщо не триває постійно. Усе крихке. Усе змінюється. Ми так багато часу витрачаємо на те, щоб говорити про непостійність та страждання, адже наш підхід до життя має змінитися. Ця зміна стається природно, тільки-но ми зіткнулися з правдою. І правда полягає в тому, що ні на що не можна покластися. Правда в тому, що все змінюється від однієї миті до іншої - слава, багатство та привілеї, а також наше здоров’я та друзі. Керунок змінюється. Вітри фортуни міняють напрямок. Усе змінюється, щомиті. Коли ж ми спиняємося впродовж моменту, то усвідомлюємо, що цей життєвий факт уже нам відомий. Це знак того, що введення в нетривалість поцілило, куди треба. Тепер ми знаємо. Це потужне та поворотне розпізнавання. Тому не живімо з мріями про те, що настане чарівний момент, коли наш учитель уведе в природу ума, і після цього ми заживемо щасливо. Зрозумійте мене правильно - я не кажу, що введення в природу …

Джерело для вмілої грації

[caption id="attachment_2876" align="alignleft" width="540"] Священна статуя Ар'я Тари в "Наґі Ґомпі", місці усамітнення Тулку Урґ'єна Рінпоче.[/caption] Сутнісні настанови про Потрійну Досконалість містять три різних погляди: Тхераваду, Магаяну та Ваджраяну. Вони потребують особливого підходу: слід поєднати чи переплести всі три в один суцільний шлях, якому особа може слідувати. Цей маленький текст розпочинається просто, тим, як людині слід поводитися зі своїм життям, і далі до кінця йдеться про те, як досягти справжнього та повного просвітлення впродовж одного життя. Перший рівень учень розповідає про те, як бути людиною. Це означає, що прямо зараз у цьому житті в нас є дорогоцінна можливість, і має значення, як ми поводимося: у наших вчинків будуть наслідки. Нам показують, як знайти справжній духовний шлях, який скеровує нас у цьому напрямку. Другий рівень учень дає методи для зменшення та розчинення нашого себелюбства. Нам пропонують методи того, як щиро працювати заради блага інших та набути розумової стабільності й мудрості. У рамках цих учень мудрість є ядром практики Тари. Тут її називають “абсолютною Тарою незрівнянного знання”. Коли ми набули стабільності й мудрості, які зазвичай називать шаматхою та віпаш’яною, ми як практики можемо осягнути Ваджраяну, третій рівень, де за допомогою умілих засобів можна швидко розчинити тенденції поведінки та потьмарення свідомості. Практики можуть пробудитися до буддовості через садгани Тари. Падмасамбгава пояснює, що існує несказанна кількість тантр Тари. Абсолютне джерело цих неосягненних тантр Тари, практик та учень - це жіночий аспект, дгармакая Будда Самантабгадрі. Ваджра Йоґіні, яка серед цих незліченних еманацій на рівні нірманакаї є Тарою, поширила їх у безмежній кількості сфер. Саме для нашого віку, нинішніх часів, усі ці тантри були зібрані в три рівня. Перший, розгорнуту версія, із надзвичайною кількістю вчень та ритуалів, мав відкрити славетний майстер XIX століття Джам’янґ Кх’єнце Ванґпо. На жаль, через брак сприятливих обставин, він не записав ці настанови. Він лиш вилучив саму статую зі святого місця в …

Медитація це проголошення свободи

Я намагаюся медитувати, щоб краще зрозуміти, хто я, щоб бути природнішим та вільнішим. Це відповідь, яку я часто одержую від людей, які мені зустрічаються, коли запитую, нащо вони займаються медитацією. Почати слід із того, що я хочу ще більше бути собою, вільнішою й легшою версією себе. Ви дійсно можете стати вільнішими, однак у майбутньому від медитації може трапитися зовсім інше, тому нам необхідно підходити до процесу правильно. Упродовж звичайного дня нашого життя минають тисячі моментів, коли нас атакують відчуття, на нас полюють нужди та бажання, тиснуть обов’язки, ми піддаємося стресу від того, що від нас щось вимагають. Нам слід поводитися якомога краще. Ми маємо бути холоднокровними, спокійними, зібраними, дієвими та творчими. Так жити може бути дуже виснажливо. Тому можливість створити всередині себе внутрішній храм така спокуслива. Медитація дає шанс поставити втомлену свідомість на паузу, зробити перерву, щоб заспокоїтися та почуватися вільними. Під час медитації люди зазвичай намагаються підтримувати спокій у тілі та в умі. Для декого це означає слідкувати за диханням, для інших - просто усвідомлювати тілесні відчуття. Ще хтось лише слідкує за тим, що виринає з пам’яті чи які думки з’являються в свідомості, при цьому не дуже помічає, що відбувається та проявляється навколо. Застосовуючи ці методи, легко додати до них штучні установки та стратегії медитації. Це не входить у наші плани, однак мимоволі так трапляється через звички, яких ми набули в минулому. Тут цілий спектр помилок: із одного боку, можна бути надмірно зосередженими й усвідомленими, а, з іншого, відпустити так багато, щоб вимкнутися й заснути. Будь-яка така зайнятість ума не має нічого спільного з тим, щоб бути найкращою версією себе, природними й вільними. Стан медитації в такому випадку вкрадено. Щоб повернутися до мандрівки медитації, нам потрібні три якості недіяння. Перша - це якість бути легкими; сидіти легко, легко скеровувати уяву, легко зупинятися й так само легко продовжувати. Таким чином, …

Діамантовий Трон Індії

Діамантовий Трон Індії розташувався на просторих рівнинах сучасного Біхару в північній Індії, одного з найбідніших штатів, який славиться грабіжниками, жебраками, товстими бандитами-священиками, але також рясніє деревами бодгі та зеленими парками. Немов лотосова квітка, яка проростає з каламутного болота, недарма мільйони паломників вважають Бодхгаю найдуховнішою буддійською святинею світу. У Бгадра Калпа Сутрі сказано, що не лише історичний Будда Шак’ямуні, а одна тисяча будд пробудиться до справжнього та повного просвітлення під умировотворювальною тінню дерева бодгі в тому самому місці. Це відбуватиметься з проміжками довжиною кілька тисяч років. Це місце знане під назвою Діамантовий Трон, незруйновне сидіння для пробудження. Кожен відвідувач прибуває сюди з однією метою: відкрити внутрішній Діамантовий Трон пробудженої свідомості. Візит до Бодхгаї створює сприятливі обставини для реалізації незруйновної природи ума. Також це місце, де ви не можете уникнути зустрічі з буддійським учителем чи майстром, яких ви бачите одного за одним. У декого з майстрів відомі імена і їх легко впізнати, інші - приховані йоґіни та звичайні медитатори, які знаходяться на порозі реалізації і, можливо, виглядають як бідні жебраки. Ви ніколи не знаєте, хто перед вами, тому чому б не ставитися до кожного з повагою? Навколо головного храму хтось сидить медитує, хтось наспівує чи начитує старовинні тексти, хтось робить простирання чи кору, молячись при цьому своїми невинними та відкритими умами. Тут ви можете знайти людей із усіх традицій, які носять свої костюми шафранового, бордового, білого, сірого, коричневого та чорного кольорів. Переважно вони з Індії, М’янми, Тайланду, Шрі-Ланки, Японії, Китаю, Кореї, Бутану, Непалу та Тибету.  У цьому місці можна побачити росіян, європейців, американців та багатьох інших. [caption id="attachment_2860" align="aligncenter" width="1024"] Погляд на простір навколо головного храму, де люди сидять, співають та обходять навколо святого трону та дерева просвітлення.[/caption] Паломники приносять дарунки та гірлянди квітів із відданості. Іноді ви можете побачити процесію довжиною з милю, яка складається з людей, убраних у чарівні візерунки, …

Дзеркало та свідомість

Індійський майстер Падмасамбгава використовував дзеркало та його здатність віддзеркалювати як одну з найпотужніших метафор для свідомості. Це визначення такої речі, як свідомість, якою ми всі є, кожен із нас без винятку. Упродовж існування людської цивілізації були спроби визначити цю здатність до пізнання у відповідь на питання, ким ми насправді є, звідки береться досвід, де відбувається пізнання, що відчуває емоції, а також велике питання, чи може свідомість, тобто ми, знати, хто вона така, безпосередньо, сама по собі та без використання технічних засобів. Медитатор у цій царині емпіричної науки починає дослідження зовсім іншого роду, щоб дати відповідь на питання. Часто для цього необхідна подушка чи стілець. Медитатор також може просто взутися й стояти, ходити, їсти чи лежати. Різниця між нормальним життям та дослідженням йоґіна-науковця полягає в дуже простому, утім, ключовому пункті: свідомість вивчає себе. Розум, який пізнає, є об’єктом пізнання. Як це взагалі можливо, що минули тисячі років людської історії, а природа свідомості не стала пізнаваним, очевидним фактом для кожної жінки, чоловіка чи дитини? Яким чином цей найосновоположніший та звичний наш ґубернатор уникнув того, щоб його виявили. Він дуже сором’язливий, неймовірно хитрий чи щось зовсім інше? Відповіді на ці питання вчителі езотеричних знань часто тримають у секреті. Хтось може поцікавитися, чи це втаємничення пов’язане з замаскованою жадібністю, засобом контролю над іншими чи, можливо, з актом милосердя? Я зрозумів, що реальність свідомості стає автентичним знанням лише коли відсутня будь-яка упереджена ідея. Що цю істину слід відкрити самостійно, у ході пригодницької подорожі, внутрішнього дослідження свідомості медитатора. Подорож, у ході якої ми імітуємо розуміння й не маємо прямого переживання, пов’язаного з медитативними вправами, може стати перешкодою, і тому це нещиро. Безпосередньо в цей момент медитаторам указують на те, що слід відкласти вбік тексти про абсолютну дійсність. Для того, щоб допомогти їм уникнути високих слів, позичених у будд та просвітлених майстрів, та змостити тимчасовий осередок затишку …

Безтурботна гідність

Безтурботна гідність - у такий спосіб можна описати атмосферу справжнього вчителя мудрості, і Цокні Рінпоче вжив цю фразу, щоб пояснити, як зростати в майстерності справжнього погляду на реальність та як поводитися в повсякденному житті. У цьому випадку погляд та поведінка перебувають у повній гармонії. Ця гармонія є сутністю буддійський тантр та найшвидшим способом досягнути справжнього та остаточного пробудження. Тулку Урґ’єн Рінпоче був моїм батьком, але також він був і моїм учителем. Він давав багатьом людям чимало настанов і застосовував при цьому багато методів. На перший погляд, він виглядав як будь-яка літня людина, але його свідомість була як у великого йоґіна Дзоґчену. Він застосовував усі можливі методи, щоб ми змогли зрозуміти. Зокрема, він навчав методом від свідомості до свідомості. Існує три основних способи навчання, які називаються передачею свідомості переможців, передачею знаків держателів знань та усною передачею майстрів. Перша передбачає передачу від однієї свідомості до іншої, друга - передачу вчень за допомогою жестів чи символів і третя - за допомогою слів. Мені не слід голосно хвалити реалізацію мого батька, адже багато інших майстрів уже це зробили. Не потрібно нічого до цього додавати. Але якщо подивитися на поведінку Тулку Урґ’єна Рінпоче, із цього також можна чомусь навчитися; є щось, що можна засвоїти, якщо проаналізувати його життя. Перш ніж Тулку Урґ’єн помер у 1996 році, мене спіткала вдача провести з ним декілька місяців, і впродовж цього часу я зміг чітко усвідомити, як він поводився. У тому, хто насправді реалізував порожнечу, є певний вид природного співчуття, і в Тулку Урґ’єна було це велике співчуття. Я бачив це на власні очі і відчув, що можу краще зрозуміти, як співчуття проявляється з розуміння порожнечі. Тулку Ург’єн доволі сильно хворів упродовж останніх місяців життя; так сильно, що йому доводилося лежати під киснем. У нього були тяжкі серцеві проблеми, але з серця він нікого не виключав. Він не відмовлявся …

Прорив крізь духовний матеріалізм

Поворотний момент для духовності на Заході стався в ранні сімдесяті разом із виданням книги, у якій містилася радикально нова перспектива. Принцип справжньої духовності подавався як зняття маски з еґо; він був у багатьох сенсах новаторським та пробивав можливість для автентичної медитації, яка вкорінювалася в серцях та умах молодих людей. Сорок років потому, несказанну кількість разів передрукована та перекладена багатьма мовами, книга лишається класикою, яку обов’язково слід прочитати будь-кому, хто слідує непритворенним духовним шляхом. [caption id="attachment_2830" align="aligncenter" width="550"] Каліграфія від Чоґ'яма Трунґпи Рінпоче, засновника буддійських медитаційних центрів "Дгармадгату" та системи тренувань Шамбали.[/caption] Сьогодні люди розуміють, що духовний шлях це процес демонтажу поведінкових щитів та психологічних захисних споруд. “Прорив крізь духовний матеріалізм” відкрив можливість слідувати стежками попередніх будд через виїзд на автомагістраль відкритої свідомості, на шлях бодгісатви. Автор, Чоґ’ям Трунґпа Рінпоче, надзвичайно обдарована особистість. У ранньому віці він уже був настоятелем кількох монастирів та главою провінції. Утеча від комуністичного вторгнення 1959 року, його драматична подорож записана в “Народженому в Тибеті”. [caption id="attachment_2833" align="aligncenter" width="654"] Обкладинка першого видання, яка проілюстрована самим автором.[/caption] Після років навчання в Оксфорді його англійська стала бездоганною. Досвідчений художник, поет та вчитель медитації, він здійснює тривалий вплив на західну культуру через заснування “Університету Наропи” в Колорадо. Його унікальний викладацький стиль, глибокий, але водночас такий, який легко засвоїти, уміщений в одній окремій книзі: “Прорив крізь духовний матеріалізм”. Чоґ’ям Трунґпа Рінпоче багато значив для мене, особливо в 70х роках, коли я був підлітком. Його простий та точний вибір англомовних термінів - до прикладу, використання пробудження [awakening] для бодгі [bohdi] та базове пробудження [basic wakefulness], щоб показати справжнє значення, яке криється в слові мудрість (джняна), стало керунком для моєї перекладацької роботи на десятиліття вперед. І хоча я зустрічався з ним лише одного разу, я дуже вдячний цьому майстрові, який відіграв таку важливу роль у передачі вчень Будди на Захід. Із оригіналом публікації …

Сонячне небо Тулку Урґ’єна Рінпоче

Яка справжня мета медитації? Чи відрізняється досвід просвітлення від власне просвітлення? Що відбувається зі свідомістю в пробудженому стані? Коли після інтенсивної медитації чи зненацька ви переживаєте повністю оголений стан свідомості, що робити далі? У чому справжній прогрес медитатора та що краще за все прискорює прогрес? Ви знайдете відповіді на всі ці питання у цих ученнях Тулку Урґ’єна Рінпоче. Буддійська практика включає в себе три кроки, які відомі як інтелектуальне розуміння, досвід та реалізація. Інтелектуальне розуміння стається коли, наприклад, ми чуємо, що порожнеча, тобто порожнє пізнання, це наша природа. Коли ми виносимо з цього розумову ідею, це зветься розумінням. У випадку з досвідом нам розповідають, як розпізнати порожнечу, щоб ми змогли достеменно побачити, яке воно, це порожнє пізнання. Ми одержали його смак, можливо, це був не більше, ніж проблиск, однак, тим не менше, цей досвід називається розпізнаванням сутності ума. Ось що означає слово досвід у цьому контексті. Коли після цього проблиску ми тренуємося повторно розпізнавати природу свідомості та уникати стану, коли нас поглинають думки, ми поступово все більше й більше звикаємо до цього досвіду. У цьому випадку, коли ми усвідомлюємо порожню природу, ми від’єднуємося від цієї вираженої думки, потоку оманливого мислення. Щоразу, коли виражена думка розчиняється назад у стан усвідомлення, ви досягаєте прогресу, і таким чином стається, зрештою, реалізація. Абсолютна реалізація настає тоді, коли потьмарення повністю вичерпалися й концептуальні думки не повторюються взагалі. Думки - як хмари, які можуть випаруватися так само, як хмари природним чином розчиняються в просторі. Виражені думки подібні до хмар, а ріґпа це пробуджений стан, немов простір, заповнений сонячним світлом. Я застосовую метафору простору, заповненого сонячним світлом, щоб проілюструвати, що простір та усвідомлення невіддільні. Ви не досягаєте й не творите простір, заповнений сонячним світлом. Ми не можемо розштовхати хмари, натомість ми можемо дозволити хмарам думок поступово розсіятися, допоки, зрештою, не розчиняться всі хмари. Абсолютна реалізація стається тоді, …

Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (третя частина)

Із попередньою частиною інтерв'ю можна ознайомитися тут.   [Учень] Із одного боку, ви сказали, що відправилися прямо на схід та цілком присвятили своє життя Дгармі. Із іншого, ви наголошуєте на Дгармі як реальності. Як вам вдалося знайти баланс? Це забрало багато часу. Період між розумінням та одержанням прямого досвіду зайняв роки. Тут (у “Лераб Лінґу”) це настільки просто. Спершу Цокні Рінпоче викладає ідею, а через 30 секунд вводить до неї. Чи не так? Якщо ви готові, ви можете просто взяти це, негайно. Коли я прибув у Азію, я не міг зрозуміти жодного слова з того, що вони говорили, тому було досить складно просто вхопити ідею. Я читав та слухав деякі вчення, однак там, схоже, завжди говорилося про те, що вам слід спершу виконати ньондро, а не одержати досвід розпізнавання природи свідомості. Оскільки всі навколо робили ньондро, і я робив. Але я ніколи не пов’язував ньондро з реалізацією. Це більше було схоже на рабську працю задарма. Щось, що вам слід зробити, щоб кудись дійти. І в мене зайняло дуже багато часу, щоб повернутися назад і знайти те, що завжди було прямо за мною, тут, увесь цей час. Слід пройти довгу мандрівку та виконати багато практик. Це зайняло досить тривалий період. Це сталося зі мною тоді, коли я почав розуміти тибетську, що на той час ви всі мусили робити. І ще це завдяки доброті Тулку Урґ’єна Рінпоче, який просто змушував мене, застосовуючи фізичну силу, розпізнавати природу свідомості. Він вистрибнув зі свого боксу для медитації та вхопив мене. Я намагався забратися звідти, але не міг, адже він тримав мене, і зненацька стало дуже некомфортно, так, що довелося все відпустити. Це було як панічний напад. Може, мій випадок був дуже дивний, міцна мушля, щоб її розламати. Але цими днями вам дуже щастить, і дуже просто одержувати вчення. Так просто. Подивіться, яким є “Лераб Лінґ” …

Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (друга частина)

Продовження. Першу частину інтерв'ю читайте, будь ласка, тут.   [Ган] Перекладати окремі сутри ви розпочали в Данії, а потім у певний момент відправились на схід та жили впродовж тривалого часу в монастирському середовищі. Чи не могли б ви трохи про це розповісти? Так, коли я згадую ті часи, виходить, що я не спинявся в монастирях, у ритрітній хатині чи в печері. На мене тиснув, можна сказати, вітер карми або відчай. Мене спіткала безвихідь у юнацькому віці, клаустрофобія. І треба було вибиратися звідти. Це як застрягнути в ліфті. Усе моє місто скидалося на домовину, на багато домовин. Усі жили в ньому в одному з маленьких вікон. Просто вони ще не вмерли й чекали смерті, у домовинах. Таке було відчуття. Я дійсно це відчував. Чи слід мені перебратися в домовину після закінчення школи? Ні! Треба було забиратися звідти! Якби в мене було відчуття, що це місце було мандалою ґуру, можливо, я б і жив щасливо в домовині, однак у той час це було неможливо, ніхто тоді цьому не навчав. Треба було відправитися кудись у інше місце. Усі ви покинули домашнє середовище, тому можете зрозуміти. Трунґпа Рінпоче запропонував іншу перспективу, що дім це мандала, і люди можуть далі працювати на роботах і поєднувати це з практикою. Тулку Урґ’єн Рінпоче не намагався інтегрувати Дгарму в їхнє повсякденне життя. Він не говорив: “Будь ласка, лишайтеся вдома, будьте щасливими громадянами та практикуйте”. Він навчав залишити дім, залишити все і як можна швидше вийти на пенсію. Він говорив усім, кому за 40 та 50, що ви вже пропрацювали 20 років і досить, теперь займайтеся практикою. Це був його підхід, не зовсім ішлося про печеру, але він радив хоча б почати жити простим життям, спростити його. У різних учителів різні підходи. Якщо ви поглянете на лінію Каґ’ю, то стиль життя Марпи, Міларепи та Ґампопи виглядав повністю різним. Марпа …

Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (перша частина)

Здається, це вже було аж у минулому житті: гурт молодих дгармічних ентузіастів мав можливість задати питання “перекладацькому феномену” Ерікові Пемі Кунзанґу. Ерік був дуже добрий до нас і відвів для цього чимало часу, дав багато порад та розповів чимало історій зі свого власного досвіду. Він говорив про свою юність та про те, що означає бути відданим, дав багато порад молодому поколінню про те, як взаємодіяти з батьками, приносити користь іншим, розповідав про переклади та про те, як бути перекладачем, і багато всього іншого. Інтерв’ю відбулося в листопаді 2009 року, у кінці трирічного ритріту в “Лераб Лінґу”, де Ерік Пема Кунзанґ перекладав для Цокні Рінпоче. Ми дякуємо Ерікові за час, який він із нами провів, а також за те, що допоміг відредагувати це інтерв’ю. [Учень] Як вам було, коли ви прийшли до Дгарми в такому ранньому віці і також у той час, коли не так багато людей були в Дгармі? Перше, що спадає на думку, це дві речі. Це не формальна лекція, тому я просто поділюся коротко кількома ідеями. Наскільки я розумію, Дгарма це дві пов’язані речі: Дгарма як реальність та Дгарма як набір буддійських інструментів, який пов’язує з реальністю, котру нам треба реалізувати. Буддійські вчення — це дуже прагматичний спосіб осягнення реальності, але найважливіше питання, звісно, полягає в тому, що ж таке реальність. Молода людина дуже допитлива. Не завжди це стосується теми буддизму, бо ця сфера знань часто здається мотрошною, як моторошними часто здаються буддисти, чи не так? Вони роблять дивні речі, інколи смішно вдягаються, і здається, вони впродовж певного часу виглядають ще моторошніше, ніж до того, як прийшли в буддизм. Так було раніше. Колись ви могли гуляти з друзями та насолоджуватися життям, ходити на вечірки, а потім стали буддистами... Із тих пір ви не дзвоните друзям, а вони думають, що ви їх ненаведите, бо вони просто звичайні люди, а …

Джиґме Пунцок Рінпоче дає посвяту

Тибетський майстер Джиґме Пунцок Рінпоче у видіннях одержував учення безпосередньо від багатьох будд і бодгісатв. На цьому відео він ділиться передачею благословень Манджушрі, будди незрівнянного знання, утілення мудрості. Він один із найважливіших майстрів після культурної революції, якщо говорити про кількість учителів, яких він навчав буддійській філософії, медитації та способу життя. [caption id="attachment_2789" align="aligncenter" width="1024"] Долина Джиґме Пунцока Рінпоче Ларунґ, провінція Січуань[/caption] На вигляд він кремезний, невисокий та, хтось може сказати, дещо гнівний на вигляд, однак із безмірним співчуттям. Молоді та розумні чоловіки й жінки з усього Китаю, Монголії та Тибету збиралися біля місця його усамітнення. Без запрошення, від десяти до двадцяти тисяч духовних пошукачів оселялися навколо нього на непривітних пустельних преріях Голоки, біля кордону з Монголією. Ціле місто невимушено виросло, наче гриби на літніх лугах. Тисячі з його послідовників самі стали вчителями Дгарми, даючи настанови сотням тисяч інших у мистецтві зустрічі з реальністю через оголену свідомість, турбуючись про духовні потреби інших та жагу до розуміння й до того, щоб стати цінними помічниками нашої глобальної цивілізації. Установлені стандарти були дуже високими. Якщо ви одержали ступінь магістра філософії, то, скоріше за все, ви були також і просунутим медитатором. Джиґме Пунцок є ілюстрацією того, як Дгарму передавали в Тибеті до культурної революції: людям просто дозволялося бути поруч із майстром та, найважливіше, їх приводили до реалізації такої ж, як і в майстра. Мене спіткала велика вдача зустріти його разом із друзями в Бодхґаї під буддовим деревом просвітлення. Він клав руки нам на голови і, тримаючи вервицю, доволі жваво промовляв “Ом А Ра Па Ца На Дгі”, мантру Манджушрі. Кхенпо Джиґме Пунцок помер 7 січня 2004 року в місті Ченду провінції Січуань у Китаї. [caption id="attachment_2792" align="aligncenter" width="380"] Мантра Манджушрі: Ом А Ра Па Ца На Дгі[/caption] https://www.youtube.com/watch?time_continue=324&v=5oNtYsNBedU Коли люди дивляться цей фільм, вони кажуть, що їх не може не зачепити невинність майстра, його любов …

Спокійно вмоститися в тихому місці

“Умостившись спокійно, ви бачите реальність” Багато майстрів цитують це глибоке й сповнене мудрості речення, щоб показати найкоротший шлях до досягнення розумового здоров’я. Налаштувати нашу увагу на спокій це шаматха, яка в своїй найдосконалішій формі є незмінною якістю пробудженого стану свідомості. Бачити природний стан це віпаш’яна, яка в своїй найдосконалішій формі є пробудженим станом усіх будд, котрий непідвладний часу. Ці дві якості є неподільною єдністю стану просвітлення, і завдання медитаторів полягає в тому, щоб пізнати цю єдність у дійсності, за межами будь-яких упереджених ідей, а потім тренуватися в такому пізнанні до досягнення повної стабільності. Ось мій вірш про цю єдність, яка цінніша за будь-що інше. Аніж жити в сум’ятті життям, обваженим емоціями, втративши опору та здоровий глузд, ми завжди маємо можливість загальмувати та налаштувати серце та увагу у спокійному стані свідомості. Як пил припадає до поверхні і як ясною стає вода, ми та будь-хто інший у всесвіті маємо змогу бачити дійсність такою, якою вона є. Ось справжня суть та мета ритріту. Ось чому впродовж тисячоліть люди йшли у віддалені місця, щоб відкрити внутрішню свободу та просвітлення. Із оригінальним текстом Еріка Пеми Кунсанґа англійською можна ознайомитися тут.

Лотосовий океан

Цикей Чоклінґ Рінпоче насправді дивовижна людина. Це не той чоловік, повз якого можна просто пройти: гарний із обличчям Падмасамбгави, красивими маленькими вусами та очима, що рухаються, як у наполовину гнівливого чи наполовину пристрасного божества, які вдивляються в бежмежні небеса. Коли він сидить на ваджровому троні, більшість людей відчуває ніби перед ними знаходиться будда. Він випромінює досконале світло та велич. Він рідко коли всміхається, але коли це робить, серце кожного тане з відданістю. Під час подорожей він бере з собою чаклунський набір та валізу з подарунками, захисними шнурками, мандалами, тханками, вервицями та різного роду сакральними речами для людей, які цього потребують чи заслуговують. У Малайзії я бачив, як він зцілив кількох людей від невиліковних хвороб. Він ніколи не говорить про свої здібності, але раптом хлопець, котрий був прикутий до інвалідного візка впродовж років, встає й починає ходити. Я бачив, як він зцілював глухих, німих та недоумкуватих. Він кидав у них різні предмети, плював їм у обличчя, посипав сіллю чи поливав олією їхню голову, кричав чи бормотів щось і танцював навколо них. Після цього вони раптово ніби прокидалися від довгого сну й могли говорити, чути чи ходити. Я бачив його як справжнього чаклуна і також священника, але не в благочестивому християнському сенсі. Після того, як він робив щось дивовижне, він інколи повертав голову, підмигував гарненькій дівчині та дуже дивував усіх і робив неочікуване. Це був його особистий спосіб показувати світові найнеочікуваніші речі, які складно уявити. Одні люблять його безумовно, інші бояться, однак ніхто його не забуває. Ось уривок із його книги, “Лотосовий океан”, який він наговорив мені вільно та без вагань за 90 хвилин багато років тому. Він говорив до останнього речення, за кілька секунд до того, як плівка закінчилася. Опісля не було чого додати чи змінити. Основні пункти Дзоґчен полягають у тому, щоб розпізнати природний стан, тренуватися в тому, щоб розвивати …

Боуданатх – Обитель Пробудження

Моє серце розривається, коли я дивлюсь новини про руйнівний землетрус, який прокотився по півночі Індії та Непалу. Тисячі людей втратили тих, кого любили, а також свої домівки. Це перевершує можливості моєї уяви. Наразі час протягнути руку допомоги і надсилати кошти та інші ресурси. Також замість того, щоб почуватися безпомічними, співпереживайте, коли посилаєте любов та турботу людям у Непалі. Долина Катманду це дім не лише для сотень храмів та вишуканих мистецьких і ремісничих лавок, але також для багатьох шкіл, де пробуджені майстри навчають людей, як бути найкращими версіями себе, найгуманнішими, найрозумнішими та найдобрішими. Тому долина насправді є однією з увінчаних перлин нашої цивілізації. Я тісно пов’язаний із одним місцем у долині Катманду та буддійськими майстрами, які в ній живуть, тому занотую кілька слів, щоб пояснити значення Боуданатха, місця Великої Ступи, яка удостоєна звання Обителі Пробудження. [caption id="attachment_2762" align="alignnone" width="668"] Король Трісонг Деуцен, Падмасамбгава та Шантаракшита, троє братів[/caption] Давня легенда про ступу в Боуданатху ключова для розуміння того, як буддизм прийшов у Тибет, країну, яка стала його носієм і була ним до попереднього століття. Книга “Легенда великої ступи” містить пророцтва для наших часів та перелічує вигоди від вияву поваги та практики біля сакральної споруди. Це захоплююча історія про жінку, яка власноруч почала будівництво, та її чотирьох синів, які на її смертному одрі пообіцяли завершити зводити масивну споруду ступи. Коли роботу було закінчено та накопичено багато хорошої карми, чотири сини здійснили шляхетні побажання, які збулися. Один із синів побажав: “Нехай я стану могутнім правителем, у якого буде сила та багатство принести Дгарму в Тибет!” Його брат сказав: “Якщо ти станеш королем, нехай я зможу допомогти заснувати спільноту ченців та черниць”. Третій син мовив: “Коли Дгарма прийде, буде багато перешкод, тому нехай я стану могутнім сідгою, який зможе вгамувати будь-які ворожі  сили!” Четвертий брат побажав допомагати їм як міністр. У майбутньому чотири брати знову …

Інсайдери

Бути інсайдером не значить бути членом особливої групи, натомість це значить жити відповідально, брати відповідальність за життя й за те, із чого воно складається: за кожну думку, слово та вчинок. Усе, що ми проявляємо, кожна позиція, яку ми займаємо, усі наші прояви спілкування, кожен рух тіла має наслідок. У цих наслідків один керівник - намір. Намір відповідальний за поміч та кривду. Це потужна сила. Це творець долі та випадку, навіть доброї та поганої вдачі. Коли ми беремо відповідальність за мотивацію під час скоєння вчинків, ми змінюємо наші життя. У цьому ключі тибетські перекладачі тисячу років тому обрали слово нангпа для буддистів, яке просто означає інсайдер, який приймає той факт, що розум несе відповідальність за все. Бути справжнім інсайдером значить змінювати причини, а не винуватити наслідки. Навіть найменше кривдне діяння, таке як убити комаху, створює величезні наслідки. Якщо зробити це один раз, таку дію легше повторити, вона входить у звичку. Багато звичок, які ширяють у нашій свідомості кожного моменту нашого свідомого життя, підтримують ілюзію наявності когось із ідеями та позиціями, щоденними бажаннями, набором того, що подобається чи не подобається. Ця свідомість із ілюзорною особистістю зазвичай зайнята тим, що винуватить усе, що відбувається з нею чи кимось іще, коли насправді все, що трапляється, є наслідком, спричиненим попередніми миттєвостями свідомості, яка діяла з якимось наміром. Кожен із нас може прийняти вольове рішення поліпшити ситуацію, зцілити кривду, відмовитися від дрібного злодіяння й приниження цінності чиєїсь свідомості. Церемонія становлення інсайдера зазвичай включає момент, коли людина промовляє: “Я приймаю Прихисток у Дгармі”. А той, хто дає обітниці, відповідає: “І, таким чином, ти відмовишся відбирати життя”. Є щось неймовірно прекрасне в цьому рішенні, у цьому проголошенні ненасилля як основи на шляху до звільнення. Цей намір поширюється на всі наші дії та цілі й призводить до справжнії змін. Кармічна особистість змінюється на краще. І хоча незалежна особистість - …

Чарівна мережа

У нашому глобальному суспільстві більше не секрет, що існує тонкіше тіло всередині нашої фізичної форми. Ми чуємо про це, ми бачили діаграми, малюнки ефірних форм людини зі стовпцем посередині та п’ятьма колесами, від яких розгалужуються тонкі канали та зв’язуються з кожною порою тіла. Усього їх 21000, якщо говорити точно. Ці канали є мережею світла, як мегаполіс, суперкомп’ютер, у якому триває рух удень і вночі. Так воно існує незалежно від того, чули ми про це чи ні, можемо чи не можемо побачити, віримо чи не віримо. Деякі духовні традиції навчають цьому й пов’язаним із цим методам відкрито, інші тримають у секреті, який добре охороняється. Це називається внутрішнє тіло, ефірна форма, і точна кількість каналів у кожному тілі, їх кольори, їх звуки та вібрації різняться в різних духовних традиціях. Однак усі вони погоджуються щодо одного: усередині нас значно більше чарівного та загадкового, ніж може побачити око. Аюрведа, давня індійська медична система лікування та її відповідник, який поширився та зберігся в Тибеті, дають надзвичайну кількість подробиць про те, як пов’язані здоров’я, психологія та тонке тіло. Йогічні системи в обох цих країнах збагатили людську цивілізацію сотнями коштовних методів, які йдуть значно далі, аніж лікування та психологічне здоров’я. Можна навчитися, як перевершити звичні цілі домашнього життя та стати незалежними від одягу, їжі, засобів пересування та ще багато іншого. Однак щоб досягнути справжньої свободи та просвітлення, системи внутрішньої йоги слід практикувати в зв’язку з живою традицією реалізації, ноу-хау про те, як повністю звільнити свідомість. Усередині тіл повністю пробуджених будд ці колеса та канали, енергетичні потоки та їхні сутнісні есенції перевершують будову звичайного людського тіла в майже неймовірний спосіб. Кожне колесо-чакра це безмежне місто з мільярдами всесвітів. Кожна шпарина на буддовому тілі складається з мільярдів сфер із мільярдами світів у кожній із них, у яких мільярди будд навчають мільярди живих істот. У той самий час, промені світла …

Простір

Простір - це найсильніша метафора для свідомості; це п’ятий елемент, який вміщує все. Усе колись було і буде завдяки простору. Ніщо не може рухатися поза простором, ніщо не існує поза простором. У просторі всі світи та явища з’являются й щезають, а простір сам по собі не з’являється й не зникає. Однак простір і свідомість це не одне й те саме. Гори, пагорби та широкі рівнини, океани, річки, озера, сонце, вулкани, кожне вогнище, шторми та м’які подуви вітрів можливі лише завдяки простору. Без простору не було б місця для чотирьох елементів, не було б місця ні для чого. Простір ніколи не з’являвся, адже він не зроблений ні з чого. Різкий тенор Паваротті, як у ведмедя, можна почути завдяки простору, бо звук може подорожувати до барабанних перетинок. Якби не було простору, не було б місця для наступного моменту. Без простору все було б монолітним, навіки змерзлим, і не було б місця для розгортання драми. Безглуздо уявляти, що щось є, коли для цього немає місця. Звичайний факт того, що ми можемо відчувати, думати та знати, є прямим доказом того, що розум просторий. Але розум це не те саме, що простір. Коли базовий простір свідомості зникає з поля зору, може з’явитися клаустрофобія, напруга та страх. Цей основний неспокій є тягарем існування, токсичним шипом, який існує в кожній бентежній емоції, кожної миті двоїстої свідомості. Тому конче необхідно поєднатися з просторовим аспектом розуму. [caption id="attachment_2723" align="aligncenter" width="1024"] Чотири елементи нізвідки не з'являються, ніде не перебувають і нікуди не щезають, усе цілком поза межами з'яви, перебування та зникнення. Це означає відкрити основний простір зовнішніх явищ.[/caption] Безпосередній метод роботи з простором ми знаходимо в таких словах майстра медитації Тулку Урґ’єна Рінпоче: На практиці простір має ознаки такого, що не з’являється, не знаходиться й не зникає. У абсолютному вимірі, усі явища, які ми пізнаємо, знаходяться за межами появи, знаходження …

Трансформація суспільних відносин

Аніж ділити всіх на помічників, ворогів та сторонніх людей, є можливість вважати, що кожен, кого ми зустрічаємо, це наш родич, і зрощувати справжні людські цінності. Близькість та турботу, яку ми так легко відчуваємо до наших батьків, дітей чи коханих, можна розширити так, що, зрештою, нікого не буде виключено. Такі розумові рамки приносять справжній спокій, вирішують спори, допомагають пробачити більшість кривд та зцілюють більшість болючих емоцій. Усе, що ми робимо, скеровується нашими намірами. Чим добрішими та альтруїстичними ми намагаємося робити наші життєві мотиви, тим легше нам взаємодіяти з іншими людьми та з собою. Найбільш чеснотна мотивація - це мотивація пробудженої свідомості, бодгічітти: бажання досягнути просвітлення заради звільнення всіх чутливих істот. Інший спосіб розуміння бодгічітти - це пробуджений стан всіх будд, який за своєю суттю однаковий з природою наших умів, і перевершує всі ярлики, такі як “це виникло”, “це триває” чи “це припинилося”. Це абсолютна пробуджена свідомість. Цими днями, коли недуальність та єдність, Магамудра й Дзоґчен, немов швидка кава чи швидке завершення, можуть вважатися мірилом вартості духовної практики, може й не бути так багато інтересу до техніки використання двоїстої свідомості для прогресу на шляху до просвітлення. Однак для прагматичних духовних практиків кожен момент слід використати якнайкраще. Допоки досвід переживання недвоїстого пробудженого ума не став реальним, усі обставини в цьому світі вказують на те, щоб утілювати вчення на практиці, розуміти та вправлятися в найшляхетнішому прояві двоїстої свідомості. Наявність бодгічітти в наших серцях перевищує будь-які вигоди в цьому світі і цінується Буддою. Пробуджена свідомість найцінніша, найбільш вартісна річ, яка може бути в нашій людській цивілізації. Випробуваний і перевірений на практиці шлях того, як зародити бодгічітту в наших серцях, у тому вигляді, у якому його передали нам крізь не порушену лінію передачі від Будди й до наших часів, полягає в дуже конкретній установці свідомості стосовно кожної особи чи істоти: що всі вони - наші батьки. …

Ерік Пема Кунзанґ розповідає про себе та свої активності

Упродовж юнацьких років моя глибока цікавість пробудилася до справжнього знання і привела мене до вчень Будди та Падмасамбгави. Мене спілкала безмірна вдача навчатися традиції мудрості від багатьох живих буддійських майстрів. Мої головні вчителі - це великий майстер Дзоґчену Тулку Урґ’єн Рінпоче та його син Чок’ї Н’їма Рінпоче. Їх учення дали мені можливість перекладати лекції та оригінальні письмена. У 2010 році Чок’ї Н’їма Рінпоче поклав на мене завдання навчати Дгармі. Під час рітрітів із медитації я наголошую на тому, як відкрити просту й природнью присутність, щоб допомогти людям пізнати свою свідомість та свободу, яку за допомогою цього можна здобути. Цей простий спосіб перебування дозволяє відкрити благородні якості співчуття, любові та мудрості. На сьогодні мої головні активності полягають у виданні книг, лекціях, ритрітах із медитації та приватних настановах. Також я редактор журналу “LEVEKUNST мистецтво життя”. Пишу есе на різні теми. Із оригіналом публікації англійською мовою можна ознайомитися тут.

Мистецтво без меж

Під час прогулянки я іноді спиняюсь на певний час і просто дозволяю погляду спочити там, де він лишився. Таким чином даю можливість видимому відбиткові розкритися в усій глибині та величі. Немає значення, що це, творене природою чи людиною, старий укритий мохом стовбур, нефарбована цегляна стіна. Це може бути і тканина на вбранні, пар на склі, одна єдина пелюстка на квітці, опале листя, освітлена променями сонця шкіра коханої людини. Дуже скоро ця природна краса проявляється в непередбачуваний спосіб. Ви це знаєте так само, як і я: незбагненна чистота в кожному кольорі, спектр тіней, який майже не піддається опису. Так важко визначити, коли закінчується один колір та починається інший. Це забирає подих, ці неймовірно загадкові деталі в текстурах звичних речей. Щось інтригує в неузгодженому витворі мистецтва під назвою життя. І хоч на ньому не знайти підпису художника, щось іще повністю захоплює мою увагу: видима реальність сама по собі полотно. У ній художник вільного від думок усвідомлення може грати й розкривати безмежність у всій її величі. А за мить після цього ця неструктурована краса обертається на впізнавані форми й явища, квіти й цеглини, відчуття безпеки, як удома. І, більше того, за кілька миттєвостей після того, якщо ми дозволимо, п’ять дакіні ще раз виконають їх різнобарвний танок. Це мистецтво - моя особиста пристрасть, місце, у якому я можу втратити себе в просторі, де ніколи не було особистості, вимірі життя без володаря та меж, яке триває кожної конкретної миті. Ніхто не бере плати за вхід та не вимагає вхідного квитка за споглядання мистецької вистави повсякденного життя. Немає також і рамок навколо зображень цих вишуканих проявів. Із оригінальним текстом Еріка Пеми Кунзанґа англійською мовою можна ознайомитися тут.

Як почати медитувати

Більшість із нас бачили картинки споглядачів у красивих позах: із прямою спиною, схрещеними ногами, головою, яка збалансована по відношенню до спини, долонями на колінах або одна на іншій. Тілу просто треба сісти так і продовжувати сидіти. Повторіть це, і ваше тіло тепер у позі медитації. Але ви не тіло. Ви в тілі. Медитує не тіло, а свідомість. Медитація відбувається на рівні свідомості: це ви усвідомлюєте, думаєте, відчуваєте та отримуєте досвід. Тіло це ваш засіб пересування, ваше тимчасове місце перебування. Розум бажає, тіло виконує. Мій учитель Тулку Урґ’єн Рінпоче навчав, що медитація означає бути непорушним, коли щось відбувається. Це означає, що ваш розум може просто бути. У цьому стані простого буття ми можемо використовувати техніки, щоб дозволити трансцедентальній мудрості та співчуттю розгорнутися. Медитація для початківців Сядьте розслаблено на сидінні, з прямою спиною, і впродовж короткого часу просто посидіть. Потім подумайте: я використаю цей час, щоб бути найкращою версією себе, найбільш усвідомленим, м’яким та з відкритою свідомістю, щоб допомогти собі та іншим. Дихайте природно, розслабте кожну мускулу зсредини та просто будьте. Продовжуйте це впродовж певного часу та подивіться, що відбуватиметься. Не притягуйте сюди багато ідей про медитацію та про те, як медитувати. Просто дозвольте собі бути. Це основа для початківця. Щоразу, коли ви забуваєте, що робите, просто ще раз розпочніть спочатку. Зупиніться через п’ять хвилин та побажайте: нехай користь від перебування тут і тепер, м’якості та відкритої свідомості принесе вигоди мені та всім іншим. Поволі у вас з’явиться певний особистий досвід про те, як це насправді просто бути і не робити нічого, у завершеному стані. Це проста основа, і її можна безмежно розширювати. Із оригінальним текстом Еріка Пеми Кунзанґа можна ознайомитися тут.

Бардо реальності

Процес умирання та посмертний досвід не були темами табу для мого вчителя Тулку Урґ’єна Рінпоче. Навпаки, він часто годинами говорив про те, як використати перехід між цим життям та наступним, щоб він став можливістю для цілковитого звільнення, як використати бардо дгармати для реалізації і як підготуватися до цього зараз. Реальність не означає ту поверхневу реальність, із якою ми стикаємося з дня на день. Ідеться про абсолютну реальність, дгармату, і в ній відбуваються і інші явища. Із одного боку, ці явища не мають ніякої структури та розпізнавальних ознак; а вони є величним проявом, гранично можливим психоделічним досвідом. Це не схоже на широкий відкритий простір у безхмарний день: щось відбувається в цьому просторі - звуки, кольори та світло. Звуки, як говорив Тулку Урґ’єн, схожі на 100000 одночасних громовиць, які лунають звідусіль, згори, знизу, скрізь. Кольори - це кольори веселки, однак значно насиченіші, аніж ті, які ми бачимо впродовж життя. Промені світла немов гострі голки чи мечі, які пронизують усе. Бардо реальності прозоре, цілковито чисте й безмежне. Під час бардо реальності слід опанувати ключовий пункт: не боятися, натомість розпізнати природу свідомості, яка є проявом самосяйного знання. Це сяйво проявляється в трьох формах - звуках, кольорах та світлі - і коли вони проявляються, не слід боятися мирних та гнівних проявів, адже вони є нашими власними проявами. Для більшості людей такий химерний, позбавлений опори та безмежний прояв незвичний і тому дуже страшний; немає за що вхопитися, немає з чим ототожнитися - тут чи там. Упізнайте, що це лише гра бардо, говорив Тулку Урґ’єн, не піддавайтеся страху, відразі чи паніці, тобто не бійтеся кольорів, грізних звуків та не панікуйте від вигляду інтенсивного світла. Відкиньте страх, це лише гра дгармати. Дгармата означає природу вашої свідомості, буддову природу. Іншими словами, те, що проявляється, це гра природи будди, ваша сутність виринає, щоб грати. Непідготовлений ум жахається від власної природи, …

Як зростити більше серце?

Є така велика потреба у великих серцях, широких умах, у більшій толерантності, доброті та мотивації, яка охоплює всіх. У нас удосталь расизму та багато інших речей для відсторонення один одного. Усі ми знаємо, як болісно, коли вас залишають на узбіччі, коли вас відсторонили від чогось чи хоча б коли ви належите до пригніченої меншості. Інколи без жодної на те причини. Абсурдно чекати, поки хтось вирішить цю людську дилему, адже очікуванню може не бути кінця. На особистому рівні ми можемо взяти відповідальність за розв’язання цієї проблеми і, на щастя, у нас у руках є багато ресурсів. Ми можемо зростити більше серце. Серце це наше ставлення та самовладання. Це те, як ми спрямовуємо наш дух та зусилля. Цікаво, що не потрібно накачувати серце як орган, натомість слід відучувати себе від звички обмежувати його. Це легко і важко водночас, однак іншого виходу немає. Себелюбство завдає страждань, причому дуже сильних. Страждаємо ми, люди, яких ми любимо, і світ від цього стає бридким. Це погана звичка і безглузда пристрасть, адже вона дає хибне відчуття захисту і робить нас скоріше тими, хто програв, аніж переможцями. Доволі легко відчути жаль за прояв егоїзму та вузької свідомості і пізніше вибачитися за це. Чесно кажучи, це допомагає для окремо взятої ситуації, однак не зарадить звичці. Ми можемо зловити себе безпосередньо тієї миті, коли маленьке серце викрадає наш природній дух. Ми можемо заарештувати кривдника під час скоєння злочину. У стані усвідомлення ми можемо побачити, що таке ставлення не лише безглузде, але й дуже руйнівне. Воно руйнує гармонію та наше щастя в повсякденному житті. Прояв поведінки на кшталт того, що я маю навести переможний аргумент, я маю проштовхнути свою думку тощо, підривають дружбу та добрі відносини. Одним другом менше, більше самотності всередині та навколо. Світ стає холодним та безбарвним. Що ж ми одержуємо з цього? У той момент, коли ви відчули …

Ритріт у темряві

Уявіть, що вас лишили самих у цілковитій темряві. Для ув’язненого в камері це одне з найжорстокіших та найстрашніших можливих покарань. Хтось сходить із розуму й божеволіє і ніколи більше не повертає психічне здоров’я. Інші ж одержують глибоку травму й відбиток на все життя. Цікаво, що люди впродовж духовних мандрів на певному етапі шукатимуть таке саме середовище ізоляції в темноті, аби осягнути незаперечні істини про власний розум. Для них темний ритріт - це можливість досягти суттєвого прогресу після зустрічі з тим, що вміщує свідомість, як вона поводиться та з чого складається її базова природа. Йоґіном є той, хто завзято поривається зрозуміти найістиннішу та найповнішу правду життя і потім намагається бути цією правдою. Темний ритріт призначений для йоґінів, які підійшли до відмітки в житті, коли вони готові вийти за межі нормальних патернів досвіду, які обрамлені звичними концепціями про знане. Темрява не відає жалю, і відкритий простір досвіду є гральним майданчиком для подальшого невідання або звільнення. Для досвідченого споглядача тиждень у пітьмі може дати ясне та тверде знання про те, наскільки стабільне його розуміння. Усередині повністю безлюдної темної кімнати, у тиші та ізоляції від усіх зовнішніх сенсорних подразників йоґін може лишатися впродовж 7 або 29 днів. Тут він їсть, спить та перебуває в спокої, який наповнений всеосяжним простором та люблячою добротою. Якщо сидіти з відкритими очима та вдивлятися в темряву, можуть розгортатися цікаві речі. Перші знаки - це десять внутрішніх вітрів, які проявляються візуально. Якщо ви спостережливі в ході засинання, то, можливо, знайомі з деякими з них. Але згодом, під час темного ритріту, стіни, дах та підлога разом починають зникати, і тіло також. Потім досвід переживання може стати величним та безмежним. Якщо ви підготовлені та практикуєте під пильним наглядом умілого кваліфікованого вчителя чи помічника, темрява стає добрим помічником для практики. Коли ви входите в темний ритріт, важливо зрощувати люблячу доброту у вигляді м’якості, …

Клуб недуальності

Як і будь-коли в минулому, сьогодні і зараз простір для самообману широкий. Особливо стосовно такої хитрої і тонкої теми, як потуги замаскувати дуалістичний розум та претендувати на роль члена “клубу недуальності”. Усе у нас так безпосередньо починається, і тут виходить, що минуло багато років. Що робити? Упродовж років люди з усіх видів духовних традицій - Адвайти, Дзоґчену, Магамудри та Дзену - приходили до мого майстра Тулку Урґ’єна Рінпоче, і дехто з них мав проблеми з духовним наставником. Щоб не покладати провину на вчителя або на людину, яка запитувала, він дуже м’яким тоном цитував старий вислів Падмасамбгави: “У час калі-юґи ви не знайдете досконалих майстрів, тому будьте як лебідь, який може відділити молоко від води”. Потім, із великою добротою він пояснював: “Майже неможливо знайти досконалого майстра в наші часи, який цілком позбавлений недоліків, і навіть якщо звичайна людина зустріне сьогодні досконалого будду, він чи вона не розгледять його досконалості. Тому значно важливіше відділяти молоко від води”. Бережіть настанови від будд і фільтруйте решту, і використовуйте вчення, щоб поглибити ваше розуміння. Я також зустрічав тисячі людей, які називають себе практиками Ваджраяни, і значна кількість вважає себе медитаторами Дзоґчен, і ще багато хто вважає того чи іншого майстра корінним ґуру чи головним майстром Дгарми. Іноді навіть люди намагаються знайти головного ґуру, перш ніж зрозуміють чотири печатки Дгарми: непостійність, страждання, відсутність его та цілковиту свободу. Задавши всього декілька питань, я дивуюся відповідям: “Він/вона мій корінний ґуру, бо дарував мені Прихисток”. Це нонсенс, така людина називається наставником Прихистку, а не головним ґуру. “Він мій корінний ґуру, бо я сидів серед інших у натовпі під час посвяти”. Може, це й правда, однак переважно це не так. Зазвичай люди довіряють популярній легенді, що “ви відноситеся до цього майстра, бо він дав посвяту”. Можливо, ми не зрозуміли жодного слова під час посвяти, однак тим не менше йдемо звідти …

Шість речей, яких слід уникати під час медитації

Сказано, що медитація це практична техніка для того, щоб насправді бути самими собою. Але ніхто не зможе звинуватити нас у тому, що час від часу ми робимо помилки. Ми можемо помилятися впродовж тривалого часу й думати при цьому, що все робимо правильно. Хоча часто вони заганятимуть нас у глухий кут. Сак’я Пандіта, тибетський майстер медитації, сказав: “Коли дурень управляється в практиці недіяння, у кращому випадку він перенародиться у скороминучому раю, а в гіршому перевтілиться биком”. Це було майже тисячу років тому, утім, сказане справедливе й сьогодні. Люди такі ж люди, незважаючи на відмінний зараз час та місце. Ми робимо ті самі помилки і часто повторюємо їх знову і знову. Немає нічого поганого в тому, щоб робити помилки. Нам слід просто їх виправляти. Помилок значно більше, ніж шість, але оці шість важливі. Не мати мети Зосереджуватися однонаправлено на 200 % Бути розсіяними Неправильно розуміти ключовий пункт Поневолювати можливості та творчість Ясний розум без доброти 1. Не мати мети. Є важливі речі, яких треба досягнути в цьому житті. Ми знаємо, що це базова необхідність. Ми знаємо це від наших побратимів на шляху, а також із нашого власного досвіду. Найважливіше, ми можемо навчитися тому, як прожити життя якомога змістовніше, через записані та сказані слова наших бездоганних учителів. По-перше, нам слід мати намір в умі, перш ніж сідати медитувати. Це як поставити за мету переплисти на інший берег, а не лишитися на тому ж самому місці, хлюпаючись у воді. Слід знати, що ви маєте опанувати, чим корисна медитація, як медитувати, із чим працювати, що потрібно подолати і наскільки неймовірно корисна вона для вас та для всіх інших. Спитайте себе: відштовхуючися з того, хто я зараз, ким я максимум можу стати і як мені цього досягти? 2. Зосереджуватися однонаправлено на 200 %. Незважаючи на те, що майстри медитації навчали, що непохитне усвідомлення й стабільність це …

Медитація та думки

Увесь спектр уявлень про медитацію сповнений безпідставними припущеннями. Але зачекайте, так практично з усіма явищами, тому тут немає нічого нового. Різниця між періодом, коли ми перебуваємо в ментальному балансі, та рештою часу, така: у стані медитації ви можете розпізнати, що справжнє, а що ні, адже ви не зайняті якоюсь іншою діяльністю. Ваше минуле та нинішнє, страждання та задоволення, час, коли ви були зажурені чи скривджені, слова, які ви промовили, вчинки, які здійснили, усе зникає цієї ж миті. Минуле та майбутнє це думки, які виникають у теперішньому, і потім вони зникають. Усі вони - думки, які виникають зараз, без жодного винятку, і це гарні новини, адже це означає, що ви можете працювати з ними тут і тепер. Думки не приходять звідкись із-зовні, вони проявляються з вас. Тільки тому, що думки проявляються з вас, іще не означає, що ви ними керуєте. Якщо не опанувати потік думок, він скеровуватиме вас, як нитки управляють маріонетками в ляльковому театрі. Зрозумійте це. Це дуже важливе розуміння: прийняти, що це ваша відповідальність керувати потоком думок. Простір, у рамках якого ви цим займаєтеся, зветься медитацією. Місце - ваша свідомість, якщо її лишити відкритою ті вільною.   Ваше мислення - це танок тіней, які набувають будь-яких форм, спогадів, теперішнього та планів. Чим був той образ чи звук?   У цьому танці минущих тіней, ви забули ім’я танцюриста? Не бійтеся грайливого руху, перебувайте в спокої, як безмежний простір.   Текст перекладено з блогу Еріка Пеми Кунсанґа. Із оригіналом публікації можна познайомитися тут.

Вчення Чок’ї Н’їми Рінпочи щодо єдності Дзогчен та Магамудри з перекладом

Друзі, сьогодні вашій увазі - записи прямих ефірів вчень, які Чок'ї Н'їма Рінпоче дав 4-6 серпня у Гомде Німеччина-Австрія 4.08.2018 5.08.2018 Підписуйтеся на нашу сторінку Facebook та отримуйте найсвіжіші новини про вчення та інші заходи!  
lama tenzin zangpo

Лама Тензін Зангпо про щедрість та благодійність

Щедрість - це міжнародна мова. Її розуміють люди з різних країн, з різним рівнем достатку та освіти.  Щороку з'являються все нові формати безкорисливої допомоги іншим. Декілька років поспіль Україна переживала пік інтересу до благодійних кампаній, і зараз робити щось для інших стало для багатьох частиною повсякденного життя. Про те, що таке щедрість в контексті буддизму, як вона пов'язана із благодійністю та які форми волонтерської допомоги найважливіші для буддистів з точки зору накопичення заслуг розповів лама Тензін Зангпо.  Що це і як воно працює? Благодійність як прояв щедрості давно стала частиною життя багатьох сучасних людей. Це очевидно: щоб змінити на краще оточуючий світ, не треба мати багато грошей, влади, вільного часу. Маленькі добрі справи допомогають підвищувати якість життя інших. Найдивніше те, що цей стан “заразний”. Якщо хтось з ваших знайомих займається благодійністю, ймовірно, і ви цим займетеся. Як не дивно, але бути щедрим "за компанію" легко. Чужа щедрість допомогає нам вивільнити власну. Може, щедрість — це природня потреба людини? Лама Тензін Зангпо: «Люди відчувають, що проблеми у світі виникають через засилля негативних емоцій та їх наслідки, через чіпляння за «я». У багатьох є глибоке розуміння: я допоможу тільки собі, але поряд страждатимуть інші та я все одно не буду щасливим. Люди відчувають та знають, що їх особисте щастя залежить від щастя інших. Тому вони намагаються  спрямувати свої дії та турботу на інших людей, своє оточення, щоб атмосфера довкола була більш щасливою. Cаме тому благодійність така популярна». Щедрість руйнує наш затьмарений погляд на світ.  Добровільне даяння — це блага дія, яка "працює" на противагу одній з десяти неблагих дій, через які ми накопичуємо негативну карму. День у день прояви щедрості допомогають послабити хватку прихильності, однієї з причин життя в сансарі. Щедрість – це гарна протиотрута від егоїстичного розуму, який чіпляється за "я". За допомогою щедрості мі накопичуємо заслугу, тобто те, що допомагає створити сприятливі …

ЗАКЛИКАННЯ МАЙСТРІВ ЗВІДДАЛЯ́: молитва, що проймає серце жертовністю

ЗАКЛИКАННЯ МАЙСТРІВ ЗВІДДАЛЯ́ Додаємо новий переклад Ярослава Литовченка з тибетського оригіналу молитви "Закликання Майстрів Звіддаля", яку написав перший Джамґон Конґтрул. Оскільки для майстрів нашої лінії ця молитва є дуже особливою, її практикують в Білій ґонпі і давали про неї вчення, ми ставимо цей переклад на сайт нашого Центру Чоклінґ Терсару. Ярослав зробив цей переклад так, щоб його можна було наспівувати на традиційну тибетську мелодію цієї молитви. Будьмо!

Живі відгуки про програму “Потрійна Досконалість Тари”

Пропонуємо кілька відгуків про програму "Потрійна Досконалість Тари" від живих людей із посиланням на їхній профіль на фейсбуку. Дізнатися про програму більше й зареєструватися на неї можна тут. Oksana Kompaniets Lane "Хочу поділитися своїм досвідом практики Потрійної Досконалості Тари. Сказати, що цей курс вплинув на мене, це не сказати нічого! Після цього курсу, я розділяю своє життя на дві половини, до і після вчення. Курс змінив мене докорінно, змінився мій світогляд, мій характер , а саме головне, моє відношення до людей і в цілому до всього живого і навіть не живого. Вже після першої практики було таке враження, що я повернулася до себе, пізнала себе, і ще хотілося плакати. Так, ніби зустріла себе після довгої розлуки. Після ранкової молитви і медитації ,щось тепле залишалося біля сердця на цілий день, так ніби там була Тара. До самого вечора я залишалася в умиротворенному стані з якого мене неможливо було вибити. Вечірні молитва і медитація давали, часом, дуже цікаві ,я б навіть сказала, дещо містичні сни.Взагалі спалося дуже добре, за весь час ні разу не було безсоння. Хочу віддати належне семінарам, які проводили Лама Тензін і Чокі Н‘іма Рінпоче! Семінари були надзвичайно цікаві і пізнавальні. Ще хочу особливо наголосити на тому, що курс Потрійна Досконалість Тари я б радила брати рідною мовою, або мовою, яку ви знаєте з дитинства. Зі власного досвіду можу сказати, що моя спроба слухати цей курс англійською мовою (я живу в Америці) не справила на мене такого враження, як, коли я стала слухати курс російскою мовою. Російськомовний варіант є досконалий, дуже добре лягає на нашу слав‘янську ментальність. Сумно мені було, коли перша частина курсу закінчилася, з нетерпінням чекаю на другу частину. З радістю,як з самою рідною і близькою людиною, зустрілася з Ламою Тензіном в Нью-Йорку. Віт тут проводив ретріт. Додаю фото". Tatjana Butina «Потрійна Досконалість Тари» - це унікальна програма! …

Тексти дгарми в українському перекладі з тибетської мови

Дорогі друзі, на початку нового тибетського року ми започатковуємо традицію викладати на нашому сайті праці українських перекладачів дгарми, які створюють переклади текстів з мови оригіналу. Із радістю ділимося перекладами трьох надзвичайно важливих для практикуючих Ваджраяну текстів, переклади яких з тибетської мови виконав наш український перекладач дгарми Ярослав Литовченко. Нехай від цього буде велика користь. Ярослав постійно працює над вдосконаленням своїх перекладів, роблячи їх точнішими й стрункішими. Додаємо декілька коментарів перекладача до своєї роботи прямою мовою.
Чокьи Ньима Ринпоче

Цитати від Чок’ї Німи Рінпоче про “Потрійну Досконалість Тари”

"Ті, хто практикують "Потрійну Досконалість Тари, стають справжніми, відданими, щасливими практикуючими. [...] Якщо ви поглянетев очі того, хто практикує "Потрійну Досконалість Тари", вони будуть відрізнятися. Вони будуть дуже м'якими, добрими, а також такі люди цінуватимуть те, що вивчили. Часто вони говорять: "Ця програма врятувала мене!" Або: "Ця програма дає мені змогу побачити, що кожен день особливий". Або: "Ця програма робить кожен день світлим".   ~ Чок'ї Німа Рінпоче, семінар у Ґомде Німеччина-Австрія, серпень 2017 року, "Природа Будди", день 2, сесія 1. Більше про онлайн програму медитації "Потрійна Досконалість Тари" ви можете дізнатися тут.

Чок’ї Німа Рінпоче про програму “Потрійна Досконалість Тари”

«Моя порада з самого серця полягає в тому, щоб кожен із вас долучився до дорогоцінної програми «Потрійна Досконалість Тари». Якщо ви серйозно ставитеся до практики Дгарми і прагнете гарно структурованої й послідовної щоденної практики, на яку ви могли б покладатися не лише прямо зараз, а й упродовж усього подальшого життя, тоді програма «Потрійної Досконалості Тари» це все містить, «від А до Я». Декілька моїх учнів працювали разом зі мною вдень та вночі впродовж років, щоб створити найбільш зручну та зрозумілу програму для практики онлайн і зробити її доступною скрізь і в усьому світі. Зокрема ця програма включає сутнісні настанови, які підійдуть як новачкам, так і досвідченим буддистам на всьому шляху в модерні часи. Я дуже раджу вам спобувати цю онлайн програму хоча б упродовж одного місяця. Якщо виявиться, що це не те, чого ви бажали, ми готові повернути вам за неї кошти. Тримаю всіх вас у своєму серці, Чок’ї Німа Рінпоче» Інформація про програму доступна тут: https://dharmasun.org/ru/tte/

Вчення про «Океан амріти» від Тулку Урґ’єна Рінпоче

Відповідно до системи Ваджраяни, ця практика складається з трьох стадій: творення, рецитації і звершення. Окрім того, в ній зібрано чотири аспекти – зближення, цілковите зближення, досягнення і велике досягнення. З-поміж цих чотирьох, термін «друбчен» стосується великого досягнення.

Гайді Копл про програму «Потрійна Досконалість Тари»

Я чула, як мій учитель говорив про те, що так само, як літній дощ може дати народження незліченній кількості грибів на галявині, так практики тренування свідомості та медитації породили незліченну кількість майстрів, які пробудили свій потенціал. Ці майстри досягнули в своєму житті такого рівня блаженства та мудрості, який знаходиться за межами розуміння звичайних людей. Програма медитації «Потрійна Досконалість Тари» заснована на цих багатовікових техніках та методах. У Тибеті кваліфікований майстер передавав своєму учневі настанови про те, як, скажімо, зростити люблячу доброту. Учень після цього усамітнювався і й утілював настанови вчителя на практиці, поки його любляча доброта не поширювалася на всіх живих істот рівною мірою, починаючи з його матері й закінчуючи найменшою комахою на землі. Тільки коли настанови майстра ставали безпосереднім досвідом учня, він повертався, щоб одержати подальші інструкції. Цей метод поступового навчання та медитації забезпечував, що кожен крок у практиці починався з цілісного розумового пізнання й завершувався практичним досягненням. Сьогодні такий метод практики досить рідкісний, і так само нечасто трапляються реалізовані істоти. Не тому, що в людей знизилися здібності для практики й розуміння, а скоріше тому, що замало людей мають час та умови для того, щоб управлятися в настановах майстра, які учень почув на власні вуха. Також я помітила, що кваліфіковані майстри виконують різні ролі та обов’язки, і через це не можуть знаходитися в рітріті з одною і тією самою групою учнів упродовж тривалого періоду. Ми, учні, зазвичай зайняті й захоплені повсякденними активностями цього швидкого світу. Ми зазвичай не можемо зібрати до купи умови, які б дозволили нам бути поряд зі справжнім майстром і одержувати він нього настанови. Кожен із нас, хто слідує по буддійському шляху, знає, що будь-які позитивні зміни вимагають часу й зусиль. Зустріч із реалізованим майстром чи навіть одержання вчень від нього впродовж тривалого часу можуть і не спричинити значної зміни нашої звичної поведінки. Як би не …

Превелебний Тенґа Рінпоче і Чоклінґ Терсар

Особливий зв’язок між Його Превелебністю Цикей Чоклінґом Рінпоче та К’ябдже Тенґою Рінпоче в нинішній реінкарнації прослідковується з часів батька Чоклінґа Рінпоче, Тулку Урґ’єна Рінпоче. Тулку Урґ’єн Рінпоче та Тенґа Рінпоче почергово виступали один для одного в ролі учителя та учня, а також у той самий час були близькими друзями. Тулку Урґ’єн був винятковим майстром Дзоґчен, а також головним держателем лінії Чоклінґ Терсар. Він також був одним із учителів Його Святості Шістнадцятого Кармапи. Лінія Чоклінґ Терсар тісно пов’язана з лінією Карма Каґ’ю, тому багато практик із лінії «Терсар» нині складають стандартний репертуар лінії Карма Каґ’ю. Саме Тулку Урґ’єн передав сутність серця Чоклінґ Терсар Тенґа Рінпоче, після чого Тенґа Рінпоче попросив Чоклінґа Рінпоче в 1996 році дати посвячення на цикл Чоклінґ Терсар у монастирі «Бенчен Пунцок Дарґ’єлінґ» у Катманду. Церемонія тривала впродовж декількох місяців, і тисячі людей одержали благословення в той час. Чоклінґ Рінпоче згадує цю подію в своїй книзі «Лотосовий океан» (книгу підготовлено до друку в монастирі «Ка-Нінґ Шедруб Лінґ» у 2000 році, сторінка 63) так: «Найдорогоцінніший майстер Тенґа Рінпоче насправді був рідкісним майстром – освіченим, поважним та благородним. Він досягнув досконалості у вивченні, осмисленні та медитації та виявляв незрівнянну відданість традиції терма Чоґ’юра Лінґпи. Чесно кажучи, мене лякала можливість бути ваджровим майстром у його присутності, сидіти на високому троні та проходити процедуру посвят та усних передач. Упродовж усього часу він виявляв повагу до традиції, старанно та віддано забезпечуючи все необхідне для церемоній». Його Превелебність Чоклінґ Рінпоче є четвертим перевтіленням Тертона Чоґ’юра Лінґпи, який відкрив повне зібрання Чоклінґ Терсар через століття після того, як Гуру Рінпоче сховав свої скарби. Більше того, Тенґа Рінпоче, виказуючи свою останню волю, попрохав Чоклінґа Рінпоче головувати під час частини церемонії своєї кремації, і Тенґа Рінпоче запросив дружину Чоклінґа Рінпоче, Сеймо Дечен Пандрон, незадовго до своєї парінірвани, і вони медитували разом. Із оригіналом тексту англійською мовою можна …

Чоґ’ям Трунґпа Рінпоче про ставлення до грошей

Із розділу XIII книги Чог’яма Трунгпи Рінпоче «Серце Будди» Текст написаний для спеціального номеру Harper’s, який був присвячений грошам, у 1976 році. «Щоразу, коли ми маємо справу з грошима, ми занурюємося в своєрідний хаос. Це трапляється через розрив стосунків людини і землі. Відновити зв’язок із землею означає знати, коли слід діяти безпосередньо і практично, по-справжньому відчувати єдність із роботою, яку ми виконуємо. У справах, пов’язаних із грошима, таке відчуття виникає в нас зрідка. Гроші самі по собі – це дуже тривіальна річ. Однак наше ставлення до них перевантажене раніше заготовленими ідеями, які виникли внаслідок зростання его, що намагалося себе возвеличити, а також його маніпуляціями. Навіть операції з грошима, простими папірцями, ми вважаємо дуже серйозною грою. Ми ніби будуємо фортецю з піску, після чого продаємо квитки, які дають право її відвідувати. Різниця між дитячими іграми та іграми дорослих полягає в тому, що в іграх дорослих людей завжди присутні гроші. Дітей гроші не хвилюють, а от дорослі хочуть одержати винагороду за вхід у їхню священну будівлю. Навіть коли ми намагаємося поводитися так, ніби гроші нічого не значать, ніби вони лиш підтверджують або є знаком наших творчих здібностей чи підприємництва, ми все одно надаємо грошам величезного значення, адже вони пов’язані з енергією наших забобонів. Ми навіть можемо соромитися грошей, якщо вони забагато для нас означають. Ми називаємо їх по-різному – наприклад, «баблом» чи «баксами», або пом’якшити це відчуття. Інколи ми вирішуємо, що гроші – це наш рятувальний круг, гарантія захищеності, що їхня абстрактна якість символізує якийсь непередаваний бік нашої особистості. Наприклад, ми можемо сказати: «Я збанкрутував, я цілковитий нікчема», «Я порядний громадянин і маю на рахунку чималу суму грошей», «У мене так багато грошей, що для простоти в моєму житті просто немає місця». Енергія, яка притягується грошима, відіграє величезну роль в процесі спілкування і в стосунках. Якщо ваш друг відмовляється сплатити рахунок у …

Цокні Рінпоче про поверхневе заняття духовною практикою

«Є два способи займатися духовною практикою. Якщо ви хочете досягти абсолютної свободи, цілковитого звільнення і повного просвітлення, то треба спішити і практикувати з величезною завзятістю. Інший підхід полягає в тому, що ви користуєтеся духовною практикою як вітамінним комплексом чи корисною добавкою до їжі. Наприклад, ви відчуваєте, що чимось засмучені, після чого сідаєте і трошки практикуєте, щоб вам стало легше. Ми прагнемо досягти внутрішньої рівноваги за допомогою практики, а потім повертаємося до основної діяльності. Яким із цих двох підходів краще керуватися – вирішити маєте ви самі. На мій погляд, краще одразу з корінням вирвати всі потьмарення свідомості, щоб не народжуватися знову в’язнем трьох світів сансари. Із іншого боку, якщо ми просто хочемо жити і не особливо страждати, якщо ми вважаємо, що достатньо займатися бізнесом, прагнути багатства чи кар’єрного росту, і для того, щоб покращити своє життя, потроху медитуємо, то це також непогано. Ми маємо повне право обрати саме такий спосіб «використання» духовної практики. Це називається «оздобити своє життя Дгармою». Повірте мені, багато людей саме так до цього і ставляться! Ми говоримо собі, що в житті слід знайти місце для духовності, і що неправильно цілковито потонути в матеріалізмі. Тому ми призначаємо собі маленьку дозу Дгарми, уранці і ввечері, щоб прикрасити повсякденне життя духовністю. Це також особливе рішення чи стиль, і деякі вчителі, НЕ МАЙСТРИ, а саме вчителі, навчають якраз цьому. Вони викладають своїм учням п’ятихвилинні заняття з медитації. Вони намагаються зробити духовну практику легшою, «смачнішою» і приємнішою, намагаються переінакшити Дгарму і призвичаїти її до життєвих інтересів людей. Однак це вже несправжня Дгарма. Моливо, після того, як кожен із нас повернеться назад у свою країну, він зіткнеться саме з таким видом «зручної для переварювання Дгарми». Але не робіть помилок і не плутайте такий вид практики зі справжньою Дгармою» ~ Цокні Рінпоче, уривок із книги «Безстрашність простоти»

Ґ’ялванґ Кармапа про чоловічу силу та гендерні стереотипи

Дуже важливо враховувати вплив гендерних стереотипів на життя жінок. Однак необхідно також визнати, що надумані гендерні зразки поведінки становлять анітрохи не меншу проблему і для чоловіків. Чоловіки так само, як і жінки, пов’язані і обмежені соціальними ролями. Уявлення про правильні моделі поведінки для кожної статі нав’язані нам усім. У Тибеті проблеми гендерних стереотипів торкаються і чоловіків, і жінок. Наприклад, у багатьох культурах не прийнятно, щоб чоловік проливав сльози. У Кхамі, у регіоні, де я народився, чоловіки мають бути “хоробрими”. Цю якість вони повинні були демонструвати в різний спосіб, і сьогодні їх також спонукають до цього. У давні часи, якщо кхампа гинув на війні, це служило підтвердженням того, що він “справжній чоловік”. І щоб бути “справжнім чоловіком”, він повинен був жорстоко мститися своїм кривдникам. Чоловікам говорили, що вони не повинні відчувати страх, коли на них нападають. Навіть більше, “справжній чоловік” провокував свого супротивника, щоб той ударив його першим. А після удару він не мав права кричати чи якимось чином проявити, що йому боляче. Був навіть звичай битися голим із одним лише мечем у руках. У такий спосіб чоловік повинен був довести, наскільки він хоробрий. Навряд чи ви бачили хоча б щось схоже на те, як змагалися на мечах у тій частині Тибету. Там не існувало жодної техніки кунг-фу чи вишуканих бойових мистецтв. Це була звичайна скажена м’ясорубка із використанням виблискуючих мечів. Якби хтось зняв про це гостросюжетний бойовик, він би одразу став хітом у Голівуді! Сам я із Кхаму, але зовсім не люблю приймати різноманітні войовничі пози, і взагалі протиставляти себе іншим людям. Дехто з тих, хто турбується про мої інтереси, радить мені не бути таким уже чесним, скромним і одразу ж переходити в наступ. Вони застерігають мене, щоб я не був занадто відкритим і довірливим, попереджають, що людьми можуть керувати різні таємні мотиви, і що деякі з них можеть мене …

Чок’ї Німа Рінпоче про сучасні екологічні проблеми

Уривок із інтерв’ю, яке взяли у Рінпоче Джон і Діна Стенлі, 24 березня 2007 року, Боуданатх, Непал. Із оригінальним текстом англійською мовою можна ознайомитися тут. «Ми, людські істоти, заходимо на дуже небезпечну територію… Наш світ може перетворитися на пустелю, і нам потрібно це усвідомлювати»   Джон Стенлі: Рінпоче, екологи стверджують, що льодовики в Тибеті щороку тануть і зменшуються на 7 %, тобто вдвічі швидше, аніж снігові вершини в європейських Альпах. Якщо нічого не зміниться, то за 20 років у тибетських горах майже не залишиться снігу. Річки в цьому азійському регіоні розливаються все більше. Кількість води, яка протікає в них улітку, безпосереднім чином залежить від танення льодовиків. У майбутньому в Індії та Китаї можуть виникнути серйозні проблеми через нестачу води. Мільйони людей від цього постраждають, а також у результаті впаде урожайність. Чок’ї Німа Рінпоче: Ми, люди, жадібні істоти. Із одного боку, ми відчуваємо себе розумними, оскільки нині живемо дуже цивілізованим життям. Ми маємо доступ до новітніх технологій, ми заможні і живемо в комфорті. Кілька тисяч років тому життя людей було складним. Не було літаків, автомобілів і навіть велосипедів, і було непросто пересуватися з одного місця на інше. Навіть гірше, у наших пращурів не було окулярів і сучасних ліків! Зараз ми прив’язані до комфорту і високих стандартів життя. Із іншого боку, ми проштовхуємося скрізь, де можемо, кількість людського населення збільшується, а природні ресурси вичерпуються. У це важко повірити. Насправді ми сповнені жадоби і живемо скороминучим розкішним життям – але цей наш спосіб існування в довгостроковій перспективі призведе до значних масштабів наслідків. І завдана нами шкода зовсім не буде незначною – вона виявиться настільки великою, що життя стане набагато гіршим, аніж було кілька тисяч років тому. Ми, людські істоти, заходимо на дуже небезпечну територію. Майбутні покоління зіткнуться з величезними складнощами і небезпекою: нестачею води, їжі, ліків – їм не вистачатиме всього. Це дуже …

Чок’ї Німа Рінпоче навчає пісні ваджра

Зі спогадів Еріка Пеми Кунсанґа про Чок’ї Німу Рінпоче. Із оригіналом тексту англійською мовою можна ознайомитися тут. Одного разу Роберт Прайор із Антіохського університету, який знаходиться в Огайо, попросив Чок’ї Німу Рінпоче дати вчення в Бодхгаї. Із того часу він проводить свої щорічні осінні семінари в цьому місці. Так сталося, що тоді Рінпоче давав учення на вулиці, здається, під священним деревом Бодхі або на території бірманського монастиря, у якому він зупинився. У останній день семінару люди традиційно мали можливість прийняти обітниці Притулку та бодгісатви задля блага всіх живих істот. Їжа в тибетських кухнях-наметах була, як завжди, огидною, але Роберт замовив для всіх учасників семінару смачні вегетаріанські страви, і ми тоді харчувалися, як королі. Чок’ї Німа Рінпоче також дозволив усім людям, які відвідали той його семінар у Бодхгаї, у подальшому за бажанням отримувати в нього вчення безкоштовно. Перебуваючи в Бодхгаї, Рінпоче почав складати пісні ваджри. Я не знаю, скільки він їх уже написав станом на той час, але ці пісні мимовільно виникали з його свідомості. Учитель повідомив мені, що нещодавно він якраз отримав передачу від Ділґо К’єнце Рінпоче, і це спричинило певну трансформацію в його свідомості. Він почувався дуже розкутим і веселим, однак учення при цьому стали ще глибшими. Того року молодший брат мого Вчителя Цокні Рінпоче супроводжував його під час паломництва. Він попросив Чок’ї Німу Рінпоче дати вчення на одну зі своїх пісень біля ступи в Суджаті, яка знаходиться по інший бік річки. Близько сорока людей прийшли на вчення того разу, і воно проходило на вулиці біля сестринського дерева Бодхі. Я, як завжди, розташувався ліворуч від Рінпоче, щоб його перекладати, а праворуч сидів Цокні Рінпоче. Коли Чок’ї Німа Рінпоче почав давати вчення, зі мною почало відбуватися щось дивне. Я продовжував перекладати, але моя свідомість цілковито змінилася. Усе стало повністю прозоре, як голограма. Я почав дивитися вглиб того, що говорилося, того, …

Біографії великих майстрів Дзоґчен минулого: Чецун Сенґ’є Ванґчук

Чецун Сенґ’є Ванґчук – майстер лінії передачі нінґтік лінії нінґма 11-12 століття. Він одержав це вчення від свого вчителя Данґма Лунґ’яла, а також безпосередньо від Вімаламітри. Вімаламітра з’явився перед ним і дарував посвяту і настанови, і у віці 125 років Сенґ’є Ванґчук зникнув у просторі, розчинившись у світлі. Перш ніж піти, він дав останні настанови дакіні Палґі Лодро і проспівав свою пісню. У 19 столітті з’явилася його реінкарнація, великий майстер Джам’янґ К’єце Ванґпо, який, згадавши своє попереднє життя і знову одержавши вчення від дакіні, дарував світові дуже важливий цикл учень під назвою Чецун Нінґтік. Великий Чецун був сином Че Тхупей Ванґпо з Ньянґро Ньєнцо. Із молодих років він був добре знайомий з багатьма вченнями. Він зустрів Данґму старшого в долині Різар Ґопо. Коли Данґма давав настанови Кхараку (Ґомчунґу), він одержав їх усі. Після смерті свого майстра Чецун сховав книги, які він знайшов у старій скарбниці, як три різних скарби – одне біля витоку джерела в Ланґдро Чепа Такдра, інше в Юуці і третє в верхній долині Чел. Він перетнув гірський хребет із Уюка в Шанґ, практикуючи медитацію, і в цей період перед ним у сні з’явився ачар’я, який промовив: Щасливцю! Я – знавець Вімаламітра. Якщо те, що ти шукаєш, це сокровенна суть, На верхньому схилі Трамкар Ґеґонґ, у Чімпу знаходиться Подібна до серця, секретна Сутність Серця. Візьми її і медитуй упродовж семи років, Її не бачив ніхто, і знаходиться вона в Оюк Чіґонґу. Після цього забруднене тіло зникне. Почувши ці слова, Чецун відправився в Чімпу, де жінка з зубами із мушлі і бровами з бірюзи передала йому книги. Потім, коли він сів у медитацію в глиняній хижі в Оюк Чіґоні, Вімаламітра сам з’явився перед ним і давав повну посвяту, поради і настанови впродовж двох тижнів. Після цього майстер Вімала повернувся до Тибету. Після практики медитації впродовж семи років Чецун здобув …

Кілька розповідей про небачені діяння Його Святості Ґ’ялванґа Кармапи ХVI Ранґджунґа Ріґпе Дордже від Жанаґа Дзопи Тензіна Намґ’яла

До 1981 року я був особистим секретарем Його Святості Кармапи XVI. Упродовж останніх тридцяти років свого життя я знаходився поруч із Кармапою більшу частину часу і записував майже кожне слово, яке він промовляв, учення, яке він давав, листи, які він писав, у тому числі листи-підтвердження стосовно різних тулку. Я хотів написати офіційну біографію Ґ’ялванґа Кармапи і оповісти про інший бік Кармапи, про який мені відомо. Предмет моєї розповіді – це активності Будди Кармапи, океан безмежних активностей трьох таємниць Кармапи: тіла, мови та свідомості. Це те, що дійсно не піддається описам. Ніхто не в змозі описати це, але Кармапа з’явився на цей світ як людська істота, і мені випала вдача служити йому впродовж тридцяти років. Тому я розповім те, що бачив на власні очі. Насправді, неможливо передати все, тому я поділюся найголовнішим з того, із чим зіткнувся сам, і коротко вам це опишу. Одна з найголовніших активностей Кармапи полягає в тому, щоб носити Чорну Корону для блага чисельних істот. Я коротко оповім історію Чорної Корони. Його Святість XVI Кармапа з Далай-ламою Чорна Корона Багато еонів тому, у часи Будди, якого звали Драмкі Ґ’ялпо, жив король на ім’я Юлпо Кйонґ («захисник навколішньої землі»). У короля був молодший син, якого звали Чок’ї Лодро («мудрість Дгарми»). Чок’ї Лодро відправився в гори і практикував медитацію віпасана (медитація проникнення в суть). Він лишався в самадгі впродовж сотень тисяч років і прославився як Ріші Ґомпа-к’є («мудрець, котрий досягнув реалізації»). Дакіні глибоко вірили в нього і збиралися навколо; кожна дакіні висмикнула пасмо волосся і офірувала йому. Він прийняв подарунок і зробив із їхнього волосся корону. Усі дакіні мали чорне волосся, тому корону стали називати «Чорна Корона». Це прояв самопородженої мудрості, адже всі дакіні, які офірували волосся, були дакінями мудрості. Тому корона – це прояв абсолютної мудрості. Вони увінчували мудреця та святого цією короною посвячення, яка прикрашена символами сонця та місяця. Походження внутрішньої та зовнішньої корони …