Світлину взяли з gomdeusa.org

У рамках буддизму традиційно є два підходи до вивчення, обмірковування та практики священної Дгарми: аналітичний підхід ученого й простий підхід медитатора.
Стиль ученого полягає в тому, щоб вивчати численні подробиці й уважно над ними розмірковувати, удосконалювати своє розуміння, використовуючи слова Будди, вислови просвітлених майстрів, а також використовувати силу власного мислення. Так можна одержати чітке розуміння того, якими речі є насправді, якою є глибока порожнеча, котра є суттю реалізації всіх будд. Це один підхід, і він чудовий.

Певні люди, у кого характер схильний до інтелектуалізації, вважають, що найліпше слідувати цьому підходові, особливо якщо вони сповнені думок та сумнівів чи мають нахил до вишукування недоліків або до формування підозр. Для особи зі скептичною свідомістю дуже важко довіритися автентичному майстрові, навіть якщо вона його зустріла й одержала виявні сутнісні настанови. Сильне захоплення критичними запитаннями та аналізом запобігає слідуванню підходу простого медитатора й одержанню негайної упевненості в глибокій природі порожнечі, основній пробудженості, яка саме є серцем усіх будд. Через це певні люди бачать більше користі від аналітичного підходу вченого, коли сумніви й брак розуміння поступово усуваються.

Особи іншого типу менше схильні до вивчення всіх подробиць того, що говорив Будда, та постулатів просвітлених майстрів, чи до їх дослідження через обмірковування фактів. Вони більше зацікавлені в тому, щоб зосередитися на самій суті пробудженого стану – пробудженості, яка пронизує кожен можливий аспект знання – точно так, як це є насправді, особисто, через власний досвід. Таким людям не цікаво ходити колами звивистим шляхом докладного вивчення й аналітичних спекуляцій; вони, однак, прагнуть негайної й прямої реалізації. Для таких людей існує підхід сутнісних настанов, які включають Магамудру й Дзоґчен.