Завтра, 4 вересня, день народження нашого любого вчителя, Чок'ї Н'їми Рінпоче. Із цього приводу увечері в ботанічному саду біля буддійської ступи буде святкова практика Будди Шак'ямуні та марме монлам - офіра світильників для довгого життя Рінпоче.

Друзі, на нашому сайті з"явилася окрема сторінка, де ми збираємо тексти дгарми українською.

Друзі, став відомий розклад занять "Єднання зі справжнім, сутність ґуру-йоґи" із Еріком Пемою Кунзанґом та рекомендований оргвнесок.

Тибетський майстер Джиґме Пунцок Рінпоче у видіннях одержував учення безпосередньо від багатьох будд і бодгісатв. На цьому відео він ділиться передачею благословень Манджушрі, будди незрівнянного знання, утілення мудрості. Він один із найважливіших майстрів після культурної революції, якщо говорити про кількість учителів, яких він навчав буддійській філософії, медитації та способу життя. [caption id="attachment_2789" align="aligncenter" width="1024"] Долина Джиґме Пунцока Рінпоче Ларунґ, провінція Січуань[/caption] На вигляд він кремезний, невисокий та, хтось може сказати, дещо гнівний на вигляд, однак із безмірним співчуттям. Молоді та розумні чоловіки й жінки з усього Китаю, Монголії та Тибету збиралися біля місця його усамітнення. Без запрошення, від десяти до двадцяти тисяч духовних пошукачів оселялися навколо нього на непривітних пустельних преріях Голоки, біля кордону з Монголією. Ціле місто невимушено виросло, наче гриби на літніх лугах. Тисячі з його послідовників самі стали вчителями Дгарми, даючи настанови сотням тисяч інших у мистецтві зустрічі з реальністю через оголену свідомість, турбуючись про духовні потреби інших та жагу до розуміння й до того, щоб стати цінними помічниками нашої глобальної цивілізації. Установлені стандарти були дуже високими. Якщо ви одержали ступінь магістра філософії, то, скоріше за все, ви були також і просунутим медитатором. Джиґме Пунцок є ілюстрацією того, як Дгарму передавали в Тибеті до культурної революції: людям просто дозволялося бути поруч із майстром та, найважливіше, їх приводили до реалізації такої ж, як і в майстра. Мене спіткала велика вдача зустріти його разом із друзями в Бодхґаї під буддовим деревом просвітлення. Він клав руки нам на голови і, тримаючи вервицю, доволі жваво промовляв “Ом А Ра Па Ца На Дгі”, мантру Манджушрі. Кхенпо Джиґме Пунцок помер 7 січня 2004 року в місті Ченду провінції Січуань у Китаї. [caption id="attachment_2792" align="aligncenter" width="380"] Мантра Манджушрі: Ом А Ра Па Ца На Дгі[/caption] https://www.youtube.com/watch?time_continue=324&v=5oNtYsNBedU Коли люди дивляться цей фільм, вони кажуть, що їх не може не зачепити невинність майстра, його любов …

“Умостившись спокійно, ви бачите реальність” Багато майстрів цитують це глибоке й сповнене мудрості речення, щоб показати найкоротший шлях до досягнення розумового здоров’я. Налаштувати нашу увагу на спокій це шаматха, яка в своїй найдосконалішій формі є незмінною якістю пробудженого стану свідомості. Бачити природний стан це віпаш’яна, яка в своїй найдосконалішій формі є пробудженим станом усіх будд, котрий непідвладний часу. Ці дві якості є неподільною єдністю стану просвітлення, і завдання медитаторів полягає в тому, щоб пізнати цю єдність у дійсності, за межами будь-яких упереджених ідей, а потім тренуватися в такому пізнанні до досягнення повної стабільності. Ось мій вірш про цю єдність, яка цінніша за будь-що інше. Аніж жити в сум’ятті життям, обваженим емоціями, втративши опору та здоровий глузд, ми завжди маємо можливість загальмувати та налаштувати серце та увагу у спокійному стані свідомості. Як пил припадає до поверхні і як ясною стає вода, ми та будь-хто інший у всесвіті маємо змогу бачити дійсність такою, якою вона є. Ось справжня суть та мета ритріту. Ось чому впродовж тисячоліть люди йшли у віддалені місця, щоб відкрити внутрішню свободу та просвітлення. Із оригінальним текстом Еріка Пеми Кунсанґа англійською можна ознайомитися тут.

Цикей Чоклінґ Рінпоче насправді дивовижна людина. Це не той чоловік, повз якого можна просто пройти: гарний із обличчям Падмасамбгави, красивими маленькими вусами та очима, що рухаються, як у наполовину гнівливого чи наполовину пристрасного божества, які вдивляються в бежмежні небеса. Коли він сидить на ваджровому троні, більшість людей відчуває ніби перед ними знаходиться будда. Він випромінює досконале світло та велич. Він рідко коли всміхається, але коли це робить, серце кожного тане з відданістю. Під час подорожей він бере з собою чаклунський набір та валізу з подарунками, захисними шнурками, мандалами, тханками, вервицями та різного роду сакральними речами для людей, які цього потребують чи заслуговують. У Малайзії я бачив, як він зцілив кількох людей від невиліковних хвороб. Він ніколи не говорить про свої здібності, але раптом хлопець, котрий був прикутий до інвалідного візка впродовж років, встає й починає ходити. Я бачив, як він зцілював глухих, німих та недоумкуватих. Він кидав у них різні предмети, плював їм у обличчя, посипав сіллю чи поливав олією їхню голову, кричав чи бормотів щось і танцював навколо них. Після цього вони раптово ніби прокидалися від довгого сну й могли говорити, чути чи ходити. Я бачив його як справжнього чаклуна і також священника, але не в благочестивому християнському сенсі. Після того, як він робив щось дивовижне, він інколи повертав голову, підмигував гарненькій дівчині та дуже дивував усіх і робив неочікуване. Це був його особистий спосіб показувати світові найнеочікуваніші речі, які складно уявити. Одні люблять його безумовно, інші бояться, однак ніхто його не забуває. Ось уривок із його книги, “Лотосовий океан”, який він наговорив мені вільно та без вагань за 90 хвилин багато років тому. Він говорив до останнього речення, за кілька секунд до того, як плівка закінчилася. Опісля не було чого додати чи змінити. Основні пункти Дзоґчен полягають у тому, щоб розпізнати природний стан, тренуватися в тому, щоб розвивати …