Куди поділося моє щастя? – Настанови від Мінґ’юра Рінпоче

Понеділок, 4 серпня 2008 року

Куди поділося моє щастя? – Настанови від Мінґ’юра Рінпоче

Транскрипт публічної розмови Мінґ’юра Рінпоче “Радість життя” в Куала-Лумпур, 30 травня 2008 року

“Радість життя” – так називається моя англомовна книга. Кожна країна змінює назву, тому в Китаї видавець змінив назву й навіть нічого мені не сказав! Напевно, я не найщасливіша людина в світі, адже мій учитель щасливіший за мене. Однак учені ще не тестували мозок мого вчителя.

Мабуть, вам цікаво, як можна жити радісно, коли навколо в сучасному світі так багато проблем, так багато страждань? Моя відповідь така: від вас залежить, живете ви щасливо чи ні. Щастя та страждання всі тут. У серці чи в мозку (я маю на увазі свідомість), неважливо, де саме, усе залежить від культури.

Гаразд, спершу я запитаю вас: ви можете знайти один об’єкт, один феномен, стосовно якого всі погодяться, що він хороший? Що з усього світу не знайдеться жодного, хто скаже: “Мені не подобається цей об’єкт”? Котрий для всіх буде хорошим? Ви можете знайти його? Кажіть, що хочете, не соромтеся. (Відповідь із аудиторії: гроші)… Усі згодні?

(Інша відповідь: добре здоров’я)… Усі згодні? Але в Каліфорнії є один міст, який називається Золота Брама”. І люди полюбляють злітати з цієї “Золотої Брами”… І одразу ж відправлятися в Чисті Землі. Ви розумієте? Їм не до вподоби хороше здоров’я. Вони видивляються, щоб поруч не було поліції, адже якщо поліція буде там (коли людина надумає стрибати), вона цю людину захистить.

Іще? (Відповідь: мудрість)… Мудрість це не об’єкт. Якого роду мудрість? (Відповідь: мудрість порожнечі) Дехто в це не вірить також. Спершу хтось сказав “гроші”. Але якось у Берліні, у Німеччині, була група людей із кумедно пофарбованим волоссям. Відбувалася демонстрація за їхньої участі, а я і ще дехто були в машині. Вони тримали банер із написом “Гроші це отрута”.

А як щодо золота чи діамантів? Усім подобаються діаманти? Гаразд, наразі ви думаєете, що мати діамант – це добре в цьому світі. Чому? Бого його нелегко знайти. Якби ціла гора була діамантом, ви б не вважали, що діаманти – це щось дуже важливе. Нам же не подобається каміння, так? Якщо в ваш дім накидати каміння, про що ви подумаєте? Що, мабуть, треба дістати пилососа і прибрати. А зможе пилосос засмоктати каміння? (Сміх) Але наразі, якщо ви знайдете маленький діамант на підлозі, ви будете дуже щасливі. Але якщо ціла гора це діамант, маленький діамантик вам подобатися не буде. Якщо у себе в кімнаті ви знайдете маленький діамант, ви візьмете пилососа й приберете його. Коли ви знайшли маленький камінь, ви такі щасливі, ви згодні заплатити багато грошей, щоб придбати цей маленький камінь і носити його.

Тому коли ваш розум вирішив, що явище хороше і гарне, тоді, коли ви дивитимитеся на нього, воно робитиме вас щасливими й радісними. Якщо ваша свідомість вирішить, що це поганий об’єкт чи явище, тоді він робитиме вас нещасними. Тому насправді немає справжнього щастя чи страждання, які існують у зовнішніх явищах. Воно в умі. Тому я не можу вказати на один об’єкт, який би кожному здався добрим. Якщо щастя справді існує в зовнішніх явищах, таких як дуріани, наприклад, якщо комусь подобаються дуріани, вони робитимуть когось щасливим. Але якщо вам дуріан не подобається, і хтось вам його дасть, ви скажете: “Будь ласка, не несіть це мені”. Ви почуватиметеся некомфортно.

Якби щастя дійсно існувало в дуріанах, тоді чим більше ви їли, тим щасливішими б ставали. З’їли один дуріан – одне щастя, два дуріани – два щастя, пять дуріанів – п’ять щасть. Але ні. Навіть якщо ви любите дуріани, з’їсти три-чотири – це окей. Якщо ж ви з’їсте п’ять, це стане причиною для страждань. Тому нам слід зрозуміти – наше уявлення думати, що справжнє щастя знаходиться в зовнішніх явищах, хибне. Це змушує вас страждати. Тоді ваше життя не може бути радісним увесь час, незважаючи на те, скільки матеріальних речей у вас є.

У мене є інша історія, правдива історія… не зовсім правдива, напів-історія… Учені досліджували серцеві напади, час настання серцевих нападів. 79 % серцевих нападів стаються у понеділок уранці. Чому так? Ви знаєте, чому? Через стрес… Бо вам треба на роботу… Два вихідних дні скінчилися. “Ой, знову мені треба йти на роботу!” Однак насправді ранок понеділка такий самий, як ранок вівторка, ранок суботи тощо.

Інша історія… правдива історія. Жила собі пара. Вони жили дуже добрим життям – дуже успішні, гарна робота, гарний бізнес, і вони були дуже близькі. І обоє були щасливими. Якось вони вирішили придбати новий будинок у заможному районі. Будинок їх сусідів значно більший, аніж у них, і сусіди дуже багата сім’я. І щоразу, коли подружжя поверталося додому, вони бачили, як поводяться їхні сусіди. Вони перевдягалися 1-2 рази на день. А наше подружжя носило той самий одяг. Сусід керував дуже красивими автівками – “Ягуаром” та багатьма іншими. У той час як у них було всього лише одне авто. Потім подружжя почало їм заздрити, і вони відчули, що недостатньо всього мають – їм треба купити більше одягу, вони хочуть змінити автівку, але в них немає грошей. Зрештою, чоловік став нещасним і впав у депресію. І почав погано справлятися з бізнесом і з роботою. Він не міг як слід працювати і приходив додому, скаржився дружині, і дружині від цього ставало некомфортно. Це зробило нещасною і дружину, і це вплинуло на її роботу. Потім їхнє життя стало жалюгідним. Одного дня вони обоє думали: “Що трапилося? Коли ми переїхали в інший будинок, наше життя обвалилося, як ніби обвалився ринок цінних паперів”. Може, це через феншуй? (Сміх)

Потім, одного дня, вони з’ясували корінь проблеми. У чому була проблема? Сусіди… У поганих сусідах?.. Ні, ні, сусіди нічого не робили. Це все через їхню свідомість. Відтоді як вони знайшли корінь проблеми, життя починає налагоджуватися… поволі їхні емоції заспокоюються, вони повертають собі свою енергію, вони не звертають увагу на те, що роблять їхні сусіди. Вони самі стараються якнайкраще. Потім їхнє життя знову стає добрим. Тому зрозуміти цей момент дуже важливо – те, що ми називаємо мудрістю. Якби та пара не зрозуміла, у чому корінь проблеми, вони б продовжили страждати. Можливо, вони б жалілися один одному, скаржилися на сусідів чи інших людей, так? Коли ви зрозумієте справжню причину проблеми, ви звільнитеся від проблеми. Тому це дуже важливо. Тому радість життя означає, що те, можете ви жити щасливо чи ні, лежить у ваших руках. Якщо ви не розумієте, що це в ваших руках, немає різниці, якого матеріального успіху ви досягли, ви залишитеся нещасними.

Учені досліджували щастя. І вони з’ясували, що найбільших причин щастя всього дві: виграш у лотереї та гарний шлюб. Щастя від того, що ви виграли в лотерію, триває два роки. Через два роки ви страждатимете ще більше, ніж до того. А про шлюб вам казати чи ні? (Сміх) Вони кажуть, що таке щастя триває всього п’ять років. (Ще більший сміх) Це не я кажу, це вчені так кажуть. Звісно, не всі шлюби такі. Деякі зберігаються добрими до самої смерті.

Мабуть, я розповім, для чого я написав цю книгу:

(1) Я хочу поділитися своїм досвідом.

(2) Є багато схожого між буддизмом та сучасною наукою.

Тому я поєднав ці дві причини разом. Багато з того, що вчені зараз відкрили, Будда пояснював більше ніж 2500 років тому. Я говорю про дві наукові сфери – фізику та нейронауку. Фізика дуже близька до буддійського погляду на взаємозалежність, непостійність та порожнечу. Що стосується другої, нейронауки, то вона добре підходить для досвіду медитації. Тому я поєдную ці дві сфери наукових досліджень, буддійські погляди та медитацію.

Також учені досліджували мій мозок – я бай лао шу (китайський термін, який означає морську свинку). Але вони не проводили операції на моїй голові, а поклали мене в великий апарат під назвою фМРТ (функціональна магнітно-резонансна томографія). Цей апарат не схожий на звичайне МРТ – це фМРТ, функціональна МРТ, як відео. Ви можете спостерігати, як рухаються нейрони й що вони роблять. Звичайне МРТ – це як робити фото. ФМРТ це дуже великий пристрій, який займає майже один поверх, і формою нагадує домовину – білу домовину. Бай ґуан каі і бай лао шу (китайські терміни, які означають “білу домовину” та “морську свинку). (Сміх)

Потім у пристрої є щось схоже на язик, і я був змушений лягти на цього язика, і поводитися, наче я труп. Вони прив’язали мою голову, і потім мені треба було вдягнути великий навушник. Мені не було дозволено вертітти головою. Навіть трошки ворушити нею не можна було. І вони поклали білу тканину в мій рот. Потім почали заштовхувати мене всередину машини, ніби хтось мене ковтав. Пристрій був дуже шумливий, як сирена. Потім мені доводилося лишатися в цій машині впродовж години, інколи півтори години, і не рухатися. Усередині було тепло, як погода в Малайзії. Інколи щось свербіло, але я нічим не міг зарадити.

Потім мені довелося застосувати три медитативні техніки – шаматху з об’єктом, відкриту присутність або безоб’єктну шаматху, а також безумовну люблячу доброту й співчуття. Вони давали мені вказівки через мікрофон, який знаходився в іншій кімнаті, де стояло гарне крісло та чашка з чаєм. Потім вони говорили: “Гаразд, дві хвилини медитації зосередження, дві хвилини медитації на співчуття, тепер не треба більше співчуття…” У той самий час, вони посилали до мене жахливі звуки – дівчинки, яка кричить, чи дитини, яка плаче. У той самий час, мені доводилося медитувати.

Потім їм довелося аналізувати це за допомогою комп’ютера впродовж шести місяців. Із висновків виявилося, що я цілком божевільний. Вони також перевірили 18 інших медитаторів, які вважалися досвідченими медитаторами, тими, хто медитував більше, ніж 10000 годин. Вони з’ясували, що ліва частина мозку, яка зветься ліва префронтальна доля, це ділянка, яка відповідає за щастя, співчуття, радість тощо. І активність у цій ділянці значно збільшується… більш як на 700 %! У нормальних людей вона зростає тільки на 7-8 %.

Потім вони також досліджували медитаторів-початківців – студентів університету, які нічого не знали про медитацію. Учені поділили їх на дві групи, потім навчили одну групу медитації. У обох груп був схожий емоційний рівень. Потім, у них був учитель медитації, який навчав першу групу медитації, і після цього студенти мали займатися медитацією впродовж двох місяців. Через два місяці ці студенти розвинули активність щастя в лівій префронтальній долі на 10-15 %.

Із оригінальним текстом англійською мовою можна ознайомитися тут.

‹ До списку статтей