Чотири вчення Падмасамбгави для дакіні

Ерік Пема Кунсанґ

Видатний індійський майстер Падмасамбгава, якого вважають другим Буддою, прийшов до Тибету встановити вчення Ваджраяни. Книга “Вчення Дакіні” містить його відповіді на питання Єше Цоґ’ял, його найвидатнішої послідовниці у Тибеті. Вона записала багато з їхніх розмов і зберегла їх для наступних поколінь. Коли я перекладав ці відповіді, вони часто зворушували мене до сліз, сповнюючи мене благословіннями і надхненням. Я завжди любив Падмасамбгаву, він мій неосяжний герой. У цій книзі справді можна “підслухати” Дгарма-промови Падмасамбгави. Переклад може бути не ідеальним з академічної точки зору, й не надто літературно вишуканим, але я вірю у те, що зв’язок між його благословіннями і відкритістю й щирістю читача скомпенсує ці вади. Читати “Вчення Дакіні” в такому разі буде все одно, що бути у присутності Падмасамбгави. Хай ці вчення зворушать ваше серце та будуть тривалим джерелом надхнення.

Майстер Падма сказав: “Мусиш впевнитись, що твоя практика Дгарми стає справжньою Дгармою. Мусиш впевнитись, що твоя Дгарма стає справжнім шляхом. Мусиш впевнитись, що твій шлях може розвіяти омани. Мусиш впевнитись, що твої омани постануть мудрістю.”

“Що це означає?” спитала пані Єше Цоґ’ял.

“Коли знатимеш, як зібрати всі вчення у єдину колісницю, і здобудеш розуміння, вільне від прийняття й відкидання, тоді твоя практика Дгарми стає справжньою Дгармою.

Хоч би яку практику робитимеш, коли у ній будуть наявні Прихисток і Бодгічітта, коли об’єднаєш стадії розвитку і звершення, засоби і знання, тоді твоя Дгарма стає справжнім шляхом.

Коли об’єднуєш шлях із поглядом, медитацією, дією та плодом, тоді твій шлях розвіює омани.

Коли старанно практикуєш, маючи цілковиту впевненість щодо погляду і медитації, тоді твої омани зможуть постати мудрістю.

У будь-якому разі, хоч би яку практику виконуєш, якщо не об’єднуватимеш розвиток і звершення, погляд і поведінку, засоби і знання, це буде все одно, що намагатися ходити на одній нозі.”

Оскільки ці чотири настанови були також основним вченням, довкола якого мій ґуру Тулку Урґ’єн Рінпочє чарівно розгортав всі свої вчення, я спробую трохи прояснити їх сьогодні, у цей день, близький до його річниці. Тулку Урґ’єн зазвичай починав з наспівування Чотирьох Дгарм Ґамбопи, згадуючи, що і Падмасабмгава, і Лонґчєнпа використовували одну й ту саму структуру для окреслення і підсумовування усього шляху: з того місця, де хтось є наразі, і до повного й досконалого Пробудження:

Благословіть, аби мій ум до Дгарми навертався.

Благословіть, щоб Дгарма стала шляхом.

Благословіть, щоб шлях розвіяв всі омани.

Благословіть, аби омани мудрістю постали.

Ці чотири речення у формі молитви дозволяють нам встановити зв’язок зі значенням чотирьох думок, що навертають ум до Дгарми, зі значенням ньондро і практики садгани, а також Магамудрою та Дзоґченом. Немає високого чи низького: все, що допомагає нам подолати перешкоду й рухатись далі, є істинним вченням.

“Коли знатимеш, як зібрати всі вчення у єдину колісницю, і здобудеш розуміння, вільне від прийняття й відкидання, тоді твоя практика Дгарми стає справжньою Дгармою.” Єдина колісниця – це розуміння того, що всі вчення є особистими порадами щодо того, як пом’якшити жорсткі звички ума, відпустити безглузді прагнення, і тоді заспокоїтися у лагідній присутності, що є водночас спокійною і доброю. Наша увага просто перебуває деякий час так, розслаблено, в самій собі, де немає нічого, що потрібно утримувати чи відкидати. Ця врівноваженість із усвідомленням часто зветься шаматхою, перебуванням у спокої, і є основою для всіх вищих або глибших станів автентичного пізнання. Такий стан присутності є справжньою Дгармою у тому сенсі, що негативні емоції зникають, на деякий час випаровуються хвилювання, тиск стресу послаблюється, а на твоєму обличчі починає з’являтися внутрішня посмішка невимушеності. Цей спосіб буття є цілковито добрим і благим, і з нього можуть почати розкриватися усі шляхетні якості. Це найвища форма усвідомлення.

Хоч би яку практику робитимеш, коли у ній будуть наявні Прихисток і Бодгічітта, коли об’єднаєш стадії розвитку і звершення, засоби і знання, тоді твоя Дгарма стає справжнім шляхом.” На додачу до практики медитації як уважної присутності, що є водночас спокійною і лагідною, тепер можемо стати на шлях будд, знаходячи Прихисток у стані цілковитого осягнення, у методах і розумінні, які його розкривають, і у друзях, які здобули стабільність в медитації. Це відомо як Будда, Дгарма і Санґга.

Коли стаємо більш зрілими, лагідний спокій стає глибшим, перетворюючись на співчуття, а тоді, у поєднанні із прагненням привести всіх до звільнення, стає ставленням бодгісаттви. Це найбільш чудовне з усіх можливих ставлень: героїчна сила волі брати відповідальність за всіх без винятку істот, і допомагати ім здобути свободу і Пробудження. Практика медитації тепер стає тисячократно ефективнішою ніж просто сидіння. Замість націленості на спокій ума і власну вмиротвореність, кожна мить перетворюється на величезний ривок до Пробудження і повної свободи. Ми чергуємо зосередження нашої волі у найшляхетніший спосіб і відпускання у стані просторої рівності, без переслідування думок про минуле, теперішнє і майбутнє. Цей спосіб чергування знову і знову є дуже прагматичним шляхом об’єднання методів з пізнанням, відомим як єднання засобів і знання. Думаючи про когось спокійним, добрим чи поважним чином і чергуючи це з відпусканням у недіянні знову і знову ми також об’єднуємо два аспекти, що відомі як розвиток і звершення.

“Коли об’єднуєш шлях із поглядом, медитацією, дією та плодом, тоді твій шлях розвіює омани.” Тепер настав час встановити зв’язок із тим, хто є більше ніж пересічним вчителем Дгарми. Аби рухатись глибше автентичним чином, необхідно, щоб досвідчений ваджровий майстер познайомив нас із тим, ким ми по суті є. Ми – ум у людському тілі, з голосом і величезним потенціалом і здібностями. Нас знайомлять із автентичним буттям у спосіб посвяти, без спотворених вірувань звичок і думок. Нас навчають практикувати у такому автентичному стані буття, також відомому як практика садгани, і використовувати це під час різних справ і дій. Цей глибокий шлях практики медитації визріває у чудові звільнюючі результати у снах і наяву, і його навіть можуть відчувати інші люди.

“Коли старанно практикуєш, маючи цілковиту впевненість щодо погляду і медитації, тоді твої омани зможуть постати мудрістю.” Спотворені способи мислення починають щезати, звільняючи місце для свіжого й відкритого стану ума, що є подібним до безхмарого неба. Тепер нам навіть більш ясно, як підтримувати цю свіжість і відкритість у будь-яких ситуаціях. У певний момент наша практика більше не є імітацією рівності, а стає самобутньою і повністю вільною, тоді як шляхетні якості проявляються як нестримна течія великої ріки. Це відомо як омани, що постають мудрістю.

Знову ж, це напрочуд цінно — об’єднувати концептуальну практику з лагідною присутністю, вільною від думок. Спочатку у спосіб чергування, потім поєднання і нарешті знаючи, що всі думки є лише грою єдиного ума.

Ці вчення Падмасамбгави віднайшов як те́рму Ньянґ Рал Ньїма Ӧзер (1124-1192).

 

Оригінал статті Еріка Пеми Кунсанґа англійською: http://levekunst.com/padmasambhavas-four-teachings-to-the-dakini/

Зображення дакіні Єше Цоґ’ял — від Ripa Lhabrang.

 

Переклад українською підготовлено з нагоди онлайн-вчень Еріка Пеми Кунсанґа 13-14 лютого 2021.

 

Сподобалась стаття? Якщо так, і ви бажаєте підтримати україномовних перекладачів Дгарми, а також посприяти будівництву ритритного центру під Києвом, підтримайте нас фінансово!

‹ До списку статтей