Раннього ранку [1980 року] Його Святість Шістнадцятий Кармапа із щедрістю дав інтерв’ю читачам журналу Densal. Те, що міститься в тексті інтерв’ю, слово в слово перекладене Нґодрубом Церінґом Буркаром. У ньому Його Святість навчає багатьом важливим аспектам, які стосуються духовної практики, лінії Каґ’ю, а також тому, як практикові Дгарми жити в сучасному світі. Це своєчасне та найцінніше вчення для буддистів та інших, хто практикує схожий шлях.

Денсал: Це ваш третій візит до Америки. У вас є якісь спостереження, якими ви могли б поділитися, включаючи оцінку розвитку Дгарми в Сполучених Штатах?

Й. С.: Відповідальність учителя полягає в тому, щоб завжди давати вчення. Немає різниці, мало чи багато часу минуло; має значення те, щоб учення давалися постійно. Іноді здається, що в певний часовий проміжок давати вчення краще, адже більшість людей не зайняті й у них багато вільного часу. Можливо, у інший період може здаватися, що вчення не слід давати, адже люди зайняті та, може, їм не цікаво. Важливо не проводити дискримінацію стосовно часу й місця, а завжди робити вчення доступними постійно. Якщо є одна зацікавлена особа, учення необхідно зробити доступними. Може бути усього кілька зацікавлених, кілька сотень чи навіть мільйони, але вчення Дгарми мають продовжуватися без будь-якого відчуття пересичення чи розчарування. Учення Дгарми мають тривати в усі часи, перевершуючи тимчасові явища.

Може виникнути інша ситуація, коли, зважаючи на певний час у житті чи на те, чого ми досягли, ми відчуваємо, що, можливо, нам слід перестати практикувати чи слухати вчення. Це не шлях Дгарми. Вам слід продовжувати. Тоді це шлях бодгісатви. Допоки це приносить користь хоча б одній істоті, ви повинні, не відчуваючи будь-якого смутку, продовжувати.

Якщо ви на 100 відсотків віддані та впевнені в ученнях, тоді кожна життєва ситуація може бути частиною практики. Ви можете жити практикою замість того, щоб обмежитися лише її виконанням. А що стосується поширення Дгарми всюди, то це стається в результаті індивідуальних зусиль; це обов’язок практика. Це розуміння Дгарми належним чином, повага до істини про карму, істини про причину й наслідок. Практик поважає істину вчень та знає, що це те, відповідно до чого він має жити та що має берегти. Однак якщо істота не поважає істину вчень або істину про причину й наслідок, яка також є істиною вчень, тоді Дгарма далі не поширюватиметься.

Денсал: На мій погляд, найбільша проблема, із якою стикаються західні практики Дгарми, полягає в бажанні досягнути абсолютної духовної реалізації в цьому житті, укупі з фактом, що їм потрібно працювати повний робочий день і жити в цьому світі, рухаючись по кар’єрній драбині, що забирає час. Як можна справитися з цією життєвою ситуацією й ефективно просуватися шляхом Магамудри? Сказано, що дії також можуть бути медитацією. Чи не могли б ви це прояснити?

Й. С.: Упродовж багатьох, багатьох життів нас поглинало самсарне існування через захоплення нашими звичними патернами, і ми через це мусимо повторювати ці патерни так само, як робили це раніше. У цей момент нашого життя в результаті різних добродійних учинків, які ми раніше здійснили, у нас з’явився певний рівень пробудженості. Дуже цінний пробуджений стан виник у нашій свідомості, і це наш зв’язок із Дгармою.

Оскільки ми пов’язані з Дгармою таким чином, що маємо певний рівень розуміння, ми також певним чином відчуваємо напрям того, куди ми рухаємося. Це як прагнути потрапити в Каліфорнію. Ви знаєте, що існує певний поїзд, і той поїзд привезе вас у Каліфорнію. Ви маєте таке розуміння. Потім це стає справою особистої реалізації потреби, можливо, нагальної потреби потрапити в Каліфорнію. Потім слідує посадка на поїзд. Людина може зробити це, прийняти рішення: “Так, це воно, я збираюся в подорож”.

І після того, як ви сіли в поїзд, імовірність потрапити в Каліфорнію збільшується. Можливо, є певний шанс того, що ви туди не потрапите, якщо щось станеться в дорозі. І якщо на шляху щось трапиться, аварія чи щось інше, ви знатимете, що шанс потрапити в Каліфорнію все одно зостається. Ви ще не там, однак маєте певне відчуття напрямку, адже знаєте, що потрапити туди можливо.

І це, можна сказати, як благословення Дгарми: хоч, можливо, хтось не може реалізувати просвітлення впродовж одного життя, благословення практики й Дгарма тривають. Є відчуття оптимізму, що можна потрапити в Каліфорнію, навіть якщо ви ще не потрапили. Така сама ситуація складається в вашому дгармічному житті. Благословення триватимуть, навіть якщо ви не зможете досягнути просвітлення в цьому житті.

Якщо ви обрали належний напрямок, у стані бардо станеться те, що схоже на зустріч матері й сина. Це шанс покластися на вашу можливість зрозуміти й реалізувати, а також застосувати благословення Дгарми тієї миті в бардо, щоб розпізнати так звану “матір”. Ви одержите досвід переживання ясного світла. І дуже ймовірно, що ви досягнете реалізації. Учення засвідчує й гарантує це. Люди точно можуть пережити таке.

Денсал: Навіть якщо люди бачать, що захоплені самсарним вихором, вони можуть підтримувати незворушність і досягнути реалізації в Магамудрі?

Й. С.: Так, це можливо. Це питання впевненості в ученнях. Якщо ви на 100 відсотків упевнені в ученнях, тоді кожна життєва ситуація може бути частиною практики. Ви зможете жити практикою, а не просто її виконувати. Чим менше ви впевнені, тим більше ви відчуватимете, що віддаляєтеся від Дгарми.

Денсал: Частиною тренувань у лінії Каг’ю є ритріт, який триває три роки й три місяці. У KTD одна черниця вже сидить у такому ритріті. Чи включає проект монастиря плани побудувати центр для здійснення трирічних ритрітів тут, у США? І не могли б ви пояснити, як трирічні ритріти стосуються американців, адже багато хто з них орієнтується на мирські активності і їм важко розгледіти практичний бік такого заходу?

Й. С.: Взагалі-то проект монастиря сам по собі спрямований на те, щоб сприяти практиці. Мета монастиря полягає в тому, щоб мати змогу створити необхідне середовище, установити цілісне, структуроване середовище для практики Дгарми. І модель практики в трирічних ритрітах сюди, звісно, також включається. Вона включається не тільки так, що проведення ритрітів можливе, коли для цього складуться всі інші сприятливі обставини, а в сенсі забезпечення можливості здійснення ритріту як базової потреби. Я тримаю це в голові й шукаю способи цю можливість реалізувати.

Перш ніж я покину цю країну, мій план та моє бачення полягає в тому, щоб поговорити про це з якомога більшою кількістю людей, пробудити їх інтерес та зробити так, щоб благодійники Дгарми дізналися про цю ситуацію. Якби вони могли допомагати та підтримувати трирічні ритріти, це було б надзвичайно корисно для них, хоч вони самі, можливо, і не мають змоги виконувати трирічний ритріт. Вони одержать таку саму користь, як і ті люди, які виконуватимуть трирічний ритріт. І ті люди, які можуть і які виконуватимуть трирічний ритріт, також одержать величезну користь у результаті практики. Також моє бачення полягає в тому, що згодом люди знаходитимуть у своєму житті більше часу, щоб виконувати ритріти, коли ми зможемо забезпечити для цього умови, і люди зможуть ними користуватися. На відміну від того, що спостерігалося в минулому, наразі люди знаходять час для практики, і ще багато хто силується знаходити такий час. Інтересу стало значно більше.

Я бачу, що в майбутньому багато людей займатиметься такими практиками, і у них буде можливість це робити. Для тих, хто не зможе практикувати так, буде можливість одержати рівноцінний досвід. Річ у тім, що під час трирічного ритріту ви виконуєте багато практик медитації: медитаційні практики стадії зародження та розвитку, рецитація мантр та багато інших речей. У якому б невіданні не перебувала особа, практика впродовж трьох років гарантовано принесе суттєвий досвід реалізації вчень у свідомість особи. Практика в ритріті передбачає виконання підготовчих практик, а також основних практик, і особа свого роду охоплює і підготовчі, і основні практики, тому певний досвід гарантовано. На сьогодні, якщо хтось має більше мудрості та здібностей проникнути вглиб учення, можливо досягнути конкретного рівня розуміння й реалізації навіть без виконання трирічного ритріту.

Денсал: На ваш погляд, чи з’являтиметься більше західних практиків, які одержать підготовку й стануть кваліфікованими вчителями й держателями лінії?

Й. С.: Так, на мій погляд, важливо, щоб люди стали спроможними піклуватися про Дгарму, і не знаходилися весь час у залежній позиції. Я певен того, що ми зможемо виростити таких учителів, і з’ява таких людей дуже важлива.

Далі буде. Із оригінальним текстом на англійській мові можна ознайомитися тут.