Із попередньою частиною інтерв’ю можна ознайомитися тут.

 

[Учень] Із одного боку, ви сказали, що відправилися прямо на схід та цілком присвятили своє життя Дгармі. Із іншого, ви наголошуєте на Дгармі як реальності. Як вам вдалося знайти баланс?
Це забрало багато часу. Період між розумінням та одержанням прямого досвіду зайняв роки. Тут (у “Лераб Лінґу”) це настільки просто. Спершу Цокні Рінпоче викладає ідею, а через 30 секунд вводить до неї. Чи не так? Якщо ви готові, ви можете просто взяти це, негайно. Коли я прибув у Азію, я не міг зрозуміти жодного слова з того, що вони говорили, тому було досить складно просто вхопити ідею. Я читав та слухав деякі вчення, однак там, схоже, завжди говорилося про те, що вам слід спершу виконати ньондро, а не одержати досвід розпізнавання природи свідомості. Оскільки всі навколо робили ньондро, і я робив. Але я ніколи не пов’язував ньондро з реалізацією. Це більше було схоже на рабську працю задарма. Щось, що вам слід зробити, щоб кудись дійти.

І в мене зайняло дуже багато часу, щоб повернутися назад і знайти те, що завжди було прямо за мною, тут, увесь цей час. Слід пройти довгу мандрівку та виконати багато практик. Це зайняло досить тривалий період. Це сталося зі мною тоді, коли я почав розуміти тибетську, що на той час ви всі мусили робити. І ще це завдяки доброті Тулку Урґ’єна Рінпоче, який просто змушував мене, застосовуючи фізичну силу, розпізнавати природу свідомості. Він вистрибнув зі свого боксу для медитації та вхопив мене. Я намагався забратися звідти, але не міг, адже він тримав мене, і зненацька стало дуже некомфортно, так, що довелося все відпустити. Це було як панічний напад. Може, мій випадок був дуже дивний, міцна мушля, щоб її розламати. Але цими днями вам дуже щастить, і дуже просто одержувати вчення. Так просто. Подивіться, яким є “Лераб Лінґ” упродовж кількох останніх років, на кількість видатних майстрів, і у вас тут майже весь час Соґ’ял Рінпоче. Тому вам навіть подорожувати особливо нікуди не треба, хіба що одного разу в Бодхґаю. Певною мірою ви весь час розумієте, про що вам дають учення, необов’язково про те, як бути буддистами, а про те, як стати Буддою.

[Ган] Ви сказали, що у нас є всі вчення, тому не потрібно нікуди більше їхати?

Окрім як одного разу в Бодхґаю.

[Ган] Просто коли я озираюся навколо, то бачу, що більшість із нас їздить кудись у інші місця. Ми їдемо на схід, у шедру та вивчаємо тибетську. Можливо, ви могли б поділитися своїм досвідом?

Гаразд. Під час навчання не слід проводити дуже багато часу разом, адже це не спосіб вивчення тибетської. Безумовно. Це просто підкріплює вашу звичку говорити. Зустрічайтеся один раз на день, але не будьте разом увесь час. Якщо хочете вивчити тибетську, говоріть із тибетцями, коли є бажання соціалізуватися. Говоріть про чай, а також чи сподобався вам хліб. Про такі речі. Час від часу зустрічайтеся з європейськими друзями. Це важливо. Адже добре розбиратися в тибетській кухні, задавати питання й потім обговорювати з іншими. Вам потрібне насичення. Вам слід у цьому вимокнути. А якщо ви ходитимете ватагою друзів, то в такому випадку заважатимете один одному вчити тибетську.

Хочете порад про те, як дуже швидко вивчити тибетську? Не користуйтеся словником. Я казав вам [Ерік промовляє до Юрека] минулого разу, а ви мені не повірили. У вас, напевне, ідея про те, що словник потрібен, уже в крові?

[Юрек] Я багато про це думав, і це застрягло в моїй свідомості. І, здається, я трохи починаю розуміти, що ви мали на увазі.

Користуйтеся словником, коли ви починаєте перекладати, щоб розширити словниковий запас. Використовуйте тезаурус, різні словники на інших мовах, етимологічні словники і звертайтеся до корінних слів, що вони насправді означають. Візьміть, наприклад, слово “реалізований”, яке якось з’явилося в полі вашого зору, і дослідіть, що воно насправді означає, і якого значення воно набуло, як люди його розуміють чи хибно розуміють. Я данець і, звісно, по-англійськи не говорив, тому спершу я мав вивчити англійську, а потім тибетську. І я марнував так багато годин, коли шукав тибетські слова в словнику Чандри Дас, єдиному словнику, який на той момент заслуговував уваги. Він був дуже товстий, у ті часи не можна було дістати компактну версію, а той важив два з половиною кілограми.

[Юрек] Був тоді ще словник Джешке…

Не було. Здається, він був у мене в Данії. Я заміряв, скільки витрачалося на те, щоб знайти слово й прочитати всю статтю про нього – три хвилини. Тобто лише десять слів за півгодини. А якщо ви хочете охопити широкий спектр…

У мене не було школи, у яку можна було піти, ніякої шедри. Я спробував у якийсь момент, але там були всі тибетці. У мене не було в кого спитати: “А що це тут означає?” У вас дійсно сприятливі обставини, і те, що в мене відняло шість років, ви можете вивчити за шість місяців чи, можливо, за вісімнадцять місяців; дворічний мінімум у шедрі.

Ще одне, про що я казав Юрекові: слід повторювати, що говорили вчителі, у себе в голові.    Наша пам’ять зазвичай складається з речей, які ми вже знали раніше. Як дитячі спогади. Я пам’ятаю їх зараз тільки тому, що запам’ятав раніше. Тому повторення чогось в умі ніби приклеює його. Коли ви почули, як кхенпо промовив речення, спробуйте відтворити його в своїй свідомості, щоб воно прокотилося там, як луна. Іншими словами, ви кодуєте себе. І коли ви читаєте текст по-тибетськи, робіть це голосно, адже тоді ви чуєте його, промовляєте його й бачите його. Намагайтеся отримати потрійну користь… замість того, щоб просто на нього дивитися.

Тридцять років тому в університеті проходили півсторінки за дві години й обговорювали кожне слово. Учитель говорив, тепер шукайте в словнику, а сам підходив до вікна і дивився звідти, і через три-чотири хвилини хтось промовляв: “Я знайшов”. Це розчаровувало: ми ніколи не могли нікуди прийти. Ніхто так і не міг заговорити по-тибетськи, ніхто навіть не міг як слід щось перекласти через два чи три роки – повністю згаяний час. Я провів так пару місяців і відвідував двогодинні заняття раз на тиждень, перед тим як мені стало двадцять.

У шедрі ви, напевно, навчаєтеся до восьмої години, десять годин на день, і розумієте все. Це цікаво. Я не мав до такого доступу в вашому віці. Тому за пару років ті з вас, хто піде вчитися в шедру, будуть значно попереду, аніж був Ерік у вашому віці. Я став знаним перекладачем тільки тому, що в той час більше нікого навколо не було, і ось – я перекладач. Моя перша публічна перекладацька спроба виявилася жахливою. Я так погано виконав роботу. На щастя, ні в кого не було диктофонів. То було вчення про 37 практик бодгісатв, і я жалюгідно все зробив. Але лама був добрим та терплячим, тому все склалося. Я думав, що чудово справився з усім, але згодом, коли я почав думати, я задав питання про найпростіші речення. Також я не розумів його акценту, а в нього [лами], скоріше за все, не було кількох зубів, однак він був чудовим. І людина, яка одержувала вчення, була дуже щаслива, адже могла провести з ним час.

[Учень] Іще одну річ я хотів би спитати, адже, судячи з вашого опису, у мене наразі схожі проблеми. Одразу після закінчення школи я пішов у трирічний ритріт, ніби закрив себе. Зараз минає останній рік, і я почуваюся розбитим, у мене різні види панічних атак, і я просто чекаю, коли це закінчиться. Хоч я й одержав багато чудових учень, частину з них я насправді використав для того, щоб задавити себе. Тепер я намагаюся знайти вихід із ситуації, що склалася. Це була точка колапсу, було досить складно, і я здивувався, адже ви говорили про Рінпоче, який накинувся на вас. Мені цікаво, як ви знайшли вихід.

У мене була інша проблема, ніж у вас. Я був надзвичайно гордим, пихатим. Я й зараз такий, але тоді нічим було це підкріпити. Зараз, після тисяч годин учень я можу говорити будь-що, як ви бачили цими днями, тому зараз дуже просто продовжувати бути гордим та жити з цим. Але тоді я був годим, однак у мене просто нічого не було; це дуже болюча ситуація. Я думаю, те, про що ви говорите, схоже на моє, але це не те саме. Це як відчуття, що ти неадекватний та ніби як лузер водночас, який вклав у Дгарму багато, але нікуди не прийшов, тобі нічого робити. Цей різновид паніки може вас спіткати, але, в той самий час, чого ви можете бажати… чого ви можете бажати. Найважливіше в цьому житті це те, що вам поклали прямо в руки. І не треба при цьому так далеко кудись їхати. Великі майстри, вони тут живуть, вони сюди приїздять і взагалі-то поливають цим вашу голову, і не трошки, а немов вода в душі у великому готелі, яка тече з великого змішувача.

Немає різниці, куди ви сьогодні вирушите. Якщо хтось дасть вам десять мільйонів доларів, виявиться, що вони не сяють так яскраво для вас, як раніше. Як і зараз, поки ми тут сидимо, там назовні цілий світ, і про це так багато думок, що ми стільки всього втрачаємо. Але якщо ви спробуєте за цим погнатися, у тій виставі не так уже й багато сенсу. Може, вам доведеться все пізнати на своєму досвіді. Може, треба буде побитися трохи головою об речі, щоб зрозуміти, як тут чудово. Можливо. Але ця проблема не гігантська, от саме ця. Нестача вчень – у цьому випадку це не проблема. Я думаю, що вам дуже пощастило.

[Учень] Під час цього трирічного ритріту, здається, мені вдалося дійти до відмітки, коли я знайшов сутність свідомості, однак тут раптом з’явилася інша форма щастя. Тут постає питання, нащо мені повертатися в шедру?

Для себе нема необхідності йде в шедру; це для інших. Ви це робите для того, щоб у майбутньому бути старшим братом для інших практиків.

[Учень] Якщо у вас забагато концепцій, тоді добре навчатися, чи не так?

Це якщо налаштовуватися егоїстично. Скажімо, навчаєтеся ви тільки для себе, і спершу ви б хотіли бути щасливими в вузькому сенсі. Для цього ви й одержуєте вчення. Якщо ви хочете досягнути глибокого щастя, ви йдете одержувати для цього короткі настанови. Але в шедру ви хіба йдете для того, щоб бути щасливими? Думаю, що ні – ха-ха! Там багато праці, послідовної праці, і щоб її скінчити, знадобляться роки.

[Верена] Я уявляю собі, наскільки ви зайняті, коли перекладаєте й робите це все.

Ні.

[Верена] Ви проводите час в усамітненому ритріті?..

Ні, я прибираю лайно за старим собакою та нашим котом. А ще за людьми. Я знаю, що ще так багато всього треба перекласти, але я тривалий час хворів, а також старію, і мені так легко сидіти перед комп’ютером зі словником, кількома тибетськими текстами і тримати це все в голові, коли я записую; я починаю хворіти від цього. Ви ще молоді, можете цим займатися.

Спершу добре вивчіть тибетську, а також Дгарму, а потім навчайте інших. Ось для чого потрібна шедра. Але навіть якщо у вас немає бодгічітти, навчання принесе вам користь, хочете ви цього чи ні. Запам’ятайте про шедру одну річ: у текстах написано про вашу свідомість. Звучить так, ніби там ідеться про інші речі, інші місця. Але вони всі – ваш розум, від початку й до кінця. Або про розум когось іншого, для певних цілей. Особливий підхід Міпхама Рінпоче полягає в тому, що всі вчення мають розкрити ваш особистий досвід, а не просто розповісти про “буддійський погляд”. Викладач може розповідати так, що дещо звучатиме як порада для вас, а інше – просто як якась історія, яка трапилася пару тисяч років тому. Пам’ятаєте, як було в школі на уроках історії та антропології – там завжди йшлося про якесь інше місце та інший час. Дехто з кхенпо пояснює тексти так, ніби це просто чиясь позиція. Але ви ніяк не збагнете, що ви там, і ви на це дивитеся, і має значення, як ви це зрозумієте, адже це все, зрештою, про ваш розум. Чок’ї Н’їма Рінпоче каже, що дуже важливо мати таке ставлення, що все, чому навчають у шедрі, це поради особисто для вас, не лише для вас, але також і для інших, і вони також про те, як розплутати вузли, які ми постійно зав’язуємо.

 

Із оригінальним текстом англійською мовою можна ознайомитися тут.