Аніж ділити всіх на помічників, ворогів та сторонніх людей, є можливість вважати, що кожен, кого ми зустрічаємо, це наш родич, і зрощувати справжні людські цінності. Близькість та турботу, яку ми так легко відчуваємо до наших батьків, дітей чи коханих, можна розширити так, що, зрештою, нікого не буде виключено. Такі розумові рамки приносять справжній спокій, вирішують спори, допомагають пробачити більшість кривд та зцілюють більшість болючих емоцій.

Усе, що ми робимо, скеровується нашими намірами. Чим добрішими та альтруїстичними ми намагаємося робити наші життєві мотиви, тим легше нам взаємодіяти з іншими людьми та з собою. Найбільш чеснотна мотивація – це мотивація пробудженої свідомості, бодгічітти: бажання досягнути просвітлення заради звільнення всіх чутливих істот. Інший спосіб розуміння бодгічітти – це пробуджений стан всіх будд, який за своєю суттю однаковий з природою наших умів, і перевершує всі ярлики, такі як “це виникло”, “це триває” чи “це припинилося”. Це абсолютна пробуджена свідомість.

Цими днями, коли недуальність та єдність, Магамудра й Дзоґчен, немов швидка кава чи швидке завершення, можуть вважатися мірилом вартості духовної практики, може й не бути так багато інтересу до техніки використання двоїстої свідомості для прогресу на шляху до просвітлення. Однак для прагматичних духовних практиків кожен момент слід використати якнайкраще.

Допоки досвід переживання недвоїстого пробудженого ума не став реальним, усі обставини в цьому світі вказують на те, щоб утілювати вчення на практиці, розуміти та вправлятися в найшляхетнішому прояві двоїстої свідомості. Наявність бодгічітти в наших серцях перевищує будь-які вигоди в цьому світі і цінується Буддою. Пробуджена свідомість найцінніша, найбільш вартісна річ, яка може бути в нашій людській цивілізації.

Випробуваний і перевірений на практиці шлях того, як зародити бодгічітту в наших серцях, у тому вигляді, у якому його передали нам крізь не порушену лінію передачі від Будди й до наших часів, полягає в дуже конкретній установці свідомості стосовно кожної особи чи істоти: що всі вони – наші батьки. Бажання прийняти іншу особу як когось дуже нам близького, це дуже смілива установка відкритого ума, і вона змінює всі наші стосунки, як коли залізо піддають впливу магічної речовини для здійснення алхімічної реакції. Нижче наведено ті слова, які впливовий буддійський майстер Джам’ян Кх’єнце промовив до одного зі своїх головний учнів, Непереможного Джу Міпхама.

Скрізь, де існує простір, він наповнений чутливими істотами. Чутливі істоти повсюди роблять неладні вчинки й страждають. До всіх цих чутливих істот, які роблять неладні вчинки й страждають, без винятку, я відчуваю доброту, адже вони багато разів були моїми татом і мамою. Щоразу, коли вони були моїми батьками, вони безмежно допомагали мені, як мої нинішні тато й мама. Вони захищали мене від численних небезпек, вони невтомно піклувалися про мене, як за своє власне життя. Як же шкода тих істот, моїх добрих матерів, які прагнуть щастя, але, немов навіжені, спричиняють натомість страждання! Їхні наміри суперечать їхнім учинкам! Однак просто жаліти їх не допоможе. Мені слід вивести їх із нещасть самсари та швидше привести до неперевершеного та повного просвітлення! Прямо зараз у мене немає сил, щоб це зробити, тому впродовж цього ж життя я досягну стану справжнього та цілковитого просвітлення, який дасть можливість звільнити кожного! І тому я практикуватиму найглибшу йогу.

Із оригіналом тексту Еріка Пеми Кунзанґа можна ознайомитися тут.