Із розділу XIII книги Чог’яма Трунгпи Рінпоче «Серце Будди»
Текст написаний для спеціального номеру Harper’s, який був присвячений грошам, у 1976 році.

«Щоразу, коли ми маємо справу з грошима, ми занурюємося в своєрідний хаос. Це трапляється через розрив стосунків людини і землі. Відновити зв’язок із землею означає знати, коли слід діяти безпосередньо і практично, по-справжньому відчувати єдність із роботою, яку ми виконуємо. У справах, пов’язаних із грошима, таке відчуття виникає в нас зрідка. Гроші самі по собі – це дуже тривіальна річ. Однак наше ставлення до них перевантажене раніше заготовленими ідеями, які виникли внаслідок зростання его, що намагалося себе возвеличити, а також його маніпуляціями. Навіть операції з грошима, простими папірцями, ми вважаємо дуже серйозною грою. Ми ніби будуємо фортецю з піску, після чого продаємо квитки, які дають право її відвідувати. Різниця між дитячими іграми та іграми дорослих полягає в тому, що в іграх дорослих людей завжди присутні гроші. Дітей гроші не хвилюють, а от дорослі хочуть одержати винагороду за вхід у їхню священну будівлю.

Навіть коли ми намагаємося поводитися так, ніби гроші нічого не значать, ніби вони лиш підтверджують або є знаком наших творчих здібностей чи підприємництва, ми все одно надаємо грошам величезного значення, адже вони пов’язані з енергією наших забобонів. Ми навіть можемо соромитися грошей, якщо вони забагато для нас означають. Ми називаємо їх по-різному – наприклад, «баблом» чи «баксами», або пом’якшити це відчуття. Інколи ми вирішуємо, що гроші – це наш рятувальний круг, гарантія захищеності, що їхня абстрактна якість символізує якийсь непередаваний бік нашої особистості. Наприклад, ми можемо сказати: «Я збанкрутував, я цілковитий нікчема», «Я порядний громадянин і маю на рахунку чималу суму грошей», «У мене так багато грошей, що для простоти в моєму житті просто немає місця».

Енергія, яка притягується грошима, відіграє величезну роль в процесі спілкування і в стосунках. Якщо ваш друг відмовляється сплатити рахунок у ресторані, у вас автоматично виникає почуття образи і відторгнення щодо нього. Якщо хтось купує своєму другу чашку з чаєм – звичайну чашку з гарячою водою, – ця дія наділяється додатковим сенсом.

Мені здається, що для належного розуміння себе є сенс попрацювати з негативними аспектами грошей. Ми маємо навчитися бачити це сильне явище, яке бентежить нас, як частину нас самих, яку неможливо не помічати. Якщо ми правильно ставимося до грошей, вони перестають бути лиш знаком обміну чи абстрактною енергією; наше ставлення до них також стає практикою. Ми більше не сидимо на них, як на ліках, які вже стали наркотиком, – але можемо спілкуватися з ними так само, як майстер спілкується з своїми інструментами».