Маюм Кунсанґ Дечен. Дружина Тулку Урґ’єна Рінпоче. Спогади Чок’ї Німи Рінпоче

Я розповім те, що знаю про свою маму, а також що мені розказували інші люди, які її знали. У часи молодості в неї було любляче серце, і вона насправді турбувалася про благополуччя інших. Вона любила допомагати бідним людям і тваринам. Це одна з її основних рис часів юності. Вона непохитно слідувала закону карми і була дуже обережна навіть у найменш значущих діях. У віці 13 чи 14 років, коли мама була дуже молодою, вона одержала вчення в Тибеті від різних учителів і розпочала підготовчі практики ньондро. Вона продовжувала виконувати їх і в Сіккімі, і коли переїхала до Непалу. Якщо їх усі підрахувати, то вийде, що вона завершила 500 000 повторень практики ньондро тринадцять разів. На додаток до цього, вона практикувала чимало садган, начитувала багато мантр. Батько сказав мені, що вона не втрачала жодного дня, і весь час виконувала якісь практики.

Моїй мамі пощастило одержати вчення від Шечена Контрула і від Його Святості 16 Кармапи. Від Другого Джамґона Контрула на ім’я Палден К’єнце Озер вона одержала безліч різноманітних учень, усних передач, посвят, особливо вчення свідомості. До цього часу вона одержала абсолютну впевненість у своїй практиці і з тих пір не мала жодних сумнівів щодо свого розуміння природи будди. Тому її довіра, відданість і співчуття завжди зростали.
Також вона одержала вчення від Шечена Контрула і Ділґо К’єнце Рінпоче. Зазвичай, коли вона бачила кого-небудь із цих учителів, вона офірувала їм одну річ – токбул, тобто «офіру власної реалізації». Вона дуже глибоко поважала своїх учителів, особливо Його Святість 16 Кармапу. Одного разу вона попросила зустрітися з ним, щоб офірувати токбул. Я був присутній у ході тієї зустрічі. Ми зачинили двері, і вона говорила доволі відкрито. Вона не була сором’язлива чи налякана і дуже безпосередньо описувала свій медитативний досвід, зокрема переживання блаженства, ясності і відсутності думок. Також я був свідком такої офіри для Ділґо К’єнце Рінпоче. Вона також сказала мені, що офірувала токбул Палдену К’єнце Озеру, і той лишився дуже задоволеним. Другий Контрул був її корінним гуру, а також учителем 16 Кармапи.
Таким чином, моя мама накопичила велике зібрання заслуг із опорою. Вона любила будувати монастирі, і її головним бажанням було створення місця для ченців та черниць для серйозного навчання і практики. Коли хтось її провідував, вона давала таку пораду: «Будь ласка, роби начитування». Учора два непальці прийшли розповісти мені, що одного разу моя мама сказала непальській дівчинці: «Просто начитуй мантру Тари, по декілька мал щодня. Навіть якщо ти небагато знаєш про практику, просто будь відданою Тарі. Це принесе тобі велику користь. У тебе не виникне жодних перешкод у цьому житті, і ти одержиш гарне переродження». Таким чином, моя мама давала різну допомогу і вчення людям.
Наприклад, молода американка відвідала Непал декілька років тому. Вона цікавилася Дгармою, однак не хотіла приймати притулок від Лами-чоловіка. Вона хотіла вчителя-жінку. Їй подобалася моя мама, і вона декілька разів просила дарувати їй обітниці Притулку. Але моя мама говорила: «Ні, це неправильний шлях. Ти маєш піти і зустрітися з тим Ламою, цим Ламою». Американська дівчинка сказала: «Якщо ви не даруєте мені обітниці Притулку, я їх узагалі не прийму». Тому мама дарувала їй Притулок і вчення. У той час та американська дівчинка була досить молодою і, як мені здалося, вона в результаті виконувала якісь практики. Вона повернулася в Америку, тому я не знаю, чим вона тепер займається. Це всього лише простий приклад.
Завдяки відданості, зацікавленості та співчуттю моя мама змогла реалізувати свою природу будди. Вона практикувала впродовж багатьох років, і коли її хвороба далася взнаки у вигляді жахливого болю від раку, вона не скаржилася і не промовила жодного слова. Кожен із нас запитував, як ми можемо зарадити її тяжкому становищу, однак вона ніколи не сказала ані слова про свій біль. Замість цього, часто вона була досить розслаблена. Більшу частину дня з нею була черниця, однак одного разу вранці черниця вийшла з кімнати на декілька хвилин. Я зайшов у кімнату до своєї матері, ми були з нею наодинці, і я помітив, що вона плаче. У її очах були сльози, а рука тремтіла. Я був трохи засмучений. Мені здалося, що, можливо, вона помирає чи сильно непокоїться щодо чогось. Я запитав: «Мамо, що ти зараз відчуваєш? Скажи мені правду». Вона відповіла: «Я зовсім не страждаю». Я запитав іще раз, однак вона не відповіла. На третій раз мама сказала: «Я настільки щаслива, що плачу. Кожна волосина на моєму тілі стала дибки і сльози заповнили очі, адже мій корінний гуру, Палден К’єнце Озер, з’явився переді мною і промовив: «Завдяки практиці, яку ти виконувала до цієї миті, твоя свідомість поєдналася з моєю. Зараз настає кінець цьому життю, однак коли твій час буде вичерпано, моя свідомість дійсно змішається з твоєю, як одна». Це лише один приклад. У неї було багато подібних переживань упродовж життя.
Одного разу вона сказала мені: «У момент, коли моє матеріальне тіло, яке є пасткою, розпадеться на частини, я вилечу з нього, як пташка, яка виривається з сільця».
Багато великих майстрів приходили провідувати її під час хвороби. Ділґо К’єнце Рінпоче прийшов, і вона сказала йому: «Тепер мій час прийшов. У мене немає ніякої прив’язаності. У роки молодості я боялася смерті, тому і практикувала так старанно. Тепер настав момент моєї смерті. Я чула, що практикуючі найвищого рівня щасливі померти. Ще краще, коли вони зустрічають смерть без страху. І ні в кого з таких людей не має бути ні крихти сумніву. У мене немає ні страху, ні сумнівів. Однак це не лише завдяки моїм власним заслугам, але також завдяки доброті мого корінного гуру. Що мені слід попросити у вас, Рінпоче? Ваша Святосте, я прошу вас залишатися в цьому світі заради Дгарми. Якщо ваше життя буде довгим, це принесе користь, прямо чи опосередковано, усім живим істотам. Церемонія довгого життя, яку я виконую для вас – це всього лише прохання, щоб ви і всі держателі лінії залишалися в цьому світі для блага інших. Я з задоволенням візьму на себе будь-які фізичні перешкоди, які ви чи хто-небудь іще з держателів лінії можете мати, аби ви були вільні від цього». Із цими словами вона офірувала К’єнце Рінпоче довгий білий шовковий хадак. Його Святість узяв її за руку і промовив: «Я можу гарантувати, що в момент смерті ти станеш невіддільною від Гуру Рінпоче на Славетній Міднокольоровій Горі». Вона відповіла: «Я побачу вас там».
Одного разу Трулщик Рінпоче сказав мені, що дійсно дуже поважає мою матір і хотів би побачити її. Ми подумали: «О, це дуже люб’язно з його боку». Трулщик Рінпоче сказав їй: «Із одного боку, ми засмучені, адже ти хворієш. Але, з іншого боку, ми дуже пишаємося, оскільки ти провела все життя в серйозній практиці, і у тебе велична свідомість. Ми дійсно поважаємо тебе. Будь ласка, помолись за мене».
Мама відповіла: «Моя віра в вас сильна, адже ви – переродження Вайрочани. Я б хотіла одержати «Цик Сум Недек» від вас сьогодні». Трулщик Рінпоче відповів: «Ні, ні, не треба». Однак вона сказала: «Так, мені це потрібно. Будь ласка». Після цього Трулщик Рінпоче дуже просто і безпосередньо передав їй «Цик Сум Недек». Моя мама офірувала йому білого шарфа, токбул і попросила залишатися в цьому світі, щоб допомагати живим істотам. Трулщик Рінпоче сказав: «Тулку Урґ’єн Рінпоче це Гуру Рінпоче, а ти Єше Цоґ’ял. Я не просто промовляю ласкаві слова. Я знаю, що це правда. Ти просто змінюєш своє тіло. Ти звільнишся».
Чатрал Рінпоче також прийшов її провідати. Мама була дуже віддана йому. Вона попросила дати їй ванґ Ваджрасатви і вчення «Чотири частини без трьох». Це завершений погляд Трекчо. Він навчав довго. На жаль, ми не записали вчення на плівку, однак, можливо, Чатрал Рінпоче і не хотів би, щоб такий запис зберігся. Тим не менше, вчення було довгим і ясним. Нарешті, Чатрал Рінпоче промовив: «Добре, тепер давай змішаємо мою свідомість із твоєю. Будь незворушною». Усі ми знали, особливо лікарі, що моя мама дуже слабка, однак у той момент вона промовила склад «А» дуже енергійно. Її очі було повністю відкриті. Не було жодних помітних знаків того, що вона хвора. Навпаки, вона виглядала розслабленою. Я поглянув на годинника. Вона перебувала в цьому стані цілих п’ять хвилин. Раптом я занепокоївся, що вона могла померти. Я подумав: «Що могло статися?» Я поглянув на Чатрала Рінпоче – а він просто сидів поруч у медитації. Це мене заспокоїло, і стало зрозуміло, що нам усім трьом слід перебувати в стані ріґпа.
Через п’ять хвилин вона «повернулася» і продовжила перебувати, розглядаючи «чотири частини без трьох» і не промовляючи при цьому ні слова. Після цього вона почала говорити і подякувала Чатралові Рінпоче. Він відповів: «Я дуже радий, що ти зрозуміла це вчення. Я знав, що ти гарно практикуєш, однак я не уявляв, що в тебе такий високий рівень усвідомлення. Сьогодні я побачив це, я поважаю тебе і пишаюся тим, що тебе знаю. Ти чудовий приклад для кожного».
Пізніше Чатрал Рінпоче приєднався до мого батька і до мене, прийшовши в кімнату на обід. Ми їли і спілкувалися більше ніж годину. Батько не задавав багато питань, а я спитав у Чатрала Рінпоче: «Що трапилося? Що пережила моя мати?» Він дуже серйозно поглянув на мене і сказав: «Вона пережила чудовий досвід. Їй вдалося змішати разом простір і усвідомлення. Тільки практикуючі найвищого рівня здатні на це, особливо коли відчувають сильний біль чи серйозні захворювання. Тільки сьогодні я усвідомив, що Юм Кушо-ла такий досвідчений практикуючий. Це гарний приклад для кожного з нас. Тепер спостерігай, надзвичайні знаки проявлятимуться і далі. Було б непогано, якби кожен, хто має будь-який стосунок до Юм Кушо-ла, зустрівся з нею, офірував їй білого шарфа, зробив простирання і попросив змішати свою свідомість з її».
Чатрал Рінпоче ніколи не давав учень моєму брату чи мені, однак він обіцяв моїй матері, що навчить усьому Чоклінґа Рінпоче та мене. Тепер, коли Чатрал Рінпоче був тут, щоб побачити її, він сказав мені: «Я обіцяв твоїй матері дати тобі вчення. Нам із тобою треба домовитися про час і місце. Ти можеш скласти іспит, і ми прояснимо все на 100 %. Я дійсно люблю і поважаю твою матір. Це було її останнє бажання, тому я погоджуся». Це було так мило, що вона домовилася з Чатралом Рінпоче про нас.
За тиждень до відходу моя мама запросила Тулку Урґ’єна, членів нашої родини, мене і декількох ченців у її кімнату. Кожному з нас вона офірувала хадак. Її дихання було слабким і тяжким, однак зненацька їй стало краще, а мова голоснішою. Дехто з нас почав плакати, але вона сказала: «Ні. Зараз я не помираю. Усе скороминуче. Кожен із нас про це знає. Однак тепер я можу говорити відверто, тому дозвольте мені дати вам деякі поради. По-перше, я хочу попросити Тулку Урґ’єна жити довго. Дуже, дуже важливо, щоб кожен із нас про це потурбувався».
Потім вона повернулася до мого брата, Чоклінґа Рінпоче, і до мене, після чого промовила: «Вважається, що кожен із вас тулку. Кармапа розпізнав у вас еманації, тобто «високі переродження». Усі ми поважаємо Кармапу, однак якщо ви не практикуєте, це недобре. Хто вам це скаже? Тільки Мати скаже вам таке! Тому я бажаю, щоб кожен із вас добре практикував. Не слід думати: «Мені не потрібно нічого робити. Я такий величний. Я тулку». Не думайте так».
Донедавна ми турбувалися про ченців так, як могли. Тієї днини моя мама сказала Кунзі і Намдолу, які доглядають за нашими ченцями: «Я знаю, що дуже складно керувати такою кількістю ченців, але, будь ласка, продовжуйте давати їм гарну їжу і турботу. Ніколи не скупіться. Дозвольте їм навчатися якомога більше. Сангха – це коріння Дгарми. Якщо Сангха хороша, Дгарма пошириться по всьому світові і принесе користь багатьом істотам». Вона сказала присутнім ченцям: «Оскільки ви появляєте до мене таку любов, ось, що я маю вам сказати. Будь ласка, вивчайте і розмірковуйте над ученнями. Завжди застосовуйте їх на практиці».
Юм Кушо-Ла тихо пішла зі світу 24 серпня вранці. Мій батько, мій брат і я були в той час поруч біля її ліжка. Їй було 65 років. Ранок і обід ми провели в молитві, коли члени нашої сім’ї і декілька монахів сиділи поруч із нею. Обличчя моєї мами було розслаблене. Вона перебувала в дуже високій медитації під назвою «тук-дам», яка проявляється, коли хороший практикуючий зустрічає момент смерті. Свідомість затримується в тілі впродовж цього періоду медитації, і саме тіло зберігає тепло в сфері навколо серця і гнучкість, а лице лишається рум’яним.
Близько третьої години дня зненацька почалася злива і тривала майже до заходу сонця. Упродовж цього періоду обличчя Юм Кушо-Ла змінилося. Вона почала ніжно усміхатися і здалася мені дуже вмиротвореною. Ті, хто її бачив, помітили на ній сяйво. Коли небо очистилося зовні, над монастирем з’явилася веселка. Юм Кушо-Ла лишалася в тук-дамі впродовж трьох днів.
Моя учениця, доктор Ізабель, дуже довго перебувала поруч із моєю матір’ю, адже упродовж двох чи трьох місяців турбувалася про неї під час хвороби. Вона на власні очі бачила все, що відбувалося.
Лікар Журген із Німеччини відвідував у той час мого батька і побачив маму після того, як вона померла. Йому було дуже цікаво спостерігати, як ми готували тіло для кремації з омовінням та іншими процедурами, тому я дозволив йому ввійти в кімнату того ранку. Побачене здивувало його, і він сказав мені, що буде досліджувати звичний стан тіла після смерті, коли повернеться до Німеччини.
Доктор Журген ніколи в житті не бачив, щоб тіло так збереглося через три дні після смерті. Усім відомо, що після смерті тіло дуже жорстке. Журген здивувався з того, що тіло Юм Кушо-Ла виявилося таким гнучким. Незважаючи на те, що мама більше ніж два місяці до смерті нічого не їла, вона не втратила вагу, а зберегла свою звичну форму. Коли ми мили її тіло, поверхневий шар шкіри відпав, відкривши натомість красиву, тверду і білу шкіру. Дуже молоду і білу. Насправді вона виглядала дуже красивою. Це розтопило наші серця, і дехто з ченців плакав. Доктор Журген подумав, що це було дуже знаменно.
Понад 1000 непальців, тибетців та західних людей, ченців і черниць брали участь у процедурі кремації, яка проводилася в східному крилі монастирського двору, де було облаштовано маленький білий чортен. Багато людей плакали, робили простирання і офірували кадак Юм Кушо-Ла під час похоронної пуджі, яку проводили Поважний Чатрал Рінпоче, Поважний Тенґа Рінпоче, Поважний Тарік Рінпоче і Поважний Мінлін Дюнґсе Рінпоче, а також мій батько, брати, я і наші ченці.
Раніше моя мама завжди була «моєю мамою». Я любив її і поважав той факт, що вона добре практикувала. Але я ніколи не думав про неї як про істоту з такою величною свідомістю. Можливо, це ознака гордості чоловіка чи сина. Але коли проявилася її хвороба, її поведінка, речі, про які вона говорила, учення, які вона давала всього лише в кількох словах – усе це розтопило наші серця. Це зародило в мені таку відданість, що я почав відчувати, що це не просто моя мати, а мій Гуру. Я багато чому навчився. Досвід допоміг моєму власному духовному розвитку, переживанню і реалізації. Тепер я щасливий із того, що маю гуру в образі жінки. Я молюся про те, щоб у майбутньому підхід Юм Кушо-Ла до життя і її відданість практиці Дгарми слугували натхненням для всіх, хто про неї чув, особливо для практикуючих жінок.
Нагадуємо: з 3 по 6 червня 2019 року до Києва завітає Чок’ї Німа Рінпоче та дасть вчення Дгарми і посвяту Ваджракілаї. Дізнатися більше та зареєструватися можна на нашому сайті.
‹ До списку статтей