Гра думок, Кʼябдже Дуджом Рінпоче

 

 

  • Позаяк кожен досвід щастя або страждання є наслідком наших власних дій, і позитивна чи негативна природа цих дій залежить від нашого наміру, дуже важливо — опанувати власний ум. 

  • Утім приборкати ум силоміць неможливо. Ми маємо вміти контролювати свій ум, аби зупиняти власні дії, як тільки но  зрозуміємо, що вони можуть нашкодити. Маємо усвідомити, що шкода, яку ми вчиняємо щодо інших, фактично, є шкодою самим собі — навіть, якщо це не очевидно в ближній перспективі. 

  • Коли думка приходить, вона приводить за собою  іншу, а потім ще іншу, і це триває без кінця. Нам треба зруйнувати цей ланцюжок  думок, дозволивши їм розчинитися в самих собі. Це ланцюжок, що вводить нас в оману з одвічних часів. Якщо ми не зруйнуємо його тепер, залишимось в омані назавжди. 

  • Думки виникають з ума. Зупинити їх майже неможливо. Маємо залишатися розслабленими та спокійними, з легкістю в тілі, а також бути обережними, не слідувати за думками, коли  вони постануть, байдуже, хороші це думки чи злі.У цьому стані розслабленості, ум пильнує ум. 

  • Коли перебуваємо в такому стані, не докладаючи найменшого зусилля, аби стримати наші думки про минуле чи майбутнє, відчуємо спокійну ясність, схожу на океан без хвиль. Ум, що спочиває в самому собі, відомий як перебуваючий у спокої  (із санскриту: шаматха). Залиште ум в такому стані, як чисте озеро.

  • На цій нерухомій поверхні згодом з’являються зміни: легкий вітерець хвилює поверхню води. Це називається рухом. 

  • Якщо ми дозволимо собі втягнутися в цей рух, то будемо захоплені знову. Якщо ми не розпізнаємо прозору спокійну ясність (сталість), то так само не зможемо впізнати рух. У глибині ума існує дещо, що сприймає  і рух, і сталість одночасно. Це усвідомленість (ріґпа). 

  • Під час медитації нам не треба ні відкидати рух, ні слідувать на ним, а розпізнавши сталість, ми можемо  звертати ум до неї. Щойно з’явився рух, якщо перебуваємо в спокої, він розчиняється в собі самому; хвиля, що здіймається на поверхні океану, завжди стихає, вертаючись назад у океан.

  • Спроби спинити рух, коли він виник, лишень посилюють думки. Замість того, щоб чинити опір руху, повертайтеся до переживання спокійної ясності через усвідомленість (ріґпа). 

  • Втручання в спокійну поверхню озера лише хвилює воду. Зараз думки такі стійкі, такі присутні, що ми відчуваємо що змушені слідувати за ними; немає шансу проявитися чистій ясності, коли думки  постійно збуджені. Медитація шине, спокою ума, сталої ясності (шаматха) – основа всієї медитації. Завдяки цій практиці, навала думок спадає. Це не означає, що думки припиняють виникати; це означає, що вони не турбуватимуть нас так, як раніше. Вони не зрушать наше відчуття рівноваги чи спокою. 

  • Практика спокою ума та врівноваженості виснажує агресивну енергію думок, тож стає все легше перебувати в спокійній рівновазі. Звикаючи до врівноваженості, ми починаємо з легкістю перебувати в стані медитації, тож потяг завершити медитацію зникає. Прекрасне відчуття виповненості, яке б ми воліли ніколи не полишати, стає все ближчим для нас. Навіть, якщо практикувати в темряві, практика приносить переживання цілковитої ясності — світанку. 

  • Якщо ми продовжуємо практику медитації, то три переживання: блаженства, ясності та вільного від думок ума, —  безсумнівно виникнуть колись. Якщо це не стається, значить, що ми практикуємо не вірно, або ж ми поки не достатньо треновані. Це може бути подібним на важке, нудне відчуття під час практики, ніби якийсь каптур стягує нашу голову. Такий стан нагадує відчуття тупості, в якому немає думок. Якщо він виникає, треба стрепенутися, випрямитися, укріпити наше серце почуттям більшої уважності, а також спрямувати погляд вгору, а не вниз. 

  • Найкращий спосіб усунути перешкоди в практиці медитації  — відданість до нашого реалізованого вчителя. Завдяки відданості, наш ум стає “єдиним” з умом вчителя. Це не означає змішання одного з іншим, скоріше, це схоже на вливання води в воду. Так само щойно роз’єднаємо долоні, простір в долонях стає тим самим, що простір за межами долонь, тож немає різниці між нашим власним умом та умом вчителя. Ум Лами не є кращим, наш ум не є нечистим. Відмінності між ними  просто не існує. Таємний ключ до медитації у цьому. 

 

переклад: Марина Рябікіна

літературна редакторка: Ірина Галамба

 

 

 

 

 

 

 

‹ До списку статтей