«Великий Тертон» – ілюстрована енциклопедія про життя найвідомішого тибетського тертона Чокґ’юра Дечена Лінґпи, Падмасабгави, Єше Цоґ’ял та ще кількох відомих майстрів Каґ’ю і Ньїнґма, що містить життєві історії, важливі тексти та молитви традиції Ка-Ньїнґ тибетського буддизму. Загалом книга – є справжнім скарбом, котрий говорить до тебе словами Падмасамбгави і Єше Цоґ’ял, містить мудрість та благословіння Ґуру Рінпоче.

У «108 українською®» починають переклад цієї книги, робота над якою триватиме кілька років. Нам потрібно опрацювати близько 500 сторінок, де майже половину матеріалу складають переклади із тибетського оригіналу. Той випадок, коли перекладачеві  потрібно звертатися за роз’ясненням до вчених і лам традиції. Кілька місяців ми шукали такого перекладача, адже тут потрібно було знайти саме практика, котрий не лише є йоґіном Ваджраяни, знайомим із традицією Ка-Ньїнґ, а й того, хто вже перекладає Дгарму, й перекладає з тибетської…

І ось, такого перекладача знайдено! Та наразі, і як би нам не хтілося, ми не можемо розголошувати його імені – адже знаходиться у довготривалому традиційному ритриті у місці силі в Непалі, котре пов’язане з Падмасамбгавою.

Але саме зараз, на початку цього проекту, заради встановлення та підтримання благого зв’язку, заради того аби український переклад «Великого Тертона» відбувся і мав успіх нам як громаді надзвичайно важливо підтримати нашого перекладача як практикуючого. Тому радо запрошуємо вас долучитися. Нехай і завдяки нашій щирій допомозі та прагненням здобуваються звершення у практиці та нових українських перекладах Дгарми. Переказати кошти можна на цей проект ініціативи «108 українською» тут https://www.liqpay.ua/uk/checkout/card/i62950547135

Аби вдовольнити вашу цікавість публікуємо кілька ілюстрацій із книги та одну з чернеток фрагменту перекладу. На ілюстраціях: 1) іконопис, який зображує подорож Чокґ’юра Лінґпи до Занток Палрі – палацу в чистій землі Падмасамбгави; 2) Мурал із Чокґ’юром Лінґпою у храмі Кашіма монастиря Нетен у Тибеті; 3) Чокґ’юр Лінґпа як бодгісаттва Пема Ньюґу або Лотосова Суть у Чистій Землі, Всіяній Лотосами – Пеме Кепе Шінґгам.

***

Чокґ’юр Лінґпа і Ґуру Рінпоче вперше встановили зв’язок за освячення Великої ступи Боднтаха Джарунґ Хашор. В той час Ґуру Рінпоче було утілено в наймолодшого з чотирьох братів, які, завершивши будівництво ступи, проголошували тепер біля неї свої прагнення. Старший з братів, який за тисячі років переродиться Царем Трісонґом Деценом, проголошував прагнення стати великим царем, який принесе Дгарму на варварські північні землі. Під час своєї молитви він побачив, що на ступу злетів великий ворон. Тієї миті він загадав бажання, щоб той переродився його сином в майбутньому житті Царя Дгарми. Цей ворон був одним із попередніх утілень Чокґ’юра Лінґпи, але саме тоді до потоку його ума було привнесено зерно Дгарми.

Після цього майбутній відкривач скарбів пережив низку виняткових перероджень. Вперше він переродився в Бодг-Ґаї як Кірті Джняна, син Дгармабгадри. Одного разу він жартома офірував зображенню будди квіти, і тим самим засіяв зерно власного вивільнення. Це призвело до його переродження божеством на небесах Тушита. За часів Будди Шак’ямуні він був Аніруддгою, двоюрідним братом і близьким учнем Будди. Аніруддга досяг архатства, але все ж вирішив залишитися в циклічному існуванні, аби, долаючи шлях, сягнути повного пробудження. Завершуючи ряд наступних перероджень, в утіленні принца індійського королівства Бедар він здійснив очищення решти своїх потьмарень.

З цього моменту майбутній Чокґ’юр Лінгпа був ладний робити вже свідомий вибір всіх своїх наступних перевтілень. Так сталося, що по кількох утілень у Тибеті, коли прийшов час здійснитися прагненням трьох братів, колишній чорний ворон переродився як Лхасе Муруп Ценпо, другий син короля Трісонґа Децена, в часи становлення Дгарми в Тибеті.

Принц Муруп Ценпо виріс і став одним з найближчих учнів Ґуру Рінпоче. Отримавши від Лотосового Ґуру незліченну кількість вчень, йому було провістя, що він стане майбутнім відкривачем багатьох дорогоцінних вчень, які були приховані як терми. Зокрема, Мурупові Ценпо було передано унікальний цикл вчення за назви “Розсіювач Усіх Перешкод”, якого, у своєму втіленні Чокґ’юром Лінґпою, він розкриє більше ніж за тисячу років потому. Про першу передачу цього циклу Орґ’єн Топґ’ял Рінпоче розповідає в наступному розділі.

Розсіювача Усіх Перешкод було складено самим Ґуру Рінпоче, коли він перебував у Тибеті. Це відбулось у Храмі Палаючої Бірюзи на другому поверсі монастиря Сам’є, у відповідь на прохання Царя Трісонґа Децена, втілення самого Манджушрі. Його прохання повторив і його син, принц Муруп Ценпо, а також і Єше Ролпа Цал, і Кхандро Єше Цоґ’ял – ваджрова дружина Ґуру Рінпоче, і тантрик Нупчен Санґ’є Єше, і перекладач Лоцава Ґ’ялва Чоянґ, і багато інших учнів. Вони звернулися до Ґуру Рінпоче з питанням, якою практикою було б найкраще долати численні перешкоди, з якими стикаються сучасні практики Дгарми. Ґуру Рінпоче відповів, що, коли практикуєш Дгарму, завжди виникають зовнішні, внутрішні й таємні перешкоди. “Але, – сказав він, – коли справа доходить до усування цих перешкод, немає кращого методу, ніж звернення до ґуру. Жоден з будд минулого, теперішнього чи майбутнього не вчив, не вчить і ніколи не навчатиме методу, кращому за цей”.

Учні, серед яких були Трісонґ Децен у ролі владики, Вайроцана у ролі підданого, і Єше Цоґ’ял у ролі друга, замислилися над його словами. Вони побачили, що так воно і є: немає для усунення перешкод кращої практики, ніж молитовне звернення до ґуру. Вони розмислювали: “Наш корінний вчитель, який умисно народився у формі ваджрового майстра, – це Ґуру Рінпоче. Саме він дарував нам посвяти й вчення. Більше того, він сам сказав, що точно так, як Авалокітешвара є божеством, в якого з Тибетом встановлено особливий кармічний зв’язок, так і він, Падмасамбгава, є майстром, що пов’язаний з Тибетом найбільш тісно. Через своє співчуття й як результат своїх минулих прагнень, він свідомо прийняв переродження аби навчати істот на цих землях. І таким чином, Падмасамбгава, є нашим ґуру безсумнівно. Тож нам потрібен особливий метод звернення до нього”. З такими міркуваннями вони попросили Ґуру Рінпоче навчити їх цій практиці.

Падмасамбгава сказав: “Молитва до ґуру розвіє всі перешкоди, а коли вони розвіються, вам будуть здійснення”. І він дав згоду дарувати метод звернення до нього. Поклавши праву руку на голову Єше Цоґ’ял, ліву – на голову Царя Трісонґа Децена, і чолом торкнувшись до чола принца Мурупа Ценпо, він промовив молитву Барче Ламсел, природне відлуння дгармати, яка починається так:

ом а хум ваджра ґуру пема сіддгі хум

Дгармакає — Світло Неосяжне,

і самбгоґакає — Милосердя Надзвичайне,

й Лотосорожде́нний нірманакає, вам молимося!

Коли він дарував їм цю доти незнану молитву, учні подякували йому, але зазначили: “Гадаємо, що з нею мала би бути пов’язана певна садгана, що включає в себе практики активностей. Будь ласка, навчи нас їй – не тільки заради нас, присутніх тут учнів, але в першу чергу заради істот майбутнього, відданих Ґуру Рінпоче”. З цими словами, прохаючи його дарувати вчення, вони офірували йому свої тіла, багатства й статки.

Тієї самої миті Ґуру Рінпоче перетворився на Нанґсі Зілньона, Майстра, що Він Панує над Усім Явленим та Сутнім, владику мандали. Його було оточено іншими божествами, такими як Цок’є Дордже та Падмасамбгавою з усіма його проявами. Над головою Нанґсі Зілньона був самбгоґакая чотирирукий Авалокітешвара, а над Авалокітешварою – дгармакая Амітаюс. Навколо нього почтом було зібрано всі дванадцять еманацій Ґуру Рінпоче, а в чотирьох брамах мандали розташувались чотири даки в союзах із своїми дружинами. Ґуру Рінпоче миттєво випромінив усю цю мандалу і дарував її посвяту своїм учням.

Отримавши посвяту, учні ствердились у досвіді її переживання і висловили Ґуру Рінпоче свою вдячність. Вони усвідомили, що завдяки цій практиці можна правдиво усунути всі перешкоди й сягнути всіх здійснень. У самому тексті терми Ґуру Рінпоче докладно розкриває якості та користь від практик “Розсіювача Всіх Перешкод”. Стосовно цього процитую лише наступні рядки:

Якщо ми встановимо зв’язок із такою Дгармою, яка усуває всі перешкоди,

і якщо практикуватимемо наближення й досягнення, це буде справді відмінно!

Установивши навіть і найтонший зв’язок,

всі перешкоди – зовнішні, внутрішні й таємні – буде усунено,

і двері до нижчих світів зачиняться для нас назавжди.

Але як виявиться, що воно не так, тоді я, Падма, ввів істот майбутнього в оману.

Коли він це проголосив, Єше Цоґ’ял пережила надзвичайний спалах відданості. Завдяки своїй бездоганній пам’яті вона змогла відтворити кожне промовлене Ґуру Рінпоче за цієї промови слово. Вона спитала його, чи не буде краще відразу розповсюдити ці вчення, чи може їх було б слід приховати для майбутніх поколінь. У відповідь Ґуру сказав: “Нині ми маємо щасливі часи, і я, Падма, перебуваю тут, у Тибеті, й навчаю. Наразі час є належним для здійснення вашої особистої практики, а не для того, щоб поширювати їх повсюдно”.

Тоді він провістив майбутність Чокґ’юра Лінґпи та Джам’янґа Кх’єнце, оповівши, що за їхньої бутності в Тибеті інші вчення втрачатимуть свою силу через згубний вплив порушників самаї. Це й буде слушний час для поширення вчень Розсіювача Всіх Перешкод. Крім того, він детально описав точне місце, в якому було слід ці вчення заховати, і спосіб, у який їм те належало зробити.

“На сувої білого паперу Єше Цоґ’ял власною кров’ю  записала все вчення таємним письмом дакіні. Пізніше, перед своїм відходом до країни ракшасів, Ґуру Рінпоче оглянув місце схову термів у Даньїн Кхала Ронґо та пересвідчився, що не виникне жодних перешкод. І зрештою, за дванадцять років після від’їзду Падмасамбгави, Розсіювача Всіх Перешкод було скрито у тому самому місці. За понад тисячу років потому, у віці двадцяти років, Чокґ’юр Лінґпа відкрив цю терму й згодом розшифрував її разом із Джам’янґом Кх’єнце Ванґпо.