«У 21 столітті завдання зцілення тонкого тіла є головним. Я інколи кажу західним практикам, що «просвітлення тіла» важливіше за просвітлення свідомості» ~ Цокні Рінпоче

Питання: У вашій новій книзі «Відкрите серце, відкритий розум» ви торкаєтеся теми тонкого тіла і його впливу на наші життя. Як нам слід розуміти поняття тонке тіло?

Рінпоче: У традиції тибетського буддизму тонке тіло (тибетською «лу трава») поєднує тіло та свідомість і є домівкою для емоцій, які впливають на обох.

Питання: Тобто це дуже важлива річ, яка невідома західній психології. Чи не могли б ви, будь ласка, пояснити систему тонкого тіла детальніше?

Рінпоче: Тонке тіло складається з трьох пов’язаних аспектів. Перший охоплює те, що по-тибетськи має назву «ца» (по-санскритськи «наді») й зазвичай перекладається як канали. Вони тісно пов’язані з мережею нервів, які проходять крізь наше тіло, однак це не одне й те саме. Ці канали – це шляхи, які дають змогу іскрам життя («тіґле» по-тибетськи, «бінду» на санскриті) циркулювати, і їх можна порівняти з нейротрансмітерами – хімічними посланцями, які впливають на наш фізичний, розумовий та емоційний стан. «Тіґле» циркулюють по каналам завдяки тонкій енергії або внутрішньому вітрові, який на тибетській мові зветься «лунґ» (на санскриті «прана»).

Питання: Певна кількість лунґу -це нормально для тонкого тіла. Але трапляються також розлади енергії вітру. Чи можливо, щоб розлад лунґу посилювався через практику медитації й негативно проявлявся на рівні відчуттів?

Рінпоче: Саме так і є. Будь-що, чим ми займаємося – практикою медитації чи в будь-якій іншій ситуації – лунґ може посилюватися. Це може траплятися, коли ми перевантажені або виснажені, або коли наші емоції сильнішають, навіть захоплюють нас. Будь-яка практика, яку ми виконуємо з наміром зробити її правильно чи досягти успіху, коли при цьому не вистачає розслабленості й легкості, збільшує напругу й занепокоєння. Я говорю зараз тут про намір силувальної, гнаної, націленої на результат практики. Наприклад, якщо ви хочете швидко начитати 100000 мантр упродовж кількох днів, це може призвести до лунґу, енергетичного розладу, адже ви неприродньо прикладали надмірні зусилля.

Питання: Що саме трапляється цієї миті?

Рінпоче: Коли свідомість раз по раз вимагає більшої швидкості через завелике збудження, великий натиск і необхідність робити щось швидко, тонке тіло, зрештою, виснажується. Через надмірну активність на ментальному рівні тонке тіло одержує сигнал налягати, пришвидшитися, і зрештою, невгамовний лунґ міцнішає. Природна рівновага тонкого тіла порушується й у певний момент трапляється розлад лунґу.

Також, коли ми надміру серйозні, стривожені, сильно захоплені й наша свідомість невгамовна, це призводить до стану, який може спричинити хвилювання та невгамовності в тонкому тілі. І ці патерни поведінки можуть глибоко вкорінюватися в каналах через цей розворушений лунґ. Тому нам слід навчатися тому, як вправлятися з цією енергією розважливо.

Питання: Що нам робити з розладом лунґу?

Рінпоче: Надміру активний лунґ заплутує й бентежить нервову систему тонкого тіла й стає чимдалі жорсткішим і твердим – і через це блокується вроджена здатність співчувати – ваш уроджених хист відчувати безумовну, неупереджену любов, теплоту й відкритість. Без цієї здатності ви не зможете відчувати люблячу доброту та співчуття до інших і любити їх. Нам слід перепоєднатися з нашою основною природою й розслабитися в цьому. Також є особлива йогічна дихальна вправа, яка має назву «дихання вази», яка може добре стати нам у нагоді. Дихання тісно зв’язане з тонкою енергією вітру. У моїй книзі «Відкрите серце, відкритий розум» я присвятив цьому методу цілий розділ.

Питання: Цікаво, що ви згадуєте йогічне дихання. Чи варто практикувати йогу, ціґун та пранаяму, щоб більше заземлюватися під час медитації? У мене таке розуміння, що в традиції тибетського буддизму настанови про дихальні вправи зазвичай не дають.

Рінпоче: Йога, ціґун та схожі методи, які врівноважують енергію, можуть бути надзвичайно корисні, коли лунґ розбалансований. Коли є розлад, субтильні краплі (на тибетській «тіґле») не можуть вільно рухатися по центральному каналу. Через це трапляються блоки, і не лише на ментальному рівні чи в фізичному тілі. Є відчуття, що енергія заблокована. У цих випадках такого роду вправи можуть згодитися, щоб відновити природніший баланс. На мій погляд, багато старших тибетських лам не усвідомлюють, що встановлення цього балансу в тонкому тілі таке важливе на Заході. Традиційно в тибетському буддизмі методи, про які ви згадали, коли задавали питання, навряд чи використовувалися стосовно тіла. Тому їх значення тут багато вчителів просто не усвідомлює, бо вони про це мало знають. Також це пов’язане з особливістю тибетського суспільства, у якому емоційне тіло було загалом стабільне й більше наголошувалося на лікуванні фізичного тіла, як, наприклад, шиї чи суглобів тощо.

Більше того, у Тибеті загалом мало уваги приділяли тренуванню розуму й освіті до китайського вторгнення; повна освіта здебільшого була доступна тільки в монастирях. Не було системи публічних шкіл, і більша частина населення складалася з кочівників, дуже простих людей з милим, життєрадісним норовом. Тому не було нагальної потреби займатися емоційним лікуванням; із цим аспектом, узагалі-то, усе було досить добре. Щоб розвивати розумові здібності й тренувати свідомість, застосовувалися методи докладного уявлення мандали. І це пробуджувало розум, і це була важлива якість, яку тренували за допомогою таких вправ.

У пізніші часи багато молодих лам розгледіли проблему розладу лунґу в сучасних суспільствах та її причини. Освітні системи дуже сильно наголошують на розумовому розвиткові й аспект тонкого тіла, емоції часто блокуються через розлад лунґу й інші причини. Різні методи для зцілення енергії можуть стати в нагоді, і я хотів би дуже заохотити людей практикувати їх відповідно до їхніх особистих потреб.

Питання: Іноді, на мій погляд, культурні розбіжності між Сходом і Заходом такі великі, що нам слід бути доволі обачними, коли ми просто переймаємо тибетські традиції.

Рінпоче: Я з цим згоден до певної міри. Людям у сучасному світі необов’язково намагатися бути тибетцями й імітувати тибетську культуру й традиції безпосередньо. Дгарма базується на перетворенні п’яти отрут (невідання, прив’язаності, відрази, гордості й заздрощів), і тенденції поведінки більше чи менше схожі в усіх культурах. У різних культур є унікальні патерни поведінки, і нам слід розрізняти, що діє в нашому культурному контексті.

Однак, звісно, є певні вчення, які обрамлені тибетською культурою, і якщо ви не розумієте культурного контексту, тоді ці вчення і практики не зможуть трансформувати вашу свідомість.

У сучасних суспільствах дуже наголошується на тому, що в маленьких дітей слід розвивати когнітивне розуміння змалечку, а це може призвести до нездорового осаду напруги в тонкому тілі. Через такий незбалансований підхід до розвитку пізнання й важливо трансформувати тонке тіло. У вас дуже добре виходить думати, тому ви можете познайомитися з Дгармою на теоретичному рівні, однак слід поєднати це розуміння з досвідом, щоб полікувати блоки в тонкому тілі. У 21 столітті завдання лікування тонкого тіла визначальне. Я іноді кажу західним практикам Дгарми, що «просвітлення тіла» важливіше за просвітлення свідомості.

Питання: швидкий темп сучасного життя часто спричинює в нас стрімку активність лунґу. Що б ви порадили для того, щоб цьому протидіяти?

Рінпоче: Перш за все, вам слід з’ясувати ваші власні обмеження швидкості. Надмірна швидкість енергії може проявитися на трьох рівнях: на рівні думок, відчуттів та на рівні тіла. Практикуйте уважність без оцінок чи аналізу щодо вашого емоційного стану й також загальної чутливості вашого тонкого тіла. Ви можете використовувати «м’яке дихання вази», щоб повернути лунґ назад на його природнє місце, додому, трошки нижче пупка. У такий спосіб ви можете сповільнити надмірну швидкість у вашому тонкому тілі, ясно думати й виконувати фізичні вправи, і не вигорати.

Питання: Коли зростає уважність у нашій практиці медитації, наші звичні хвилювання теж з’являються на видноті ще легше. Як опанувати ці хвилювання, щоб не потрапити повністю під їхню владу?

Рінпоче: Будьте добрими до них. Привітайте їх: «Гаразд, правда, що наразі я потерпаю від певних хвилювань, але це не насправді. Це лиш мій давно вкорінений патерн поведінки». Часто, коли щось зовнішнє атакує вашу увагу, воно негайно пробуджує тенденцію, яка дрімала. У результаті цього ви вірите, що ваш досвід проявляється на 100 % насправді, і все є так, як ви це сприймаєте: монолітне, щось, що дійсно існує десь там. Але насправді зовнішня подія це лише триґер.

Об’єкт іззовні може насправді створити тільки 5% від усього обсягу хвилювання. Але коли патерн хвилювання стимулюють, навіть якщо це роблять упродовж короткого часу, це забезпечує решту 95 % того, що ми переживаємо. На цьому етапі можна звернутися до вашого звичного патерну. Начитуйте таку мантру: «Це здається справжнім, але це не насправді. Це не я». Якщо зможете так робити, жити вам стане значно легше.

 

Із оригінальним текстом на англійській мові можна ознайомитися тут.