“Дгарма Маті”, Берлін, 28 вересня 2023 року Наприкінці перебування в “Дгарма Маті”, у Берліні, ОТ Рінпоче поділився цією порадою щодо практики, якою він надихнувся в ході попереднього візиту до вишуканого універмагу KaDeWe в центрі міста. ОТ Рінпоче згадав дещо з того, що Дзонґсар Кʼєнце Чокʼї Лодро написав у своєму щоденнику про період, коли він начитував молитву офіри цоґу, обходячи Золотий Храм в Амрітсарі, який був однією з його багатьох зупинок під час паломництва в Індії. Я відмітив дещо, коли читав особистий щоденник Дзонґсара Кʼєнце Чокʼї Лодро. У 1958 році він вирушив у паломництво по Індії й відвідував багато святих місць. Якось він відправився до Амрістару, до якого було дуже важко дістатися, адже дорога була надто вузькою. Тим не менше, він відвідав Золотий Храм та інші місця поблизу. Там є доріжка для обходу навколо Золотого Храму, який він обійшов багато разів. Поруч із доріжкою розташовувалися в ряди крамниці, які продавали різні красиво розставлені смаколики: ладу (індійські солодощі), роті (хліб), бісквіти, фрукти тощо. Він писав: “Коли я проходив повз крамниці, я починав читати “Тсокдзе дьойон” [Tsokdzé döyön, коротка офіра цоґу Джіґме Лінґпи], розглядаючи все, що я бачу, як офіру цоґу, і проводив цілий день, офіруючи цоґ”. Він додав у своєму журналі: “Це була справді добра практика”. Іншого дня ми відвідали фуд хол того модного універмагу під назвою KaDeWe. Ви можете робити те саме, коли знаходитеся там - коли ходите, начитуйте коротку офіру цоґу й уявляйте, що все, що ви бачите, це офіра. Я думаю, ви можете так робити. Здається, ніхто раніше не зазначав про такий спосіб практики, але Джамʼянґ Кєнце Чокʼї Лодро написав про це в своєму щоденнику. Вам не обовʼязково потрібно читати текст, що ви постаєте божеством, аби уявляти себе божеством. Нам і так слід постійно бачити себе як божество. У молитві “Тсокдзе дьойон” не зазначено про якесь одне божество. Сюди …

Дзоґчен Беара, 1 вересня 2010 року Нещодавно Дзонґсар Кʼєнце Рінпоче та Орґʼєн Тобґʼял Рінпоче попрохали якомога більшу кількість практиків робити офіру суру з метою відплати кармічних боргів, адже вони є важливою причиною поширення ковіду; і це вселяє тривогу у Індії та інших частинах світу. У 2010 році Орґʼєн Тобґʼял Рінпоче в дуже простій формі пояснив, як виконувати офіру суру, і ця офіра не є складною практикою. Його вчення базується на чоклінґівському тексті офіри суру, який ви можете знайти тут. Він дав це вчення, коли відвідував Дзоґчен Беару, щоб допомогти збудувати новий вівтар захисників. Під час візиту він радив офірувати сур для всіх людей, які померли в минулому в регіоні в ході великого голоду. Ми також додали відео, на якому Рінпоче демонструє мудри, про які він говорить. Люди потребують обох ніг, щоб ходити, і нам слід накопичувати і заслугу, і мудрість, щоб розвинути якості просвітленої істоти. Чисельні методи завершення двох накопичень можна знайти в сутрах і тантрах. І, згідно з тантрою, самая сімейства Ратна - одного з пʼяти сімейств будд - це практика щедрості. Офіра суру це тантричний метод практики щедрості. Є два різновиди суру, білий та червоний. Я поясню ці практики дуже коротко, і почну з білого суру. І. Білий сур Чотири види гостей: ті, кому здійснюється офіра Я почну з пояснення, кому здійснюється офіра суру. Зрештою, як ви можете пропонувати їжу, коли не розумієте, хто ці істоти? Практикуючи сур, ми здійснюємо офіри чотирьом видам гостей. Перший вид гостей, які звуться “гості, запрошені з поваги - Три Дорогоцінності”, не мешкають у трьох сферах самсарного існування, бо вони досягли спокою нірвани. У вченнях сутри їх називають буддами й бодгісатвами, а у вченнях тантри це три корені - лама, ідам та дакіні. Коли ми кажемо “будди”, на думку зазвичай спадає статуя Будди Шакʼямуні, однак ідеться не про це. Практикуючи сур, ми запрошуємо …

триває реєстрація на новий дворічний навчальний курс з україномовним супроводом

Гайді Копл розглядає, як практика візуалізації в Ваджраяні, якщо її застосовувати правильно, допомагає нам виявити порожнечу в нинішньому моменті. “Голова Зеленої Тари”, ілюстрація Мукті Сінґга Тапи, Mahakala Fine Arts Коли Речунґпа, учень видатного тибетського йоґіна Міларепи, повертався додому з навчань у Індії, учитель вийшов, щоб зустріти його. У дорозі почало дощити, і Речунґпа через вітер і туман втратив свого ґуру з поля зору. Він чув спів свого майстра крізь зливу, однак не міг його бачити. Коли Речунґпа, нарешті, розгледів Міларепу, той ховався від дощу всередині рогу яка й при цьому співав і сміявся. Це діяння виглядало так само дивовижно, як і те, що Міларепа помістився всередині рогу й ані зменшив своє тіло, ні збільшив ріг, і це насправді вразило Речунґпу. Нас теж у цій історії збиває з пантелику не чаклунство, адже схожі речі описують у багатьох історіях, а логічний дисонанс цього. Нам не під силу намалювати в себе в умі таку картину. Ми можемо знову й знову намагатися уявити її, однак це ламає межі наших концептуальних рамок. Ґендун Чопел, монах та вчений, який жив на початку двадцятого століття, дотримувався думки, що це не Міларепа бавився з реальністю. Скоріше, як він говорив, це ми, збентежені люди, справжні чаклуни. Будда навчав, що Всесвіт та ті, хто в ньому живуть – вони мов з’яви уві сні. Якщо це правда, тоді звичне уреальнення нашого кожномоментного досвіду – це вже неабияке досягнення. Усе, що ми переживаємо – нереальне; це не більше, ніж марення, воно таке ж плинне й несуттєве, як віддзеркалення місяця на поверхні води. Утім, ми робимо це реальним, раз у раз трансформуючи витворені явища на матеріальну реальність. Кидаючи виклик законам того, що ми сприймаємо як “реальний світ”, Міларепа показував справжню природу реальності. “Практики уявлення деконструюють наші жорсткі концепції про те, що можливе, а що ні”. Сутри й тантри повняться такими загадками, наприклад, про …

10-денний семінар і майстер-клас у Ґомде Данія, очно та онлайн

Запрошуємо взяти участь у проєкті україномовної версії онлайн навчання "Потрійна Досконалість Тари"

Дорогі однодумці, у властивій нам, людям, манері опису подій ми позначаємо старий рік як такий, що завершився. Зважаючи на це, за старим роком неодмінно мусить прийти «новий рік». Разом із цими химерними вигадками постає дещо безглуздіше, що називають «новорічними побажаннями».

Коли Україна проливає кров за свій європейський вибір, хтось у Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України проливає фарбу на інформаційні стенди про буддійську ступу. Коли Україна бореться за свободу і цивілізований розвиток, хтось на тибетській ділянці ботанічного саду Національна академія наук України бореться із свободою вибору українців сповідувати буддійське вчення.