Про важливість співрадіння   До дня Ґуру Рінпоче, 22 листопада, Пакчок Рінпоче ділиться з нами своїми настановами про виняткову важливість співрадіння:   “Дорогі друзі, далекі й близькі! Як завжди, я сподіваюся, що це послання знайде вас у злагоді, здоров'ї та щасті. Сьогодні, в день Ґуру Рінпоче, я хотів би поділитися з вами цитатою з шостого розділу “ Праджняпараміти у 8000 віршах” за назвою "Співрадіння і присвята", яка окреслює життєву важливість співрадіння:   Бодгісаттва-магасаттва Майтрея звернувся до високоповажного Субгуті: "Шляхетний Субгуті, порівняно з заслугами, створеними щедрістю до істот, дисципліною чи медитацією, заслуга, яку бодгісаттви-магасаттви створюють, присвячуючи своє співрадіння чесноті, є безмежно вищою. Вона піднесена, найвища, неосяжна, досконала. Вона неперевершена. Вона не має собі рівних. Вона дорівнює незрівнянному".   Як вчить Майтрея, присвята заслуги, здобутої через співрадіння добрим вчинкам інших, – це найвища форма присвяти. Отже, щоб зібрати неперевершене накопичення заслуг і, перед усе, здобути протиотруту від нашого прив'язання та заздрощів, нам слід щиро співрадіти будь-яким добрим діям, що їх здійснюють всі істоти – фізично, словесно чи подумки – і, зокрема, ми повинні радіти поведінці бодгісаттв і архатів, а також пробудженим діянням будд. Думати про те, якими великими і чудовими є ці добрі вчинки, і присвячувати заслуги, отримані завдяки їм, – це найкраща присвята.   Така присвята уславлена як найвища тому, що вона не заплямована ментальними отрутами. У той час як в Азії багато уваги приділяють накопиченню заслуг, західні люди відкидають цю практику, наче певне релігійне вірування. Насправді в так званих заслугах нічого релігійного немає : "заслуга" означає просто будь-яку дію тіла, мови чи ума, яку не спонукали і на яку не вплинули негативні ментальні стани. А отже, все, що приносить користь уму, є заслугою, або чеснотою. Ось чому, з благословення Будди Шак'ямуні, ці запитання та відповіді з шостого розділу “Праджняпараміти у 8000 віршах” вчать про важливість співрадіння.   Сам я …

Що таке чотири посвяти (наділення силою, уповноваження) відповідно до внутрішніх тантр

Буддійські практики підтримки та відновлення українців. Річна навчальна програма

Чотиричастинний метод охолодження: Почнемо з розуміння сезонів Тибетська медицина рекомендує, якою має бути поведінка, відповідно до сезонів. Сезони можна визначити за рівноденням та сонцестоянням: чотири сезони, які ми виділяємо на Заході, або ж можна виокремити шість сезонів: Рання зима(листопад та грудень), Пізня зима(січень та лютий), Весна(березень та квітень), Раннє літо(травень та червень), Пізнє літо(липень та серпень, або сезон дощів в деяких регіонах) та Осінь(вересень, жовтень). За таким поділом, сезони визначаються, відповідно до того, що відбувається з погодою та навколишнім середовищем. Для кожного з цих сезонів рекомендована певна поведінка. Як ми вже зазначали в попередніх статтях, уся Тибетська медицина про те, аби підтримувати баланс та усувати дисбаланс, коли такий з’являється. Хвороби виникають та розвиваються тоді, коли сезонні умови, наші п’ять органів чуття або наша поведінка є надмірною або ж недостатньою. Умовами, що спричиняють хвороби, є нестача або ж надлишок певних кліматичних, навколишніх та поведінкових впливів. Такі впливи створюють дисбаланс в нашому тілі, що призводить до дисфункції наших органів чуття та ньєпа. Сезонні відхилення Сезони — це одні з тих постійних зовнішніх чинників, що впливають на наше тіло, ум та здоров’я. В наш час, у зв’язку з кліматичними змінами, ми помічаємо, що сезони можуть раптово і різко змінюватися, створюючи умови, відмінні від звичних. Наші зими стають холоднішими (надлишок) або ж теплішими (нестача), ніж зазвичай. Або ж влітку стає жаркіше (надлишок) або ж випадає більше дощів, погода стає мінливішою (нестача), і наші очікування від нормальних погодних умов для певних сезонів не справджуються. Наприклад, зараз літо, але більшість планети переживає більшу спеку, ніж це переживали усі покоління до того. Оскільки сезони стали незбалансованими та мінливими, і ми мусимо переживати зміни в температурі, погоді та довкіллі, треба бути свідомими, і поводитися так, аби підтримувати своє здоров’я та знаходити баланс під час сезонних змін та кліматичних аномалій, що не відповідають нашим очікуванням. Зараз влітку, в регіонах, …

Із певним хвилюванням та великою радістю представляємо широкій громадськості ініціативу з перекладу та видання буддійської книжки «108 українською®». Навколо нашої ідеї об’єдналися редактори та перекладачі із декількох буддійських громад України і ми радо вітатимемо усіх, хто забажає допомагати і працювати разом, аби розчистити русло заледь присутнього україномовного струмочка буддійської літератури, щоб він органічно став повноцінною течією просвітленого слова.

    Позаяк кожен досвід щастя або страждання є наслідком наших власних дій, і позитивна чи негативна природа цих дій залежить від нашого наміру, дуже важливо — опанувати власний ум.  Утім приборкати ум силоміць неможливо. Ми маємо вміти контролювати свій ум, аби зупиняти власні дії, як тільки но  зрозуміємо, що вони можуть нашкодити. Маємо усвідомити, що шкода, яку ми вчиняємо щодо інших, фактично, є шкодою самим собі — навіть, якщо це не очевидно в ближній перспективі.  Коли думка приходить, вона приводить за собою  іншу, а потім ще іншу, і це триває без кінця. Нам треба зруйнувати цей ланцюжок  думок, дозволивши їм розчинитися в самих собі. Це ланцюжок, що вводить нас в оману з одвічних часів. Якщо ми не зруйнуємо його тепер, залишимось в омані назавжди.  Думки виникають з ума. Зупинити їх майже неможливо. Маємо залишатися розслабленими та спокійними, з легкістю в тілі, а також бути обережними, не слідувати за думками, коли  вони постануть, байдуже, хороші це думки чи злі.У цьому стані розслабленості, ум пильнує ум.  Коли перебуваємо в такому стані, не докладаючи найменшого зусилля, аби стримати наші думки про минуле чи майбутнє, відчуємо спокійну ясність, схожу на океан без хвиль. Ум, що спочиває в самому собі, відомий як перебуваючий у спокої  (із санскриту: шаматха). Залиште ум в такому стані, як чисте озеро. На цій нерухомій поверхні згодом з’являються зміни: легкий вітерець хвилює поверхню води. Це називається рухом.  Якщо ми дозволимо собі втягнутися в цей рух, то будемо захоплені знову. Якщо ми не розпізнаємо прозору спокійну ясність (сталість), то так само не зможемо впізнати рух. У глибині ума існує дещо, що сприймає  і рух, і сталість одночасно. Це усвідомленість (ріґпа).  Під час медитації нам не треба ні відкидати рух, ні слідувать на ним, а розпізнавши сталість, ми можемо  звертати ум до неї. Щойно з’явився рух, якщо перебуваємо в спокої, він розчиняється …