Зі спогадів Еріка Пеми Кунсанґа про Чок’ї Німу Рінпоче. Із оригіналом тексту англійською мовою можна ознайомитися тут. Одного разу Роберт Прайор із Антіохського університету, який знаходиться в Огайо, попросив Чок’ї Німу Рінпоче дати вчення в Бодхгаї. Із того часу він проводить свої щорічні осінні семінари в цьому місці. Так сталося, що тоді Рінпоче давав учення на вулиці, здається, під священним деревом Бодхі або на території бірманського монастиря, у якому він зупинився. У останній день семінару люди традиційно мали можливість прийняти обітниці Притулку та бодгісатви задля блага всіх живих істот. Їжа в тибетських кухнях-наметах була, як завжди, огидною, але Роберт замовив для всіх учасників семінару смачні вегетаріанські страви, і ми тоді харчувалися, як королі. Чок’ї Німа Рінпоче також дозволив усім людям, які відвідали той його семінар у Бодхгаї, у подальшому за бажанням отримувати в нього вчення безкоштовно. Перебуваючи в Бодхгаї, Рінпоче почав складати пісні ваджри. Я не знаю, скільки він їх уже написав станом на той час, але ці пісні мимовільно виникали з його свідомості. Учитель повідомив мені, що нещодавно він якраз отримав передачу від Ділґо К’єнце Рінпоче, і це спричинило певну трансформацію в його свідомості. Він почувався дуже розкутим і веселим, однак учення при цьому стали ще глибшими. Того року молодший брат мого Вчителя Цокні Рінпоче супроводжував його під час паломництва. Він попросив Чок’ї Німу Рінпоче дати вчення на одну зі своїх пісень біля ступи в Суджаті, яка знаходиться по інший бік річки. Близько сорока людей прийшли на вчення того разу, і воно проходило на вулиці біля сестринського дерева Бодхі. Я, як завжди, розташувався ліворуч від Рінпоче, щоб його перекладати, а праворуч сидів Цокні Рінпоче. Коли Чок’ї Німа Рінпоче почав давати вчення, зі мною почало відбуватися щось дивне. Я продовжував перекладати, але моя свідомість цілковито змінилася. Усе стало повністю прозоре, як голограма. Я почав дивитися вглиб того, що говорилося, того, …

Чецун Сенґʼє Ванґчук; джерело - tibetanbuddhistencyclopedia.com Чецун Сенґ’є Ванґчук – майстер лінії передачі нінґтік лінії нінґма 11-12 століття. Він одержав це вчення від свого вчителя Данґма Лунґ’яла, а також безпосередньо від Вімаламітри. Вімаламітра з’явився перед ним і дарував посвяту і настанови, і у віці 125 років Сенґ’є Ванґчук зникнув у просторі, розчинившись у світлі. Перш ніж піти, він дав останні настанови дакіні Палґі Лодро і проспівав свою пісню. У 19 столітті з’явилася його реінкарнація, великий майстер Джам’янґ К’єце Ванґпо, який, згадавши своє попереднє життя і знову одержавши вчення від дакіні, дарував світові дуже важливий цикл учень під назвою Чецун Нінґтік. Великий Чецун був сином Че Тхупей Ванґпо з Ньянґро Ньєнцо. Із молодих років він був добре знайомий з багатьма вченнями. Він зустрів Данґму старшого в долині Різар Ґопо. Коли Данґма давав настанови Кхараку (Ґомчунґу), він одержав їх усі. Після смерті свого майстра Чецун сховав книги, які він знайшов у старій скарбниці, як три різних скарби – одне біля витоку джерела в Ланґдро Чепа Такдра, інше в Юуці і третє в верхній долині Чел. Він перетнув гірський хребет із Уюка в Шанґ, практикуючи медитацію, і в цей період перед ним у сні з’явився ачар’я, який промовив: Щасливцю! Я – знавець Вімаламітра. Якщо те, що ти шукаєш, це сокровенна суть, На верхньому схилі Трамкар Ґеґонґ, у Чімпу знаходиться Подібна до серця, секретна Сутність Серця. Візьми її і медитуй упродовж семи років, Її не бачив ніхто, і знаходиться вона в Оюк Чіґонґу. Після цього забруднене тіло зникне. Почувши ці слова, Чецун відправився в Чімпу, де жінка з зубами із мушлі і бровами з бірюзи передала йому книги. Потім, коли він сів у медитацію в глиняній хижі в Оюк Чіґоні, Вімаламітра сам з’явився перед ним і давав повну посвяту, поради і настанови впродовж двох тижнів. Після цього майстер Вімала повернувся до Тибету. Після практики …

До 1981 року я був особистим секретарем Його Святості Кармапи XVI. Упродовж останніх тридцяти років свого життя я знаходився поруч із Кармапою більшу частину часу і записував майже кожне слово, яке він промовляв, учення, яке він давав, листи, які він писав, у тому числі листи-підтвердження стосовно різних тулку. Я хотів написати офіційну біографію Ґ’ялванґа Кармапи і оповісти про інший бік Кармапи, про який мені відомо. Предмет моєї розповіді – це активності Будди Кармапи, океан безмежних активностей трьох таємниць Кармапи: тіла, мови та свідомості. Це те, що дійсно не піддається описам. Ніхто не в змозі описати це, але Кармапа з’явився на цей світ як людська істота, і мені випала вдача служити йому впродовж тридцяти років. Тому я розповім те, що бачив на власні очі. Насправді, неможливо передати все, тому я поділюся найголовнішим з того, із чим зіткнувся сам, і коротко вам це опишу. Одна з найголовніших активностей Кармапи полягає в тому, щоб носити Чорну Корону для блага чисельних істот. Я коротко оповім історію Чорної Корони. Його Святість XVI Кармапа з Далай-ламою Чорна Корона Багато еонів тому, у часи Будди, якого звали Драмкі Ґ’ялпо, жив король на ім’я Юлпо Кйонґ («захисник навколішньої землі»). У короля був молодший син, якого звали Чок’ї Лодро («мудрість Дгарми»). Чок’ї Лодро відправився в гори і практикував медитацію віпасана (медитація проникнення в суть). Він лишався в самадгі впродовж сотень тисяч років і прославився як Ріші Ґомпа-к’є («мудрець, котрий досягнув реалізації»). Дакіні глибоко вірили в нього і збиралися навколо; кожна дакіні висмикнула пасмо волосся і офірувала йому. Він прийняв подарунок і зробив із їхнього волосся корону. Усі дакіні мали чорне волосся, тому корону стали називати «Чорна Корона». Це прояв самопородженої мудрості, адже всі дакіні, які офірували волосся, були дакінями мудрості. Тому корона – це прояв абсолютної мудрості. Вони увінчували мудреця та святого цією короною посвячення, яка прикрашена символами сонця та місяця. Походження внутрішньої та зовнішньої корони …