У маєтності Баньяка я почав робити трирічний ритрит. Поки я був у ритриті, мої сини Чок'ї Ньїма й Чоклінґ училися читати. Поруч знаходилася сільська школа, і Баньяк наполіг, щоб вони туди вступили. Через декілька днів Чок'ї Ньїма повернувся нажаханий додому. "Та школа непотрібна", - поскаржився він. "Старші діти показують молодшим, як ловити птахів і вбивати їх. По обіді, за школою, вони деруть пір'я, смажать тільця на маленькому вогні та їдять мертвих пташок. Як я можу перебувати в такому місці? Я не збираюся ніколи туди повертатися!" "Ну то й що?" - молодший Чоклінґ здавався незворушним. Тим не менше, йому вдалося протриматися тільки на пару днів довше. Зі свого боку, Чоклінґа неможливо було виховувати. Коли він не слухався, я був змушений звішувати його з вікна, тримати за кісточки й погрожувати, що скину, якщо він не почне поводитися, як слід. Але навіть у позі догори дриґом він усе одно демонстрував непокору. Ну і, звісно, невдовзі він виповз із того самого вікна, намагаючися вхопитись за гілку, і випав. Його приятель убіг усередину й волав, що Лунґток - так звали в той час Чоклінґа - випав із вікна. Усе для нього дивом обійшлося лише вивихом кісточки. І хоч на його очі навернулися сльози, він хоробро заявив, що нічого не сталося. Обоє хлопці були дуже різні. Налякування подіяло на Чок'ї Ньїму: усе стало навіть гірше; схоже було, що він гарантовано ніколи не слухатиметься. Невдовзі я збагнув, що найкраще на нього подіє мова аргументів. "Який сенс у тому, щоб мати ім'я великого лами, - говорив я йому, - Коли твій монастир у Тибеті втрачено? І ми не маємо ні копійки за душею, знаходимося в іноземній країні, і дехто з дітей не проявляє інтересу до навчання. Навіть якщо вони були великими ламами в минулому, без належної освіти вони зможуть працювати лише носильниками, тягати важкі вантажі по дорозі …

    Після того, як я полишив Цурпху, я подався північним шляхом, який вів до монастиря "Дронґ". Кунзанґ Дечен тоді лишалася поруч із моїм першим сином. Чок'ї Н'їма Рінпоче був реінкарнацією верховного лами Тензіна Дордже, який був близьким учнем видатного майстра Шак'я Шрі й близьким другом мого дядька Терсея. Також він був учнем Самтена Ґ'яцо й провів з ним щонайменше чотири місяці. <...> У його місцевості Тензіна Дордже вважали Чорним Дзамбалою, божеством достатку, і казали, що кожен, хто матиме вдачу запросити його до свого дому, розбагатіє. Тензін Дордже був людиною з "везучою рукою"; антикварні й коштовні речі зазвичай опинялися в його власності. Його монастирська господа вважалася надзвичайно заможною. У власності самого Тензіна Дордже була щонайменше тисяча коней, і на момент приходу до влади комуністів ще лишилося п'ятсот коней. Поки Тензін Дордже був головним ламою, монастир "Дронґ" був відомий через найліпші танцювальні костюми на заході Кхаму; їх використовували для багатьох ритуалів та священних танців. Коли комуністи прийшли до влади, вони конфіскували всі костюми з доброї парчі, а також усі жовті капелюхи, які використовувалися під час церемоній, як і решту ритуальних знарядь, зібрали їх в одну велику купу й спалили. Уривок із книги Тулку Урґ'єна Рінпоче "Блискуча велич"

Практика Ваджракілаї виблискує в самому серці прадавніх ваджраянських традицій Тибету. Гнівний герука Ваджракілая це божество-ідам, яке втілює активність усіх будд, проявляється в інтенсивно гнівній, але в той самий час співчутливій формі, щоб приборкати потьмарення й негатив, які можуть постати як перешкоди для практики Дгарми. Насправді практика Ваджракілаї знана в тибетському буддизмі як винятково потужний метод для усунення перешкод, знищення сил, ворожих до співчуття, а також для очищення духовного забруднення, яке настільки поширене в наш час. Упродовж історії Дгарми в Тибеті, найвидатніші майстри та сідги давньої традиції Нінґма займалися практикою Ваджракілаї. Вона передавалася від Падмасамбгави, Вімаламітри, Трісонґа Децена, Єше Цоґ'ял і Дордже Дуджома через видатних відкривачів терма, таких як Ратна Лінґпа, Джиґме Лінґпа, Джам'ян К'єнце Ванґпо, Дуджом Лінґпа й Лераб Лінґпа, аж до видатних учителів сучасності. Тим не менше, Ваджракілаю практикують послідовники всіх традиції тибетського буддизму. Ця практика була основною в школі Сак'я, починаючи від Кьона Ліванґпо, учня Падмасамбгави; її практикують у традиції Каґ'ю, а також у Ґелуґ; а 13й Далай-лама і Його Святість 14й Далай-лама цінували Ваджракілаю як власного ідама. Незліченна кількість практиків досягла реалізації завдяки силі й благословенням Ваджракілаї. Мої майстри, особливо Джам'ян К'єнце Чокі Лодро, Дуджом Рінпоче й Ділґо К'єнце Рінпоче, усі були видатними практиками, тримачами й відкривачами передач Ваджракілаї. Я пам'ятаю один дорогоцінний серпневий день 1990 року, коли Ділґо К'єнце Рінпоче передавав посвяту Ваджракілаї більше, ніж 1500 західним практикам Дгарми у Франції, і пояснював: Якщо ви оберете Ваджракілаю власним божеством-ідамом, буде дуже легко прогресувати на шляху, адже всі перешкоди природно розчиняться, і ви досягнете вищих сідгі без будь-яких вад. На рівні Магаяни Ваджракілая це бодгісатва Ваджрапані, який обіцяв допомагати будь-якому богісатві, немов тінь, починаючи зі шляху накопичення й до десятого бгумі. І для такого бодгісатви він усуне всі перешкоди й збере всі сприятливі обставини для прогресу на шляху. Ваджракілая це не хто інший, як Ваджрапані, котрий проявився …

Я розповім те, що знаю про свою маму, а також що мені розказували інші люди, які її знали. У часи молодості в неї було любляче серце, і вона насправді турбувалася про благополуччя інших. Вона любила допомагати бідним людям і тваринам. Це одна з її основних рис часів юності. Вона непохитно слідувала закону карми і була дуже обережна навіть у найменш значущих діях. У віці 13 чи 14 років, коли мама була дуже молодою, вона одержала вчення в Тибеті від різних учителів і розпочала підготовчі практики ньондро. Вона продовжувала виконувати їх і в Сіккімі, і коли переїхала до Непалу. Якщо їх усі підрахувати, то вийде, що вона завершила 500 000 повторень практики ньондро тринадцять разів. На додаток до цього, вона практикувала чимало садган, начитувала багато мантр. Батько сказав мені, що вона не втрачала жодного дня, і весь час виконувала якісь практики. Моїй мамі пощастило одержати вчення від Шечена Контрула і від Його Святості 16 Кармапи. Від Другого Джамґона Контрула на ім’я Палден К’єнце Озер вона одержала безліч різноманітних учень, усних передач, посвят, особливо вчення свідомості. До цього часу вона одержала абсолютну впевненість у своїй практиці і з тих пір не мала жодних сумнівів щодо свого розуміння природи будди. Тому її довіра, відданість і співчуття завжди зростали. Також вона одержала вчення від Шечена Контрула і Ділґо К’єнце Рінпоче. Зазвичай, коли вона бачила кого-небудь із цих учителів, вона офірувала їм одну річ – токбул, тобто «офіру власної реалізації». Вона дуже глибоко поважала своїх учителів, особливо Його Святість 16 Кармапу. Одного разу вона попросила зустрітися з ним, щоб офірувати токбул. Я був присутній у ході тієї зустрічі. Ми зачинили двері, і вона говорила доволі відкрито. Вона не була сором’язлива чи налякана і дуже безпосередньо описувала свій медитативний досвід, зокрема переживання блаженства, ясності і відсутності думок. Також я був свідком такої офіри для Ділґо К’єнце …

Раніше ми писали про те, що Річард Ґір записав аудіокнигу за твором свого друга і вчителя – Чок’ї Ньїми Рінпоче “Сум, любов, відкритість: буддійський спосіб радіти”. Послухати кілька частин аудіо у виконанні пана Ґіра можна за лінком: https://shedrub.org/sadnessloveopenness/.  Як могла доля пов'язати таких несхожих людей, як відомий кіноактор та буддійський вчитель? Що дає сучасній людині дружба із буддійським майстром? От що розповідає про це сам Річард Ґір: - Мій друг і вчитель Чок’ї Ньїма Рінпоче є сучасним і автентичним майстром Дзоґчен. Він написав книгу, яка кидає рятувальний жилет всім нам, хто потопає у морі невігластва, пристрасті та ненависті. Він каже що “Дгарма – це не хобі”, а насправді є дуже серйозною  справою. Дгарма може врятувати нас від океану забуття і ми можемо згадати, хто ми є насправді: істоти світла, любові і мудрості. Повне звільнення можливе, якщо ми докладаємо зусиль, і гарантоване – якщо ми слідуємо настановам учителя. Рінпоче проводить нас по стадіям буддійської практики і скеровує до радості і свободи вчення Великої Досконалості, Дзоґчен. Рінпоче наголошує на необхідності засвоєння істини непостійності і взаємозалежного походження як джерел нашого майбутнього просвітлення. Насправді це дуже надихаюча книга для всіх практикуючих. Ми нагадуємо, що триває збір коштів на видання книги Рінпоче “Сум, любов, відкритість: буддійський спосіб радіти” українською мовою. Пітримати адаптацію можна тут, і ми будемо вдячні за фінансову підтримку у бідь-якому розмірі! Не забудьте вказати у коментарі до платежу "КНИГА РІНПОЧЕ". А поки що ми щасливі представити вашій увазі уривок з книги. Щиро дякуємо перекладачам та всім людям, які працюють над виданням твору Рінпоче в Україні! Наголошуємо на тому, що кожен, хто допомагає у виданні своїм вільним часом, грошима, навичками перекладача або редактора, практикує найвищу форму параміти щедрості - даяння Вчення! *** Непостійність – це не якийсь магічний трюк, але те, що драматично і майже магічно змінює наше бачення світу. Вона надає нам такі здібності, які раніше …

Колективна практика потужніша й успішніша. Таємну практику нам слід виконувати наодинці. Ви не зможете її робити в місці, де багато людей. А коли ви виконуєте цог, наприклад, у особливий день, тоді чим більше людей присутні, тим потужніша практика. Адже, наприклад, п'ятьма пальцями схопити щось легше, аніж чотирма, трьома тощо. Так само якщо ви практикуєте разом, ефект ліпший. Якщо хтось із вас захворів чи в когось проблеми з роботою або бізнесом, коли ви молитеся за людину гуртом, так буде значно краще. Має значення, молиться одна людина чи гурт людей. Якщо наша практика подібна до неба, як у досвідчених медитаторів та лам, тоді ми все це можемо робити самостійно. Зараз же ми тільки наближаємося до цього, тому чим більше ми практикуватимемо разом, тим більше одержить користі кожен із нас. Тому якщо в Санґсі в когось дуже напружений і щільний графік роботи, і тому не виходить щодня практикувати разом, тоді нічого не вдієш. Але якщо графік дозволяє виділити хоча б дві години в особливий день, що практикувати тут [у Дгарма центрі], це дуже добре і для центру, і для нас усіх, і ми також порадуємо наших учителів, адже вчителі радіють, коли ми робимо добродійні вчинки. Я пригадую історію про Міларепу, який також спершу практикував цоґ зі своїм учителем Марпою та рештою Санґхи. Згодом, коли він усамітнився, почав практикувати сам, бо його практика стала подібною до неба. Тому групова практика важлива. Зараз ваш центр переїжджатиме в просторіше місце. Якщо лише по 5 людей збиратиметься на практики, це не так ефективно, як коли на практики приходитиме 15-20 людей водночас хоча б на особливі дні. Можна ділитися новинами про практики в центрі, щоб люди їх відвідували. Дехто може думати, що для практика Дзоґчен необв'язково виконувати групову практику, що можна все робити самостійно вдома. Але без практик очищення й накопичення практикувати Дзоґчен дуже складно, можна навіть зійти …

Джерело: bluethumb.com.au Зазвичай безпечніше слідувати за ґуру, якого не цікавить слава. Існує ймовірність, що окремі ґуру несамовито малюють і друкують брошури задля блага всіх чутливих істот. Не всі лами, котрі завзято просувають самих себе й сидять на найвищих тронах, мають прихований намір; дехто може справді бути скромним. Але найвидатніші вчителі наших часів раз по раз і з цілковитою певністю говорили, що вони не досягнули просвітлення. Натомість вони стверджували, що вони абсолютно звичайні істоти, і демонстрували скромну відданість власним ґуру й учителям знову й знову. Наприклад, коли я попросив К'ябдже Ділґо Кх'єнце Рінпоче дати дорогоцінні вчення, він відповів, що існує так багато дорогоцінних учень, але в його власних немає жодної користі. Він говорив, що мені не слід гаяти час і слідувати за ним. Натомість, більшу частину часу він говорив про те, як він відданий своїм учителям. Із книги "Ґуру п'є бурбон?" Дзонґсана Кх'єнце Рінпоче

Джерело: gomde-hoejskole.dk Медитація та думки Шість речей, яких слід уникати під час медитації Клуб недуальності Ритріт у темряві Як зростити більше серце? Бардо реальності Як почати медитувати Мистецтво без меж Ерік Пема Кунзанґ розповідає про себе та свої активності Трансформація суспільних відносин Простір Чарівна мережа Інсайдери Боуданатх — Обитель Пробудження Лотосовий океан Спокійно вмоститися в тихому місці Джиґме Пунцок Рінпоче дає посвяту Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (перша частина) Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (друга частина) Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (третя частина) Сонячне небо Тулку Урґ’єна Рінпоче Прорив крізь духовний матеріалізм Безтурботна гідність Дзеркало та свідомість Діамантовий Трон Індії Медитація це проголошення свободи Джерело для вмілої грації Природа свідомості та самообман Фундаменталізм це не люди, а життєва установка 25 тантричних поглядів (частина 1) Двадцять п’ять тантричних поглядів (частина 2)