[caption id="attachment_2817" align="aligncenter" width="699"] Тулку Урґ'єн Рінпоче. Рання світлина.[/caption] Із попередніми частинами цього тексту можна ознайомитися тут: 1 і 2. Під час практики ми можемо почати думати: “Ну, це не зовсім той стан, він має трошки відрізнятися”. Або гадаєте: “Здається, це воно”. Чи, можливо: “Може, це не воно” Або: “Тепер я його спіймав! Щойно воно було!... А зараз знову втратив”. Це не те, що ми розуміємо під невитвореною справжністю. Один із знаків натренованості в ріґпа, пробудженому стані, полягає в тому, що концептуальних думок стає все менше й менше. Стан невитвореного усвідомлення, який у тантрах називається “тривалою невитвореною миттю”, триває чимдалі довше. Тривалість ріґпа це не щось, що нам слід умисно підтримувати. Це має траплятися невимушено, коли ви все більше знайомитеся з цим станом. Коли ми звикаємо до справжнього стану невитвореного ріґпа, він автоматично починає тривати довше. Через тренування нам слід досягнути певного рівня стабільності, щоб нас усе менше відколікали різного роду обставини, натомість проміжки справжнього пробудженого стану тривали чимраз довше. Усі сумніви чи невизначеності стосовно погляду ріґпа слід очистити. Коли ми вільні від сумнівів, більше немає чого очищувати. Сумнів це перешкода, яка затьмарює погляд. Коли немає перешкоди, більше немає чого очищувати. Нам слід поступово позбавитися від концептуального мислення. У мить нетвореного усвідомлення в думок немає сили, щоб лишатися, адже та мить повністю вільна від двоїстості того, хто сприймає, й того, що сприймається. У полум’ї недвоїстого усвідомлення волосся концептуального мислення не може не згоріти. Як жодна волосина не може не згоріти в полум’ї, так і думка не може вберегтися в усвідомленні пробудженого стану. Те, що ми називаємо сем, двоїстим умом, завжди включає підтримування концепції про споглядача та про те, що він споглядає. Тим не менше, ріґпа за своєю природою позбавлена двоїстості. Увесь потік концептуального мислення заснований на дуальності. Якщо концепції про споглядача та про те, що він споглядає, не підтримувати, дуальність …

Офіри диму – це ритуальні пожертви аромату від пахощів, які здійснюють місцевим божествам та духам-охоронцям. Головним чином, реалізовані сідги здійснюють цю офіру, щоб зв’язати обітницями та умилостивити сильних божеств-охоронців у певних місцевостях. У такому випадку в якості офіри у вогонь кидають і спалюють сухий порошок із ялівцю, рододендрону та інших рослин, змішаного з трьома білими субстанціями (молоко, йогурт та масло) і трьома солодкими (мед, чорна патока і цукор). Починаючи з молитов притулку і бодгічітти, а також утримуючи гідність усвідомлення себе тим чи іншим ідамом, практик виконує пожертву, супроводжуючи її особливим ритуалом офіри диму, і уповноважує захисників на другорядні активності. Або ж таку офіру можна виконувати як підготовчий ритуал, щоб очистити всі забруднення місцевості, перш ніж запрошувати туди божеств. Важливо розуміти, що, виконуючи такого роду офіри диму божествам місцевості і подібних їм, ви покладаєтеся на них для досягнення тимчасових цілей і не вважаєте їх об’єктами притулку для цього і наступного життів. Важливо розуміти цей момент, а також використовувати чисті субстанції для офір. Уривок із книги Кхенпо Ґ’ялцена «Лампа, яка освітлює шлях до звільнення» [caption id="attachment_3422" align="aligncenter" width="600"] Піч для офірування, збудована Тулку Ург'єном Рінпоче, Парпінг, Непал[/caption]

Друзі, ми вирішили нагадати вам, як можна із користю для всіх істот проводити час за новорічними та різдвяними застіллями. Цього мало: будь-яку свою трапезу ви можете перетворити на справжню офіру! Вашій увазі - уривок із книги Кхенпо Ґ’ялцена “Світильник, який вказує на шлях до звільнення”.

Із першою частиною тексту можна ознайомитися тут. Довідка: Дзіґар Контрул Рінпоче, автор цього тексту — син третього Нетена Чоклінґа Рінпоче, якого Його Святість Ділґо Кх’єнце Рінпоче розпізнав еманацією Джамґона Контрула Великого, і Його Святість 16й Кармапа це підтвердив. Його звели на трон в Чоклінґ Ґомпі в Бірі. Інформацію взято з Rigpawiki. Є ще одна саморуйнівна історія, котру ми можемо собі розповідати після того, як нас хтось скривдив. Про те, що причиною наших страждань є саме відкрите серце. Це поширений сценарій, наприклад, у романтичних історіях. Спершу наша любов така невинна й довірлива, однак коли щось стається не так, як ми сподівалися, поняття любові може для нас стати болісним і заїждженим. За те, що нас скривдили, ми можемо винуватити любов, і після цього нам складно відкривати своє серце до інших. Утім, любов ніколи не буває провинницею. Відкрите серце приносить лише радість і ніколи не є причиною страждання. Якщо через декілька епізодів розчарувань ми взагалі відмовимося від любові, наш світ стане темним і понурим, навіть якщо все інше в житті відбувається так, як нам хочеться. Тому, щоб уникнути такого розвитку подій, нам потрібно досліджувати, що сталося насправді, і відкласти в бік наші історії так сильно, як це можливо. Нам слід об’єктивно споглядати причину й наслідок, допоки ми не станемо винуватити те, що насправді на це заслуговує — це можуть бути наші нерозумні пристрасті, наші очікування чи брак мудрості та умілих засобів. Коли ми використовуватимемо розум, аби довести, що любов у цьому випадку не є винною, тоді наше серце знову звільниться для любові — спершу до однієї особи, потім до багатьох, а, зрештою, і до всіх чутливих істот. Схоже падіння в морок може трапитися і з дітьми, коли вони ростуть. Малі діти, які зростають у гарних умовах, відчувають багато любові до їхніх батьків, до світу, до їхніх ігор та активностей тощо. Вони підтримують цю …

Де та як вчаться виконувати садгани? Докладна розповідь про щорічні навчальні ретрити. Ми сподіваємося, що цей матеріал стане для вас натхненням, і наступного разу ви скористаєтеся з можливості відвідати курс-ретрит!

Щоб радісно жити в світі, у якому навколо багато болю, потрібно не закриватися, а робити якраз протилежне. Тибетський учитель розповідає, як саме. Я б хотів поговорити про фундаментальну якість, яка притаманна всім нам: вроджену ніжність нашого власного серця, яка по-тибетськи зветься цева. Коли воно [серце] тепле, сповнене ніжності й любові до інших, наше власне серце може подарувати нам найчистіше та найглибще щастя, яке існує, і дозволить випромінювати це щастя на інших. Це щастя прямо тут, усередині нас. Це не щось зовнішнє, що нам слід шукати чи чого необхідно прагнути. Нам не потрібно мати кілька університетських ступенів, тяжко працювати та відкладати багато грошей, щоб це купити. Нас не повинні спіткати для цього особливі можливості чи неймовірна вдача. Нам тільки потрібне це серце, яке прямо тут, усередині нас, доступне в будь-який час. Можливо, це звучить занадто просто — навіть спрощено. Якщо щастя таке доступне, тоді чого ж так багато людей навколо нас нещасні? І якщо періодами ми все ж щасливі, чому наше щастя таке ненадійне і його важко підтримувати? Причина в тому, що хоча це радісне, тепле серце від природи притаманне нам, переважно його сяйво сховане від нас. Одна з найпоширеніших перешкод для цева це чіпляння за образи. Коли хтось завдав вам болю, непросто лишати ваше серце відкритим до тієї людини. Навіть гірше, образа до однієї людини чи до гурту людей може перетворитися на масштабнішу форму обурення, як, наприклад, упередження щодо цілої групи людей або неприязнь до всього людського роду. Нерідко буває, що коли нам кілька разів завдали болю, це блокує весь потік ніжності з м’якого за своєю природою людського серця. Якщо ви зачините своє серце через минулі кривди, життя перетворюється на сповнені болю тортури. Навіть якщо ви ображені на одну лише людину, щоразу, коли ви думаєте про них чи згадуєте час, коли вас кривдили, ви страждатимете. Оскільки ви не контролюєте час, …

  ІНТЕРВ'Ю З ТУЛКУ УРҐ'ЄНОМ – Рінпоче, не могли б ви розповісти нам про своє життя, вчителів і рітріти, які ви зробили? Тулку Урґ'єн: Я народився в Східному Тибеті, в Кхамі, в районі під назвою Нанґчен. Традиція Дгарми моєї родинної лінії передачі називається Баром Каґ'ю. Моя бабуся була дочкою Чокґ'юра Лінґпи, великого Тертона, отже моя родинна лінія також практикує вчення Нінґма, а я є володарем обох ліній: Каґ'ю і Нінґма. Тому мій монастир в Боднатху називається Ка-Нінґ Шедруб Лінґ, що перекладається, як Місце вчень і практики Каґ'ю й Нінґма. До двадцяти одного року я жив з моїм батьком, який був учителем Ваджраяни і мирянином- тантристом. Його звали Дзонґсар Чімей Дордже. Мій батько був моїм першим учителем. Від нього я отримав передачу Канґ'юра, ціле вчення Будди, а також Чоклінґ Терсар (Нові Скарби Чокґ'юра Лінґпи). Далі я вчився у старшого брата мого батька, тулку Самтена Ґ'яцо, від якого я отримав, серед іншого, всю передачу Чоклінґ Терсар. Пізніше я навчався з неймовірно великим майстром на ім'я Конґтрул Карґ'ям і від нього отримав всю Дам-Нґак Дзьо, а також Чованґ Ґ'яцо. Крім того, він передав мені лунґ на сто тисяч тантр Нінґма і Джанґтер Ґонґпа Санґтал, Північні Скарби Безперешкодного ума мудрості. Зокрема, я отримав від нього докладний коментар і пояснення важливого скарбу Чоґ'юра Лінґпи, відомого як Ламрім Єше Нінґпо (Поступальний Шлях Сутнісної Мудрості). Коли я мав вісім років, я отримав вчення про природу ума від мого батька, і мені пощастило пізніше отримати докладні інструкції від Самтена Ґ'яцо з вчень Дзоґчен й настанови з його особистого досвіду. Мені також пощастило отримати вчення Дзоґчену від мого іншого дядька, Терсея Рінпоче, який був близьким учнем великого сідги Шакья Шрі. Поза тим, я знову отримав докладні настанови з Ламрім Єше Нінґпо від Джок'яба Рінпоче, учня Дру Джам'янґа Дракпи. Я отримав від Джамґона Конґтрула, сина 15-го Кармапи тіло вчень, відомих …

Понеділок, 4 серпня 2008 року Куди поділося моє щастя? - Настанови від Мінґ'юра Рінпоче Транскрипт публічної розмови Мінґ'юра Рінпоче "Радість життя" в Куала-Лумпур, 30 травня 2008 року "Радість життя" - так називається моя англомовна книга. Кожна країна змінює назву, тому в Китаї видавець змінив назву й навіть нічого мені не сказав! Напевно, я не найщасливіша людина в світі, адже мій учитель щасливіший за мене. Однак учені ще не тестували мозок мого вчителя. Мабуть, вам цікаво, як можна жити радісно, коли навколо в сучасному світі так багато проблем, так багато страждань? Моя відповідь така: від вас залежить, живете ви щасливо чи ні. Щастя та страждання всі тут. У серці чи в мозку (я маю на увазі свідомість), неважливо, де саме, усе залежить від культури. Гаразд, спершу я запитаю вас: ви можете знайти один об'єкт, один феномен, стосовно якого всі погодяться, що він хороший? Що з усього світу не знайдеться жодного, хто скаже: "Мені не подобається цей об'єкт"? Котрий для всіх буде хорошим? Ви можете знайти його? Кажіть, що хочете, не соромтеся. (Відповідь із аудиторії: гроші)... Усі згодні? (Інша відповідь: добре здоров'я)... Усі згодні? Але в Каліфорнії є один міст, який називається "Золота Брама". І люди полюбляють злітати з цієї "Золотої Брами"... І одразу ж відправлятися в Чисті Землі. Ви розумієте? Їм не до вподоби хороше здоров'я. Вони видивляються, щоб поруч не було поліції, адже якщо поліція буде там (коли людина надумає стрибати), вона цю людину захистить. Іще? (Відповідь: мудрість)... Мудрість це не об'єкт. Якого роду мудрість? (Відповідь: мудрість порожнечі) Дехто в це не вірить також. Спершу хтось сказав "гроші". Але якось у Берліні, у Німеччині, була група людей із кумедно пофарбованим волоссям. Відбувалася демонстрація за їхньої участі, а я і ще дехто були в машині. Вони тримали банер із написом "Гроші це отрута". А як щодо золота чи діамантів? Усім подобаються …

Порада для практика, який помирає Додрубчен Джиґме Тенпе Ньїма Вам слід підготуватися, перш ніж прийде час залишити цей світ. Тут є багато аспектів, однак я не буду наразі надто вдаватися в подробиці. Якщо коротко, ось що ви маєте робити, коли настане час смерті. Думайте знову і знову: "Незалежно від того, швидше прийде смерть чи пізніше, із абсолютної точки зору не існує альтернативи, окрім як полишити це тіло і все, чим я володію. Це справедливо для цілого світу". Розмірковуючи над цими рядками, повністю розірвіть кайдани бажання та прив'язаності. Зізнайтеся в усіх недобродійних учинках, які ви здійснили в цьому житті та в попередніх, а також у будь-яких падіннях чи порушеннях обітниць, яких ви могли припуститися, свідомо чи несвідомо, і повторюйте обіцянки ніколи більше так не чинити в майбутньому. Не слід нервувати чи непокоїтися про смерть. Натомість спробуйте піднятися духом і зростити відчуття радості, пригадавши увесь позитив, добродійні вчинки, які ви здійснили в минулому. Без жодного натяку на гордість чи зарозумілість звеличуйте свої досягнення знову й знову. Посвячуйте всі свої заслуги та виконуйте повторні молитви-прагнення, щоб у всіх ваших майбутніх життях ви мали змогу прийняти до серця повний шлях вищої колісниці, керуючись настановами доброчесного духовного друга, і з якостями віри, старанності, мудрості й сумлінності - іншими словами, із усіма найдосконалішими обставинами, як зовнішніми, так і внутрішніми. Моліться, щоб ви ніколи не впали під вплив лихих товаришів чи руйнівних емоцій. У текстах Вінаї пояснено, що одна з головних причин для одержання вищої форми переродження, такої, наприклад, коли ви живете в дисципліні в присутності Будди, полягає в тому, щоб виконувати молитви та прагнення в момент смерті. Тому сказано, що "те, що найближче й найзвичніше" матиме величезну силу. [1] Будь-яким прагненням, які ви здійснюєте, слід надати додатковий поштовх рішучими обіцянками на кшталт: "У всіх моїх життях я робитиму все, що можу, щоб тренуватися на шляху порожнечі …