Колективна практика потужніша й успішніша. Таємну практику нам слід виконувати наодинці. Ви не зможете її робити в місці, де багато людей. А коли ви виконуєте цог, наприклад, у особливий день, тоді чим більше людей присутні, тим потужніша практика. Адже, наприклад, п'ятьма пальцями схопити щось легше, аніж чотирма, трьома тощо. Так само якщо ви практикуєте разом, ефект ліпший. Якщо хтось із вас захворів чи в когось проблеми з роботою або бізнесом, коли ви молитеся за людину гуртом, так буде значно краще. Має значення, молиться одна людина чи гурт людей. Якщо наша практика подібна до неба, як у досвідчених медитаторів та лам, тоді ми все це можемо робити самостійно. Зараз же ми тільки наближаємося до цього, тому чим більше ми практикуватимемо разом, тим більше одержить користі кожен із нас. Тому якщо в Санґсі в когось дуже напружений і щільний графік роботи, і тому не виходить щодня практикувати разом, тоді нічого не вдієш. Але якщо графік дозволяє виділити хоча б дві години в особливий день, що практикувати тут [у Дгарма центрі], це дуже добре і для центру, і для нас усіх, і ми також порадуємо наших учителів, адже вчителі радіють, коли ми робимо добродійні вчинки. Я пригадую історію про Міларепу, який також спершу практикував цоґ зі своїм учителем Марпою та рештою Санґхи. Згодом, коли він усамітнився, почав практикувати сам, бо його практика стала подібною до неба. Тому групова практика важлива. Зараз ваш центр переїжджатиме в просторіше місце. Якщо лише по 5 людей збиратиметься на практики, це не так ефективно, як коли на практики приходитиме 15-20 людей водночас хоча б на особливі дні. Можна ділитися новинами про практики в центрі, щоб люди їх відвідували. Дехто може думати, що для практика Дзоґчен необв'язково виконувати групову практику, що можна все робити самостійно вдома. Але без практик очищення й накопичення практикувати Дзоґчен дуже складно, можна навіть зійти …

Джерело: bluethumb.com.au Зазвичай безпечніше слідувати за ґуру, якого не цікавить слава. Існує ймовірність, що окремі ґуру несамовито малюють і друкують брошури задля блага всіх чутливих істот. Не всі лами, котрі завзято просувають самих себе й сидять на найвищих тронах, мають прихований намір; дехто може справді бути скромним. Але найвидатніші вчителі наших часів раз по раз і з цілковитою певністю говорили, що вони не досягнули просвітлення. Натомість вони стверджували, що вони абсолютно звичайні істоти, і демонстрували скромну відданість власним ґуру й учителям знову й знову. Наприклад, коли я попросив К'ябдже Ділґо Кх'єнце Рінпоче дати дорогоцінні вчення, він відповів, що існує так багато дорогоцінних учень, але в його власних немає жодної користі. Він говорив, що мені не слід гаяти час і слідувати за ним. Натомість, більшу частину часу він говорив про те, як він відданий своїм учителям. Із книги "Ґуру п'є бурбон?" Дзонґсана Кх'єнце Рінпоче

Джерело: gomde-hoejskole.dk Медитація та думки Шість речей, яких слід уникати під час медитації Клуб недуальності Ритріт у темряві Як зростити більше серце? Бардо реальності Як почати медитувати Мистецтво без меж Ерік Пема Кунзанґ розповідає про себе та свої активності Трансформація суспільних відносин Простір Чарівна мережа Інсайдери Боуданатх — Обитель Пробудження Лотосовий океан Спокійно вмоститися в тихому місці Джиґме Пунцок Рінпоче дає посвяту Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (перша частина) Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (друга частина) Із архівів: інтерв’ю з Еріком Пемою Кунзанґом (третя частина) Сонячне небо Тулку Урґ’єна Рінпоче Прорив крізь духовний матеріалізм Безтурботна гідність Дзеркало та свідомість Діамантовий Трон Індії Медитація це проголошення свободи Джерело для вмілої грації Природа свідомості та самообман Фундаменталізм це не люди, а життєва установка 25 тантричних поглядів (частина 1) Двадцять п’ять тантричних поглядів (частина 2)

[caption id="attachment_2817" align="aligncenter" width="699"] Тулку Урґ'єн Рінпоче. Рання світлина.[/caption] Із попередніми частинами цього тексту можна ознайомитися тут: 1 і 2. Під час практики ми можемо почати думати: “Ну, це не зовсім той стан, він має трошки відрізнятися”. Або гадаєте: “Здається, це воно”. Чи, можливо: “Може, це не воно” Або: “Тепер я його спіймав! Щойно воно було!... А зараз знову втратив”. Це не те, що ми розуміємо під невитвореною справжністю. Один із знаків натренованості в ріґпа, пробудженому стані, полягає в тому, що концептуальних думок стає все менше й менше. Стан невитвореного усвідомлення, який у тантрах називається “тривалою невитвореною миттю”, триває чимдалі довше. Тривалість ріґпа це не щось, що нам слід умисно підтримувати. Це має траплятися невимушено, коли ви все більше знайомитеся з цим станом. Коли ми звикаємо до справжнього стану невитвореного ріґпа, він автоматично починає тривати довше. Через тренування нам слід досягнути певного рівня стабільності, щоб нас усе менше відколікали різного роду обставини, натомість проміжки справжнього пробудженого стану тривали чимраз довше. Усі сумніви чи невизначеності стосовно погляду ріґпа слід очистити. Коли ми вільні від сумнівів, більше немає чого очищувати. Сумнів це перешкода, яка затьмарює погляд. Коли немає перешкоди, більше немає чого очищувати. Нам слід поступово позбавитися від концептуального мислення. У мить нетвореного усвідомлення в думок немає сили, щоб лишатися, адже та мить повністю вільна від двоїстості того, хто сприймає, й того, що сприймається. У полум’ї недвоїстого усвідомлення волосся концептуального мислення не може не згоріти. Як жодна волосина не може не згоріти в полум’ї, так і думка не може вберегтися в усвідомленні пробудженого стану. Те, що ми називаємо сем, двоїстим умом, завжди включає підтримування концепції про споглядача та про те, що він споглядає. Тим не менше, ріґпа за своєю природою позбавлена двоїстості. Увесь потік концептуального мислення заснований на дуальності. Якщо концепції про споглядача та про те, що він споглядає, не підтримувати, дуальність …

Офіри диму – це ритуальні пожертви аромату від пахощів, які здійснюють місцевим божествам та духам-охоронцям. Головним чином, реалізовані сідги здійснюють цю офіру, щоб зв’язати обітницями та умилостивити сильних божеств-охоронців у певних місцевостях. У такому випадку в якості офіри у вогонь кидають і спалюють сухий порошок із ялівцю, рододендрону та інших рослин, змішаного з трьома білими субстанціями (молоко, йогурт та масло) і трьома солодкими (мед, чорна патока і цукор). Починаючи з молитов притулку і бодгічітти, а також утримуючи гідність усвідомлення себе тим чи іншим ідамом, практик виконує пожертву, супроводжуючи її особливим ритуалом офіри диму, і уповноважує захисників на другорядні активності. Або ж таку офіру можна виконувати як підготовчий ритуал, щоб очистити всі забруднення місцевості, перш ніж запрошувати туди божеств. Важливо розуміти, що, виконуючи такого роду офіри диму божествам місцевості і подібних їм, ви покладаєтеся на них для досягнення тимчасових цілей і не вважаєте їх об’єктами притулку для цього і наступного життів. Важливо розуміти цей момент, а також використовувати чисті субстанції для офір. Уривок із книги Кхенпо Ґ’ялцена «Лампа, яка освітлює шлях до звільнення» [caption id="attachment_3422" align="aligncenter" width="600"] Піч для офірування, збудована Тулку Ург'єном Рінпоче, Парпінг, Непал[/caption]

Друзі, ми вирішили нагадати вам, як можна із користю для всіх істот проводити час за новорічними та різдвяними застіллями. Цього мало: будь-яку свою трапезу ви можете перетворити на справжню офіру! Вашій увазі - уривок із книги Кхенпо Ґ’ялцена “Світильник, який вказує на шлях до звільнення”.

Із першою частиною тексту можна ознайомитися тут. Довідка: Дзіґар Контрул Рінпоче, автор цього тексту — син третього Нетена Чоклінґа Рінпоче, якого Його Святість Ділґо Кх’єнце Рінпоче розпізнав еманацією Джамґона Контрула Великого, і Його Святість 16й Кармапа це підтвердив. Його звели на трон в Чоклінґ Ґомпі в Бірі. Інформацію взято з Rigpawiki. Є ще одна саморуйнівна історія, котру ми можемо собі розповідати після того, як нас хтось скривдив. Про те, що причиною наших страждань є саме відкрите серце. Це поширений сценарій, наприклад, у романтичних історіях. Спершу наша любов така невинна й довірлива, однак коли щось стається не так, як ми сподівалися, поняття любові може для нас стати болісним і заїждженим. За те, що нас скривдили, ми можемо винуватити любов, і після цього нам складно відкривати своє серце до інших. Утім, любов ніколи не буває провинницею. Відкрите серце приносить лише радість і ніколи не є причиною страждання. Якщо через декілька епізодів розчарувань ми взагалі відмовимося від любові, наш світ стане темним і понурим, навіть якщо все інше в житті відбувається так, як нам хочеться. Тому, щоб уникнути такого розвитку подій, нам потрібно досліджувати, що сталося насправді, і відкласти в бік наші історії так сильно, як це можливо. Нам слід об’єктивно споглядати причину й наслідок, допоки ми не станемо винуватити те, що насправді на це заслуговує — це можуть бути наші нерозумні пристрасті, наші очікування чи брак мудрості та умілих засобів. Коли ми використовуватимемо розум, аби довести, що любов у цьому випадку не є винною, тоді наше серце знову звільниться для любові — спершу до однієї особи, потім до багатьох, а, зрештою, і до всіх чутливих істот. Схоже падіння в морок може трапитися і з дітьми, коли вони ростуть. Малі діти, які зростають у гарних умовах, відчувають багато любові до їхніх батьків, до світу, до їхніх ігор та активностей тощо. Вони підтримують цю …

Де та як вчаться виконувати садгани? Докладна розповідь про щорічні навчальні ретрити. Ми сподіваємося, що цей матеріал стане для вас натхненням, і наступного разу ви скористаєтеся з можливості відвідати курс-ретрит!