Статті

Як відкрити поранене серце – частина 1

Щоб радісно жити в світі, у якому навколо багато болю, потрібно не закриватися, а робити якраз протилежне. Тибетський учитель розповідає, як саме. Я б хотів поговорити про фундаментальну якість, яка притаманна всім нам: вроджену ніжність нашого власного серця, яка по-тибетськи зветься цева. Коли воно [серце] тепле, сповнене ніжності й любові до інших, наше власне серце може подарувати нам найчистіше та найглибще щастя, яке існує, і дозволить випромінювати це щастя на інших. Це щастя прямо тут, усередині нас. Це не щось зовнішнє, що нам слід шукати чи чого необхідно прагнути. Нам не потрібно мати кілька університетських ступенів, тяжко працювати та відкладати багато грошей, щоб це купити. Нас не повинні спіткати для цього особливі можливості чи неймовірна вдача. Нам тільки потрібне це серце, яке прямо тут, усередині нас, доступне в будь-який час. Можливо, це звучить занадто просто — навіть спрощено. Якщо щастя таке доступне, тоді чого ж так багато людей навколо нас нещасні? І якщо періодами ми все ж щасливі, чому наше щастя таке ненадійне і його важко підтримувати? Причина в тому, що хоча це радісне, тепле серце від природи притаманне нам, переважно його сяйво сховане від нас. Одна з найпоширеніших перешкод для цева це чіпляння за образи. Коли хтось завдав вам болю, непросто лишати ваше серце відкритим до тієї людини. Навіть гірше, образа до однієї людини чи до гурту людей може перетворитися на масштабнішу форму обурення, як, наприклад, упередження щодо цілої групи людей або неприязнь до всього людського роду. Нерідко буває, що коли нам кілька разів завдали болю, це блокує весь потік ніжності з м’якого за своєю природою людського серця. Якщо ви зачините своє серце через минулі кривди, життя перетворюється на сповнені болю тортури. Навіть якщо ви ображені на одну лише людину, щоразу, коли ви думаєте про них чи згадуєте час, коли вас кривдили, ви страждатимете. Оскільки ви не контролюєте час, …

Змішання вогню та води

  ІНТЕРВ'Ю З ТУЛКУ УРҐ'ЄНОМ – Рінпоче, не могли б ви розповісти нам про своє життя, вчителів і рітріти, які ви зробили? Тулку Урґ'єн: Я народився в Східному Тибеті, в Кхамі, в районі під назвою Нанґчен. Традиція Дгарми моєї родинної лінії передачі називається Баром Каґ'ю. Моя бабуся була дочкою Чокґ'юра Лінґпи, великого Тертона, отже моя родинна лінія також практикує вчення Нінґма, а я є володарем обох ліній: Каґ'ю і Нінґма. Тому мій монастир в Боднатху називається Ка-Нінґ Шедруб Лінґ, що перекладається, як Місце вчень і практики Каґ'ю й Нінґма. До двадцяти одного року я жив з моїм батьком, який був учителем Ваджраяни і мирянином- тантристом. Його звали Дзонґсар Чімей Дордже. Мій батько був моїм першим учителем. Від нього я отримав передачу Канґ'юра, ціле вчення Будди, а також Чоклінґ Терсар (Нові Скарби Чокґ'юра Лінґпи). Далі я вчився у старшого брата мого батька, тулку Самтена Ґ'яцо, від якого я отримав, серед іншого, всю передачу Чоклінґ Терсар. Пізніше я навчався з неймовірно великим майстром на ім'я Конґтрул Карґ'ям і від нього отримав всю Дам-Нґак Дзьо, а також Чованґ Ґ'яцо. Крім того, він передав мені лунґ на сто тисяч тантр Нінґма і Джанґтер Ґонґпа Санґтал, Північні Скарби Безперешкодного ума мудрості. Зокрема, я отримав від нього докладний коментар і пояснення важливого скарбу Чоґ'юра Лінґпи, відомого як Ламрім Єше Нінґпо (Поступальний Шлях Сутнісної Мудрості). Коли я мав вісім років, я отримав вчення про природу ума від мого батька, і мені пощастило пізніше отримати докладні інструкції від Самтена Ґ'яцо з вчень Дзоґчен й настанови з його особистого досвіду. Мені також пощастило отримати вчення Дзоґчену від мого іншого дядька, Терсея Рінпоче, який був близьким учнем великого сідги Шакья Шрі. Поза тим, я знову отримав докладні настанови з Ламрім Єше Нінґпо від Джок'яба Рінпоче, учня Дру Джам'янґа Дракпи. Я отримав від Джамґона Конґтрула, сина 15-го Кармапи тіло вчень, відомих …

Куди поділося моє щастя? – Настанови від Мінґ’юра Рінпоче

Понеділок, 4 серпня 2008 року Куди поділося моє щастя? - Настанови від Мінґ'юра Рінпоче Транскрипт публічної розмови Мінґ'юра Рінпоче "Радість життя" в Куала-Лумпур, 30 травня 2008 року "Радість життя" - так називається моя англомовна книга. Кожна країна змінює назву, тому в Китаї видавець змінив назву й навіть нічого мені не сказав! Напевно, я не найщасливіша людина в світі, адже мій учитель щасливіший за мене. Однак учені ще не тестували мозок мого вчителя. Мабуть, вам цікаво, як можна жити радісно, коли навколо в сучасному світі так багато проблем, так багато страждань? Моя відповідь така: від вас залежить, живете ви щасливо чи ні. Щастя та страждання всі тут. У серці чи в мозку (я маю на увазі свідомість), неважливо, де саме, усе залежить від культури. Гаразд, спершу я запитаю вас: ви можете знайти один об'єкт, один феномен, стосовно якого всі погодяться, що він хороший? Що з усього світу не знайдеться жодного, хто скаже: "Мені не подобається цей об'єкт"? Котрий для всіх буде хорошим? Ви можете знайти його? Кажіть, що хочете, не соромтеся. (Відповідь із аудиторії: гроші)... Усі згодні? (Інша відповідь: добре здоров'я)... Усі згодні? Але в Каліфорнії є один міст, який називається "Золота Брама". І люди полюбляють злітати з цієї "Золотої Брами"... І одразу ж відправлятися в Чисті Землі. Ви розумієте? Їм не до вподоби хороше здоров'я. Вони видивляються, щоб поруч не було поліції, адже якщо поліція буде там (коли людина надумає стрибати), вона цю людину захистить. Іще? (Відповідь: мудрість)... Мудрість це не об'єкт. Якого роду мудрість? (Відповідь: мудрість порожнечі) Дехто в це не вірить також. Спершу хтось сказав "гроші". Але якось у Берліні, у Німеччині, була група людей із кумедно пофарбованим волоссям. Відбувалася демонстрація за їхньої участі, а я і ще дехто були в машині. Вони тримали банер із написом "Гроші це отрута". А як щодо золота чи діамантів? Усім подобаються …

Порада для практика, який помирає, від Додрубчена ІІІ

Порада для практика, який помирає Додрубчен Джиґме Тенпе Ньїма Вам слід підготуватися, перш ніж прийде час залишити цей світ. Тут є багато аспектів, однак я не буду наразі надто вдаватися в подробиці. Якщо коротко, ось що ви маєте робити, коли настане час смерті. Думайте знову і знову: "Незалежно від того, швидше прийде смерть чи пізніше, із абсолютної точки зору не існує альтернативи, окрім як полишити це тіло і все, чим я володію. Це справедливо для цілого світу". Розмірковуючи над цими рядками, повністю розірвіть кайдани бажання та прив'язаності. Зізнайтеся в усіх недобродійних учинках, які ви здійснили в цьому житті та в попередніх, а також у будь-яких падіннях чи порушеннях обітниць, яких ви могли припуститися, свідомо чи несвідомо, і повторюйте обіцянки ніколи більше так не чинити в майбутньому. Не слід нервувати чи непокоїтися про смерть. Натомість спробуйте піднятися духом і зростити відчуття радості, пригадавши увесь позитив, добродійні вчинки, які ви здійснили в минулому. Без жодного натяку на гордість чи зарозумілість звеличуйте свої досягнення знову й знову. Посвячуйте всі свої заслуги та виконуйте повторні молитви-прагнення, щоб у всіх ваших майбутніх життях ви мали змогу прийняти до серця повний шлях вищої колісниці, керуючись настановами доброчесного духовного друга, і з якостями віри, старанності, мудрості й сумлінності - іншими словами, із усіма найдосконалішими обставинами, як зовнішніми, так і внутрішніми. Моліться, щоб ви ніколи не впали під вплив лихих товаришів чи руйнівних емоцій. У текстах Вінаї пояснено, що одна з головних причин для одержання вищої форми переродження, такої, наприклад, коли ви живете в дисципліні в присутності Будди, полягає в тому, щоб виконувати молитви та прагнення в момент смерті. Тому сказано, що "те, що найближче й найзвичніше" матиме величезну силу. [1] Будь-яким прагненням, які ви здійснюєте, слід надати додатковий поштовх рішучими обіцянками на кшталт: "У всіх моїх життях я робитиму все, що можу, щоб тренуватися на шляху порожнечі …

Абсолютний Дзоґчен – інтерв’ю з Тулку Урґ’єном Рінпоче (друга частина)

Продовження. Першу частину читайте, будь ласка тут. Нарешті, ще одне важливе запитання, чи хоче Рінпоче порадити щось особливе читачам "Сонця Ваджрадгату", які є переважно домогосподарями? Спершу їм слід одержати настанови з прямого введення та розпізнати природу ума. Після цього потрібно намагатися не втрачати цей стан, а опісля поєднувати його з їхніми повсякденними діями. Загалом, існує чотири види повсякденних дій, якими традиційно вважають ходьбу, сидіння, прийом їжі та лежання. Ми не завжди тільки сидимо чи тільки рухаємося; ми чергуємо ці дії. Окрім того, ми також їмо, ходимо в туалет та спимо. Тобто, скидається на те, що таких дій п'ять [сміється]. Однак у будь-який час, у будь-якій ситуації нам потрібно намагатися не переривати плин практики. Слід намагатися поєднувати практику й повсякденне життя. Коли ви звикаєте все більше, будь-який об'єм повсякденних дій лиш спричинить те, що недвоїсте усвідомлення розвиватиметься й ставатиме оздобою свідомості, яка не відволікається, чиста й позбавлення потьмарень. Коли ви можете поєднувати практику зі щоденними діями, ці дії стануть корисними й позбавленими будь-якої шкоди. Це в тому випадку, коли ви розпізнали вашу сутність як слід. Якщо ви не розпізнали правильно, щоденні справи відволікатимуть - у вас не буде стабільності. Коли бракує стабільності - це як пасмо волосся, яке коливається від подувів вітру, у той час як голка стоятиме на місці не залежно від того, наскільки вона маленька. Навіть дуже тоненьку голку вітер не похитне. Коли ви дійсно розпізнали свою суть, вас не відволікатимуть щоденні активності, як та голка, яка стоїть стабільно. Двоїста свідомість повністю позбавлена стабільності, немов волосся, яке готове ворушитися від найменшого подуву вітру; воно стає жертвою п'ятьох зовнішніх об'єктів відчуттів. Із іншого боку, усвідомлення, коли його розпізнали як слід, ніколи не стає залежним від об'єктів відчуттів. Як голка, яку не рухає вітер. Які підготовчі практики для повної реалізації Дзоґчен? Мета ньондро, підготовчих практик, полягає в тому, щоб усунути потьмарення …

Чок’ї Ньїма Рінпоче розповідає про своє народження

Місце, де я народився, зветься Накчука, яке знаходиться біля Лхаси. Мій тато, Тулку Урґ’єн Рінпоче, прибув із Кхаму; а моя мама з місця коло Лхаси. Далі відбулися дуже прості речі, хоч це може звучати так, ніби я вихваляюся. Люди відмічали, що моє народження супроводжувалося різними знаками; усі я вже зараз не пригадаю. Тим не менше, сонце, місяць та зірка проглядалися на небі в один і той самий час; і цей момент вважається дуже особливим. Серед місцевих людей родина моєї мами була досить популярною. Її батько був губернатором провінції, а також практиком, якого високо цінували. Через це люди говорили, що сталося щось хороше. Було видно сонце, місяць та зірку. Мабуть, народився великий лама. А інші казали, що ні, це недобре. Звичайно ж, тепер хтось приїде з монастиря, скаже, що перед ними реінкарнація їхнього лами, і заберуть хлопчика. Для нас нічого хорошого від цього не буде. Це точно недобрий знак. Моїй бабусі обридли плітки, і вона сказала: “Вам не слід про це хвилюватися. Немовля - дівчинка.” Це задовольнило місцевих, і вони промовляли: “Тоді все гаразд. Якщо дівчинка — усе добре. Вона хоча б тут залишиться.” Таємниця моєї бабусі протрималася місяць. А коли люди про все дізналися, вони були невдоволені. Це має бути тулку. Вони точно заберуть його. Він не стане нашим майбутнім губернатором. Кажуть, що коли я був немовлям, я показав пальцем у напрямі регіонального монастиря під назвою “Бонґ ґомпа”, і від мене почули: “Бонґ, бонґ.” Невеликий гурт старших ченців на конях прибув за кілька місяців. Вони ходили від одного будинку до іншого й цікавилися немовлятами та складали список імен їхніх батьків. Підійшли й до нашої домівки. Вони показали листа з передбаченням від Кармапи, де було написано, що батько дитяти є відьядгарою, ім’я матері таке й таке, а знак року народження такий і такий. У дитини є родимі плями в трьох місцях …

Абсолютний Дзоґчен – інтерв’ю з Тулку Урґ’єном Рінпоче (перша частина)

Що таке Дзоґчен? Дзоґ, “досконалість” чи “завершення” означає, як у цій цитаті з тантри: “Завершення в одному - усе завершене в умі. Завершене в двох - усе в самсарі та нірвані завершене в цьому”. Дзоґ означає, що всі вчення, усі явища цілком містяться в колісниці Дзоґчен; усі нижні колісниці включені до Дзоґчен. “Чен”, “велике”, означає, що не існує методів чи засобів, які вищі за цю колісницю. Які основи практики відповідно до шляху Дзоґчен? Усі вчення Будди містяться в дев’ятьох колісницях, із яких Дзоґчен, Велика Досконалість, подібна до найціннішого золотого орнаменту на вістрі даху чи переможного стягу на вершині високої будівлі. Усі дев’ять нижчих колісниць містяться в дев’ятій, яка зветься Дзоґчен по-тибетськи, Магасанґі на санскриті [і Велика Досконалість англійською]. Однак Дзоґчен не міститься в найнижчій із них, колісниці шравак. Тому коли ми кажемо “досконала” чи “завершена”, це означає, що всі нижчі яни реалізовані чи повністю містяться в Великій Досконалості, у Дзоґчен. Зазвичай ми говоримо, що Дзоґчен, який інколи називаємо Аті Йоґою, це традиція Дгарми, однак по суті це стан нашої свідомості. Єдність порожнечі й ясності це стан свідомості всіх чутливих істот. У цьому немає нічого особливого. Практик повинен засвоїти це з “ядром усвідомлення”. Це шлях практики. Повторю, “єдність порожнечі й ясності з ядром усвідомлення”. Особлива риса Дзоґчен така: “Споконвічна чиста суть це Трекчо, Проривання Крізь”. Цей погляд насправді є в усіх дев’ятьох колісницях, однак особлива якість Дзоґчен це те, що називається “невимушено присутня природа, Тоґал, Прямий Перенос”. Єдність цих двох, Проривання Крізь та Прямого Переносу, Трекчо й Тоґал, це особливе або унікальне вчення Дзоґчен. Ось що таке Дзоґчен. Це воно. Це надзвичайно прекрасне вчення. Схоже на те, що Дзоґчен дуже безпосередній та нелінійний у тому сенсі, як практик до нього наближається. У рамках інших ян подекуди спершу слід виконати звід підготовчих практик, а потім практику ідама, ца-лунґ тощо. Так воно відбувається. …
Chokyi Nyima Rinpoche

Таємна сила печалі

На яких переживаннях засноване вчення Будди? Це печаль, любов та відкритість. І хоча вони здаються доволі різними, печаль та відкритість насправді тісно пов’язані. Глибокий смуток, який переповнює нас, коли ми усвідомлюємо непостійну природу всіх явищ, відкриває до світу, який нас оточує. Ми відкриваємо серця й починаємо помічати істот, які знаходяться поруч. Ми бачимо, як кожному з нас доводиться переживати тяжкі миті життя; ми розуміємо плинну природу наших задоволень; і усвідомлюємо, скільки переживань, болю й страждань ми зазнаємо впродовж життя. Таким чином, ми розуміємо, що кожен із нас одержує схожий болісний досвід. Коли ми знаємо, через що проходять та що відчувають інші, ми не можемо нічого вдіяти, окрім як відчути до них симпатію, і бажання допомагати й захищати істот, які нас оточують, природно зростає в нас. Це бажання допомагати й захищати з’являється з любові, і чим більше ми відкриваємо наші очі до невідання та страждань інших, тим сильнішою стає наша любов. Любов очищує свідомість від товстого туману пристрасті, гніву та невідання. Любов, як сонце, яке світить крізь туман і розчиняє його, допоки залишається лише незмірна відкритість та ясність. Коли не залишається нічого іншого, окрім незмірної відкритості й ясності, ми стикаємося віч-на-віч із основною природою всіх явищ поза межами концепцій. Допоки думки повторно виникають, туман неминуче з’являється знову. Однак наразі ми знаємо - із власного досвіду - що свобода й пробудження прямо тут усередині нас. Реалізація цього породжує невимовну радість. Для себе ми зрозуміли, що пробудження справді може статися, для нас і для будь-кого іншого - як чудово! Щиросердне бажання, щоб усі могли пробудитися до справжньої свободи, зароджується в нас і поглинає нас до моменту, коли наші прив’язанності й потьмарення свідомості природним чином зникають. І весь час ми бачимо світ таким, яким він є, цілком непостійним та сповненим болю, і наша печаль навіть іще більше глибшає. Тим не менше, наша печаль наразі …

Про впевненість у Дгармі: інтерв’ю з Його Святістю 16м Ґ’ялва Кармапою (друга частина)

Продовження. Першу частину інтерв’ю читайте, будь ласка, тут. Денсал: Ви визнаний голова важливої лінії, ґуру для багатьох тисяч людей. Часто поширюються неправильні концепції про те, хто такий духовний учитель у цій традиції. Чи не могли б ви пояснити своїми словами, хто такий ґуру? Й. С.: Я вам розповім, ким ґуру не є. Це той, хто зацікавлений у славі, навчає, щоб стати знаменитим, багатим; або той, хто виставляє напоказ усі якості справжнього вчителя, коли навколо багато людей: одягає маску Дгарми, щоб, так би мовити, проявлятися будь-яким доречним чином, однак нещиро. А його реальність дуже відрізняється. Коли він знаходиться на віддалі від натовпу людей, він потребує стільки ж, скільки інші люди, прагне стільки ж, скільки інші, якщо не більше. Він ділить живих істот, він егоїстичний, усі ці негативні стани в ньому є, і вони не трансформувалися. Це те, що, на жаль, трапляється в ці дні занадто часто, і це чинить негативний вплив на духовний шлях та духовних друзів загалом. Це сприяє поширенню негативних поглядів серед необізнаних людей про те, кого можна вважати справжнім ґуру. Можливо, вони зустрінуть когось, хто є справжнім учителем, але не зможуть до нього ставитися так, як належить, адже пройшли через інший негативний досвід, про який я вже розповів. Цими днями, взагалі-то, зустріти повністю справжнього ґуру складно. Якщо ви зустрінетеся з духовним другом, який є ґуру, переконайтеся, що так само, як він хоче допомогти собі, він хоче допомогти і вам; а також переконайтеся, що він здатний вам допомогти. У нього має бути бажання допомагати вам также ж сильне, як і бажання допомагати собі. У такому випадку така особа може вважатися духовним другом. Справжня якість ґуру полягає в бажанні працювати задля блага інших, яке слідує поруч зі здатністю працювати задля блага інших. І також існують різні рівні ґуру. Є різні щаблі спроможності приносити користь іншим, різні щаблі наявності сили й …