Поки ми вперто віримо в “себе”, нас повністю переповнюють усі види емоцій. Знову й знову таке вірування веде нас до падіння. Ми міцно прив’язані до себе та до тих, кого з собою ототожнюємо; і поряд із такою прив’язаністю крокує її темний приятель - тонка огида до того, що ми вважаємо “не нами” та “не нашим”. Ми також відносимо об’єкти, якими володіємо, до таких, що належать “нам”. Вони “наші”. Таке поширене узагальнення обтяжене емоціями. Якщо ми спинимося й поглянемо на цю ідею, то зрозуміємо, що нам не належить насправді нічого. Коли ми відчалимо з цього світу, усе, що нам відоме, доведеться лишити позаду. Ми навіть не візьмемо з собою це тіло, яким рік у рік так старанно дорожили. Так що ж нам насправді належить, і де цей удаваний власник, це зніжене “я”, задля якого ми сперечаємося, жадаємо, нудьгуємо, насолоджуємося тощо? Допоки повністю не розчиняться ці хибні ідеї про те, що є частиною нашого досвіду, нам слід прийняти, що ми досі вкутані глибокою оманою. Наразі усвідомити нашу оману - це дуже важливий крок, але спинитися лише на цьому недостатньо. Немає більшої дурості, аніж прожити все життя зі знанням того, що ви живете в омані, і нічого з цим не робити. Потім, коли вже пізно чимось зарадити, ми раптом спохвачуємося на смертному одрі й думаємо: “Яким же я був непроглядним дурнем! Я змарнував таку коштовну можливість!” Тієї миті нам лишиться тільки відчайдушно бити себе в груди. Чи впродовж усього нашого буття існувала більш руйнівна ідея, аніж ця? Щоб упевнитися, що цього ніколи з нами не трапиться, нам натомість слід прийняти це послання близько до серця. Немає різниці, наскільки привабливими нам здаються об’єкти відчуттів, адже вони неспроможні обдарувати нас тривалим щастям. Це розуміння, коли воно починає просочуватися в нас, називають “відреченням”. Уривок із книги “Кілька слів поради від самого серця” Чок’ї Н’їми Рінпоче. Із …

Поки ми вперто віримо в “себе”, нас повністю переповнюють усі види емоцій. Знову й знову таке вірування веде нас до падіння. Ми міцно прив’язані до себе та до тих, кого з собою ототожнюємо; і поряд із такою прив’язаністю крокує її темний приятель - тонка огида до того, що ми вважаємо “не нами” та “не нашим”. Ми також відносимо об’єкти, якими володіємо, до таких, що належать “нам”. Вони “наші”. Таке поширене узагальнення обтяжене емоціями. Якщо ми спинимося й поглянемо на цю ідею, то зрозуміємо, що нам не належить насправді нічого. Коли ми відчалимо з цього світу, усе, що нам відоме, доведеться лишити позаду. Ми навіть не візьмемо з собою це тіло, яким рік у рік так старанно дорожили. Так що ж нам насправді належить, і де цей удаваний власник, це зніжене “я”, задля якого ми сперечаємося, жадаємо, нудьгуємо, насолоджуємося тощо? Допоки повністю не розчиняться ці хибні ідеї про те, що є частиною нашого досвіду, нам слід прийняти, що ми досі вкутані глибокою оманою. Наразі усвідомити нашу оману - це дуже важливий крок, але спинитися лише на цьому недостатньо. Немає більшої дурості, аніж прожити все життя зі знанням того, що ви живете в омані, і нічого з цим не робити. Потім, коли вже пізно чимось зарадити, ми раптом спохвачуємося на смертному одрі й думаємо: “Яким же я був непроглядним дурнем! Я змарнував таку коштовну можливість!” Тієї миті нам лишиться тільки відчайдушно бити себе в груди. Чи впродовж усього нашого буття існувала більш руйнівна ідея, аніж ця? Щоб упевнитися, що цього ніколи з нами не трапиться, нам натомість слід прийняти це послання близько до серця. Немає різниці, наскільки привабливими нам здаються об’єкти відчуттів, адже вони неспроможні обдарувати нас тривалим щастям. Це розуміння, коли воно починає просочуватися в нас, називають “відреченням”. Уривок із книги “Кілька слів поради від самого серця” Чок’ї Н’їми Рінпоче. Із …

Буддова природа стосується основної, базової природи, яка притаманна кожному з нас. Можна говорити, що це наша відправна точка. Ідеться про основу всіх живих істот, основу Будди, основу всіх Дгарм та всіх явищ. Що у всього цього спільне? У нас спільна основа порожнечі. Порожнеча рівноцінна Будді. Інколи ми кажемо: “Буддова природа”. Основа, базова природа самсари та нірвани однакова. Таким чином, коли ми розпочинаємо медитацію, перше й найголовніше полягає в тому, щоб розуміти, що є нашою природою? Що є природою кожного? Це дуже важлива річ, перше, що нам слід засвоїти, якщо ми хочемо навчитися медитації. Це нагадування надихає нас практикувати, адже ми знаємо, що насправді можемо пробудитися. Буддова природа: нагадування під час кожної сесії медитації Коли ми починаємо медитувати, природа Будди - це те, що нам слід згадати з самого початку. Ми маємо впізнати, що наша свідомість, наша сутність, це природа Будди. На санскриті ми її називаємо суґатаґарбгою й по-тибетськи ми її переводимо як девар шеґпе ньїнґпо (bde bar gshegs pa’i snying po). Ми можемо перекласти це словосполучення буквально як "Сутність блаженства того, хто пішов", відсилаючи до Будди. Ми можемо звернутися до десятьох класичних Сутр, які глибше розкривають цю тему. У кожної істоти одна й та сама пробуджена та досконала природа - це справді гарні новини! Нам слід раз по раз нагадувати собі про це, щоб ми дійсно прийняли це життєво важливе послання близько до серця. Щоразу, як ми розпочинаємо сесію медитації, нам слід згадувати цей момент. І нам дійсно слід бути в цьому впевненими. Суть мудрості Будди та суть свідомості живих істот зовсім не відрізняється. Сутність мудрості та сутність свідомості це порожнеча, ясність та самоусвідомлення. Споконвічне самоусвідомлення - це природа Будди. Із оригіналом тексту настанов К’ябдже Пакчока Рінпоче можна ознайомитися в його блозі.

https://www.youtube.com/watch?v=-cIko9cWUoE "Хто такі дакіні? Якось я говорила, що багато людей не розуміють значення цього слова. Бо я постійно чую: ви дакіні, прекрасна дівчина це дакіні, надзвичайна сильна жінка це дакіні, та, кого ви хочете потишіти це дакіні чи хтось, кого ви поважаєте або хтось, хто вас надихає це дакіні. Концепція дакіні не обмежується жінкою чи ознакою фемінності. Даки й дакіні — це синоніми. Будь-хто, хто прорвався крізь потьмарення, обмежувальні ілюзорні потьмарення, це дакіні. Це не стосується лише жінок, і це не слід використовувати для компліментів, які люди роблять жінкам. Якось я жартувала й говорила, що чула, як багато людей говорили жінкам, що ви дакіні чи моя мама, моя дружина дакіні тощо. Можливо, вони думають, що дакіні це про когось дуже красивого, ніжного та доброго, когось, хто нагадує матір, турботливого, про сильну жінку тощо. Я думаю, що вони ніколи не зустрічали справжню дакіні [голосно сміється]. Це не завжди комплімент!" Міндролінґ Джетсун Кхандро Рінпоче Його Святість 16й Кармапа розпізнав як перевтілення великої Дакіні Цурпху, Кхандро Орґ’єн Цомо, дружини 15го Кармапи, поважної та шанованої жінки-майстрині, яка більшу частину життя провела в ритриті. Тому Джецунма в лінії Міндролінґ та тулку в лінії Каґ’ю тримає водночас родоводи Нінґма та Каґ’ю.

Подовження. Першу частину читайте, будь ласка, тут. Ви проходите крізь процес поступового наближення до якостей благодаті пробудженого стану, який виражається в видимих формах, звуках, чистих думках; усе це невловиме, але невіддільне від кращої версії вас, відкритого серця безмежного співчуття. Потреба шукати джерело благодаті, співчуття та мудрості де-інде поволі слабне паралельно з розумінням вами, що ці якості вже є в природі вашого ума. Із цього моменту ви автоматично причалюєте до широкої та різнобарвної палітри внутрішніх тантр. Ви тепер знаходитеся в ідеальній позиції, щоб вийти за межі однобокого усвідомлення у знання природи свідомості, яке не має напряму. Цей досвід, вхідні ворота до внутрішніх тантр, указує вам справжній учитель мудрості. Відчуття, що ви відділені та віддалені від пробудженого стану, залишається позаду щоразу, коли ви практикуєте, тому ви вступаєте на шлях внутрішніх тантр. Вашою основою стала неподільність форми й сутності, яка також відома як вища дгармакая двох неподільних істин, початок та кінець усього. Ви припинили потік двоїстої свідомості широтою недвоїстого усвідомлення, і разом із тим бачите, що звичні спотворені проекції можуть звільнити місце на користь мандали того, що вас оточує, і вас самих як божества, які один від одного невіддільні; це все ви й поле вашого досвіду. Ви неймовірно цінуєте багатство й розмаїття самосущої мандали, і в той самий час усе є однаковим, однаковою ідентичністю пробудженого стану. Це сутнісний погляд Мага Йоґи, коли він зароджується в свідомості через практику. [caption id="attachment_2920" align="alignleft" width="555"] Будда Амітаюс, пробуджений розум, із дружиною Чандалі, основним простором.[/caption] Оточення, тіло та свідомість - це все за своєю суттю є свідомістю; і акцент на одному з елементів розкриває три типи мандали відповідно до класифікації внутрішніх тантр. У Мага Йозі мандала це ваше оточення, у Ану Йозі - ваше тіло, і в Аті Йозі природа свідомості вважається повною та досконалою мандалою. До цього моменту ваш шлях був подвійним: він полягав у накопиченні …

Кожна мить вашого життя це досвід. Цей досвід проявляється безмежною кількістю способів, як природна мандала життя, і в цій мандалі свідомість, яка одержує досвід, це божество. Божество тут означає чисту й досконалу істоту, яка достойна поваги та має шляхетну природу. Усі інші такі ж самі, кожна інша особа в вашому житті, кожен кіт, пес та комаха, навіть рослини й каміння. У той самий час, усе, що проявляється в нашому досвіді, подібне до віддзеркалення у люстерку. Відбитки не знаходяться в дзеркалі, вони туди не заходили й не покидатимуть його знову. Жодна річ не виникає, жодна річ не перебуває й жодна річ не зникає. Перший аспект називається формою, а другий - сутністю. У Ваджраяні їх кличуть двома вищими істинами. Щоб пережити це на своєму досвіді, нам потрібен погляд Ваджраяни. Необхідно до цього правильно підійти, через вхідні двері. Вхідні двері - це посвята. Посвята вводить нас до стану тих, кими ми є насправді, і це розуміння можна розширювати через двадцять п’ять рівнів, які є різними варіантами поєднання форми й сутності. Можливо, ви відноситеся до типу людей, які полюбляють жити в чепурному й прибраному середовищі, чи, може, вам спершу до вподоби розслабитися з чашкою кави, а вже потім мити посуд. Може, ви хочете все причепурити й прибрати, а вже потім розслаблятися. Або взагалі не звертаєте жодної уваги, прибрано у вас чи ні, бо вам усе одно. Це комбінації поміж вашою формою й сутністю, тим, яким життя виглядає та яким ви його відчуваєте. Варіантів таких поєднань безліч. У Ваджраяні їх теж може бути без ліку, однак розрізняють двадцять п’ять, які мають окремі назви. Коли ми чуємо про Ваджраяну, найезотеричнішу частину вчень Будди, її не слід надто узагальнювати, ніби це однаковий набір чогось. Ваджраяна охоплює велику територію з різними пейзажами. Відправна точка для знайомства з цими пейзажами - це посвята, коли нас благословляють, надихають та вводять …

Зазвичай фундаменталістами ми називаємо інших людей, але не себе. Фундаменталісти це не люди, а життєва установка. Немає авторського права на звичку перебувати в звуженому стані свідомості, вимикати розум та співчуття, і вона може з’явитися в свідомості в будь-кого. Причин багато; це може бути мішанина обставин, до яких належить культура освіти вдома, у школі та в медіа, яка поєднана з соціальним та економічним кліматом, національними чи етнічними травмами тощо. Пиху, яка утворюється в результаті, а також агресивну та образливу поведінку, яку приносить фундаменталістична життєва установка, можна побороти. Дієвий метод полягає в тому, щоб почати помічати біль, який вона спричиняє, а також обмеження доброти, розуму та творчості. Потім, для того, щоб послабити її зсередини, є багато шляхів. Ми живемо в часи, які часто гордовито називають періодом ясного розуму та добросердечних людських цінностей. Ми називаємо це цивілізованістю. Ці цінності такі важливі для мирного співіснування на планеті. Небезпека спіткала й спіткає нас тоді, коли ми захоплені страхом та невіданням. Це страх, котрий виникає в формі життєвої установки фундаменталізму, утім, він заснований на невіданні. Страх того, що, якщо дозволити людським істотам бути людяними, ми зіткнемося з хаосом. Також це страх, що ми закінчимо, повернувшись у джунглі, і житимемо серед диких тварин. Контроль над іншими виправдовує самообрана еліта, фінансова, соціальна чи релігійна. Контроль потребує правил, які можна ефективно втілити в життя через сувору систему покарань, психологічних та тілесних. Або цього можна досягти, якщо в поле зору більшості людської популяції потраплятиме вигляд катастрофи на кшталт того, що можливість опинитися на вулиці не за горами. Зараз це є дикунством. Відкрита свідомість, у якій розум пов’язаний з природною людською добротою, це прямий антидот від фундаменталізму. Ці дві якості не можуть співіснувати в одному умі водночас. Доказ цьому можна знайти в спільній історії планети, коли мовники нашого колективного сумління - письменники, художники, мислителі та духовні люди - або втікали від …

Серед людей, які цими днями цікавляться буддизмом, чимдалі зростає бажання одержати настанови з уведення в природу свідомості. Можливо, люди прочитали про таке введення в книжках чи в інтернеті. У будь-якому випадку, про ці інструкції з прямого введення говорять багато, однак люди не дуже розуміють, що вони значать. Коли люди відвідують мене в монастирі в Непалі, вони інколи прохають: “Будь ласка, дайте мені введення в природу ума! Завтра вранці в мене літак, тому я трохи поспішаю!” Це звучить майже так, ніби вони думають, що природа свідомості це якась особлива річ, чимось схожа на туристичний атракціон, який їм треба побачити, перш ніж вони поїдуть на летовище. Буває й так, що люди промовляють до мене, як ніби я садівник, а природа ума - це рідкісна квітка, яку їм хочеться побачити й понюхати. У буддовому вченні нас постійно вводять у те, якими речі є насправді. Нас уже підвели до тем нетривалості та страждання: немає нічого надійного. Ніщо не триває постійно. Усе крихке. Усе змінюється. Ми так багато часу витрачаємо на те, щоб говорити про непостійність та страждання, адже наш підхід до життя має змінитися. Ця зміна стається природно, тільки-но ми зіткнулися з правдою. І правда полягає в тому, що ні на що не можна покластися. Правда в тому, що все змінюється від однієї миті до іншої - слава, багатство та привілеї, а також наше здоров’я та друзі. Керунок змінюється. Вітри фортуни міняють напрямок. Усе змінюється, щомиті. Коли ж ми спиняємося впродовж моменту, то усвідомлюємо, що цей життєвий факт уже нам відомий. Це знак того, що введення в нетривалість поцілило, куди треба. Тепер ми знаємо. Це потужне та поворотне розпізнавання. Тому не живімо з мріями про те, що настане чарівний момент, коли наш учитель уведе в природу ума, і після цього ми заживемо щасливо. Зрозумійте мене правильно - я не кажу, що введення в природу …

[caption id="attachment_2876" align="alignleft" width="540"] Священна статуя Ар'я Тари в "Наґі Ґомпі", місці усамітнення Тулку Урґ'єна Рінпоче.[/caption] Сутнісні настанови про Потрійну Досконалість містять три різних погляди: Тхераваду, Магаяну та Ваджраяну. Вони потребують особливого підходу: слід поєднати чи переплести всі три в один суцільний шлях, якому особа може слідувати. Цей маленький текст розпочинається просто, тим, як людині слід поводитися зі своїм життям, і далі до кінця йдеться про те, як досягти справжнього та повного просвітлення впродовж одного життя. Перший рівень учень розповідає про те, як бути людиною. Це означає, що прямо зараз у цьому житті в нас є дорогоцінна можливість, і має значення, як ми поводимося: у наших вчинків будуть наслідки. Нам показують, як знайти справжній духовний шлях, який скеровує нас у цьому напрямку. Другий рівень учень дає методи для зменшення та розчинення нашого себелюбства. Нам пропонують методи того, як щиро працювати заради блага інших та набути розумової стабільності й мудрості. У рамках цих учень мудрість є ядром практики Тари. Тут її називають “абсолютною Тарою незрівнянного знання”. Коли ми набули стабільності й мудрості, які зазвичай називать шаматхою та віпаш’яною, ми як практики можемо осягнути Ваджраяну, третій рівень, де за допомогою умілих засобів можна швидко розчинити тенденції поведінки та потьмарення свідомості. Практики можуть пробудитися до буддовості через садгани Тари. Падмасамбгава пояснює, що існує несказанна кількість тантр Тари. Абсолютне джерело цих неосягненних тантр Тари, практик та учень - це жіночий аспект, дгармакая Будда Самантабгадрі. Ваджра Йоґіні, яка серед цих незліченних еманацій на рівні нірманакаї є Тарою, поширила їх у безмежній кількості сфер. Саме для нашого віку, нинішніх часів, усі ці тантри були зібрані в три рівня. Перший, розгорнуту версія, із надзвичайною кількістю вчень та ритуалів, мав відкрити славетний майстер XIX століття Джам’янґ Кх’єнце Ванґпо. На жаль, через брак сприятливих обставин, він не записав ці настанови. Він лиш вилучив саму статую зі святого місця в …