Кожна мить вашого життя це досвід. Цей досвід проявляється безмежною кількістю способів, як природна мандала життя, і в цій мандалі свідомість, яка одержує досвід, це божество. Божество тут означає чисту й досконалу істоту, яка достойна поваги та має шляхетну природу. Усі інші такі ж самі, кожна інша особа в вашому житті, кожен кіт, пес та комаха, навіть рослини й каміння. У той самий час, усе, що проявляється в нашому досвіді, подібне до віддзеркалення у люстерку. Відбитки не знаходяться в дзеркалі, вони туди не заходили й не покидатимуть його знову. Жодна річ не виникає, жодна річ не перебуває й жодна річ не зникає. Перший аспект називається формою, а другий - сутністю. У Ваджраяні їх кличуть двома вищими істинами. Щоб пережити це на своєму досвіді, нам потрібен погляд Ваджраяни. Необхідно до цього правильно підійти, через вхідні двері. Вхідні двері - це посвята. Посвята вводить нас до стану тих, кими ми є насправді, і це розуміння можна розширювати через двадцять п’ять рівнів, які є різними варіантами поєднання форми й сутності. Можливо, ви відноситеся до типу людей, які полюбляють жити в чепурному й прибраному середовищі, чи, може, вам спершу до вподоби розслабитися з чашкою кави, а вже потім мити посуд. Може, ви хочете все причепурити й прибрати, а вже потім розслаблятися. Або взагалі не звертаєте жодної уваги, прибрано у вас чи ні, бо вам усе одно. Це комбінації поміж вашою формою й сутністю, тим, яким життя виглядає та яким ви його відчуваєте. Варіантів таких поєднань безліч. У Ваджраяні їх теж може бути без ліку, однак розрізняють двадцять п’ять, які мають окремі назви. Коли ми чуємо про Ваджраяну, найезотеричнішу частину вчень Будди, її не слід надто узагальнювати, ніби це однаковий набір чогось. Ваджраяна охоплює велику територію з різними пейзажами. Відправна точка для знайомства з цими пейзажами - це посвята, коли нас благословляють, надихають та вводять …

Зазвичай фундаменталістами ми називаємо інших людей, але не себе. Фундаменталісти це не люди, а життєва установка. Немає авторського права на звичку перебувати в звуженому стані свідомості, вимикати розум та співчуття, і вона може з’явитися в свідомості в будь-кого. Причин багато; це може бути мішанина обставин, до яких належить культура освіти вдома, у школі та в медіа, яка поєднана з соціальним та економічним кліматом, національними чи етнічними травмами тощо. Пиху, яка утворюється в результаті, а також агресивну та образливу поведінку, яку приносить фундаменталістична життєва установка, можна побороти. Дієвий метод полягає в тому, щоб почати помічати біль, який вона спричиняє, а також обмеження доброти, розуму та творчості. Потім, для того, щоб послабити її зсередини, є багато шляхів. Ми живемо в часи, які часто гордовито називають періодом ясного розуму та добросердечних людських цінностей. Ми називаємо це цивілізованістю. Ці цінності такі важливі для мирного співіснування на планеті. Небезпека спіткала й спіткає нас тоді, коли ми захоплені страхом та невіданням. Це страх, котрий виникає в формі життєвої установки фундаменталізму, утім, він заснований на невіданні. Страх того, що, якщо дозволити людським істотам бути людяними, ми зіткнемося з хаосом. Також це страх, що ми закінчимо, повернувшись у джунглі, і житимемо серед диких тварин. Контроль над іншими виправдовує самообрана еліта, фінансова, соціальна чи релігійна. Контроль потребує правил, які можна ефективно втілити в життя через сувору систему покарань, психологічних та тілесних. Або цього можна досягти, якщо в поле зору більшості людської популяції потраплятиме вигляд катастрофи на кшталт того, що можливість опинитися на вулиці не за горами. Зараз це є дикунством. Відкрита свідомість, у якій розум пов’язаний з природною людською добротою, це прямий антидот від фундаменталізму. Ці дві якості не можуть співіснувати в одному умі водночас. Доказ цьому можна знайти в спільній історії планети, коли мовники нашого колективного сумління - письменники, художники, мислителі та духовні люди - або втікали від …

Серед людей, які цими днями цікавляться буддизмом, чимдалі зростає бажання одержати настанови з уведення в природу свідомості. Можливо, люди прочитали про таке введення в книжках чи в інтернеті. У будь-якому випадку, про ці інструкції з прямого введення говорять багато, однак люди не дуже розуміють, що вони значать. Коли люди відвідують мене в монастирі в Непалі, вони інколи прохають: “Будь ласка, дайте мені введення в природу ума! Завтра вранці в мене літак, тому я трохи поспішаю!” Це звучить майже так, ніби вони думають, що природа свідомості це якась особлива річ, чимось схожа на туристичний атракціон, який їм треба побачити, перш ніж вони поїдуть на летовище. Буває й так, що люди промовляють до мене, як ніби я садівник, а природа ума - це рідкісна квітка, яку їм хочеться побачити й понюхати. У буддовому вченні нас постійно вводять у те, якими речі є насправді. Нас уже підвели до тем нетривалості та страждання: немає нічого надійного. Ніщо не триває постійно. Усе крихке. Усе змінюється. Ми так багато часу витрачаємо на те, щоб говорити про непостійність та страждання, адже наш підхід до життя має змінитися. Ця зміна стається природно, тільки-но ми зіткнулися з правдою. І правда полягає в тому, що ні на що не можна покластися. Правда в тому, що все змінюється від однієї миті до іншої - слава, багатство та привілеї, а також наше здоров’я та друзі. Керунок змінюється. Вітри фортуни міняють напрямок. Усе змінюється, щомиті. Коли ж ми спиняємося впродовж моменту, то усвідомлюємо, що цей життєвий факт уже нам відомий. Це знак того, що введення в нетривалість поцілило, куди треба. Тепер ми знаємо. Це потужне та поворотне розпізнавання. Тому не живімо з мріями про те, що настане чарівний момент, коли наш учитель уведе в природу ума, і після цього ми заживемо щасливо. Зрозумійте мене правильно - я не кажу, що введення в природу …

[caption id="attachment_2876" align="alignleft" width="540"] Священна статуя Ар'я Тари в "Наґі Ґомпі", місці усамітнення Тулку Урґ'єна Рінпоче.[/caption] Сутнісні настанови про Потрійну Досконалість містять три різних погляди: Тхераваду, Магаяну та Ваджраяну. Вони потребують особливого підходу: слід поєднати чи переплести всі три в один суцільний шлях, якому особа може слідувати. Цей маленький текст розпочинається просто, тим, як людині слід поводитися зі своїм життям, і далі до кінця йдеться про те, як досягти справжнього та повного просвітлення впродовж одного життя. Перший рівень учень розповідає про те, як бути людиною. Це означає, що прямо зараз у цьому житті в нас є дорогоцінна можливість, і має значення, як ми поводимося: у наших вчинків будуть наслідки. Нам показують, як знайти справжній духовний шлях, який скеровує нас у цьому напрямку. Другий рівень учень дає методи для зменшення та розчинення нашого себелюбства. Нам пропонують методи того, як щиро працювати заради блага інших та набути розумової стабільності й мудрості. У рамках цих учень мудрість є ядром практики Тари. Тут її називають “абсолютною Тарою незрівнянного знання”. Коли ми набули стабільності й мудрості, які зазвичай називать шаматхою та віпаш’яною, ми як практики можемо осягнути Ваджраяну, третій рівень, де за допомогою умілих засобів можна швидко розчинити тенденції поведінки та потьмарення свідомості. Практики можуть пробудитися до буддовості через садгани Тари. Падмасамбгава пояснює, що існує несказанна кількість тантр Тари. Абсолютне джерело цих неосягненних тантр Тари, практик та учень - це жіночий аспект, дгармакая Будда Самантабгадрі. Ваджра Йоґіні, яка серед цих незліченних еманацій на рівні нірманакаї є Тарою, поширила їх у безмежній кількості сфер. Саме для нашого віку, нинішніх часів, усі ці тантри були зібрані в три рівня. Перший, розгорнуту версія, із надзвичайною кількістю вчень та ритуалів, мав відкрити славетний майстер XIX століття Джам’янґ Кх’єнце Ванґпо. На жаль, через брак сприятливих обставин, він не записав ці настанови. Він лиш вилучив саму статую зі святого місця в …

Я намагаюся медитувати, щоб краще зрозуміти, хто я, щоб бути природнішим та вільнішим. Це відповідь, яку я часто одержую від людей, які мені зустрічаються, коли запитую, нащо вони займаються медитацією. Почати слід із того, що я хочу ще більше бути собою, вільнішою й легшою версією себе. Ви дійсно можете стати вільнішими, однак у майбутньому від медитації може трапитися зовсім інше, тому нам необхідно підходити до процесу правильно. Упродовж звичайного дня нашого життя минають тисячі моментів, коли нас атакують відчуття, на нас полюють нужди та бажання, тиснуть обов’язки, ми піддаємося стресу від того, що від нас щось вимагають. Нам слід поводитися якомога краще. Ми маємо бути холоднокровними, спокійними, зібраними, дієвими та творчими. Так жити може бути дуже виснажливо. Тому можливість створити всередині себе внутрішній храм така спокуслива. Медитація дає шанс поставити втомлену свідомість на паузу, зробити перерву, щоб заспокоїтися та почуватися вільними. Під час медитації люди зазвичай намагаються підтримувати спокій у тілі та в умі. Для декого це означає слідкувати за диханням, для інших - просто усвідомлювати тілесні відчуття. Ще хтось лише слідкує за тим, що виринає з пам’яті чи які думки з’являються в свідомості, при цьому не дуже помічає, що відбувається та проявляється навколо. Застосовуючи ці методи, легко додати до них штучні установки та стратегії медитації. Це не входить у наші плани, однак мимоволі так трапляється через звички, яких ми набули в минулому. Тут цілий спектр помилок: із одного боку, можна бути надмірно зосередженими й усвідомленими, а, з іншого, відпустити так багато, щоб вимкнутися й заснути. Будь-яка така зайнятість ума не має нічого спільного з тим, щоб бути найкращою версією себе, природними й вільними. Стан медитації в такому випадку вкрадено. Щоб повернутися до мандрівки медитації, нам потрібні три якості недіяння. Перша - це якість бути легкими; сидіти легко, легко скеровувати уяву, легко зупинятися й так само легко продовжувати. Таким чином, …

Діамантовий Трон Індії розташувався на просторих рівнинах сучасного Біхару в північній Індії, одного з найбідніших штатів, який славиться грабіжниками, жебраками, товстими бандитами-священиками, але також рясніє деревами бодгі та зеленими парками. Немов лотосова квітка, яка проростає з каламутного болота, недарма мільйони паломників вважають Бодхгаю найдуховнішою буддійською святинею світу. У Бгадра Калпа Сутрі сказано, що не лише історичний Будда Шак’ямуні, а одна тисяча будд пробудиться до справжнього та повного просвітлення під умировотворювальною тінню дерева бодгі в тому самому місці. Це відбуватиметься з проміжками довжиною кілька тисяч років. Це місце знане під назвою Діамантовий Трон, незруйновне сидіння для пробудження. Кожен відвідувач прибуває сюди з однією метою: відкрити внутрішній Діамантовий Трон пробудженої свідомості. Візит до Бодхгаї створює сприятливі обставини для реалізації незруйновної природи ума. Також це місце, де ви не можете уникнути зустрічі з буддійським учителем чи майстром, яких ви бачите одного за одним. У декого з майстрів відомі імена і їх легко впізнати, інші - приховані йоґіни та звичайні медитатори, які знаходяться на порозі реалізації і, можливо, виглядають як бідні жебраки. Ви ніколи не знаєте, хто перед вами, тому чому б не ставитися до кожного з повагою? Навколо головного храму хтось сидить медитує, хтось наспівує чи начитує старовинні тексти, хтось робить простирання чи кору, молячись при цьому своїми невинними та відкритими умами. Тут ви можете знайти людей із усіх традицій, які носять свої костюми шафранового, бордового, білого, сірого, коричневого та чорного кольорів. Переважно вони з Індії, М’янми, Тайланду, Шрі-Ланки, Японії, Китаю, Кореї, Бутану, Непалу та Тибету.  У цьому місці можна побачити росіян, європейців, американців та багатьох інших. [caption id="attachment_2860" align="aligncenter" width="1024"] Погляд на простір навколо головного храму, де люди сидять, співають та обходять навколо святого трону та дерева просвітлення.[/caption] Паломники приносять дарунки та гірлянди квітів із відданості. Іноді ви можете побачити процесію довжиною з милю, яка складається з людей, убраних у чарівні візерунки, …

Індійський майстер Падмасамбгава використовував дзеркало та його здатність віддзеркалювати як одну з найпотужніших метафор для свідомості. Це визначення такої речі, як свідомість, якою ми всі є, кожен із нас без винятку. Упродовж існування людської цивілізації були спроби визначити цю здатність до пізнання у відповідь на питання, ким ми насправді є, звідки береться досвід, де відбувається пізнання, що відчуває емоції, а також велике питання, чи може свідомість, тобто ми, знати, хто вона така, безпосередньо, сама по собі та без використання технічних засобів. Медитатор у цій царині емпіричної науки починає дослідження зовсім іншого роду, щоб дати відповідь на питання. Часто для цього необхідна подушка чи стілець. Медитатор також може просто взутися й стояти, ходити, їсти чи лежати. Різниця між нормальним життям та дослідженням йоґіна-науковця полягає в дуже простому, утім, ключовому пункті: свідомість вивчає себе. Розум, який пізнає, є об’єктом пізнання. Як це взагалі можливо, що минули тисячі років людської історії, а природа свідомості не стала пізнаваним, очевидним фактом для кожної жінки, чоловіка чи дитини? Яким чином цей найосновоположніший та звичний наш ґубернатор уникнув того, щоб його виявили. Він дуже сором’язливий, неймовірно хитрий чи щось зовсім інше? Відповіді на ці питання вчителі езотеричних знань часто тримають у секреті. Хтось може поцікавитися, чи це втаємничення пов’язане з замаскованою жадібністю, засобом контролю над іншими чи, можливо, з актом милосердя? Я зрозумів, що реальність свідомості стає автентичним знанням лише коли відсутня будь-яка упереджена ідея. Що цю істину слід відкрити самостійно, у ході пригодницької подорожі, внутрішнього дослідження свідомості медитатора. Подорож, у ході якої ми імітуємо розуміння й не маємо прямого переживання, пов’язаного з медитативними вправами, може стати перешкодою, і тому це нещиро. Безпосередньо в цей момент медитаторам указують на те, що слід відкласти вбік тексти про абсолютну дійсність. Для того, щоб допомогти їм уникнути високих слів, позичених у будд та просвітлених майстрів, та змостити тимчасовий осередок затишку …

Безтурботна гідність - у такий спосіб можна описати атмосферу справжнього вчителя мудрості, і Цокні Рінпоче вжив цю фразу, щоб пояснити, як зростати в майстерності справжнього погляду на реальність та як поводитися в повсякденному житті. У цьому випадку погляд та поведінка перебувають у повній гармонії. Ця гармонія є сутністю буддійський тантр та найшвидшим способом досягнути справжнього та остаточного пробудження. Тулку Урґ’єн Рінпоче був моїм батьком, але також він був і моїм учителем. Він давав багатьом людям чимало настанов і застосовував при цьому багато методів. На перший погляд, він виглядав як будь-яка літня людина, але його свідомість була як у великого йоґіна Дзоґчену. Він застосовував усі можливі методи, щоб ми змогли зрозуміти. Зокрема, він навчав методом від свідомості до свідомості. Існує три основних способи навчання, які називаються передачею свідомості переможців, передачею знаків держателів знань та усною передачею майстрів. Перша передбачає передачу від однієї свідомості до іншої, друга - передачу вчень за допомогою жестів чи символів і третя - за допомогою слів. Мені не слід голосно хвалити реалізацію мого батька, адже багато інших майстрів уже це зробили. Не потрібно нічого до цього додавати. Але якщо подивитися на поведінку Тулку Урґ’єна Рінпоче, із цього також можна чомусь навчитися; є щось, що можна засвоїти, якщо проаналізувати його життя. Перш ніж Тулку Урґ’єн помер у 1996 році, мене спіткала вдача провести з ним декілька місяців, і впродовж цього часу я зміг чітко усвідомити, як він поводився. У тому, хто насправді реалізував порожнечу, є певний вид природного співчуття, і в Тулку Урґ’єна було це велике співчуття. Я бачив це на власні очі і відчув, що можу краще зрозуміти, як співчуття проявляється з розуміння порожнечі. Тулку Ург’єн доволі сильно хворів упродовж останніх місяців життя; так сильно, що йому доводилося лежати під киснем. У нього були тяжкі серцеві проблеми, але з серця він нікого не виключав. Він не відмовлявся …

Поворотний момент для духовності на Заході стався в ранні сімдесяті разом із виданням книги, у якій містилася радикально нова перспектива. Принцип справжньої духовності подавався як зняття маски з еґо; він був у багатьох сенсах новаторським та пробивав можливість для автентичної медитації, яка вкорінювалася в серцях та умах молодих людей. Сорок років потому, несказанну кількість разів передрукована та перекладена багатьма мовами, книга лишається класикою, яку обов’язково слід прочитати будь-кому, хто слідує непритворенним духовним шляхом. [caption id="attachment_2830" align="aligncenter" width="550"] Каліграфія від Чоґ'яма Трунґпи Рінпоче, засновника буддійських медитаційних центрів "Дгармадгату" та системи тренувань Шамбали.[/caption] Сьогодні люди розуміють, що духовний шлях це процес демонтажу поведінкових щитів та психологічних захисних споруд. “Прорив крізь духовний матеріалізм” відкрив можливість слідувати стежками попередніх будд через виїзд на автомагістраль відкритої свідомості, на шлях бодгісатви. Автор, Чоґ’ям Трунґпа Рінпоче, надзвичайно обдарована особистість. У ранньому віці він уже був настоятелем кількох монастирів та главою провінції. Утеча від комуністичного вторгнення 1959 року, його драматична подорож записана в “Народженому в Тибеті”. [caption id="attachment_2833" align="aligncenter" width="654"] Обкладинка першого видання, яка проілюстрована самим автором.[/caption] Після років навчання в Оксфорді його англійська стала бездоганною. Досвідчений художник, поет та вчитель медитації, він здійснює тривалий вплив на західну культуру через заснування “Університету Наропи” в Колорадо. Його унікальний викладацький стиль, глибокий, але водночас такий, який легко засвоїти, уміщений в одній окремій книзі: “Прорив крізь духовний матеріалізм”. Чоґ’ям Трунґпа Рінпоче багато значив для мене, особливо в 70х роках, коли я був підлітком. Його простий та точний вибір англомовних термінів - до прикладу, використання пробудження [awakening] для бодгі [bohdi] та базове пробудження [basic wakefulness], щоб показати справжнє значення, яке криється в слові мудрість (джняна), стало керунком для моєї перекладацької роботи на десятиліття вперед. І хоча я зустрічався з ним лише одного разу, я дуже вдячний цьому майстрові, який відіграв таку важливу роль у передачі вчень Будди на Захід. Із оригіналом публікації …