Курукулла  - це могутнє напівгнівне жіноче божество, яке належить до сімейства лотоса. Вона - жіноче втілення просвітленої мудрості та є дакіні, яка вправно намагнічує все, що необхідне для практика.  Курукулла - це могутнє напівгнівне жіноче божество, яке належить до сімейства лотоса. Вона  - жіноче втілення просвітленої мудрості та є дакіні, яка вправно намагнічує все, що необхідне для практика. Її намагнічувальна й збільшувальна сила приваблює мудрість, щастя, здоровʼя, багатство й довге життя. Курукулла зазвичай зображена в червоному кольорі в танцювальній позі й тримає вкритий квітами лук та стрілу в одній парі рук і гак та аркан із квітів у іншій парі.  Існує більше як тридцять сім садган-літургій Курукулли, які містяться в «Тенґʼюрі» й набагато більше в автохтонній тибетській літературі [1]. Курукулла також є однією з Двадцяти Однієї Тар, які згадуються в стародавніх тантрах Тари. Вона була асимільована до буддійського пантеону щонайменше в «Тантрі Геваджри», де міститься її мантра.  Памʼятка щодо написання її імені  Хоча в мантрі до неї йде звернення як до божества на імʼя Курукулле, а не Курукулла, це одна з рис санскритської граматики, де відбувається звернення до божества в кличному відмінку, як «О, Курукулла».  Її сутнісна мантра «Ом Курукулле Грі Свага» [Oṃ Kurukulle Hrīḥ Svāhā (тиб. ༀ་ཀུ་རུ་ཀུ་ལླེ་ཧྲཱིཿསྭཱ་ཧཱ)]  Вступ до практики Курукулли Природний стан усіх явищ включає дгармакаю, самбоґакаю й нірманакаю. Ці три каї проявляються як три корені ґуру, їдама й дакіні. Тому шлях ваджраяни дуже сильно надає виразності трьом кореням. Практикуючи три корені, можна досягнути трьох кай.  Що стосується дакіні, третій із трьох коренів, дакіні мудрості, включає вроджену мудрість або мудрість дгармадгату. Як така, дакіні проявляється в традиції сутри як Праджняпараміта, мати всіх будд. У тантричній традиції дакіні проявляється як Ваджрайоґіні.  Лінії Чоґʼюра Лінґпи й інших видатних майстрів мають незліченну кількість глибоких садган Ваджрайоґіні й інших дакіні, за допомогою яких практик може швидко досягнути великої реалізації. У межах …

Адеу Рінпоче в «Наґі Ґомпі», сяє усмішкою перед Тулку Урґʼєном Рінпоче Інтервʼю з Адеу Рінпоче  Для Chokling Tersar Times, 3 жовтня 1999 року  Адеу Рінпоче жив у монастирі «Цечу» в Нанґчені, у провінції Цинхай.    Ерік: Коли ви зустрілися з Самтеном Ґʼяцо?  Рінпоче: Здається, мені тоді було 9 чи 10 - мабуть, 10 років - і в короля Нанґчену був син. У них був свого роду пологовий синдром у родині, й вони боялися, що новонароджений син помре, тож  покликали ламу для лікування. Тоді вперше Самтена Ґʼяцо запросили до палацу, і вперше я з ним зустрівся. Час від часу його запрошували ще і, оскільки мій ментор Тубтен Ванґпо був ламою, який тісно дружив із Самтеном Ґʼяцо, коли б Самтен Ґʼяцо не прибував до замку, він відвідував королівську родину впродовж дня, а наступного дня приходив відвідати нас.  Ерік: Які посвяти ви одержали від нього?  Рінпоче: Першою посвятою, яку я отримав від Самтена Ґʼяцо, була посвята Манджушрі, складена Джамʼяном Кʼєнце Ванґпо, під назвою «Доручення знання». Другою я отримав посвяту на «Лева Мови», Мавея Сенґе, одну з дванадцятьох еманацій Падмасамбгави, яка належить до циклу «Тукдруб Барче Кюнсел». Ці два практики Манджушрі були першими, які я від нього одержав. Після цього я отримав багато посвят, передач читанням та настанов від нього, включаючи вчення Дзоґчен. Одне з учень Дзоґчен було насправді складене моєю попередньою інкарнацією, яку теж звали Адеу Рінпоче; і в його монастирі та під його доглядом виріс Чоґʼюр Лінґпа, будучи монахом. Попередній Адеу Рінпоче був також одним із учителів Чоґʼюра Лінґпи. Є також певний посібник із Дзоґчену, який був на запит Чоґʼюра Лінґпи написаний Адеу Рінпоче під назвою «Усні Вчення Ваджрасаттви». Чоґʼюр Лінґпа передав його своєму синові Цевану Норбу, який передав його Самтену Ґʼяцо, а далі від нього вчення знову було передане мені. Окрім цього, оскільки Самтен Ґʼяцо був тримачем і «Тукдруб Барче Кюнсел», …

  Стаття Тулку Шераба Дордже (Тулку Шедора) про споживання мʼяса в буддизмі. Чи зобов’язаний практик дгарми дотримуватися строгої вегетаріанської або веганської дієти? Якби ж тільки відповідь була така проста як саме питання! Як ви знаєте та розумієте, якщо вже довго вивчаєте та практикуєте Дгарму, що вчення не є суворим незмінним набором заповідей, викарбуваних на камені. Це радше інструкції та орієнтири для постійного процесу тренування в розвитку мудрості та вмілих засобів. Для того, щоб гідно відповісти на це питання, ми повинні уважно вивчити, як дотримуватися та інтегрувати три рівні обітниць. Також ми повинні обдумати, як зважити й збалансувати доцільні та остаточні інструкції. Зрештою, ми повинні врахувати належну координацію поведінки, мотивації та погляду. Спершу, щоб зрозуміти, як три рівні обітниць співіснують та підтримують один одного, нам слід розглянути, наприклад, класичні трактати такі як “Чітке Розрізнення трьох колісниць”, написаний Сакья-Пандітою”; “Скарбниця дорогоцінних якостей” Джіґме Лінґпи; та відповідне обговорення в “Колісниці чистоти” Лонґченпи та його автокоментарі  до “Медитації у спокої”. Ці та інші майстерні коментарі прямо відповідають на питання щодо вживання м’яса та алкоголю. У важливому сенсі всі ці вчення глибше пояснюють та ніколи не відходять від сердечних настанов Будди: (1) Утримуватися від нанесення шкоди ; (2) Виконувати дивовижні блага; та (3) Повністю опанувати розум. Все, що сприяє шкідливій або безрозсудній поведінці, зневажає доброчесність, схильне розпалювати або підтримувати силу ментальних розладів та хибних поглядів не є вченням Будди. Крапка. Обітниці колісниці пратімокши (загальна, основна колісниця)  фокусуються на першій із цих ідей: належне розрізнення між тим, що допомагає та тим, що чинить шкоду, хоча всі ці ідеї  безумовно сюди входять. Основний шкідливий ментальний стан, який треба усунути, - це бажання. Основний підхід полягає в тому, щоб модифікувати та контролювати поведінку тіла, мови та ума. Якщо ви не можете заспокоїтись та відрізнити, що є корисним, а що шкодить, та трансформувати свою поведінку (тренування в самадгі, праджні …

Чоклінґ Рінпоче, джерело - Chokgyur Lingpa Foundation Народжений у 1953 році, Лунґток Ґʼяцо, другий старший син Тулку Урґʼєна Рінпоче, був визнаний Його Святістю 16-м Кармапою в Цурпу як 4-та реінкарнація Терчена Чоґʼюра Дечена Лінґпи. Йому дали імʼя Ґʼюрме Девей Дордже – формально знаний як Кела Чоклінґ і Цикей Чоклінґ.  У 1959 році Чоклінґ Рінпоче зі своїм старшим братом Чокʼї Ньїмою Рінпоче вступили до молодшої школи лам у Далгузі, у Індії. У віці 11 років вони обоє повернулися до Сіккіму та вступили до монастиря «Румтек», яка була резиденцією 16-го Кармапи, де пліч-о-пліч вони розпочали одержувати передову монастирську освіту.  У Румтеку Цикей Чоклінґ Рінпоче завершив важкий курс навчання під керівництвом численних видатних буддійських майстрів, якими головував сам Його Святість. Під керівництвом Кенчена Транґу Рінпоче він вивчав буддійську філософію, за допомогою Превелебного Тенґи Рінпоче він засвоїв докладне тренування в ритуалах Ваджраяни й під керівництвом Його Превелебності Калу Рінпоче він звершив Шість Доктрин Наропи.  На додаток до цього, Цикей Чоклінґ Рінпоче одержав істотну передачу усієї лінії нінґма від Кʼябдже Ділґо Кʼєнце Рінпоче та Кʼябдже Дуджома Рінпоче. Від свого батька, Тулку Урґʼєна Рінпоче, Цикей Чоклінґ Рінпоче кілька разів одержував передачу на родовід «Чоклінґ Терсар», на «Нові Скарби», які були відкриті його попередником, Першим Чоґʼюром Лінґпою.  У 1974 році Цикей Чоклінґ Рінпоче й Чокʼї Ньїма Рінпоче залишили Румтек і помандрували суходолом до Катманду, де приєдналися до своїх батьків. Родиною вони виконали наказ 16-го Кармапи й, долаючи труднощі, збудували один із найбільших монастирів Непалу, «Ка-Ньїнґ Шедруб Лінґ», який згодом урочисто відкрив Його Величність король Бірендра Бір Біркам Ша та освятив 16-й Кармапа в 1976 році. Із тих пір Цикей Чоклінґ Рінпоче проживав у монастирі, де був ваджровим майстром, керуючи складними та потужними ритуалами Ваджраяни, які виконувалося задля блага монастирської спільноти, а також для зібрання мирян.  Рінпоче слугував майстром церемоній Ваджраяни в монастирі «Ка-Ньїнґ Шедруб Лінґ» і декількох …

Джерело світлини - New York Times Превелебна Санґʼє Кандро розмовляла з Сімнадцятим Кармапою, Орґʼєном Трінле Дордже [для журналу «Мандала» за квітень-травень 2004 року] раніше цьогоріч про ум, медитацію та відмінності, якщо такі є, між традиціями каґʼю та ґелуґ.  Превелебна Санґʼє Кандро: Ум має дуже велике значення в буддизмі, але це щось геть  невиразне, що важко зрозуміти. Чи міг би Його Святість пояснити, як розуміти ум та як із ним працювати?  Його Святість Кармапа: Щоб зрозуміти природу ума, є два шляхи: один простіший, другий складніший. Простіший шлях передбачає, що ваш лама ознайомлює вас із природою ума, і, спираючись на це, ви працюєте далі й пізнаєте ум та його природу.  Якщо говорити про складніший шлях, навіть, якщо лама ознайомлює вас із природою ума, усе ж може бути складно зрозуміти його природу. Тому, щоб дійсно зрозуміти справжню природу ума, ознайомлення, яке здійснює лама, має супроводжуватися вірою, переконанням та палкими молитвами. Тоді ви одержите сіддгі вашого ґуру.  Багато людей може говорити про природу ума, але, якщо ви маєте кармічний звʼязок із ламою, навіть якщо слова будуть такими самими, ефект відрізнятиметься.  СК: Який вид медитації найефективніший?  ЙС: Загалом, чутливі істоти мають різні прагнення. Відповідно до власних задумів та побажань, той вид медитації, який приносить користь особисто вам, є найкращою медитацією. Недоречно говорити, що є якийсь один найефективніший різновид медитації. Наприклад, медитація на порожнечу дуже важлива, але вона може не бути найкращою для кожного; інакше її повний потенціал може не реалізуватися цілком.  СК: Які головні відмінності між традиціями ґелуґ та каґʼю?  ЙС: На мій погляд, значних відмінностей немає. Обидві традиції належать до Магаяни, їх погляд це Мадгʼяміка, а поведінка - це Віная. І практики майже однакові в усіх традиціях тибетського буддизму.  Є різниця в деревах родоводів. Традиція ґелуґ походить від Лами Цонкапи, тоді як традиція каґʼю – від Марпи, Мілареми та Ґампопи. Є також деякі незначні …

Далай-лама, джерело - pixabay.com Текст від Його Святості Далай-лами  Головне джерело щастя полягає в тому, щоб відчувати доброту та душевне тепло до інших. Ми всі такі ж, як інші люди. Ми однаково народжуємося, однаково вмираємо й хочемо жити щасливим життям.  Ключ до щастя - це спокійний ум. Це не щось, що ми можемо купити. Внутрішній мир кожен із нас має культивувати зсередини. Усі релігійні традиції, попри  філософські розбіжності, які є між ними, несуть однакове послання, що любов і душевна теплота є основою такого душевного спокою.  Мені іноді хочеться, щоб ми більше були схожі на дітей, які від природі відкриті та приймають інших. Натомість, дорослішаючи, ми не розвиваємо наш природний потенціал і  відчуття фундаментальних людських цінностей. Нас захоплюють відмінності, які є другорядними, і ми схильні думати категоріями «ми» та «вони». Це може змінити освіта. Нам слід навчитися розрізняти деструктивну природу емоцій, таких як гнів, страх та привʼязаність, які порушують наш душевний спокій, від позитивних якостей емоції співчуття, які є справжнім джерелом щастя.  Я часто запитую себе, у чому сенс життя. І роблю висновок, що він полягає в тому, щоб бути щасливим. Ми гадки не маємо, що трапиться з нами в майбутньому, але живемо надією, що надихає нас жити далі. Іноді є недостатньо розуміння того, що таке сенсорна свідомість та ментальна свідомість. Абсолютне джерело щастя - це ментальне відчуття радості, а не багатство чи матеріальні речі. Сенсорне задоволення, яке забезпечують матеріальні речі, як правило, нетривке. Таке задоволення не розвіює занепокоєння та страх. Із іншого боку, ментальна радість підтримується сама по собі.  Нині вчені також погоджуються, що наша основна людська природа співчутлива та добросердечна, адже так починаються наші життя. Без материнської любові та ласки ми б не вижили. Оскільки наше власне щастя залежить від інших людей, природно відчувати тепло до них. Людські істоти чуйні. Якою б прекрасною не була квітка, вона не відреагує …

[caption id="attachment_9312" align="alignright" width="423"] Tsoknyi Rinpoche[/caption] Є дуже відома історія про ламу традиції друкпа каґʼю, одну з минулих інкарнацій Цокні Рінпоче – мені здається, позаминулу. У Східному Тибеті є багато людей, яких ми називаємо чакпа – бандитів. Зазвичай вони грабують бідних паломників на шляху до Лгаси, але також крадуть коней, яків. І цей пересічний хлопчик був частиною групи бандитів. Він був молодим, тому інші члени угрупування дали йому роботу відганяти коней з місця крадіжки на інший бік долини. Якось бандити вкрали 4 коней, і він повів їх. Одна коняка йшла повільно, а не бігла швидко. Він через це був дуже знервований, адже власники коней могли спіймати бандитів і вбити. Хлопець настільки розізлився, що хлиснув кобилу по череву. Із нього тієї ж миті зʼявилося лоша. І одразу ж після цього кобила почала вилизувати своє дитя. Споглядаючи це, хлопець збагнув, що навіть тварини бувають настільки співчутливі одна до одної, і після цього розламав свою рушницю, ножа й полишив життя бандита, ставши видатним практиком Цокні. Вам важливо це почути, адже це установка Магаяни – вона не розглядає будь-яку вашу дію як винятково погану й злодійську. Усі дії, якщо ви маєте правильне устремління, можуть, привести до чогось хорошого. Окрім неправильного погляду і, напевне, злостивих думок. Із оригінальним відео від Рінпоче можна ознайомитися тут. На українську текст переклав Тарас Жуковський, редагувала Марина Рябикіна.

Джерело фото: pixabay.com «Лераб Лінґ», Франція, 21 серпня 2021 року  Коли Орґʼєн Тобґʼял Рінпоче навчав тексту «Ламрім Єше Ньїнґпо» й пояснював параміту щедрості, він відчув, що важливо повʼязати це вчення ближче з людьми Заходу, і дав ці дуже корисні настанови.  Перша з шістьох параміт, звершення щедрості, не лише про те, щоб давати речі бідним людям. До параміти щедрості включаються офіри як Трьом Дорогоцінностям, так і нужденним.  Я помітив дещо стосовно пожертв, що видається мені дивним, і хочу поговорити з вами про це.  Коли виконується ритуал і цоґ у тибетському контексті, багато людей приєднуються до цього. Кожен лама й монах приносить велику торбу й боул. Миряни – жінки й чоловіки – приносять пахощі, масло та трохи грошей. Якщо ви поїдете в Тибет, ви все це побачите. Власне кажучи, лами й монахи повинні приносити більше офір, ніж миряни, але насправді вони всі приносять порожню торбу та порожній боул. Лами рідко роблять навіть найменшу офіру, у той час як кожен мирянин приносить щось. Це відбувається скрізь у Тибеті – однак це неправильно.  Ми досягаємо просвітлення, коли звершили накопичення й знищили всі затьмарення – лами й монахи знають про це більше, ніж миряни. Якщо мій лама, Ділґо Кʼєнце Рінпоче, чув, що хтось виконував коротку практику чи хотів придбати декілька дгармічних книжок, він одразу ж давав їм невелику пожертву й промовляв: «Ось моя офіра. Я хочу доєднатися до вашої доброчесної активності».  На Заході ви, практики, знаєте, що вам слід звершити два накопичення та знищити два затьмарення. Накопичення заслуги включає в себе те, що ви тримаєте в умі різні аспекти добродійного вчинку та фактично здійснюєте офіру. Далі ви здійснюєте уявні офіри на додаток до матеріальних. Щоб накопичити мудрість, яка знаходиться поза межами всіх характеристик, нам слід медитувати. Коли ми організовуємо групові практики, щоб накопичити заслугу, доводиться доносити до більшості мешканців Заходу, що їм необхідно приносити пожертви. …

Джерело: pixabay.com Уранці того дня, коли ми зібралися відсвяткувати сходження Будди з небес Тушити, де він навчав свою матір (це свято має назву «Лга Баб Дучен» у тибетській традиції), [Орґʼєн Тобґʼял] Рінпоче вирішив, що саме час йому внести свій вклад у просування прав жінок. Можливо, той факт, що цього дня в США якраз проходили вибори, також повпливав на його рішення. Садгану під назвою «Три Корені» треба практикувати під час цього друбчену щодня, адже Пема Кандро із «Семи Циклів» це лише одна з віток практики цієї садгани; іншими словами, Пема Кандро це лише одне божество цієї мандали Трьох Коренів, і ця мантра є частиною садгани Трьох Коренів. Отже,  під час сесії практики Семи Глибоких Циклів, яка почалася о шостій ранку, Рінпоче дав це дуже коротке вчення про мантру Ваджрайоґіні, якою б не була насправді причина цього.  Сьогодні тут присутні багато жінок. Насправді, мені сказали, що в світі нині жінок більше, ніж чоловіків, і що жінки впливовіші. Навіть Його Святість Далай-лама виходить за межі просування звичайної рівності між чоловіками й жінками й зазначає, що жінки важливіші. Тому я теж надаватиму жінкам більшого значення.  Ваджраварагі найважливіша з-поміж усіх жіночих божеств. Існує три рівні дакіні, які заповнюють «простір угорі», «землю посередині» та «простір під землею». Цей світ має шістдесят чотири місця сили: двадцять чотири священні місцевості, тридцять дві священні землі та вісім цвинтарних земель. Над кожним із цих шістдесяти чотирьох місць здійснює контроль головна дакіні, яка оточена сотнями тисяч даків і дакіні. Найважливіша або головна, або ж головуюча з цих дакіні це Ваджраварагі.  На абсолютному рівні вмілі засоби проявляються в формі чоловічих божеств, таких як Гаяґріва, а мудрість утілюється в жіночих формах, як-от Ваджраварагі.  Садгана Трьох Коренів містить у собі три мандали – мандалу тіла, мандалу мови та мандалу ума. Ці три мандали потребують пояснень, однак будь-який йоґ чи йоґіні з-поміж присутніх тут знатимуть …