Моє серце розривається, коли я дивлюсь новини про руйнівний землетрус, який прокотився по півночі Індії та Непалу. Тисячі людей втратили тих, кого любили, а також свої домівки. Це перевершує можливості моєї уяви. Наразі час протягнути руку допомоги і надсилати кошти та інші ресурси. Також замість того, щоб почуватися безпомічними, співпереживайте, коли посилаєте любов та турботу людям у Непалі. Долина Катманду це дім не лише для сотень храмів та вишуканих мистецьких і ремісничих лавок, але також для багатьох шкіл, де пробуджені майстри навчають людей, як бути найкращими версіями себе, найгуманнішими, найрозумнішими та найдобрішими. Тому долина насправді є однією з увінчаних перлин нашої цивілізації. Я тісно пов’язаний із одним місцем у долині Катманду та буддійськими майстрами, які в ній живуть, тому занотую кілька слів, щоб пояснити значення Боуданатха, місця Великої Ступи, яка удостоєна звання Обителі Пробудження. [caption id="attachment_2762" align="alignnone" width="668"] Король Трісонг Деуцен, Падмасамбгава та Шантаракшита, троє братів[/caption] Давня легенда про ступу в Боуданатху ключова для розуміння того, як буддизм прийшов у Тибет, країну, яка стала його носієм і була ним до попереднього століття. Книга “Легенда великої ступи” містить пророцтва для наших часів та перелічує вигоди від вияву поваги та практики біля сакральної споруди. Це захоплююча історія про жінку, яка власноруч почала будівництво, та її чотирьох синів, які на її смертному одрі пообіцяли завершити зводити масивну споруду ступи. Коли роботу було закінчено та накопичено багато хорошої карми, чотири сини здійснили шляхетні побажання, які збулися. Один із синів побажав: “Нехай я стану могутнім правителем, у якого буде сила та багатство принести Дгарму в Тибет!” Його брат сказав: “Якщо ти станеш королем, нехай я зможу допомогти заснувати спільноту ченців та черниць”. Третій син мовив: “Коли Дгарма прийде, буде багато перешкод, тому нехай я стану могутнім сідгою, який зможе вгамувати будь-які ворожі  сили!” Четвертий брат побажав допомагати їм як міністр. У майбутньому чотири брати знову …

Бути інсайдером не значить бути членом особливої групи, натомість це значить жити відповідально, брати відповідальність за життя й за те, із чого воно складається: за кожну думку, слово та вчинок. Усе, що ми проявляємо, кожна позиція, яку ми займаємо, усі наші прояви спілкування, кожен рух тіла має наслідок. У цих наслідків один керівник - намір. Намір відповідальний за поміч та кривду. Це потужна сила. Це творець долі та випадку, навіть доброї та поганої вдачі. Коли ми беремо відповідальність за мотивацію під час скоєння вчинків, ми змінюємо наші життя. У цьому ключі тибетські перекладачі тисячу років тому обрали слово нангпа для буддистів, яке просто означає інсайдер, який приймає той факт, що розум несе відповідальність за все. Бути справжнім інсайдером значить змінювати причини, а не винуватити наслідки. Навіть найменше кривдне діяння, таке як убити комаху, створює величезні наслідки. Якщо зробити це один раз, таку дію легше повторити, вона входить у звичку. Багато звичок, які ширяють у нашій свідомості кожного моменту нашого свідомого життя, підтримують ілюзію наявності когось із ідеями та позиціями, щоденними бажаннями, набором того, що подобається чи не подобається. Ця свідомість із ілюзорною особистістю зазвичай зайнята тим, що винуватить усе, що відбувається з нею чи кимось іще, коли насправді все, що трапляється, є наслідком, спричиненим попередніми миттєвостями свідомості, яка діяла з якимось наміром. Кожен із нас може прийняти вольове рішення поліпшити ситуацію, зцілити кривду, відмовитися від дрібного злодіяння й приниження цінності чиєїсь свідомості. Церемонія становлення інсайдера зазвичай включає момент, коли людина промовляє: “Я приймаю Прихисток у Дгармі”. А той, хто дає обітниці, відповідає: “І, таким чином, ти відмовишся відбирати життя”. Є щось неймовірно прекрасне в цьому рішенні, у цьому проголошенні ненасилля як основи на шляху до звільнення. Цей намір поширюється на всі наші дії та цілі й призводить до справжнії змін. Кармічна особистість змінюється на краще. І хоча незалежна особистість - …

У нашому глобальному суспільстві більше не секрет, що існує тонкіше тіло всередині нашої фізичної форми. Ми чуємо про це, ми бачили діаграми, малюнки ефірних форм людини зі стовпцем посередині та п’ятьма колесами, від яких розгалужуються тонкі канали та зв’язуються з кожною порою тіла. Усього їх 21000, якщо говорити точно. Ці канали є мережею світла, як мегаполіс, суперкомп’ютер, у якому триває рух удень і вночі. Так воно існує незалежно від того, чули ми про це чи ні, можемо чи не можемо побачити, віримо чи не віримо. Деякі духовні традиції навчають цьому й пов’язаним із цим методам відкрито, інші тримають у секреті, який добре охороняється. Це називається внутрішнє тіло, ефірна форма, і точна кількість каналів у кожному тілі, їх кольори, їх звуки та вібрації різняться в різних духовних традиціях. Однак усі вони погоджуються щодо одного: усередині нас значно більше чарівного та загадкового, ніж може побачити око. Аюрведа, давня індійська медична система лікування та її відповідник, який поширився та зберігся в Тибеті, дають надзвичайну кількість подробиць про те, як пов’язані здоров’я, психологія та тонке тіло. Йогічні системи в обох цих країнах збагатили людську цивілізацію сотнями коштовних методів, які йдуть значно далі, аніж лікування та психологічне здоров’я. Можна навчитися, як перевершити звичні цілі домашнього життя та стати незалежними від одягу, їжі, засобів пересування та ще багато іншого. Однак щоб досягнути справжньої свободи та просвітлення, системи внутрішньої йоги слід практикувати в зв’язку з живою традицією реалізації, ноу-хау про те, як повністю звільнити свідомість. Усередині тіл повністю пробуджених будд ці колеса та канали, енергетичні потоки та їхні сутнісні есенції перевершують будову звичайного людського тіла в майже неймовірний спосіб. Кожне колесо-чакра це безмежне місто з мільярдами всесвітів. Кожна шпарина на буддовому тілі складається з мільярдів сфер із мільярдами світів у кожній із них, у яких мільярди будд навчають мільярди живих істот. У той самий час, промені світла …

Простір - це найсильніша метафора для свідомості; це п’ятий елемент, який вміщує все. Усе колись було і буде завдяки простору. Ніщо не може рухатися поза простором, ніщо не існує поза простором. У просторі всі світи та явища з’являются й щезають, а простір сам по собі не з’являється й не зникає. Однак простір і свідомість це не одне й те саме. Гори, пагорби та широкі рівнини, океани, річки, озера, сонце, вулкани, кожне вогнище, шторми та м’які подуви вітрів можливі лише завдяки простору. Без простору не було б місця для чотирьох елементів, не було б місця ні для чого. Простір ніколи не з’являвся, адже він не зроблений ні з чого. Різкий тенор Паваротті, як у ведмедя, можна почути завдяки простору, бо звук може подорожувати до барабанних перетинок. Якби не було простору, не було б місця для наступного моменту. Без простору все було б монолітним, навіки змерзлим, і не було б місця для розгортання драми. Безглуздо уявляти, що щось є, коли для цього немає місця. Звичайний факт того, що ми можемо відчувати, думати та знати, є прямим доказом того, що розум просторий. Але розум це не те саме, що простір. Коли базовий простір свідомості зникає з поля зору, може з’явитися клаустрофобія, напруга та страх. Цей основний неспокій є тягарем існування, токсичним шипом, який існує в кожній бентежній емоції, кожної миті двоїстої свідомості. Тому конче необхідно поєднатися з просторовим аспектом розуму. [caption id="attachment_2723" align="aligncenter" width="1024"] Чотири елементи нізвідки не з'являються, ніде не перебувають і нікуди не щезають, усе цілком поза межами з'яви, перебування та зникнення. Це означає відкрити основний простір зовнішніх явищ.[/caption] Безпосередній метод роботи з простором ми знаходимо в таких словах майстра медитації Тулку Урґ’єна Рінпоче: На практиці простір має ознаки такого, що не з’являється, не знаходиться й не зникає. У абсолютному вимірі, усі явища, які ми пізнаємо, знаходяться за межами появи, знаходження …

Аніж ділити всіх на помічників, ворогів та сторонніх людей, є можливість вважати, що кожен, кого ми зустрічаємо, це наш родич, і зрощувати справжні людські цінності. Близькість та турботу, яку ми так легко відчуваємо до наших батьків, дітей чи коханих, можна розширити так, що, зрештою, нікого не буде виключено. Такі розумові рамки приносять справжній спокій, вирішують спори, допомагають пробачити більшість кривд та зцілюють більшість болючих емоцій. Усе, що ми робимо, скеровується нашими намірами. Чим добрішими та альтруїстичними ми намагаємося робити наші життєві мотиви, тим легше нам взаємодіяти з іншими людьми та з собою. Найбільш чеснотна мотивація - це мотивація пробудженої свідомості, бодгічітти: бажання досягнути просвітлення заради звільнення всіх чутливих істот. Інший спосіб розуміння бодгічітти - це пробуджений стан всіх будд, який за своєю суттю однаковий з природою наших умів, і перевершує всі ярлики, такі як “це виникло”, “це триває” чи “це припинилося”. Це абсолютна пробуджена свідомість. Цими днями, коли недуальність та єдність, Магамудра й Дзоґчен, немов швидка кава чи швидке завершення, можуть вважатися мірилом вартості духовної практики, може й не бути так багато інтересу до техніки використання двоїстої свідомості для прогресу на шляху до просвітлення. Однак для прагматичних духовних практиків кожен момент слід використати якнайкраще. Допоки досвід переживання недвоїстого пробудженого ума не став реальним, усі обставини в цьому світі вказують на те, щоб утілювати вчення на практиці, розуміти та вправлятися в найшляхетнішому прояві двоїстої свідомості. Наявність бодгічітти в наших серцях перевищує будь-які вигоди в цьому світі і цінується Буддою. Пробуджена свідомість найцінніша, найбільш вартісна річ, яка може бути в нашій людській цивілізації. Випробуваний і перевірений на практиці шлях того, як зародити бодгічітту в наших серцях, у тому вигляді, у якому його передали нам крізь не порушену лінію передачі від Будди й до наших часів, полягає в дуже конкретній установці свідомості стосовно кожної особи чи істоти: що всі вони - наші батьки. …

Упродовж юнацьких років моя глибока цікавість пробудилася до справжнього знання і привела мене до вчень Будди та Падмасамбгави. Мене спілкала безмірна вдача навчатися традиції мудрості від багатьох живих буддійських майстрів. Мої головні вчителі - це великий майстер Дзоґчену Тулку Урґ’єн Рінпоче та його син Чок’ї Н’їма Рінпоче. Їх учення дали мені можливість перекладати лекції та оригінальні письмена. У 2010 році Чок’ї Н’їма Рінпоче поклав на мене завдання навчати Дгармі. Під час рітрітів із медитації я наголошую на тому, як відкрити просту й природнью присутність, щоб допомогти людям пізнати свою свідомість та свободу, яку за допомогою цього можна здобути. Цей простий спосіб перебування дозволяє відкрити благородні якості співчуття, любові та мудрості. На сьогодні мої головні активності полягають у виданні книг, лекціях, ритрітах із медитації та приватних настановах. Також я редактор журналу “LEVEKUNST мистецтво життя”. Пишу есе на різні теми. Із оригіналом публікації англійською мовою можна ознайомитися тут.

Під час прогулянки я іноді спиняюсь на певний час і просто дозволяю погляду спочити там, де він лишився. Таким чином даю можливість видимому відбиткові розкритися в усій глибині та величі. Немає значення, що це, творене природою чи людиною, старий укритий мохом стовбур, нефарбована цегляна стіна. Це може бути і тканина на вбранні, пар на склі, одна єдина пелюстка на квітці, опале листя, освітлена променями сонця шкіра коханої людини. Дуже скоро ця природна краса проявляється в непередбачуваний спосіб. Ви це знаєте так само, як і я: незбагненна чистота в кожному кольорі, спектр тіней, який майже не піддається опису. Так важко визначити, коли закінчується один колір та починається інший. Це забирає подих, ці неймовірно загадкові деталі в текстурах звичних речей. Щось інтригує в неузгодженому витворі мистецтва під назвою життя. І хоч на ньому не знайти підпису художника, щось іще повністю захоплює мою увагу: видима реальність сама по собі полотно. У ній художник вільного від думок усвідомлення може грати й розкривати безмежність у всій її величі. А за мить після цього ця неструктурована краса обертається на впізнавані форми й явища, квіти й цеглини, відчуття безпеки, як удома. І, більше того, за кілька миттєвостей після того, якщо ми дозволимо, п’ять дакіні ще раз виконають їх різнобарвний танок. Це мистецтво - моя особиста пристрасть, місце, у якому я можу втратити себе в просторі, де ніколи не було особистості, вимірі життя без володаря та меж, яке триває кожної конкретної миті. Ніхто не бере плати за вхід та не вимагає вхідного квитка за споглядання мистецької вистави повсякденного життя. Немає також і рамок навколо зображень цих вишуканих проявів. Із оригінальним текстом Еріка Пеми Кунзанґа англійською мовою можна ознайомитися тут.

Більшість із нас бачили картинки споглядачів у красивих позах: із прямою спиною, схрещеними ногами, головою, яка збалансована по відношенню до спини, долонями на колінах або одна на іншій. Тілу просто треба сісти так і продовжувати сидіти. Повторіть це, і ваше тіло тепер у позі медитації. Але ви не тіло. Ви в тілі. Медитує не тіло, а свідомість. Медитація відбувається на рівні свідомості: це ви усвідомлюєте, думаєте, відчуваєте та отримуєте досвід. Тіло це ваш засіб пересування, ваше тимчасове місце перебування. Розум бажає, тіло виконує. Мій учитель Тулку Урґ’єн Рінпоче навчав, що медитація означає бути непорушним, коли щось відбувається. Це означає, що ваш розум може просто бути. У цьому стані простого буття ми можемо використовувати техніки, щоб дозволити трансцедентальній мудрості та співчуттю розгорнутися. Медитація для початківців Сядьте розслаблено на сидінні, з прямою спиною, і впродовж короткого часу просто посидіть. Потім подумайте: я використаю цей час, щоб бути найкращою версією себе, найбільш усвідомленим, м’яким та з відкритою свідомістю, щоб допомогти собі та іншим. Дихайте природно, розслабте кожну мускулу зсредини та просто будьте. Продовжуйте це впродовж певного часу та подивіться, що відбуватиметься. Не притягуйте сюди багато ідей про медитацію та про те, як медитувати. Просто дозвольте собі бути. Це основа для початківця. Щоразу, коли ви забуваєте, що робите, просто ще раз розпочніть спочатку. Зупиніться через п’ять хвилин та побажайте: нехай користь від перебування тут і тепер, м’якості та відкритої свідомості принесе вигоди мені та всім іншим. Поволі у вас з’явиться певний особистий досвід про те, як це насправді просто бути і не робити нічого, у завершеному стані. Це проста основа, і її можна безмежно розширювати. Із оригінальним текстом Еріка Пеми Кунзанґа можна ознайомитися тут.

Процес умирання та посмертний досвід не були темами табу для мого вчителя Тулку Урґ’єна Рінпоче. Навпаки, він часто годинами говорив про те, як використати перехід між цим життям та наступним, щоб він став можливістю для цілковитого звільнення, як використати бардо дгармати для реалізації і як підготуватися до цього зараз. Реальність не означає ту поверхневу реальність, із якою ми стикаємося з дня на день. Ідеться про абсолютну реальність, дгармату, і в ній відбуваються і інші явища. Із одного боку, ці явища не мають ніякої структури та розпізнавальних ознак; а вони є величним проявом, гранично можливим психоделічним досвідом. Це не схоже на широкий відкритий простір у безхмарний день: щось відбувається в цьому просторі - звуки, кольори та світло. Звуки, як говорив Тулку Урґ’єн, схожі на 100000 одночасних громовиць, які лунають звідусіль, згори, знизу, скрізь. Кольори - це кольори веселки, однак значно насиченіші, аніж ті, які ми бачимо впродовж життя. Промені світла немов гострі голки чи мечі, які пронизують усе. Бардо реальності прозоре, цілковито чисте й безмежне. Під час бардо реальності слід опанувати ключовий пункт: не боятися, натомість розпізнати природу свідомості, яка є проявом самосяйного знання. Це сяйво проявляється в трьох формах - звуках, кольорах та світлі - і коли вони проявляються, не слід боятися мирних та гнівних проявів, адже вони є нашими власними проявами. Для більшості людей такий химерний, позбавлений опори та безмежний прояв незвичний і тому дуже страшний; немає за що вхопитися, немає з чим ототожнитися - тут чи там. Упізнайте, що це лише гра бардо, говорив Тулку Урґ’єн, не піддавайтеся страху, відразі чи паніці, тобто не бійтеся кольорів, грізних звуків та не панікуйте від вигляду інтенсивного світла. Відкиньте страх, це лише гра дгармати. Дгармата означає природу вашої свідомості, буддову природу. Іншими словами, те, що проявляється, це гра природи будди, ваша сутність виринає, щоб грати. Непідготовлений ум жахається від власної природи, …