Події

Немає доступних дат

Статті

Цикей Чоклінґ Рінпоче 

Чоклінґ Рінпоче, джерело - Chokgyur Lingpa Foundation Народжений у 1953 році, Лунґток Ґʼяцо, другий старший син Тулку Урґʼєна Рінпоче, був визнаний Його Святістю 16-м Кармапою в Цурпу як 4-та реінкарнація Терчена Чоґʼюра Дечена Лінґпи. Йому дали імʼя Ґʼюрме Девей Дордже – формально знаний як Кела Чоклінґ і Цикей Чоклінґ.  У 1959 році Чоклінґ Рінпоче зі своїм старшим братом Чокʼї Ньїмою Рінпоче вступили до молодшої школи лам у Далгузі, у Індії. У віці 11 років вони обоє повернулися до Сіккіму та вступили до монастиря «Румтек», яка була резиденцією 16-го Кармапи, де пліч-о-пліч вони розпочали одержувати передову монастирську освіту.  У Румтеку Цикей Чоклінґ Рінпоче завершив важкий курс навчання під керівництвом численних видатних буддійських майстрів, якими головував сам Його Святість. Під керівництвом Кенчена Транґу Рінпоче він вивчав буддійську філософію, за допомогою Превелебного Тенґи Рінпоче він засвоїв докладне тренування в ритуалах Ваджраяни й під керівництвом Його Превелебності Калу Рінпоче він звершив Шість Доктрин Наропи.  На додаток до цього, Цикей Чоклінґ Рінпоче одержав істотну передачу усієї лінії нінґма від Кʼябдже Ділґо Кʼєнце Рінпоче та Кʼябдже Дуджома Рінпоче. Від свого батька, Тулку Урґʼєна Рінпоче, Цикей Чоклінґ Рінпоче кілька разів одержував передачу на родовід «Чоклінґ Терсар», на «Нові Скарби», які були відкриті його попередником, Першим Чоґʼюром Лінґпою.  У 1974 році Цикей Чоклінґ Рінпоче й Чокʼї Ньїма Рінпоче залишили Румтек і помандрували суходолом до Катманду, де приєдналися до своїх батьків. Родиною вони виконали наказ 16-го Кармапи й, долаючи труднощі, збудували один із найбільших монастирів Непалу, «Ка-Ньїнґ Шедруб Лінґ», який згодом урочисто відкрив Його Величність король Бірендра Бір Біркам Ша та освятив 16-й Кармапа в 1976 році. Із тих пір Цикей Чоклінґ Рінпоче проживав у монастирі, де був ваджровим майстром, керуючи складними та потужними ритуалами Ваджраяни, які виконувалося задля блага монастирської спільноти, а також для зібрання мирян.  Рінпоче слугував майстром церемоній Ваджраяни в монастирі «Ка-Ньїнґ Шедруб Лінґ» і декількох …

Інтервʼю: розмова з Його Святістю Кармапою 

Джерело світлини - New York Times Превелебна Санґʼє Кандро розмовляла з Сімнадцятим Кармапою, Орґʼєном Трінле Дордже [для журналу «Мандала» за квітень-травень 2004 року] раніше цьогоріч про ум, медитацію та відмінності, якщо такі є, між традиціями каґʼю та ґелуґ.  Превелебна Санґʼє Кандро: Ум має дуже велике значення в буддизмі, але це щось геть  невиразне, що важко зрозуміти. Чи міг би Його Святість пояснити, як розуміти ум та як із ним працювати?  Його Святість Кармапа: Щоб зрозуміти природу ума, є два шляхи: один простіший, другий складніший. Простіший шлях передбачає, що ваш лама ознайомлює вас із природою ума, і, спираючись на це, ви працюєте далі й пізнаєте ум та його природу.  Якщо говорити про складніший шлях, навіть, якщо лама ознайомлює вас із природою ума, усе ж може бути складно зрозуміти його природу. Тому, щоб дійсно зрозуміти справжню природу ума, ознайомлення, яке здійснює лама, має супроводжуватися вірою, переконанням та палкими молитвами. Тоді ви одержите сіддгі вашого ґуру.  Багато людей може говорити про природу ума, але, якщо ви маєте кармічний звʼязок із ламою, навіть якщо слова будуть такими самими, ефект відрізнятиметься.  СК: Який вид медитації найефективніший?  ЙС: Загалом, чутливі істоти мають різні прагнення. Відповідно до власних задумів та побажань, той вид медитації, який приносить користь особисто вам, є найкращою медитацією. Недоречно говорити, що є якийсь один найефективніший різновид медитації. Наприклад, медитація на порожнечу дуже важлива, але вона може не бути найкращою для кожного; інакше її повний потенціал може не реалізуватися цілком.  СК: Які головні відмінності між традиціями ґелуґ та каґʼю?  ЙС: На мій погляд, значних відмінностей немає. Обидві традиції належать до Магаяни, їх погляд це Мадгʼяміка, а поведінка - це Віная. І практики майже однакові в усіх традиціях тибетського буддизму.  Є різниця в деревах родоводів. Традиція ґелуґ походить від Лами Цонкапи, тоді як традиція каґʼю – від Марпи, Мілареми та Ґампопи. Є також деякі незначні …

Ціль життя в тому, щоб бути щасливими

Далай-лама, джерело - pixabay.com Текст від Його Святості Далай-лами  Головне джерело щастя полягає в тому, щоб відчувати доброту та душевне тепло до інших. Ми всі такі ж, як інші люди. Ми однаково народжуємося, однаково вмираємо й хочемо жити щасливим життям.  Ключ до щастя - це спокійний ум. Це не щось, що ми можемо купити. Внутрішній мир кожен із нас має культивувати зсередини. Усі релігійні традиції, попри  філософські розбіжності, які є між ними, несуть однакове послання, що любов і душевна теплота є основою такого душевного спокою.  Мені іноді хочеться, щоб ми більше були схожі на дітей, які від природі відкриті та приймають інших. Натомість, дорослішаючи, ми не розвиваємо наш природний потенціал і  відчуття фундаментальних людських цінностей. Нас захоплюють відмінності, які є другорядними, і ми схильні думати категоріями «ми» та «вони». Це може змінити освіта. Нам слід навчитися розрізняти деструктивну природу емоцій, таких як гнів, страх та привʼязаність, які порушують наш душевний спокій, від позитивних якостей емоції співчуття, які є справжнім джерелом щастя.  Я часто запитую себе, у чому сенс життя. І роблю висновок, що він полягає в тому, щоб бути щасливим. Ми гадки не маємо, що трапиться з нами в майбутньому, але живемо надією, що надихає нас жити далі. Іноді є недостатньо розуміння того, що таке сенсорна свідомість та ментальна свідомість. Абсолютне джерело щастя - це ментальне відчуття радості, а не багатство чи матеріальні речі. Сенсорне задоволення, яке забезпечують матеріальні речі, як правило, нетривке. Таке задоволення не розвіює занепокоєння та страх. Із іншого боку, ментальна радість підтримується сама по собі.  Нині вчені також погоджуються, що наша основна людська природа співчутлива та добросердечна, адже так починаються наші життя. Без материнської любові та ласки ми б не вижили. Оскільки наше власне щастя залежить від інших людей, природно відчувати тепло до них. Людські істоти чуйні. Якою б прекрасною не була квітка, вона не відреагує …