Практика шаматхи та її переваги

Джерело: pixabay.com

Як практикувати Шаматху

Вступ

Тут я коротко опишу практику шаматхи.
Слово «шаматха» (укр. спокійна присутність) означає заспокоєння потоку всіх концепцій та думок, та легке зосередження ума на об’єкті уваги. Суть шаматхи — це стан наповнений гнучкістю, здатністю взаємодіяти з об’єктом уваги за бажанням, самадгі. Така шаматха згадується в «Шляху Бодгісаттви»:

Проникливе бачення [віпаш’яна]
в поєднанні зі спокійною присутністю [шаматхою]
Повністю викорінюють затьмарені стани.
Тому, усвідомлюючи це,
слід спочатку досягнути спокійної присутності,
Знаходять її ті, хто з радістю зреклися світу. 40

Подібним чином, якщо ви, або хтось інший маєте намір перетнути океан страждань сансари та досягти звільнення, величного місця спокою та стану всезнання, вам потрібно буде повністю викорінити усі затьмарення ума, такі як чіпляння за “я” тощо. Щоби їх усунути, вам знадобиться віпаш’яна, а оскільки для віпаш’яни потрібна шаматха, то для людини, яка прагне звільнення, шаматха є незамінною технікою. Хоч, загалом, справжній досвід шаматхи або віпаш’яни й не виникає миттєво в нашому потоці свідомості, але в ході ознайомлення з будь-чим кожен може набути майстерності. У «Шляху Бодгісаттви» сказано:

Усе стає легшим завдяки звичці та ознайомленості. 41

Усезнаючий Міпам сказав:

Найважче подолати – невпинні коливання концепцій та думок.
Найскладніше знайти – досконале самадгі.
Якщо рік за роком, постійно і правильно докладати зусиль,
Ворогів – думки – буде подолано, а скарб медитативної зосередженості здобуто.

Якщо ви будете наполегливі та створите звичку практикувати, розвинеться стійкість ума. До того ж із часом, неодмінно проявиться параміта медитативної зосередженості. У цьому немає сумнівів.

Усамітнення та чотири умови

Щоб початківцям було легше практикувати шаматху, слід це робити у відлюдному місці та покладатися на чотири умови. По-перше, що стосується відлюдного місця, то в «Шляху Бодгісаттви» сказано:

І тому, лишивши нашу хіть та бажання,
Давайте тепер знайдемо втіху в усамітненні …42

У «Тридцяти семи Практиках Усіх Бодгісаттв » сказано:

Як уникаєш місць негожих, емоції недобрі поступово меншають.
Якщо не відволікаєшся, добрі нахили спонтанно розкриваються.
В ясному усвідомленні міцніє віра в Дгарму.
Тримайся усамітнення – так практикують бодгісаттви. 43

Коли ви покладаєтесь на відлюдне місце, ваша увага стає чіткою і виникає впевненість у Дгармі. В результаті практика природно покращується. Саме такими є заслуги від усамітнення.

У “Сутрах оздоби Великої Колісниці” величний Майтрея говорить про чотири умови для практики:

Місце практики мудрих
Гарно облаштоване та затишне,
Це хороша місцина з добрими людьми навколо,
Воно наділене якостями, які тішать духовного практика. 44

Як тут зазначено, мають бути виконані такі чотири умови:

  1. Досконале забезпечення
  2. Досконале житло
  3. Досконала місцевість
  4. Досконалий супутник

Що стосується першої умови – досконалого забезпечення, то, вирушаючи в усамітнене місце для практики медитації шаматхи, слід брати із собою лише достатню кількість їжі та одягу. Інакше, якщо ваші запаси будуть надмірними за кількістю чи якістю, майже напевно виникне безліч шкідливих чинників. Наприклад, ви можете прив’язатися до своїх запасів, або на вас можуть напасти злодії заради того, щоб забрати ваші запаси тощо. Тому слід бути обережними.

Що стосується другої умови, досконалого житла, найкраще практикувати шаматху у священному місці. Проте, якщо це неможливо, знайдіть тихе місце, яке приносить радість. Уникайте місцевості з частими вбивствами та війнами та місць на кшталт бійні тварин.

Що стосується третього пункту, то досконала місцевість — це місце для медитації, де не виникає труднощів ні з питною водою, ні з умовами для приготування їжі, ні з кліматом. Якщо вам вдасться знайти гарне відокремлене місце, захищене від злодіїв і диких тварин, неподалік від людей (на випадок, якщо вам потрібна їжа або одяг), це дуже добре.

Що стосується четвертого пункту — досконалого супутника, якщо ви зможете знайти духовного вчителя, товариша, майстерного в навчанні, розмірковуванні та, особливо, досвідченого в медитації. Це чудово. Навіть за відсутності такого друга, якщо зустрінете людину, що гармоніює з вашими поглядами та поведінкою, чиї дії на рівні тіла, мови та ума є доброчинними й узгоджуються із законами славної Дгарми — це чудовий супутник, який сприятиме розвитку вашої шаматхи. З іншого боку, якщо під час медитації ви опинитеся поруч із балакучим та метушливим другом-буддистом, позбавленим плодів практики, ви, напевно, переживатимете лише хвилювання, а не шаматху. Тому треба бути дуже обережним у пошуку супутника і духовного вчителя.

Традиційне зображення, що ілюструє дев’ять етапів шаматхи. (Пояснення нижче)

Ключові умови тіла, мови та ума

Коли ці чотири умови для практики виконано, слід забезпечити ключові умови тіла, мови та ума для практики шаматхи.

По-перше, тіло. Слід сидіти відповідно до семискладової пози Вайрочани.
Такі її умови: 

  1. Ноги в позі ваджри;
  2. Обидві руки в жесті медитативної рівноваги;
  3. Плечі розправлені, наче крила грифа;
  4. Хребет прямий, немов стріла;
  5. Підборіддя злегка опущене;
  6. Язик притиснутий до піднебіння;
  7. Очі спрямовані на кінчик носа, не занадто відкриті або закриті.

Сказано, що причина цього в тому, що коли ваше тіло пряме, ваші канали (наді) прямі; коли ваші канали прямі, ваші вітри (прана) прямі; і коли ваші вітри прямі, ум теж стає “прямим”.

По-друге, мова. Слід повністю відмовитися від розмов і тимчасово зберігати мовчання, ніби німа людина.

По-третє, ум. Слід заспокоїти всі тонкі та грубі концептуальні думки, а потім однонаправлено “спочивати” умом на об’єкті медитації. Не слід піддаватися ні збудженню ума, ні тупості (млявості). Для практики такої шаматхи величний захисник Майтрея сказав у трактаті “Розрізнення Середини від Крайнощів”:

Це відбувається залежно від причини,

Існує вісім умов, що усувають п’ять недоліків.45

У такому разі, які ці п’ять недоліків?
З того ж тексту:

Лінощі, забуття інструкцій,
Тупість і збудження,
Незастосування та застосування –
Ось ці п’ять недоліків (46).

Відповідно: (1) лінь; (2) забуття інструкцій і, в результаті, забування допоміжного об’єкта уваги; (3) тупість і збудження ума (якщо розглядати ці два окремо, то недоліків шість; якщо разом, їх п’ять); (4) незастосування протиотрути для тупості або збудження, як тільки вони виникли; (5) надмірне застосування протиотрути, коли тупості або збудження не виникло.

Засоби, що усувають п’ять недоліків, називають вісьмома застосуваннями. Що згадано в тому ж тексті:

Опора і те, що на ній ґрунтується,
Причина і наслідок,
Не забувати точку фокусування,
Помічати тупість чи збудження,
Повністю зосередитися на усуненні цих факторів
І природно спочивати, коли вони будуть подолані (47).

Опора стосується (1) наміру, обителі наполегливості. Те, що на ній ґрунтується, – це (2) наполегливість. Причина стосується (3) віри, причини наміру. Результат – це (4) плинність, результат наполегливості. Серед них саме плинність не виникає одразу.

Досягнувши плинності, ви звільнитеся від фізичної та ментальної жорсткості й таким чином станете здатні використовувати своє тіло та ум для доброчесних дій, так, як забажаєте. Така плинність настає пізніше, лише на дев’ятому етапі заспокоєння ума; слід пам’ятати її позитивні якості.

Існує (5) усвідомленість, пам’ятання про об’єкт фокусування, та (6) пильність, усвідомлення того, чи виникла тупість або збудження. Разом із (7) не-застосуванням протиотрути та (8) застосуванням протиотрути. Це є вісім застосувань.

В додаток до плинності, віра від зауваження позитивних якостей самадгі на початку, прагнення досягти самадгі на основі цієї віри та наполегливість, що ґрунтується на цьому прагненні — це чотири протиотрути від лінощів. Сказано, що протиотрутою від забування об’єкта фокусування є уважність. Первинною протиотрутою тупості та збудження є пильність. Далі, щоб протидіяти незастосуванню протиотрут, коли виникають тупість або збудження, слід покладатися на волю, з допомогою якої ви застосуєте відповідні протиотрути. У випадку ж надмірного застосування протиотрут, коли тупість і збудження не виникли, слід покладатися на рівновагу в застосуванні протиотрут.

Об’єкти уваги:

Отже, який допоміжний об’єкт уваги потрібен нам для практики шаматхи? Щодо  допоміжного об’єкта уваги, то в сутрах, виголошених Благословенним, загалом згадуються чотири типи: об’єкти уваги досвідчених; об’єкти уваги, що заспокоюють поведінку; об’єкти уваги, що заспокоюють психічні страждання; та всеохоплюючі об’єкти уваги.

Всеохоплюючі об’єкти уваги — це усі об’єкти уваги шаматхи; вони пронизують усі акти уваги та всі об’єкти уваги. Суть об’єктів уваги, що заспокоюють поведінку, полягає у використанні певного об’єкта, пов’язаного з емоцією, яку ви раніше відчували найсильніше. Іншими словами, якщо найсильнішою є ваша прив’язаність, ви медитуєте на відразі як на об’єкті своєї уваги. Для протиотрути від гніву медитуйте на люблячій доброті. Для протиотрути від невігластва розмірковуйте над взаємозалежним виникненням. Для протиотрути від гордині, аналізуйте різні елементи. Для протиотрути від концептуальних думок, медитуйте на процесі дихання. Щодо об’єктів уваги для досвідчених, то їх п’ять: агрегати, елементи, органи чуття, дванадцять ланок взаємозалежного виникнення та те, що є належним або неналежним. Об’єкти уваги, що заспокоюють страждання ума, мають два аспекти: аспекти, які є мирними або грубими, та аспекти, які є істинними.48 Це загальне пояснення об’єктів уваги.

Який об’єкт уваги обрати саме зараз? Починаючи практику шаматхи, слід тренуватися з об’єктом уваги, який, в ідеалі, відповідає вашій індивідуальній конституції. Наприклад, як уже згадувалося, якщо ви відчуваєте сильну прив’язаність, медитуйте на відразі; якщо відчуваєте сильну відразу, медитуйте на люблячій доброті й так далі. Окрім цього, ви можете зосередитися на образі божества просто перед собою, на корінному складі, на бінду, сфері світла, вдиху та видиху, звуці тощо. Зосередьтеся на тому об’єкті, який є для вас комфортним, не дозволяючи уму відволікатися. Також добре, якщо об’єкт уваги є невеликим. Таким чином, буде легше зібрати думки докупи.

Дуже добре, аби сесії вашої медитації були короткими, але частішими. Коли ви починаєте медитувати, робіть це лише п’ять-десять хвилин, а потім поступово збільшуйте тривалість сеансів. Інакше, якщо ваші перші медитації будуть довгими, можливо, гострота вашої уважності та пильності знизиться, через що ви не зможете розпізнавати відволікаючі думки. Завжди пам’ятайте про ці важливі моменти.

Отже, що робити, коли виникають тупість або збудження ума? Якщо переважає збудження, практикуйте в місці з меншим освітленням, наприклад, у темній кімнаті. Опустіть трохи корпус та заплющте очі. Якщо переважає тупість, практикуйте в дуже світлому, просторому та відкритому місці. Підніміть корпус та злегка підійміть очі вгору. Все це має узгоджуватися з вашим індивідуальним станом ума та конституцією (про це також буде коротко розказано нижче).

Оскільки у новачків практики шаматхи, як правило, ум схильний блукати, спочатку слід зробити об’єктом уваги дихання. Це тому, що дихання не має форми або кольору, тому на ньому легше зосередити ум. Не дихайте надто глибоко й не намагайтесь навмисно дихати неглибоко: рух дихання повинен бути природним — неквапливим, розслабленим і стійким. Тривалість і сила дихання визначається силою вашого власного тіла. Отже, коли ви вдихаєте через обидві ніздрі, якщо ваш вдих короткий, уявіть, що дихання рухається до вашого горла; якщо довгий, уявіть, що дихання рухається до вашого пупка, а далі до самих стіп. Коли  видихаєте (знову через обидві ніздрі), якщо ваш видих короткий, уявіть, що дихання виходить на відстань близько 15 сантиметрів; якщо довгий, уявіть, що дихання виходить на відстань близько одного метра. Спочатку рахуйте від п’яти до десяти циклів дихання щоразу. Згодом ви можете поступово збільшувати кількість. Духовні вчителі минулого говорили, що дихання як опора шаматхи є легшою за інші опори й має багато переваг.

Божество як об’єкт уваги

А як щодо практики шаматхи, де об’єктом уваги є тіло божества?
У «Самадгіраджа Сутрі» сказано:

Тіло його чисте, кольору золота,
Прегарний Захисник Світу.
Хто так його собі уявляє,
Плекає медитацію Бодгісатв. (49)

Тобто, тексти рекомендують візуалізацію тіла божества як можливий об’єкт уваги під час шаматхи. Але є певні нюанси.

Якщо ви медитуєте на формі Татхагати як на об’єкті уваги, розмістіть зображення прямо перед собою на рівні очей, на відстані чотирьох футів. Якщо ви уявите, що форма Будди важка, це допоможе запобігти блуканню думок. Якщо ви уявите, як його тіло випромінює безліч променів світла, це допоможе запобігти тупості та млявості. Спочатку варто уважно розглянути зображення форми Будди, ретельно вивчивши його вираз обличчя тощо.

Якщо ви зосередитеся на зображенні божества з викривленим обличчям, намальованому кимось із лише частковим знанням живопису тханок, а не на правильно намальованому зображенні кваліфікованого художника, існує ризик, що якщо ви пізніше досягнете стану будди, те саме станеться і з вами! Тому, спочатку впевнившись у правильності форми, пропорцій тіла, кольору тощо, використовуйте цю форму як об’єкт уваги, доки не з’явиться повністю чисте самадгі.

Що потрібно робити після того, як ви зосередили увагу на об’єкті? Тут самадгі повинне мати дві відмінні якості: стійкість і ясність. Хоча сама по собі стійкість не є чимось особливим, потреба в ясності вважається надзвичайно важливою. Ясність у цьому випадку розуміється не просто як візуальна ясність об’єкта; а саме ум, який фокусується на об’єкті, повинен бути надзвичайно ясним. Окрім цієї ясності, ум також повинен бути ясним у тому сенсі, щоб бути пильним, гострим і усвідомленим.

Що порушує стійкість? Загалом, перешкоди виникають через блукання думок або незібраність. Проте, оскільки ми відчуваємо збудження ума сильніше, ніж блукання думок, саме збудження насправді спричиняє переривання. Збудження належить до категорії бажання і прив’язаності.

Ясність ума порушує тупість. Якщо, зосередившись на об’єкті уваги та зупинивши всі розмірковування, ум стає млявим, це є затуманенням. Ум перебуває в стані апатії та заціпеніння. Це не сама тупість, а її причина.

Грубі й тонкі тупість та збудження ума:

  1. Груба тупість: повністю втративши об’єкт зосередження, ум нудьгує і йому нема про що думати чи що згадувати. Це схоже на засинання.
  2. Тонка тупість: хоча ви повністю не втрачаєте об’єкт зосередження, ваш ум не є таким ясним. У цей момент об’єкт фокуса легко втратити. Ознакою посилення тонкої тупості є те, що рух дихання через ніс стає слабким. Помилка полягає в тому, що ваша уважність притупляється. Тому важливо не піддаватися впливу тонкої тупості.
  1. Грубе збудження: це стан, коли розум потрапляє під вплив трьох отрут (прив’язаність, гнів та невігластво) і таким чином відволікається.
  2. Тонке збудження: це стан, коли розум відволікається на об’єкти, які породжують три отрути, такими як пісні, танці тощо.

На додачу до цього існує явище, яке називається відволікання. Ваш розум не залишається зосередженим на об’єкті уваги і відволікається на інші речі, такі як віра, причинно-наслідковий зв’язок і так далі.

Як запобігти тупості та збудженню, що виникають таким чином? Якщо ви раніше тренувалися утримувати об’єкт уваги за допомогою усвідомленості й тепер здатні не дати об’єкту зникнути, тоді так проявляється пильність. Таким чином, одним із методів є велика сила усвідомленості, причина пильності. Інший метод — пильність сама по собі, вартовий, який пильнує, аби побачити, чи присутні помилки, чи ні.

Незвичайною причиною такої пильності є усвідомленість: продовжувати спостерігати, чи не виникла тупість або схвильованість в якомусь закутку ума, попри те, що ум ясно вспокоєно на об’єкті зосередження.

Що робити з усвідомленістю та пильністю? Якщо ум занадто зневірений, то збудження не виникне. Блукання думок буде зменшуватися в міру приборкання ума. Однак, у цей час існує ризик виникнення тупості. Якщо розум надмірно піднесений, то є ризик виникнення збудження, навіть якщо тупість було розвіяно та зменшено. Таким чином, якщо після дослідження свого індивідуального досвіду ви вважаєте, що ризик виникнення збудження більшою мірою пов’язаний з піднесеним розумом, вам слід трохи його приборкати. З іншого боку, якщо ви вважаєте, що існує ризик виникнення тупості через те, що розум занадто приборканий, вам слід його трохи підбадьорити.

Тоді як же застосовувати ці методи піднесення чи приборкання ума? Для піднесення ума слід думати про об’єкти, які йому подобаються. Однак це не повинні бути об’єкти, що породжують бажання та прив’язаність. Наприклад, слід думати про такі речі, як позитивні якості шаматхи, позитивні якості цього людського тіла, яке ви отримали, або про неймовірну вдачу познайомитися зі вченням величної Дгарми, що така рідкість. Якщо ви зробите це, то відчуєте впевненість у собі, і ум відчує піднесення. Якщо ж сонливий стан ума, що був присутній раніше, не зникає, навіть попри його піднесення, слід завершити сесію. Після завершення сесії рекомендується піти на широкий відкритий простір або на рівнину. Похід у гори чи інші подібні місця, споглядання далеких відстаней, вдихання свіжого повітря та вмивання обличчя холодною водою – всі ці методи вважаються умілими засобами.

З іншого боку, якщо ум надмірно піднесений і ви помічаєте такі недоліки, як розрізненість думок, існує спосіб це приборкати. Це метод втягування ума всередину. Для цього слід подумати про природу страждань, зосередитися на відразі, страху тощо. Якщо ви будете про це думати — приборкаєте ум. Зрозумійте, що чим більше ви аналізуєте певну тему через навчання та споглядання, тим більше розвивається впевненість і переконаність щодо неї.

Вкрай важливо вміти розпізнавати тупість та збудження, коли вони виникають описаними вище способами, а також знати, як застосовувати відповідні методи для їх подолання.

Дев’ять Ступеней Заспокоєння Ума згідно «Сутності Серединного Шляху»:

Ум, подібний до слона який втікає,
Слід міцно прив’язати його мотузкою усвідомлення
До непохитного стовпа об’єкта концентрації,
А потім поступово скеровувати залізним гаком мудрості.

Точно так, як ця аналогія навчає приборкувати дикого слона ума за допомогою мотузки усвідомлення та залізного гака пильності, так і під час практики шаматхи слід тренуватися відповідно до етапів дев’яти методів заспокоєння ума. Тому так сказано в сутрі:

Заспокоїти, повністю заспокоїти, зібрати та заспокоїти, ґрунтовно заспокоїти, приборкати, утихомирити, повністю утихомирити, привести до єдиного потоку, перебувати у медитативному заглибленні та рівновазі.

Як стверджується в «Оздобі Сутр Великої Колісниці»

Зосередивши ум на об’єкті,
Він не відхиляється від потоку [медитації].
Відволікання швидко усвідомлюється,
І ум знову спрямовується [до об’єкта].

Мудра людина поступово
Збирає ум всередині.
Коли якості [об’єкта] побачені,
Ум приборкано в медитативному заглибленні.

Коли усвідомлені недоліки відволікання,
Відчуття нестачі радості заспокоюється.
Виникнення жадібності, розумового дискомфорту тощо
Також заспокоюється.

Той, хто наполегливо дотримується обітниць,
Застосовує ум,
І досягнення відбувається природно.
Завдяки знайомству з цим, не буде більше жодних утворень.

Коли тіло й ум
Таким чином досягли великої гнучкості,
Це слід розуміти як спрямування уваги.
Коли це потім посилюється,

Розвиток сягає далеко,
І таким чином перебуватимете в головній частині [медитації].

Відповідно, перша з дев’яти стадій спочивання ума – це:

  1. Внутрішнє заспокоєння

Слід зібрати увагу від зовнішніх об’єктів уваги, та зосередити на внутрішньому об’єкті. З усними інструкціями від вашого гуру ви досягнете у цьому більшого успіху. Зазвичай, ми не можемо тримати увагу на об’єкті без внутрішнього спокою. Це можна порівняти з бджолами, які так сильно хочуть нектару, що постійно пересідають з квітки на квітку і не можуть залишитися на одній. Або, коли птахи пурхають над колючими гілками.

На зображенні наводиться приклад, де чорного слона силоміць тягне розлючена чорна мавпа. Хоча слон ума за своєю природою є бездоганно білим, ним заволодіває лють, оскільки його повністю огорнула темрява, та збудження уособлене мавпою. Оскільки тупість взяла гору навіть над самим збудженням, свободи немає взагалі.

На цьому етапі за допомогою сили дослідження розуму ви усвідомлюєте, що він потрапив під вплив відволікання та збудження, і тому виникає відчуття, ніби думок більше, ніж раніше. Коли таке трапляється, ви можете запитатися: «Чи завжди я так думаю?» Насправді ваших думок не стало більше; скоріше, це ознака того, що ви розпізнали концептуальні думки.

  1. Тривале заспокоєння

Далі слід навчитися утримувати ум зосередженим на об’єкті медитації протягом коротких періодів часу. Це коли, наприклад, ви начитуєте одне коло мантри «Ом Мані Падме Хум» на своїй малі. Ви залишаєтеся зосередженим саме на цей короткий проміжок часу.

На зображенні, мавпа тягне за собою слона, і невелика частина їх голів стає білою. Це ілюструє, що слон – білий по природі. Монах женеться за слоном, тримаючи в руках залізний гачок і мотузку, щоб його спіймати. Практик шаматхи докладає зусиль, використовуючи методи усвідомленості  – мотузку, та вартового пильності – залізний гачок, щоб спіймати слона ума. Сказано, що на цій стадії, з насолод п’яти органів чуття, збудження ума пов’язане переважно з фізичними відчуттями. Концептуальні думки іноді заспокоюються, іноді виникають, тому на цьому етапі відчувається, ніби ви знайшли відпочинок від них.

Цей і перший етапи відрізняє тривалість зосередження.

  1. Повторне заспокоєння

На наступному етапі відволікань стає менше, а властивостей спочивання ума – більше. Як тільки відволікання змушує ум відхилитися від об’єкта уваги на короткий час, ви збираєте ум докупи та повертаєте його назад до об’єкта. Тобто, перебуваючи на рівні тривалого заспокоєння, ви починаєте миттєво розуміти коли відволіклися від об’єкта уваги, і багаторазово повертаєте ум до об’єкта, нібито пришиваючи латку до тканини. Це називається повторним заспокоєнням.

На зображенні, коли монах, який переслідує білоголову мавпу та слона, смикає за мотузку та залізний гачок, слон озирається назад. Таким чином, коли ви доходите до цього етапу на шляху, то можете багаторазово зосереджуватися на об’єкті уваги, самостійно усвідомлюючи відволікання. Це ознака того, що ви володієте індивідуальною здатністю розпізнавати грубу та тонку тупість або збудження. На цьому етапі виникає відчуття виснаження. Між цим і другим етапом існує різниця в тривалості відволікання.

  1. Близьке заспокоєння

На етапі близького заспокоєння ви знову і знову збираєте ум і тонко його заспокоюєте. На цьому етапі здебільшого немає ризику втратити об’єкт уваги. Однак, саме в цьому стані, коли об’єкт уваги не втрачається, починають проявлятися тонкі тупість і збудження.

На зображенні, мавпа продовжує йти попереду слона, майже половина тіла мавпи, слона та кролика стали повністю білими. Всі троє озираються на монаха. Коли ви досягаєте цього етапу, зменшується сила тупості та збудження, які ведуть великого слона ума в невідомі землі. Ви наполегливо використовуєте методи, які дозволяють досягти більш тонкого близького заспокоєння. Цей і третій етапи відрізняє вірогідність втрати об’єкта уваги.

  1. Приборкання

Далі, в контексті приборкання ума, ви вже здебільшого вільні від небезпек грубої тупості або збудження, оскільки ум добре підготовлений чотирма попередніми етапами. Попри це, ризик тонкої тупості стає дедалі сильнішим.

На зображенні, монах закріплює мотузку на шиї слона, чиє тіло вже стало наполовину білим, як і у кролика. Він збирається приборкати слона залізним гаком. Мавпа, втративши силу керувати слоном, іде поряд, чіпляючись за його хвіст. Коли ви підходите до цього на шляху, слон вашого ума природно тягнеться до цього етапу. Він міцно закріплений до об’єкта зосередження. Залізний гачок пильності не дозволяє йому чіплятися до інших об’єктів. Таким чином, він залишається на об’єкті зосередження, а груба та тонка тупість і збудження очищаються наполовину. Цей і четвертий етапи відрізняє вірогідність виникнення грубої тупості.

  1. Умиротворення

Далі, в контексті умиротворення, виникатиме тонка збудженість. В аналогії, монах іде шляхом попереду, ведучи слона за мотузку, тримаючи при цьому піднятим залізний гак. На цьому етапі слон іде за ним без потреби смикати за мотузку. І слон, і мавпа стали майже повністю білими, за винятком невеликої чорної плями на їхніх задніх кінцівках. Кролика більше немає, а стара безсила мавпа виснажена, але все одно йде поряд, чіпляючись за хвіст слона.

Подібно до аналогії, коли ви підходите до цього повороту на шляху, слон вашого ума був прив’язаний мотузкою уважності до опори, об’єкта уваги, і ведеться вперед пильністю. На той момент практик може досить стійко тримати свій ум у стані шаматхи. Цей і п’ятий етапи відрізняє вірогідність виникнення тонкої тупості.

  1. Повне вмиротворення

Далі, в контексті повного вмиротворення, виникнення серйозних помилок грубої тупості та збудження є малоймовірним. Це зумовлено інтенсивним піднесенням розуму на попередніх п’яти етапах. Хоча ваш досвід тепер здебільшого позбавлений тупості або збудження, вам все одно потрібно старанно застосовувати методи.

На зображенні, тіло слона стало повністю білим, за винятком невеликої чорної плями під хвостом, він рухається самостійно. Позаду слона монах складає руки в жесті медитативної рівноваги та повертається, щоб подивитися на стару мавпу, ця стара безсила мавпа збирається схопитися за край одягу монаха.

Тут, перешкода у вигляді збудження, стара мавпа, більше не має шансу змусити слона ума відволікатися. Це час, коли залишається лише надзвичайно тонка та безсила тупість. Цей і шостий етапи відрізняє вірогідність виникнення дуже тонкої тупості або збудження.

  1. Робота над Односпрямованістю

Щодо односпрямованості, якщо ви на початку сесії злегка проявите наполегливість, думаючи «Треба бути пильним, щоби не виникло тупості або збудження», то цілком зможете пройти весь сеанс без виникнення ані тонкої тупості, ані збудження.

Тупість і збудження поступово зменшуються, це немов коли у ворога спочатку є сила, потім частина його сили зменшується, а потім сила повністю зникає. Тому, починаючи з восьмого етапу, вам більше не потрібно наполегливо розвивати пильність. Звідси ви рухаєтеся переважно без помилок.

На зображенні, монах іде перед слоном, не тримаючи нічого в руках, а білий слон іде за ним самостійно, без того, щоб хтось вів його спереду або гнав ззаду. Коли ви підходите до цього етапу на шляху, у вашому односпрямованому умі навіть тонка тупість виснажена. Тоді вам слід зосередитися на культивуванні чіткого та ясного об’єкта зосередження найстійкішого типу самадхі. Цей і сьомий етапи відрізняє відсутність будь-якої тупості або збудження.

  1. Рівномірне Заспокоєння

У контексті рівномірного заспокоєння, ум перебуває в рівності. Тут практика відбувається без зусиль – вона виникає природно, без жодної потреби думати, так само, як вуста природно вміють читати уголос.

На зображенні, поки практик сидить у семискладовій позі Вайрочани, білий слон спить поруч, згорнувшись клубочком. Це означає, що коли ви доходите до цього етапу на шляху, ум досягає свободи. Тоді поступово виникають різні магічні прояви та позитивні якості, такі як польоти по небу та подорожі під землею.

Цей і восьмий етапи позбавлений необхідності докладати зусиль.

Отже, як ці дев’ять методів заспокоєння досягаються завдяки шістьом силам та як вони включені в чотири моделі ментальної залученості?

Щодо досягнення їх шістьма силами, перша стадія зосередження ума досягається шляхом сприйняття усних інструкцій гуру. Друга досягається силою споглядання. Третя та четверта досягаються силою усвідомленості. П’ята та шоста досягаються силою пильності. Сьома та восьма досягаються силою старанності. Дев’ята досягається силою звикання.

Щодо того, як вони включені в чотири моделі ментальної залученості, перша та друга стадії — це залучення з зусиллям. Середні п’ять стадій — це залучення з перериванням. Восьма стадія — це безперервне залучення. Дев’ята стадія — це спонтанне залучення. 

Таким чином, наприкінці послідовного звершення дев’яти стадій спочивання ума досягається непохитна гнучкість, і одночасно досягається шаматха, яка є підготовчим етапом для першої медитативної концентрації (дг’яни).

Свіжа лотосова квітка віпаш’яни швидко розквітає на родючому ґрунті такої шаматхи.

Піднесений захисник Майтрея сказав у “Сутрах оздоби Великої Колісниці”:

За допомогою своєї концентрації вони [тобто бодгісатви] встановлюють усіх істот у трьох видах просвітлення.52

Відповідно, коли присутнє справжнє медитативне зосередження (шаматха), навіть просвітлення трьох колісниць можуть бути отримані.

Захисник Наґарджуна також сказав у “Листі до Друга”:

Без мудрості зосередження слабшає,
Без зосередження слабшає мудрість.
Для того, хто володіє обома, море сансари
Розміром не більше відбитка копита. 53

Отже, вчать, що без причини — шаматхи, неможливо досягти наслідку — віпаш’яни, мудрості, яка усвідомлює відсутність власного “я”. Тому, хто володіє і шаматхою, і віпашьяною, нескладно осушити океан циклічного існування. Для них це ніби калюжа у відбитку копита вола.
Бодгісатва Шантидева говорить у своєму творі “Шлях Бодгісатви”:

Проникливе бачення [віпаш’яна]
в поєднанні зі спокійною присутністю [шаматхою]
Повністю викорінюють затьмарені стани.
Тому, усвідомлюючи це,
слід спочатку досягнути спокійної присутності,
Знаходять її ті, хто з радістю зреклися світу. 40

Якщо ви усвідомлюєте, що вам потрібно подолати невідання, корінь сансари, а також його результат, страждання ума, і що цього можна досягти за допомогою віпаш’яни, поєднаної з шаматхою, важливо спочатку практикувати шаматху. Отже, озброєні гострим мечем мудрості – самадхі, яка об’єднує шаматху і віпаш’яну, ви поступово переможете в битві з двома затьмареннями. Тоді проявиться велична слава чотирьох кай, і просвітлені активності, які спонтанно справджують бажання істот, виникатимуть безперервно, доки існує простір.

На завершення, останнє побажання:

Ті бгікшу, які взяли обітниці,
Нехай також здобудете усамітнення.
Відкинувши всілякі відволікання,
Нехай ум буде розвинений для виконання поставленого завдання!

 

Це уривок із книги Кхенпо Ґʼялцена “Світильник, що осяює шлях до звільнення”. Із оригінальним текстом англійською мовою можна ознайомитися тут.

На українську переклав Клим Пустовіт, редагувала текст Марина Рябикіна.

‹ До списку статтей