Адеу Рінпоче в «Наґі Ґомпі», сяє усмішкою перед Тулку Урґʼєном Рінпоче

Інтервʼю з Адеу Рінпоче 

Для Chokling Tersar Times, 3 жовтня 1999 року 

Адеу Рінпоче жив у монастирі «Цечу» в Нанґчені, у провінції Цинхай. 

 

Ерік: Коли ви зустрілися з Самтеном Ґʼяцо? 

Рінпоче: Здається, мені тоді було 9 чи 10 – мабуть, 10 років – і в короля Нанґчену був син. У них був свого роду пологовий синдром у родині, й вони боялися, що новонароджений син помре, тож  покликали ламу для лікування. Тоді вперше Самтена Ґʼяцо запросили до палацу, і вперше я з ним зустрівся. Час від часу його запрошували ще і, оскільки мій ментор Тубтен Ванґпо був ламою, який тісно дружив із Самтеном Ґʼяцо, коли б Самтен Ґʼяцо не прибував до замку, він відвідував королівську родину впродовж дня, а наступного дня приходив відвідати нас. 

Ерік: Які посвяти ви одержали від нього? 

Рінпоче: Першою посвятою, яку я отримав від Самтена Ґʼяцо, була посвята Манджушрі, складена Джамʼяном Кʼєнце Ванґпо, під назвою «Доручення знання». Другою я отримав посвяту на «Лева Мови», Мавея Сенґе, одну з дванадцятьох еманацій Падмасамбгави, яка належить до циклу «Тукдруб Барче Кюнсел». Ці два практики Манджушрі були першими, які я від нього одержав. Після цього я отримав багато посвят, передач читанням та настанов від нього, включаючи вчення Дзоґчен. Одне з учень Дзоґчен було насправді складене моєю попередньою інкарнацією, яку теж звали Адеу Рінпоче; і в його монастирі та під його доглядом виріс Чоґʼюр Лінґпа, будучи монахом. Попередній Адеу Рінпоче був також одним із учителів Чоґʼюра Лінґпи. Є також певний посібник із Дзоґчену, який був на запит Чоґʼюра Лінґпи написаний Адеу Рінпоче під назвою «Усні Вчення Ваджрасаттви». Чоґʼюр Лінґпа передав його своєму синові Цевану Норбу, який передав його Самтену Ґʼяцо, а далі від нього вчення знову було передане мені. Окрім цього, оскільки Самтен Ґʼяцо був тримачем і «Тукдруб Барче Кюнсел», і баром каґʼю, я також одержав посвяти Чакрасамвари, Ваджрайоґіні, Магакали й Магакалі з тієї традиції, як і багато інших учень. Тому, якщо коротко, я одержав багато передач, як-от повний «Тукдруб Барче Кюнсел» – і його головний, і другорядний аспекти в повному обсязі. 

Ерік: Можливо, Рінпоче міг би поділитися з нами своїми враженнями про якості Самтена Ґʼяцо. 

Рінпоче: Я можу чітко пригадати, як виглядав Самтен Ґʼяцо, манеру його мови, як він поводився та як було в його присутності. Якоїсь особливості, яка б виділялася, не було; окрім як коли він давав посвяти, це було дійсно вражаюче, не схоже на будь-якого іншого вчителя, якого я зустрічав. Тон його голосу, як він співав, як виконував кожну найменшу дію під час посвяти – в цьому було багато присутності, і це дуже особливо. 

Ерік: Коли Рінпоче вперше зустрівся з Кʼябдже Тулку Урґʼєном Рінпоче? 

Рінпоче: Уперше я зустрів Тулку Урґʼєна Рінпоче, коли прибув Самтен Ґʼяцо й давав розгорнуті посвяти на «Тукдруб Барче Кюнсел», і це тривало приблизно цілий місяць. У цей час Тулку Урґʼєн, ми називали його Тулку Карма Урґʼєн, виконував роль майстра вівтаря та робив усі торма, і також він обслуговував Самтена Ґʼяцо разом із іншим служителем на імʼя Дудул. Іншим разом ми зустрілися, коли Самтен Ґʼяцо давав посвяти баром каґʼю й Тулку Урґʼєн чергувався з іншими як умдзе (майстер-співець). Ще в інший час він повернувся зі своїм батьком, Чімеєм Дордже, його братами Пемою Джіґме й Тензіном Дордже. Вони прибули всі разом, і в цей час я й Тулку Урґʼєн стали хорошими друзями. 

Ерік: Чи не міг би Рінпоче розповісти нам, яким був тоді Тулку Урґʼєн? 

Рінпоче: Я був дуже молодий, просто дитина, і Тулку Урґʼєн також був молодим. Здавалося, він дуже полюбив мене і, можна сказати, поводився, як моя няня. Він добре вмів грати в різні ігри, ми разом різьбили по дереву, малювали й робили маски. Він був досить вправним у цих речах, тож відволікав мене, граючись зі мною. Іноді садив мене собі на плечі й бігав навколо. Його братові, Тензіну Дордже, взагалі було нецікаво грати в будь-які ігри, він просто лишався наодинці й нічого не робив, тому я ніколи не зближувався з ним. Але Тулку Урґʼєн був набагато грайливішим. 

Ерік: Чи може Рінпоче описати взаємовідносини з «Чоклінґ Терсар», і яка практика є найпрекраснішою для нього? 

Рінпоче: Перш за все, я не досягнув звершення в жодній практиці й також не відчуваю, що мені слід проводити різницю поміж будь-якими термами Чоґʼюра Лінґпи – оцінюючи, яка з них хороша, а яка нижча, анітрохи. Але я одержав увесь «Тукдруб Барче Кюнсел» – і головні, і додаткові посвяти, а також додаткові додаткові посвяти й таке інше. У цей час Самтен Ґʼяцо сказав мені, що серед дванадцятьох маніфестацій Ґуру Рінпоче є одна, яку звуть Дзутрул Тучен, Велика Сила Чудес, про яку він сказав: «Тобі судилося практикувати це божество для того, щоб розвіяти перешкоди, тому тобі слід практикувати його». Я робив так, як він порадив, але пізніше якось, коли я сидів запамʼятовував – я був ще досить молодий, і мій ментор пішов робити обхід по колу – а я просто собі сидів і силувався повторювати напамʼять те, що  вивчив раніше вдень, я відкрив очі й переді мною стояв Самтен Ґʼяцо з помічником Дудулом, у якого була таця з усіма предметами для посвяти. Вони просто зайшли, мій ментор іще не повернувся, але Самтен Ґʼяцо сказав: «Я вже підготувався до посвяти, закінчив приготування, і зараз посвяту слід дати». Коли я готував їхні сидіння й таке інше, повернувся мій ментор, і Самтен Ґʼяцо сказав: «Я збираюся дати тулку, – він мав на увазі мене, – цю посвяту». Це була посвята «Санктік Пурби», «Ваджракілаї Таємної Суті», яка була однією з терм Чоґʼюра Лінґпи. Мені спало на думку, що мала б виникнути якогось роду раптова перешкода й що «Санктік Пурба» стане практикою благословення, через яку таку перешкоду буде розвіяно. Пізніше, коли Самтен Ґʼяцо дав посвяту, мій ментор спитав його: «Чому ви не дали її всім монахам у монастирі?» На це Самтен Ґʼяцо відповів: «Ні, ні, це лише для тулку, цього достатньо». Потім він сказав мені: «Тепер тобі слід практикувати це щодня без перерви або хоча б упродовж одного місяця без перерви». Із тих пір я щодня роблю цю практику до сьогодні. 

На додаток до цього я також робив рецитацію Ракша Тотренґа і «Нґенсон Дондрук» із «Нових скарбів», але тільки мінімальну кількість рецитацій. Також я виконував «Трінлей Нінґпо» й «Самтен Пурбу», обʼємисту версію «Семичастинної Глибини Ваджракілаї». 

Ерік: Дякуємо, Рінпоче. 

Рінпоче: Впродовж життя я зустрічав багатьох видатних майстрів, але один, ким я дорожу в своєму серці й кого глибоко поважаю, – це Самтен Ґʼяцо. Останнім ученням, яке я одержав від Самтена Ґʼяцо, незадовго до його смерті, було терма Ґуру Чованґа [попередня інкарнація Тулку Урґʼєна Рінпоче – ред.] під назвою «Лама Санґду», «Таємне Зібрання Ґуру». 

Ерік: Рінпоче, нашу розсилку отримує багато людей, і ваша історія дуже надихає й, напевне, надихне багатьох людей на практику Дгарми. 

Рінпоче: Дуже добре. Дуже дякую. 

 

Примітка: Самтен Ґʼяцо є корінним ґуру Кʼябдже Тулку Урґʼєна Рінпоче. 

Нашим репортером був Ерік Соломон. 

Інтервʼю переклав Ерік Пема Кунзанґ. Записав Майкл Твід. 

Зʼявилося в Chokling Tersar Times у 1999 році. 

 

Із оригінальною публікацією англійською мовою можна ознайомитися тут. На українську мову переклав Тарас Жуковський, редагувала Марина Рябикіна.