До п’ятої річниці Паранірвани великого майстра публікуємо український переклад фрагменту спогадів Еріка Соломона, які з’явилися на сайті https://www.buddhistdoor.net/ у червні 2021 року. Читати всю статтю мовою оригіналу.

Часто люди казали, що в Рінпоче був якийсь особливий спосіб поводження. Проте він був настільки не скожим на будь-кого іншого з тих, кого я зустрічав, що моє намагання описати це словами щоразу було безсилим. Слова обмежували й не влучали в суть. Коли я запитав його брата, Цокні Рінпоче, як передати словами якість присутності Рінпоче, він із радістю відповів:
«Чоклінґ Рінпоче був дуже незвичайною, незбагненною людиною. Я не можу сказати, що колись спромігся повністю збагнути, ким він є насправді. Коли ми були разом, я часто відчував, що він цілковито присутній, тут, зі мною, але водночас його ум перебуває в якомусь іншому вимірі. Це була неймовірно рідкісна якість і надзвичайно прекрасний спосіб буття. Це не так, ніби він був “десь не тут” чи дивакуватий – ні, він був уважний і цілком присутній. Але водночас був іще десь. Це дійсно непросто описати. Мені пощастило зустріти багатьох великих людей, надзвичайних практиків. І все ж він був унікальним: кожної миті він водночас постав як людина і як вища істота. Якщо коротко – він надзвичайна істота. Коли ми його втратили, я дуже сумував.»

Що було джерелом цього відчуття, що він “не від світу цього”? Мабуть, найпереконливіше це пояснив старший брат Чоклінґа Рінпоче, Чок’ї Ньїма Рінпоче:
«Рінпоче часто мав дуже глибокі видіння, настільки сильні, що іноді вони не давали йому спати вночі».
Я вперше дізнався про візії Рінпоче від свого товариша, який подорожував разом із ним та його батьком, К’ябдже Тулку Урґ’єном Рінпоче, до Бутану. Він розповідав, що дорогою до Такцанґ Ґомпи Чоклінґ Рінпоче настільки був поглинутий видіннями, що йому було важко рухатися вузькою небезпечною стежкою над урвищем. Його батько, який зазвичай уникав згадувати про жодні свої медитативні досягнення, дав Чоклінґу Рінпоче настанови, як правильно ставитися до такого досвіду.

Прагнучи більше дізнатися про видіння Чоклінґа Рінпоче, я попросив Пхакчока Рінпоче докладніше переповісти історію, яку він побіжно згадав одного разу в Непалі, коли ми працювали над нашою спільною книжкою.

«Коли мій батько поїхав до Тибету, він відвідав монастир Сам’є, де зустрів старого кхенпо. Хоча він ніколи не розповідав мені змісту тої розмови, проте казав, що то була дуже особлива зустріч. На світанку наступного дня він мав частково усвідомлюване сновидіння, в якому, цей кхенпо перетворився на Вімаламітру. Вімаламітра вдарив мого батька по голові примірником лонґченпової “Скарбниці Дгармадгату”. Батько казав, що з тієї самої миті він запам’ятав увесь цей текст напам’ять. Коли він повернувся з Тибету й розповів мені цю історію, я, ганьба сказати, сумнівався, чи тому вірити. Тож я попросив його продекламувати текст, і він одразу ж, без жодних зупинок чи вагань, продекламував його від початку до самого кінця».

Ці видіння також безпосередньо впливали на дгармічну діяльність Рінпоче, як пояснила його дружина, Санг’юм Дечен Палдон:
«Рінпоче був головним ваджровим майстром в монастирі Ка-Ньїнг Шедруб Лінг, і він ставився до цього офіційного обов’язку дуже серйозно. Коли Рінпоче сидів на своєму троні на чолі зібрання, у ньому відчувалася особлива гідність і велич; сама його присутність дарувала всім учасникам ритуалу піднесення й відчуття особливого досвіду. Щороку перед тибетським Лосаром Рінпоче виконував свій вражаючий танець як частину практики Ваджракілаї задля усунення перешкод. Зовні здавалося, що він танцює сам, але його супроводжував почет невидимих дакіні. Усі, хто бачив цей танець, були зачаровані тим, як Рінпоче являв глибину свого звершення через невимушені порухи тіла.
Рінпоче також засвідчив досвід своїх видінь тим, що ініціював будівництво храму Занток Палрі на південь від Катманду. Надалі ми присвячуватимемо свої зусилля тому, щоб утілити це бачення Рінпоче в дійсність».

Українською переклав Сергій Зінов’єв, редагувала Ірина Галамба. Грудень 2025 року.

На фото Цикей Чоклінґ Рінпоче і Санґ’юм Дечен Палдрон. Зображення належить Санґ’юм Дечен Палдрон.