Янґлешо
Печера Асура, джерело nekhor.org
Янґлешо, Непал, 18 травня 2018 року
Якось, пізно ввечері, [Орґʼєн Тобґʼял] Рінпоче проходив повз верхню печеру в Янґлешо, і присів біля входу, щоби прочитати молитви. Там, він спонтанно, у своєму неповторному стилі, почав розповідати історію “печери Асура”, аби надихнути сучасних паломників.
Для послідовників школи Ньїнґма Янґлешо є найважливішим священним місцем у світі. Для нас, Ґуру Рінпоче — увтілення всіх джерел прихистку. Він — еманація всіх будд минулого, очільник усіх будд теперішнього та основа, з якої проявляться всі будди майбутнього.
Будда Шак’ямуні провістив, що у цьому світі з’явиться істота, величніша навіть за нього самого, — і цією істотою був Ґуру Рінпоче.
Якщо Будда Шак’ямуні народився з утроби матері, то Ґуру Рінпоче явив себе через чудесне народження. Будда Шак’ямуні був звичайною нірманакаєю, тоді як Ґуру Рінпоче був найвищою нірманакаєю — ваджровим майстром, який випромінює з себе всі мандали та збирає їх у собі знову. Будда Шак’ямуні досяг парінірвани у віці вісімдесяти років, тоді як Ґуру Рінпоче досі присутній у цьому світі й ще не відійшов у парінірвану.
У цьому світі Будда Шак’ямуні явив дванадцять діянь, а Ґуру Рінпоче — одинадцять. Будда звершив дванадцяте діяння —перехід у парінірвану, але Ґуру Рінпоче того не зробив і залишатиметься тут до кінця кальпи, до руйнації всесвіту. Саме тому Ґуру Рінпоче є найбільш дорогоцінним учителем для послідовників Ньїнґми.
З-поміж одинадцяти діянь Ґуру Рінпоче найважливішим було досягнення просвітлення. І хоч він завжди був просвітленим, очевидне для світу просвітлення здобув тоді, коли досягнув сіддгів найвищого рівня — рівня Магамудри від’ядгари. В тантрах описано чотири рівні від’ядгар, і рівень Магамудри — це просвітлення. Для досягнення цього рівня Ґуру Рінпоче прибув сюди, до Янґлешо, що “на кордоні Непалу і Тибету”, а також “на кордоні Індії та Непалу”.
Серед текстів, що їх віднайшов Чокґ’юр Лінґпа, міститься так званий “Катханґ” або “Життєпис Ґуру Рінпоче”, який є частиною терми “Сім глибоких циклів” [1]. Тож, цю історію Гуру Рінпоче розповів сам, а Єше Цоґ’ял записала її, тоді сховала як терму, а згодом Чокґ’юр Лінґпа її віднайшов. Що це за історія?
У верхній печері Янґлешо
я практикував великого славетного Янґдак Херуку.
Коли говориться “верхня печера Янґлешо”, йдеться про те, що існує також і нижня печера, адже ми говоримо про другий поверх будинку, якщо в ньому є перший поверх.
Щоб досягти рівня Магамудри, Ґуру Рінпоче мав практикувати Янґдак. Перед остаточним пробудженням, Будди Шак’ямуні, мари своїми магічними силами атакуали Будду, й так само вони атакували Ґуру Рінпоче, коли він був на порозі просвітлення.
Далі в життєписі з “Сімох глибоких циклів” сказано:
У верхній печері Янґлешо
я практикував великого славетного Янґдак Херуку.
У той час сили перешкод заподіяли Індії та Непалу великі лиха.
Щоб створити перепони для Ґуру Рінпоче, мари викликали посуху в Індії та Непалі. Усі поля перетворилися на пил, а хвороби та шкідники завдавали людям великих страждань. Головним винуватцем цих перешкод був нага на ім’я Ньочен Ґомака, що жив у ставку біля Янґлешо.
Практика Ваджракілаї спрямована на усунення перешкод; немає практики сильнішої за неї. Тому Ґуру Рінпоче відправив посланця до Індії, аби той попрохав 500 пандитів зібратися у Бодґаї біля Ваджрового Трону та передати йому текст практики Ваджракілаї. Тож вони так і зробили.
В нашому тексті “Сімох глибоких циклів” пишуть:
…Я попросив мудреців про метод Дгарми, що може відвернути ці перешкоди.
Метод Дгарми, який надіслали індійські майстри, мав назву “Відьйоттама Ваджракілая Тантра”.
Вони відправили людину, яка принесла вчення що зветься Відьйоттама Ваджракілая.
І, щойно посланець, який ніс текст садгани ступив на землю Непалу, перешкоди були усунуті.
Самого факту прибуття посланця вже було достатньо, аби приборкати перешкоди.
Тоді я досяг найвищого звершення Магамудри.
Ґуру Рінпоче каже, що досяг найвищого звершення стану Магамудри від’ядгари в Непалі. Це значить, що саме в цій печері — верхній печері — Ґуру Рінпоче досяг цього рівня, найвищого звершення просвітлення. Як сказав сам Ґуру Рінпоче, він досяг просвітлення завдяки практиці Янґдак Херуки, а перешкоди, які виникли на цьому шляху, були усунуті Ваджракілаєю.
Подолавши перешкоди за допомогою Ваджракілаї та досягнувши реалізації завдяки Янґдаку, Ґуру Рінпоче створив для майбутніх поколінь садгани, які об’єднують Янґдак Херуку та Ваджракілаю. У традиції Ньїнґма ці практики називають «Янґпхур», і в них поєднано Янґдак Херуку з Ваджракілаєю. Янґдак спрямований на досягнення сіддгів, а Ваджракілая — на усунення перешкод. Мирною формою обох є Ваджрасаттва, володар усіх буддових родів.
Саме тут Ґуру Рінпоче зобов’язав захисників Ваджракілаї дотримуватися обітниць. Кажуть, що Дакшінакалі — одна з чотирьох Калі долини Катманду — стала однією з захисниць вчень Ваджракілаї (однією з чотирьох шронам). В текстах терма згадують «печеру Асура», коли описують те, як дванадцять сестер Тенма дали свою обітницю. Назва «асура» на санскриті означає «таємна печера».
Учень великого майстра Сіту Чок’ї Джунґне на ім’я Кхамтрул Чок’ї Ньїма ретельно дослідив усі факти про ці події, що сталися тисячу років тому, та написав путівник для паломників. Майстер і учень разом відвідали Непал і перебували там тривалий час. Обидва були учнями Каток Ріґдзіна Ченпо, справжнього магасіддги, одного з найважливіших лам Тибету. Він відвідав Непал на запрошення короля, який потерпав від важкої хвороби, яку ніяк не могли вилікувати придворні індуїстські жерці. Каток Ріґдзін Ченпо дав королю ліки, промовив кілька мантр і вилікував його. Так король став буддистом. Однак. кілька років потому король виконав індуїстське жертвоприношення. Каток Ріґдзін Ченпо був такий розчарований, що жорстоко побив короля. Після того король був ледь живий — він не міг ані рухати кінцівками, ані стояти, але палав від гніву. Ріґдзін Ченпо явно зайшов надто далеко. Він не лише побив короля, а й сів на його власний трон!
Тоді тисяча воїнів отримала наказ убити майстра Ріґдзіна. Протягом трьох днів вони лютували, навалились на нього усією силою, але жоден меч, жоден спис не залишив на його тілі ані подряпини. В результаті королю не залишалося нічого іншого, як знову визнати себе буддистом.
Я розповів вам цю історію, щоб ви мали уявлення, яким майстром був Каток Ріґдзін Ченпо Рінпоче. Сіту Чок’ї Джунґне та Кхамтрул Чок’ї Ньїма були його учнями, та їхні історії викарбувані на латуні у ступі Сваямбхунатх. Ці написи було знайдено кілька років тому, коли зняли покриття ступи, щоб на замовлення Тартанґа Тулку нанести на неї позолоту, а тоді відкрилися внутрішні шари.
Саме Кхамтрул Чок’ї Ньїма написав паломницький путівник усіма святими місцями Непалу. Він зазначив, що для ньїнґмапів, послідовників Ґуру Рінпоче, Янглешо — те саме, що й Ваджровий Трон у Бодхгаї для всіх буддистів. У Янглешо Ґуру Рінпоче досяг просвітлення, так само як і Будда Шак’ямуні на Ваджровому Троніі. Саме тому Янґлешо є таким надзвичайно священним місцем.
Джам’янґ Кх’єнце Чок’ї Лодро також приходив сюди, й він склав опис цього місця у формі пророцтва. Тулку Соґʼял просив мене розтлумачити цей опис, коли ми разом здійснювали паломництво сюди. У своєму описі Рінпоче Чок’ї Лодро точно передбачає, в які роки його наступне втілення відвідає це місце. Тоді текст був надрукований і прикріплений до стіни, але зараз його тут немає.
Це зрозуміло? Соромно учням Ваджраяни не знати таких речей. Як я вже казав вам раніше, якщо ви приходите до подібного місця, нічого не знаючи про його духовну історію, ви схожі на собаку, яка бездумно слідує за господарем.
Це місце, в якому Ґуру Рінпоче досяг рівня Магамудри від’ядгари. Що це означає? Найвище осягнення від’ядгари, рівень Магамудри досягається через медитацію. Будда не сприймає жодних занечищень, усе є чистим. Насправді, це навіть не назвеш чистим, тому що будда дгармакая є мудрістю дгармадгату, подібною до простору. А коли місце освячене мудрістю, що подібна до простору, воно стає священним.
Ні ви, ні я – не здатні нічого по-справжньому благословити, не зрівняти з Ґуру Рінпоче. Наприклад, кажуть, що після того, як Ґуру Рінпоче закликав благословіння під час посвячень, які він дарував у Самʼє Чімпху, земля, каміння і все навколо тряслося годинами. Ось що відбувається, коли речі постають як прояв порожнечі. І такі благословення невичерпні – порожнеча ж не може бути вичерпана, правда?
Отже, тепер нам просто потрібно встановити зв’язок із цим місцем. Будь-який зв’язок годиться – і хороший, і поганий, хоча б просто погуляти поруч… Усі зв’язки йдуть на благо. Але якщо розум усвідомлює святість місця, благословіння, які ми отримуємо, будуть потужнішими.
Наведу приклад: якщо ви розпалите величезне багаття, кожен, хто знаходиться поруч, відчуватиме тепло, до вподоби воно йому, а чи ні. Коли це тепло комусь подобається – це “чисте сприйняття”, а коли не подобається – “нечисте сприйняття”; але на рівні мудрості Будди немає різниці, співчуття будд є “всеохоплюючим”, чи не так? Тож, що ж це за тепло? Це якість природи Будди. Ця якість доступна завжди, вона не може з’явитися, а потім зникнути.
Ось чому ми повинні відвідувати місця такого роду – місця, де благословіння невичерпні. За самого лише візиту до Янґлешо благословіння вже увійдуть у нас автоматично. Ми звикли думати, що лами благословляють людину чи статую, кидаючи в них рис чи ячмінь. Це метод, який добре працює, але ніщо не зрівняється з благословеннями Ґуру Рінпоче! Немає нікого, хто міг би благословити потужніше, ніж Будда або Ґуру Рінпоче.
По суті, якості будд незбагненні – ми не те щоб описати, навіть уявити їх не можемо. Ви і я наслідуємо Будду, практикуємо к’єрім (стадію зародження) та медитуємо на нескінченну чистоту всесвіту і всіх істот. Ми медитуємо на весь зовнішній всесвіт як на споконвічно чистий, так? Коли ми практикуємо в цій печері, ми медитуємо, уявляючи перетворення печери на неосяжний палац божеств. Але наша медитація нестабільна, тоді як медитація Ґуру Рінпоче була стабільна. Ця медитація була не тільки що стабільною, вона була непорушною. Ніхто не здатен на неї вплинути. Навіть якби мільярд армій мар спробували завадити їй, вони б не справили найменшого впливу. Ніхто не може на неї вплинути! Вона залишаеться стабільною та незмінною до цього самого дня. Ось таку силу медитації опанував Гуру Рінпоче, й вона відома як “самадгі, подібне до ваджри”. Ви і я не можемо сприйняти це, бо у нас немає чистого сприйняття, але якби воно було, ми змогли б побачити весь всесвіт у його нескінченній чистоті.
Це зрозуміло? Інші люди, здається, не знають про ці речі. Раніше я трохи говорив про це з Дзонґсаром Кх’єнце Рінпоче. А згодом він кілька разів запитував мене про це в WeChat.
Сьогодні Чок’ї Німа Рінпоче переказав мені, що Кхенпо Джіґпхун, після того, як пробув тут двадцять днів, сказав, що скелі навколо печери наповнені скарбами терма.
Із оригінальним текстом на англійській мови ви можете ознайомитися тут. На українську переклав Клим Пустовіт, редагувала Ірина Галамба.