Ньошул Кхен Рінпоче та Тулку Урґʼєн Рінпоче, джерело – сторінка Ньошула Кхена Рінпоче на Facebook.

Облиште займатися будівництвом! Годі будувати мости через буремні води самсаричного існування, прагнучи “далекого берега” нірвани. Краще просто розслабтеся невимушено, безтурботно у єстві та слідуйте з одвічним потоком, в усіх його можливих проявах. І пам’ятайте: ідете ви з потоком чи ні, – він завжди іде з вами.

Утім, не так вже це і легко – принаймні, так здається. Спочатку ми маємо розпізнати цей глибокий погляд, природну Велику Досконалість. Потім тренуватися у ній і досягти непорушної стабільності. Це шлях практики: без відволікань тривати у погляді, на який було вказано та який було розпізнано. Тільки тоді усвідомлення може поступово розгорнутись. Отже, тренування передбачає немедетацію без зусиль і без відволікань, ясну присутність ума. Природна пробудженість, мудрість без концепцій, одвічне недвоїсте усвідомлення – ум будди – оголюється раптом, щойно розчиниться двоїстий ум. Це може статись поступово, через навчання, розмірковування, духовну практику. Або раптово, бо зійшлись причини і умови, як то коли дозрілий учень зустрічає здійсненого майстра та невимовним чином проживає спонтанне пробудження.

Природа будди чиста, незабруднена, несфабрикована, необумовлена, іде за межі будь-яких концепцій.  Вона не є об’єктом двоїстого мислення, інтелектуального знання. Утім, природа ця відкрита гнозису, інтуїції, недуальному осягненню самого усвідомлення, раніше, вище за течією ніж свідомість. Набуті затьмарення, як хмари, тимчасово приховують цю незайману, подібну до неба, осяйну фундаментальну природу, цю сутність ума, також відому як татхаґатаґарбга або буддова природа.

Усі загальноприйняті практики послідовного шляху до звільнення та просвітлення націлені на те, щоб розкрити цю внутрішню мудрість, усуваючи та розчиняючи затьмарення, виявляючи те, що завжди було присутнім. Ось співвідношення того, як все виглядає і як воно є насправді, два рівня істини: абсолютна та відносна, або загальноприйнята. Відповідно до цих двох істин існує два рівня практики.

Тонкий і глибокий погляд Ваджраяни наголошує на вірному розпізнанні остаточного погляду, невід’ємної мудрості всередині кожного, – славнозвісний найкоротший ваджровий шлях, висвітлений у тантрах Дзоґчену. Підхід різноманітних колісниць сутри використовує очищення двоїстої свідомості, аж поки ум поступово не звільниться від затьмарень і занечищень. Тантричний підхід з самого початку використовує мудрість, недвоїсте усвідомлення, радше ніж звичайний ум. Ось принципова різниця між ними.

Тонкий погляд Дозоґпа Ченпо, остаточної колісниці, полягає у тому, що все є чистим і досконалим від самого початку. Це абсолютна істина, найвищий погляд Будд, згідно з яким немає анічого що має бути зроблено чи досягнуто. На основі такого розпізнавання дійсності, медитація Дзоґчену це немедитація,  – радше спочивати у рівності буття, аніж робити щось конкретне, бути поза межами надії й страху, приймання й відкидання. Поведінка або поводження Дзоґчену випливає з цієї позамежності та є повністю спонтанною, безцільною та належною будь-яким обставинам що постають. Плодом Дзоґчену і є сама Велика Досконалість, невіддільна від початкової точки цього стрімкого і дієвого шляху: ріґпа, власна істинна природа.

Ньошул Кхенпо Рінпоче,

адаптовано з Natural Great Perfection: Dzogchen Teachings and Vajra Songs [“Природна Велика Досконалість: вчення Дзоґчен та ваджрові пісні”]

 

Із оригінальним текстом можна ознайомитися тут. Із англійської на українську переклав Сергій Шагдамов; редагував Тарас Жуковський.