Кхандро Рінпоче, джерело: studybuddhism.com

* якщо ви бажаєте скачати статтю для читання на своєму пристрої в форматах PDF, EPUB, MOBI чи TXT оффлайн, натисніть тут.

Останнім часом багато практиків дуже самовіддано виконують ньондро, або ж у них є натхнення почати ці практики. Тож для того, щоб закласти стійку основу для ваших практик та розуміння, наскільки важливими є ньондро, – це гарна нагода, щоб звернутися до коментаря Аті Забдон на тему ньондро.

Назва тексту практики та корінного тексту – це Аті Забдон, “Глибока Сутність.” Цей цикл вчень та передач більш офіційно відомий як Аті Забдон Ньондро. Можливо, слід зробити коротший коментар щодо виконання ньондро. Іноді простота – це краще; це може надати більше впевненості та сміливості в практиці. З іншого боку, ви можете надумати багато ідей або почути багато “чуток” про ньондро. Тут ми порушимо питання багатьох, якщо не всіх, головних заголовків і деталей практик відомих як ньондро, або “попередніх практик.”

НЬОНДРО: ОСНОВА ВАДЖРАЯНИ

Слово “попередні” зазвичай відсилає до чогось, що передує. Не дивлячись на це, існує багато різних думок про цей термін. Дехто з вас пише мені, щоб розповісти, що ви перестали виконувати ньондро і тепер  хочете “повернутися” – ніби до основ, так наче попередні практики є чимось на кшталт рівня дитячого садку ваджраяни. Натомість, попередні практики слід розглянути як “провідників,” які задають напрямок всьому вашому шляху практики ваджраяни. Саме так великі майстри ставились до ньондро.

Кьябдже Трушлік Рінпоче, наприклад, навіть коли йому було вісімдесят з чимось років, не пропускав жодного дня без виконання ньондро. Останній прочухан, який я отримала від Рінпоче був за малу кількість виконаних простирань. Після того, як я розповіла йому, що я виконувала п’ятдесят простирань в день, він сказав, що він виконував 100. [Рінпоче сміється] Так само було з іншими великими майстрами. Кьябдже Тенґа Рінпоче, навіть після втрати кінцівок, не пропустив жодного дня без виконання ньондро. Кьябдже Ділґо Кх’єнце Рінпоче продовжував виконувати ньондро як свою щоденну практику аж до кінця життя. Та Кьябдже Трічен Рінпоче, навіть коли вже не міг ходити, все одно продовжував виконувати ньондро як свою головну практику.

Саме так традиційно сприймається ньондро – не як вступ до інших практик, або щось, із чим треба швидко покінчити. Як каже Патрул Рінпоче: ньондро – це сама основа шляху практик ваджраяни. Неймовірно важливо зрозуміти, як потужні методи попередніх практик приносять більш реалістичний підхід до викорінення наших оман, і як поза межами візуалізації та рецитації текстів вони дозволяють нам усвідомити погляд магаяни.

Подорож у ваджраяну має бути виконана через пряме розуміння та справжнє усвідомлення погляду магаяни. 

Погляд ваджраяни та магаяни

Магаяна підкреслює необхідність зрозуміти повноцінну природу всіх явищ. Це погляд “цілісності.”

Як правило, ум з’єднується з зовнішніми проявами: формами, звуками, думками, відчуттями і так далі, коли ми робимо припущення на основі того, як явища з’являються, як вони звучать, як вони відчуваються. Це дуже тонкий момент: цей момент ухоплення за певні враження, чіпляння за них, і в цьому ухоплені та чіплянні миттєво формується припущення.

Простіше кажучи: ви не маєте достатньо часу, щоб повноцінно усвідомити, що ви бачите. Ваше розуміння виникає з короткочасних моментів, які можуть породжувати лише припущення, і всі вони базуються на тому, що ви отримаєте чи втратите в цей момент. Це створює нашарування оманливого сприйняття, через яке ми не можемо чітко бачити.

Оманливими є не самі образи, звуки, думки чи відчуття; ілюзії створюєте ви, через швидкість, із якою робите упереджені припущення. Коли в ума немає часу, щоб відкритися цілісності або повноті проявів, нашарування омани перетворюється в “гарні” або ”погані” припущення. І в цей момент, кожна форма, звук, думка та інші почуття, з якими ви взаємодієте, опиняються під впливом егоїстичних уподобань і зручностей.

Сила сприйняття

      Для того, щоб осягнути ваджраяну, слід розуміти, що вона стосується саме сприйняття

Що мається на увазі під “цілісною” природою сприйняття? Що робить звук або думку “повноцінними”? Чи вони є лише тим, чим ви їх уявляєте, або ж за ними криється щось більше? Традиційна аналогія така: коли хтось приходить до вас зі скаргою, чи дійсно ви можете оцінити всю історію – попри те, подобається вам ця людина, чи ні? Мудра людина послухає всю історію і дасть неупереджене судження в цій ситуації. Будь-яке судження, засноване лише на зовнішніх проявах, є судженням зробленим із невігластва. Тож будь-який вибір тут буде необ’єктивним або частковим. Цей приклад застосовують до закоренілих шляхів за допомогою яких ми ставимося до всього, що бачимо, чуємо та про що думаємо.

Наші судження та думки про зовнішні прояви дуже могутні, оскільки вони стають причинами, що створюють наслідки. Карма, яку ми створюємо, будує сферу досвіду для себе та всього світу в цілому. Карма рухається за допомогою наших думок та суджень, і коли ці думки та судження не є здоровими, вони створюють негативну карму.

Ніхто не має наміру створити негативну карму, але ум, що не сприймає речі здорово або повноцінно, породжує нескінченну кількість карми. І карма, яка опиняється під впливом его-упереджених поглядів, уподобань та зручностей, стає негативною кармою – просто через те, що ми не бачимо речі ясно і повністю.

Бачити речі такими, якими вони є

Магаяна тренує нас у чистому бачені, використовуючи підхід само-дисципліни та опанування ума гінаяни – разом із мотивацією співчуття магаяни. В магаяні, ми починаємо бачите речі більш чітко саме через співчуття до всіх живих істот. Підхід ваджраяни – це ставитись до речей більш чітко сприймаючи їх такими, якими вони є.

Ваджраяна говорить: ви взаємодієте з речами кожної миті. Чому б не взаємодіяти з ними повністю й цілісно від самого початку, бачачи речі такими, якими вони є? Але, щоб це трапилось, ваджраяна повинна спиратися на міцну основу дисципліни гінаяни та співчуття магаяни, а також на повніше розуміння природи себе та явищ.

Це повертає нас до погляду магаяни та вчень мадг’ямаки про вчення на тему порожнечі.

В теорії та на практиці

Ви не можете просто сказати: “Всі явища порожні за своєю природою; вони є проєкціями мого ума та цей сприймаючий ум, сам по собі, порожній.” Знаючи це теоретично, ви повинні вміти вийти та взаємодіяти зі всім з цієї перспективи, включаючи ваш власний ум. І тоді, бачачи природу самого сприймаючого ума як порожню, ви зможете взаємодіяти зі своїм власним  прагненням і чіплянням.

Реалізація погляду магаяни та мадг’ямаки в постмедитації виникає з реалізації під час навчання та медитації. Дуже гарним з’єднуючим фактором між теорією та повним залученням є “Семигранна молитва підношення ”. Таким  чином, практики ньондро та пізніші стадії зародження ваджраяни є мостом між інтелектуальним розумінням та його реалізацією в постмедитації. Їх дійсна зустріч відбувається через візуалізацію та рецитацію. Повністю залучаючи тіло, мову та ум, методи ваджраяни дозволять вам кинути виклик вашому розумінню порожнечі себе та явищ.

Це є метою практик ньондро.

Традиція ньондро

Традиція ньондро поєднана з традицією терма Падмасамбгави, що прибув з Індії, щоб вчити буддизму в Тибеті. Його вчень було так багато, що деякі з них повинні були бути приховані для того, щоб їх віднайшли пізніше. Вони були передані проявами Ґуру Рінпоче, або його двадцяти п’ятьма головними учнями, які  також були великими реалізованими істотами. Ці вчення стали відомі як терми, або “прихованні вчення”.

Кожна виявлена вчення-терма  стає цілим циклом вчень зі своїм головним божеством. Наприклад, існують терми, де центральною фігурою є  Ченрезіг, Манджушрі, Ваджрайогіні, Чакрасамварі та Ваджракілая, всі вони врешті-решт зводяться до єдиної сутності – Ваджрасаттви. І кожний цикл терм додатково містить три стадії: власні попередні практики, головна частина інструкцій зародження та розчинення та заключні практики магамудри і магасанді, або дзоґчену – вчення про те, як дійсно усвідомити природу ума.

Багато видів ньондро

Скільки існує прихованих вчень та окремих божеств, стільки ж є й різноманітних ньондро. В ці дні люди можуть просто сказати “Каґ’ю ньондро” або “Ньїнґма ньондро”. Але в традиції Каґ’ю існує багато класифікацій та родів передач, і кожен з цих родів передач має свої загальні та специфічні ньондро. Наприклад, існує загальне ньондро роду передач  Такпо Каґ’ю, а також специфічне ньондро з циклу Ваджрайогіні та Чакрасамвари цього роду передачі.

Через це, навіть не дивлячись на те, що ми звикли до цього, ніколи не є правильним  просто сказати “Каґ’ю ньондро”. Якщо б ви сказали це традиційним вчителям, вони були б спантеличені та запитали б “Яке саме Каґ’ю Ньондро?” Потім ви були б заплутані, тому що не знали, що існує більше, ніж одне ньондро. Вивчаючи ньондро, важливо знати ці речі.

Також важливо знати, яке ньондро ви виконуєте. [Рінпоче сміється.] Деякі з вас виконують практики навіть не знаючи їх назв. Наприклад, “Каґ’ю Ньондро”, яке деякі з вас мають, є загальним ньондро роду передачі Такпо Каґ’ю.

“Загальне” ньондро так називається, тому що попередні практики виконуються не лише раз у житті. Загальне ньондро виконується, щоб підготувати ваше тіло, мову та ум для того, щоб стати належним вмістилищем для вчень ваджраяни. Ті з вас, хто виконують загальне ньондро, згодом отримають передачі для практик розчинення та зародження: наприклад, Ріґдзін Тугтіг; або Ваджрайогіні; або Туґдже Ченпо, Великого Співчутливого. Оскільки кожен із цих циклів вчень має власне ньондро, в житті, насправді, не так багато часу робити щось інше [Рінпоче сміється]. Саме так вам слід бачите це!

Як і в кожній головній школі або роді передач, в Ньїнґма існує багато видів ньондро – як загальних так і конкретних: наприклад,  Дуджом Терсар Ньондро та основні попередні практики Ньїнґма, відомі як Ньїнґтік ньондро: квінтесенція практик магасанді.

Ньондро, яке ми вивчаємо та практикуємо, – це Аті Забдон ньондро [напевно, ідеться про ньондро, яке зазвичай передають і практикують у традиції “Міндролінґ”, тримачем якої є Джецюн Кхандро Рінпоче – редактор]. Аті Забдон – це глибока сутність Аті Йоги, основне ньондро для всіх практиків, які хочуть взяти участь в реалізації дзоґчен передачі. Його головне божество – це Ваджрасаттва, чия практика дуже поширена в цій санґзі.

Звісно, якщо ви надаєте перевагу  іншому ньондро, це нормально. Структура цих ньондро завжди однакова. Та всі ці вчення завжди можна застосувати до різних ньондро: Аті Забдон, Каґ’ю, Лонґчен Ньїнґтік та інші. Оскільки погляд є однаковим, відмінності будуть помітні лише в формулюваннях текстів практики та візуалізаціях центральної фігури. Отже,  якщо ви практикуєте певне ньондро, не відступайте. Якщо ви ще не почали ньондро, у вас є вибір, але не змінюйте свій вибір на півдорозі та не дозволяйте емоційному уму робити ваш вибір.

Те, що повинно пронизувати будь-яку практику ньондро, — це сутність.

П’ять частин практик ньондро

По суті, п’ять практик відомих як ньондро, або попередніх практик, є такими: (1) бути в змозі покластися на якості Трьох Дорогоцінностей;  (2) зародження чистої бодгічітти, що дає вам напрямок на шляху практики ; (3) усвідомлення важливості розпізнання вашої вродженої Буддової природи; (4) бути в змозі дійсно проявити відсутність прив’язаності до себе і явищ; (5) абсолютна впевненість у “природі такій, як вона є.” Це є основні аспекти п’яти попедерніх практик.

(1-2) Прийняття прихистку та зародження бодгічітти – це перша та друга практики ньондро, які виконуються разом з простираннями. За межами просто “прийняття прихистку” та “виконування простирань” ідеться про дійсне розпізнання та наповнення нашого ума чистими якостями Будди, Дгарми та Сангхи. Практика бодгічітти в свою чергу дає нам напрямок на шляху практики.

(3) Уся суть практики Ваджрасаттви в набутті впевненості в свої первісній доброті, або Буддовій природі. Без розпізнання вродженої Буддовї природи губиться весь сенс Буддійського шляху.

(4) Мандала – це спосіб перевірити себе та кинути собі виклик. Наскільки багато свободи від чіпляння за явища та себе ви дійсно досягли?

(5) ґуру-йога, врешті-решт, – це про глибоку впевненість у природі “такій, як вона є”, коли ви більше не покладаєтесь на будь-які орієнтири. Ви глибоко впевнюєтесь в тому, що всі явища є нічим іншим, як проявами вашого ума. Це занурює вас у сутність стадії зародження ваджраяни: практик к’єрім, або утпатті.

Таким чином, попередні практики слід розглядати як такі, що надають напрямок шляху вашої практики  –  шляху,  що базується на двох основних якостях: відданості та бодгічітті.

Дві невід’ємні якості: відданість та бодгічітта

                              Там, де є відданість, просвітлення існує.
                          Там, де немає відданості, просвітлення відсутнє.
                                                    Це настільки просто.

[Перш ніж отримувати передачу на будь-яке ньондро та вступити на шлях практики, практик ваджраяни повинен зародити дві невід’ємні якості.] Перша – це зародження відданості. Усі ви отримали користь від різних вчень, які повстали з доброти та мудрості Будди та від різних майстрів роду передач, яких ми уявляємо перед собою. В Аті Забдон ньондро, уявляйте присутність всіх цих ґуру, об’єднаних у єдину сутність Ваджрасаттви та зародіть відчуття відданості.

Відданість найкраще виражається у вигляді пошани; і пошана найкраще виражається як сильна рішучість дійсно працювати з власним умом, щоб трансформувати це цінне людське  існування у засіб звільнення себе та інших від омани.

Через таку відданість, зародіть другу невід’ємну якість, що є бодгічіттою: сильний намір докласти всіх зусиль на шляху усвідомлення з єдиною метою – звільнити всіх істот від страждань.

Таким чином, зародіть дві невід’ємні якості відданості та бодгічітти.

ШЛЯХ ВАДЖРАЯНИ

Тепер, незважаючи на те, що найважливіший аспект будь-якої практики – це сутність, тим не менш існує багато інформації, яку треба вивчити та розуміти про ньондро – навіть, чому ми його виконуємо. Також  існує багато деталей, особливо, коли ми розбираємо коментар.

Існують короткі, середні та довші коментарі до Аті Забдон ньондро, написані Тердагом Лінґпою та Лоченом Дгармашрі. Саме цей коментар середньої довжини та включає багато деталей з довших текстів. Не вдаючись у всі деталі, ми не можемо не згадати деякі з них.

Іноді всі ви дуже втомлюєтеся через деталі. Але деталі важливі, особливо тому, що зростає нове покоління майбутніх вчителів. Якщо ніхто інший не знає деталей, хоча б вони повинні знати їх. В іншому випадку, ви почнете модифікувати, або “пом’якшувати” класичні тексти. А цього не повинно трапитись.

З іншого боку, багато з вас починають ньондро з великим натхненням – та у багатьох з вас дуже добре виходить. Але, в багатьох випадках натхнення  заходить в глухий кут. Цей кут або перешкода, здається, виникає, коли ви стикаєтесь із деталями практик. Існує так багато деталей для візуалізації, так багато способів мислити. І тоді з’являється західна культура, яка схильна сприймати настанови дгарми як своєрідний посібник, що є дуже неправильним підходом.

Деталі практик не слід розглядати як технічні інструменти для методичного будування свого роду структури. Мова іде не про будування, натомість, спробуйте відноситись до практик як до створення гарного саду.

Як гарний  сад…

Якщо ви хочете створити гарний сад, то  не можете бути занадто технічним в цьому процесі. Деякі люди проєктують сади, які виглядають жахливо. Чому? Тому що вони занадто прискіпливі та конкретні щодо всього; кожна порада – три квітки, чотири квітки, один кущ – сприймається занадто буквально. Але як би ці люди не старалися, їхні сади ніколи не випромінюють відчуття свободи росту або розквіту самі собою.

Деталі є важливими; але завжди дивіться на все, наче це гарний сад із природнім ростом. Таким чином ви побачите багато деталей разом. Існує різниця між поглядом на речі в сукупності та прискіпливим поглядом на деталі, коли ви не можете побачити загальну картину. Якщо ви подивитесь на квітку там, на кущ там, ви ніколи не побачите повноту гарного саду.

Таким же чином, існує багато деталей, які треба вивчати та розуміти, коли ви вивчаєте Дгарму. Уважність до деталей – це важливо. Але коли привносите цю інформацію в медитацію, робіть це більш глибоко та дозвольте повноті зростання розкритися в просторі вашого ума. Цілісний ум – це як гарний сад.

Ви можете це зробити

Здатність вашого мозку утримувати велику кількість деталей закладена природою. У їдальнях, наприклад, ви їсте свою їжу не переключаючи увагу на  тих,  хто приходить і йде, що вони їдять та не думаєте, чи варто вам було взяти щось інше. Ви слухаєте людей, маєте ввічливі розмови та відповідаєте на питання – в той самий час ви проявляєте симпатію або неприхильність, плануєте та розмірковуєте. Ваші відчуття задіюються, щоб брати участь у сотнях справ водночас. Коли ви загрузаєте в деталях, думайте про цю аналогію.

Вам під силу це зробити. Одна мантра, одна візуалізація, світло, що входить та виходить – це прості речі. Все інше – це спротив. Ваша практика ньондро – це не унікальний досвід; ви просто замінюєте те, що зазвичай робите, чимось, що  не звикли робити. Замість того, щоб впадати у відчай, спробуйте побачити цілісність практики.

З таким ставленням до навчання, вивчення та практики уважно оберігайте своє натхнення і принесіть ум, подібний до прекрасного саду, до практик ньондро.

Не сходьте зі шляху

Сучасні медитатори, здається, уявляють, що можуть досягти результатів на шляху буддійських вчень лише за допомогою інтелекту. Потім вони стикаються з практиками ваджраяни!

Під час попередніх практик, люди часто стикаються з певними перешкодами, щоб повністю присвятити себе практикам. І це найкраща нагода поглянути на себе та побачити, як далеко ви проснулись у погляді магаяни.

Що ви можете побачити, з одного боку, – це дуже велику голову, наповнену інформацією про порожність  себе та явищ. З іншого боку, ви зазнаєте труднощів з маленькою кількістю простирань, яку ви “підписались” робити кожен день. П’ятдесят простирань стають жахливим номером, 100 – ще  гіршим, а 100000  – це точно не те, щоб ви хотіли робити. Та ви розмірковуєте: який мій зв’язок зі всіма цими людьми на дереві роду передачі? Чи справді існує Ваджрасаттва, який допомагає нам? У чому сенс цієї практики мандали? Чому б просто не сидіти й не спостерігати за природою свого ума?”

Це тільки декілька прикладів. Ті з вас, хто виконують практики, знають, що кожен з вас може придумати багато цих причин, відмовок, сумнівів та вагань, питань і відповідей.

Проте, коли з’являється перешкода, це і є місцем зустрічі. Саме тоді ви запитуєте себе: “Де я відчуваю опір, і що це може означати?”

З точки зору магаяни, не існує “Я” – і  це “Я” немає проблем, “Я” немає егоїзму, “Я” немає тіла, за яке можна зачепитися, та “Я” немає ума та почуттів.

А як щодо природи почуттів? Чи мої відчуття щодо практики ньондро  відрізняються від тих, що були описані Чандракірті, Наґарджуною, Шантідевою або іншими великими бодгісаттвами як порожні за своєю природою? Ми дуримо себе, думаючи: так, усі  відчуття порожні, але не ці відчуття, які переживаю зараз. Те відчуття доброти, яке я не можу пробудити, та важкі відчуття, які не можу подолати – ці відчуття відрізняються.

Це те, як ви бачите проєкції та уявленя вашого ума. І саме так ви формулюєте ідеї у сфері явищ, звуків і думок.

                             Існує тільки одне пояснення до перешкод:
                        ви взагалі не квапитесь досягти просвітлення.
                                      Усе зводиться саме до цього.

У  практиках ньондро, 100000 – це гарне число, тому що це важке число. Це важке число може повністю пройти через усі потаємні щілини вашого ума, що опираються трансформації та переходу на новий рівень. Це надає поштовх для дослідження власного ума, яке доходить до моменту, коли те, що він бачить, виявляється не дуже приємним.

Те, що ви бачите, — це стільки добрих якостей і стільки прагнень, але водночас велика неохочість до реалізації. Існує лише одне пояснення цьому: ви взагалі не квапитесь досягти просвітлення. Усе зводиться саме до цього.

Ви починаєте з дуже доброю думкою про себе: “Як хтось може не хотіти звільнити всіх істот від страждань?” Але якщо б ваші прагнення були відразу очевидні у постмедитації, ваше приховане небажання було б дуже очевидним для інших, і вам було б дуже соромно. Хороша річ у таких практиках як Семичастинна Молитва, або ньондро, або зародження та розчинення  – це те, що це індивідуальні практики. Вам не треба соромити себе перед іншими, вам соромно лише перед собою. Ось чому ми іноді відчуваємо себе погано під час практики.

Лонґчен Рабджам дуже гарно описує це, використовуючи аналогію з цибулиною. Ви знімаєте один шар, думаючи: “Окей, під ним  – оголене усвідомлення.” “Але там під ним іще один шар, і ще один, і ще один. Цим нашаруванням немає кінця”, вони є нашим звичками. Вас дивують тонкощі, товщина та липкість цих шарів. Ви бачите, що гнів  – це не щось одне – це шари прихованої агресії, прихованої ненависті, прихованих заздрощів та прихованого самолюбства, і тоді  слово “забруднення” несподівано оживає.

Ви починаєте розуміти, що “життя” відсилається не тільки до життя та смерті фізичного тіла, але до мільйонів та мільярдів забруднених життів, які повторюються знову і знову. Тоді ви бачите, що стотисячне зняття шарів — це лише верхній шар, і тоді отримуєте смак того, що означає приборкати ум.

Бути власним наставником і вчителем

З більш зрілим розумінням товщини та складності потьмарень, будь-яке просте або дитяче уявлення про них розпадається; та будь-яке спрощене або дитяче розуміння того, що означає приборкати або подолати ум, руйнується. Ви бачите, що приборкати та тренувати ум, – це не так легко. Звичне повторення, піддавання та підтримування оманливих концепцій не зникає так легко — а саме це має статися, щоб вроджена природа могла проявитися.

Як казали великі вчителі: якщо все тіло заповнено отрутою, кількість ліків, що  використовується для лікування одного пальця, навіть, якщо ці ліки дуже якісні, не буде достатньо сильною, щоб протистояти усій кількості отрути. Так само, щоб позбавитись від життів сильної, липкої ідентифікації з потьмареннями, маленькі форми або безформені практики, які ви полюбляєте виконувати,  маленькі шматочки Дгарми, які ви полюбляєте читати, маленька частина медитації або будь-які інші приємні практики, які ви всі полюбляєте виконувати, є дуже добрими, але вони не будуть достатньо сильними, щоб позбавитись від такої кількості потьмарень.

Медитатор ваджраяни повинен мати більш зрілий погляд та бачити проблеми сансари та нірвани більш прямо та сміливо. Так само, як дитина дорослішає і стає незалежною, практик зростає і набуває зрілості, щоб досліджувати й бачити такі речі дуже чітко.

І тоді, як сказано, ви повинні “зав’язати мотузку на власній голові”. Аналогія тварини, яка зав’язує свій власний поводок, стосується зрілого практика, якого більше не веде ніхто й ніщо: ані теорії, ані інші люди на шляху. Ви самі берете мотузку у свої руки та реалізуєте свою свободу, ставши власним наставником і вчителем.

На цьому етапі, аби бути власним наставником і вчителем, все ж потрібна  підтримка. Оскільки ви занурені в шари притаманної поведінки та омани, тією підтримкою, що тримає вас на плаву, є практики: зокрема, практика прихистку та зародження бодгічітти. І далі йдуть практики, що допомагають здобути впевненість у власній природі, розумінні істинної природи всіх явищ і себе — а також практика того, щоб не здаватися перед потьмареннями.

Поза межами повсякденного ума

Для східних та західних практиків характерно думати, що ми хочемо досягти просвітлення та принести користь живим істотам. Але існує величезна різниця поміж устремлінням та реалізацією. Ми хочемо, ми сподіваємось, ми бажаємо, але ми, можливо, не маємо сміливості реалізувати свої устремління. З цієї причини з’являється тенденція підходити до вчень суто інтелектуально. Пастка [такого підходу] полягає в тому, що виникає схильність вигадувати безліч перешкод і труднощів на шляху практики.

Его ніколи не скаже: «вибач»

Одна велика перешкода на шляху – це уявляти, що існує багато часу, щоб зберігати свою звичну поведінку. Тоді можуть підтримуватися певні начебто розумні ідеї — ідеї, які насправді дуже дурні, оскільки виникають із невротичного розуму. Але ми прислуховуємось до цих ідей, тому що вони звучать добре. Ми можемо відкласти практику, тому що ми “не готові”. Зовні це може здаватися дуже розумним. Існує багато прикладів в повсякденному житті, коли навчають цій простій логіці: “Не лізь поперед батька в пекло”. Тож ви застосовуєте  цю сансаричну  логіку до практики. Ви думаєте, що вам не слід щось починати, поки ви не знаєте всієї інформації, або допоки ви не почуваєтесь готовими. Ви думаєте: “Я просто чесний із самим собою”.

Чи буде его коли-небудь чесним із собою або скаже: “Дивись, мені дуже прикро, що я був таким негативним все життя, у мене ніколи не вийде, чи час здатися?”. Ми б хотіли, щоб его виступало з такою чесністю, але цього ніколи не трапиться. Натомість его продовжить просувати ідею повсякденності та підтримувати повсякденні ідеї та сансаричні нахили, щоб впевнитись у продовжені свого існування.

Отже, важливо розмірковувати над плином часу.

Протягом багатьох років, багато з вас показали відмінні результати. Ви ідете по шляху настільки самовіддано, наскільки це можливо, з чесністю, старанністю та зусиллями, ви підтримуєте певну неперервну стабільність, що  дуже чудово.  Також існує багато людей з неймовірними якостями та потенціалом, людей з чистими гострим розумом та гарними добрими серцями, і це надзвичайно важливо; людей, які щедрі, вправні та здатні добре сприймати інформацію; які мають справжнє натхнення та відданість до шляху — поки не зіткнуться з потураннями повсякденному уму.

Можливо, у вас є лише одна чи дві слабкості. Дехто з вас може надто довго затримуватися на одній думці. Або ж ви просто не можете вибратися з болота, яке самі для себе створили — чи то через постійну зайнятість у повсякденному житті, сильну прив’язаність до певних амбіцій, чи то через нездатність прорватися крізь певну звичну поведінку.

Протягом трьох-п’яти років такі ситуації можуть здаватися прийнятними. Але коли у когось не було прогресу, коли хтось не просунувся на шляху так, як міг би і як повинен був, після боротьби з одними й тими ж проблемами протягом десяти чи п’ятнадцяти років або більше — це викликає серйозне занепокоєння. Це дає нам зрозуміти, що ви затримались на теорії. Ви можете почувати себе добре, сповнено, корисно, дгармічно  та вмієте інтегрувати дгарму в своє життя як вираження відданості, любові та подяки. Але ваше фізичне тіло може просто триматися за слова і нічого більше.

Як практикуючим, які мали таку велику удачу отримувати вчення від багатьох різних вчителів протягом тривалого часу, важливо дійти розуміння значущості виходу за межі. Щоб перейти від теоретизування та інтелектуалізації вчень, ви повинні інтегрувати всі ці слова у власну практику. І для цього важливо вступити на шлях ваджраяни.

Ваджраяна не складна…

              Ваджраяна не складна, але ми самі ускладнюємо її.
Коли ви досліджуєте цю конкретну складність, ви розумієте, що єдина  перешкода — це втілення того, що ви вважали своєю мотивацією.

Ваджраяна не складна, але ми самі ускладнюємо її. Більша частина важкості викликана “чутками” людей, що  страждають цим. Коли ви досліджуєте цю проблему, все зводиться тільки до одного. Цей момент є супротивом втілення того, що ви вважали своєю мотивацією. І, звісно, це важко. Тому що в якийсь момент, Дгарма повинна бути достатньо сильною, щоб повністю розірвати всі знайомі зв’язки: знайомі прив’язаності, усталені способи мислення та знайомі шляхи, якими ви розбавляєте ці проєктовані думки. Це означає ваші звичні способи навішування ярликів, методи визначення, характеристики та перебільшення концепцій. Ці речі надзвичайно важко відпустити.

З однієї сторони, ви розумієте, що бути добрим, безкорисним та мати змогу спочивати в природньому стані ума – це все дуже добре. Але ви не бачите, що для того, щоб бути добрим, практикувати безкорисність або спочивати у природньому стані, ви водночас повинні відпустити усталенні способи мислення, те, як ви виражаєте, як призначаєте та як маркуєте думки, та те, як ви дозволяєте ідеям розмножуватися.

Коли ви починаєте розуміти, що передбачає “відпустити”, вами оволодіває страх. Вами оволодіває вагання. Вами оволодіває зневіра. Усі наші звичні неврози піднімають великий бунт. Вони об’єднуються і вигадують всілякі ідеї. Деякі з цих ідей спрямовують вину назовні: ці практики не мають сенсу; вони дуже традиційні, дуже застарілі. Я не відчуваю зв’язку. Навіщо хтось взагалі цим займається?

Деякі гарні буддисти бояться  винити “інших”, тож звинувачують себе: я  не гідний, у мене  немає потенціалу, мені  так багато треба працювати над собою і я  не маю часу. Багато різних гарних думок прийдуть до вас, в той час, як шлях, по якому ви йдете, постійно змінюється. Це безперервний, непостійний потік. Час минає — але повторення тих самих звичок триває.

Практик повинен побачити дві речі: мінливий шлях та плин часу. В усьому, що ви робите, відчуйте цей плин часу. Все рухається, життя рухається. Ви практикуєте дгарму десять, двадцять, тридцять років – це дуже довгий час, більше ніж половина вашого життя. Та все ж ви продовжуєте відчувати зневіру, сумнів або вагання, чи плекаєте якусь перешкоду — яка насправді є лише концепцією, але ви дозволяєте цій концепції стати надзвичайно сильною. А час минає.

І що у вас залишається? Дуже велика голова, як ми кажемо в Тибеті – заповнена багатьма теоріями, багатьма глибокими словами та розумінням погляду, але не дивлячись на це, голова, яка відрізна від тіла. Коли голова не під’єднана до тіла, в ньому немає життя. Таким же чином, ваші глибокі знання Дгарми не будуть мати достатньо сили, щоб виконати необхідну роботу повного викорінення базових нахилів невігластва.

Медитатор, який задоволений тільки теорією – це як хтось, хто тримає насіння фруктового дерева, уявляючи, яким воно може стати в майбутньому. Але чи будете ви повністю задоволені смаком уявленого фрукта, в той час, як інші садять дерева та вирощуються фрукти, які можуть задовільнити не тільки їхній голод, а ще й голод інших? Якщо ви дійсно думаєте, що ви будете задоволені лише насінням та теорією про його потенціал, в той час як інші мають справжнє дерево та фрукт, що задовольняє їхній голод та смак, – це ваш вибір.

Врешті-решт, у природі ума, так, навіть дерево є ілюзорним. Якщо ви дійсно усвідомили вчення магаяни та мадг’ямаки на такому рівні, що всі прояви, звуки та думки сприймаються  ілюзорними за своєю природою – це добре. Ми не можемо з цим сперечатися. Але в цьому випадку у вас не повинно бути будь-яких дуалістичних нахилів звичайного життя. Не повинно бути надії, страху та чіпляння навіть до потреби мати насіння.

Але ви не можете чіплятися за насіння і вдавати, що плід не має значення. З цієї точки зору важливо зрозуміти, що так, всі ці аспекти та деталі ваджраяни — особливо, коли ми говоримо про ньондро — є складними. Але що в житті не є складним? Все є складним. Безлад, який ми створили в житті, дуже складний. Тому мітла, яка прибере цей безлад, повинна, звісно, бути дуже потужною.

Тому необхідно правильно розуміти ньондро та працювати над реалізацією погляду магаяни.

Гартування духу ваджраяни

Всі з вас, хто почали розуміти ваджраяну, повинні спробувати бути практиками ваджраяни. В іншому випадку ви не зможете вивчати, розуміти та отримувати користь від вчень ваджраяни.

Бути практиком ваджраяни означає, що ви не можете підійти до шляху практики з менталітетом лагідності. Лагідність мусить спереважати, коли ви збираєтесь зробити щось негативне. Лагідність повинна проявлятися найбільш яскраво, коли ви збираєтеся зробити щось жахливо негативне. Ви збираєтеся розлютитися, демонструвати свою зарозумілість або відчувати сильну заздрість — саме в цей момент варто бути лагідним. В іншому випадку лагідність не має сенсу.

Натомість, будьте хоробрими. Будьте сміливими. Навіть якщо ви не відчуваєте себе сміливо завжди, не забувайте довіряти благословенням  та силі устремлінь, з яких ці вчення розвились та були передані вам. Іноді добре працювати з можливостями вашого мозку, але іноді навіть краще довіритись сміливості ґуру та бодгісаттв. Наприклад, коли ми читаємо молитви-устрімлення, в умі я завжди думаю: це більше, ніж я міг би уявити, нехай це буде кращим устремлінням. Таким чином, я дуже сильно довіряю словам бодгісаттв. Це їх слова устремління, що формують основу моєї сміливості. Та це саме їх устремління, що захоплюють мій лагідний розум та роблять його більш гнучким, відкритим та широким.

Тренуйте своє мислення таким чином та дозвольте жорстокості та напруженості вашого вагання бути доглянутим словами бодгісаттв. Дозвольте їх словам підживлювати та захищати вас та допомагати вам розкривати ум. Майстерно долаючи сумніви та вагання, ви справді зможете «злитися зі свідомістю Будди», як говориться у вченнях ваджраяни.

Ось що означає “гартувати дух ваджраяни”. Це ум, достатньо широкий, щоб прийняти те, що все є можливим: можливо бути відкритим, можливо бути гнучким, можливо вміти відпускати. Не мати нічого більше, ніж свідомість – це можливо, та давати собі можливість з’єднати свій ум з цією можливістю є необхідним.

Коли щось дійсно має значення…

Чесно кажучи, зрозуміло, що багато вчень та передач, які ви приймаєте, не будуть використані у практиці. Ви спробуєте, але ум дуже хитрий. Завжди виникають зміни думок, притаманна поведінка і час, необхідний для повного засвоєння та впровадження вчень. Ви можете взяти на себе зобов’язання виконувати певні практики, такі як ньондро, і це добре. Також цілком прийнятно прагнути інтегрувати інші передачі та вчення в майбутньому. Ви повинні тримати це прагнення в свідомості.

Однак, коли ви вирішите виконувати їх в майбутньому, цілком можливо, що вчителя не буде. Може не бути тексту чи пояснення до нього. Так може бути, або не бути. Тож, маючи це на увазі, якщо є щось, що було б корисно вивчити або практикувати в майбутньому — навіть, якщо ви зараз не виконуєте ньондро — не вагайтеся дізнатися про це і зберігайте прагнення інтегрувати це у свою практику.

Коли для нас щось справді має значення, як закоханість, ми готові присвячувати цьому багато часу. Ми менше спимо, робимо себе доступними, відмовляємося від інших справ без відчуття жертовності. І ми ніколи не говоримо: «У мене немає часу на це». Це підтверджує підозру, що насправді час у нас є — але Дгарма не є пріоритетом.

Коли Дгарма не є пріоритетом, все повертається до нерозуміння її цінності. Протидія цьому полягає в глибокому вивченні якостей дгарми. І тоді абсолютно важливо справді прийняти Прихисток у Дгармі та розвинути відданість Дгармі. Тоді ум відкривається, і можна охопити незмірність всього погляду на Дгарму.

Все зводиться до цього

Коли ви, проходячи через етапи ньондро, самі набуваєте впевненості у своїй Буддовій природі, з цього моменту ви більше не залежите від будь-якого методу, практики чи медитації. Але поки якесь затьмарення сильніше за вашу впевненість у Буддовій природі, у вас завжди буде хтось, перед ким ви будете здійснювати простирання, щось, що потрібно очищувати, і щось, що потрібно здобути.

Як довго вам будуть потрібні численні благословення, перш ніж ви здобудете більше впевненості у своїй Буддовій природі? Я залишаю це на ваш розсуд. Скільки ще очищень вам потрібно зробити, перш ніж виникне впевненість у вашому споконвічно просвітленому розумі, який не потребує вашого внеску? До того часу ви будете покладатися на практику очищення.

Якщо, станом на сьогодні, ви можете перепочивати і розслаблятися без потьмарень, ви закінчили ньондро. Але якщо віра у ваші затьмарення  сильніша за віру в природу вашого ума, тоді 100.000 кожної практики — це те, з чого ви починаєте. У вас буде 100.000 моментів, щоб подумати про це. Зрештою, все зводиться до цього.

Ґуру-йога повинна бути останньою практикою ньондро. Але що означає розчинити ум ґуру — ум Ваджрасаттви, ум Будди — у своєму власному умі? Це означає, що вони за своєю природою нерозрізнені. Якщо ви справді можете спочивати з упевненістю в цьому, тоді ви також зможете cприймати всі явища як прояви вашого ума.

До того часу ви самі вирішуєте, що існують перешкоди, сильніші за вашу  Будову природу, і нечистоти, які потребують подальшого очищення. Тому що ви відчуваєте себе недостатньо гідними, вам потрібно здійснювати простирання перед тими, хто перевершує вас. Тому що ви думаєте, що занурені в нечистоти, у вас є практика Ваджрасаттви. Тому що ви відчуваєте себе нездатним бути нічим іншим, окрім бодгічітти, у вас є практика бодгічітти для повторення. Тому що ви думаєте, що всі скандхи та елементи відрізняються від вас, ви будете підносити мандали. І ви будете продовжувати вводити себе в ґуру і ґуру в себе, доки не дійдете до моменту, коли зрозумієте, що ви або роздільні, або ви одне ціле.

Якщо ви роздільні, поверніться до Прихистку і знову помістіть ґуру  на дерево роду передачі. Якщо ви справді бачите свій ум і ум гуру як нерозрізнені, тоді ваша практика ньондро завершена.

Ось як слід дивитися на ньондро з точки зору сутності. Ті з вас, хто має впевненість у своїй Буддовій природі і може спочивати в цьому, не потребують повертатися на наступну сесію. [Сміх.] Це було б найкраще. Так воно і повинно бути.

Ось деякі речі, які слід мати на увазі, особливо коли ви починаєте практику ваджраяни.

 

Із оригіналом тексту можна ознайомитися тут. На українську мову переклав Кирило Жеребілов. Редагували Марина Рябикіна й Тарас Жуковський.