Джерело світлини – New York Times

Превелебна Санґʼє Кандро розмовляла з Сімнадцятим Кармапою, Орґʼєном Трінле Дордже [для журналу «Мандала» за квітень-травень 2004 року] раніше цьогоріч про ум, медитацію та відмінності, якщо такі є, між традиціями каґʼю та ґелуґ. 

Превелебна Санґʼє Кандро: Ум має дуже велике значення в буддизмі, але це щось геть  невиразне, що важко зрозуміти. Чи міг би Його Святість пояснити, як розуміти ум та як із ним працювати? 

Його Святість Кармапа: Щоб зрозуміти природу ума, є два шляхи: один простіший, другий складніший. Простіший шлях передбачає, що ваш лама ознайомлює вас із природою ума, і, спираючись на це, ви працюєте далі й пізнаєте ум та його природу. 

Якщо говорити про складніший шлях, навіть, якщо лама ознайомлює вас із природою ума, усе ж може бути складно зрозуміти його природу. Тому, щоб дійсно зрозуміти справжню природу ума, ознайомлення, яке здійснює лама, має супроводжуватися вірою, переконанням та палкими молитвами. Тоді ви одержите сіддгі вашого ґуру. 

Багато людей може говорити про природу ума, але, якщо ви маєте кармічний звʼязок із ламою, навіть якщо слова будуть такими самими, ефект відрізнятиметься. 

СК: Який вид медитації найефективніший? 

ЙС: Загалом, чутливі істоти мають різні прагнення. Відповідно до власних задумів та побажань, той вид медитації, який приносить користь особисто вам, є найкращою медитацією. Недоречно говорити, що є якийсь один найефективніший різновид медитації. Наприклад, медитація на порожнечу дуже важлива, але вона може не бути найкращою для кожного; інакше її повний потенціал може не реалізуватися цілком. 

СК: Які головні відмінності між традиціями ґелуґ та каґʼю? 

ЙС: На мій погляд, значних відмінностей немає. Обидві традиції належать до Магаяни, їх погляд це Мадгʼяміка, а поведінка – це Віная. І практики майже однакові в усіх традиціях тибетського буддизму. 

Є різниця в деревах родоводів. Традиція ґелуґ походить від Лами Цонкапи, тоді як традиція каґʼю – від Марпи, Мілареми та Ґампопи. Є також деякі незначні відмінності, які стосуються практик медитації. Але ці малі відмінності не виправдовують твердження, що дві традиції дуже відрізняються. Їхні погляд, поведінка та медитація в основному однакові. 

СК: Який досвід ми можемо винести з того, що нам потрібно лишатися на одному місці, і ми не маємо свободи поїхати туди, куди хочемо? 

ЙС: Ви можете жити усамітнено чи подорожувати різними місцями – але вашою головною ціллю має бути практика Дгарми. Вам слід розвивати й зрощувати в собі любов і співчуття, а також неприязнь до мирських привʼязаностей. 

Деякі видатні практики, майстри Ваджраяни, перебувають в одному місці, щоб практикувати Дгарму й не збиватися на зовнішні відволікання. 

Усе залежить від індивіда. Якщо хтось на надто довгий час усамітнюється, це може стати перешкодою для належної практики. Але інші не можуть зосереджуватися на практиці під час подорожі. Тобто найважливіше практикувати Дгарму, і кожна особа має знайти найліпшу ситуацію для цього. 

СК: Але я думаю, що питання стосувалося ситуації, у якій знаходиться Його Святість – коли ви не маєте повної свободи їхати туди, куди забажаєте. [Кармапа проживає в монастирі «Ґʼюто», тантричному коледжі ґелуґ біля Дгарамсали, у Індії, і лиш іноді на короткий час покидає це місце]. Чому можна навчитися з цієї ситуації, або ж, як застосовувати Дгарму, перебуваючи в цій ситуації? 

ЙС: Тут є позитивні й негативні аспекти. Якщо говорити з позитивного боку, мати змогу вільно подорожувати означає, що людина актуально обізнана з зовнішнім світом. Ви бачите й чуєте більше, і це дає змогу йти в ногу з часом. 

Розглядаючи негативний бік, виходить, що, коли ви переважно на одному місці, виїжджаючи, ви виглядаєте трохи відсталими або нерозумними. Ви не в курсі подій. 

Для мене перебувати в такому місці, як це, добре. Я не чую та не бачу багато, тому мій ум спокійніший. Коли чуєш або бачиш багато всього, це збурює ум. Але така ситуація не пасуватиме  кожній людині. Для багатьох добре, коли є змога бачити й чути більше всього; це ліпше для їхнього здорового розвитку. 

Коли ви бачите обидві сторони світу:  і щастя, і страждання – тоді є можливість стати справжніми практиками Дгарми. 

СК: Чи маєте ви якісь поради, як молодий перевтілений лама може впоратися з очікуваннями, які на нього покладають учні з попереднього втілення? 

ЙС: Молодий перевтілений лама має уважно вивчити активності попереднього лами, і таким чином він зможе продовжувати й здійснювати ці активності. Тим не менше, нечесно говорити, що він має робити саме те, що робив попередній лама, адже зміна часу впливатиме на спосіб продовження його активностей. Але за своєю суттю його активність має відповідати тій, яка була в попередньої реінкарнації, засновуватися на вченнях Будди. 

СК: Чи важливо для людей, які не є тибетцями, вчити й практикувати всі різні ритуали тибетського буддизму, як-от ліплення торм, гру на інструментах, танці чам? 

ЙС: Залежить він особи: хоче вона робити ці практики чи ні. Тим не менше, якщо хтось виконує ритуал, його треба робити як слід. Традиція ритуалів Ваджраяни багата, але, що б ви не робили, це слід виконувати відповідно до прописаних настанов, а не для шоу. Є довші й коротші версії ритуалів; можливо, ті, хто не є тибетцями, оберуть коротші версії. 

СК: Чи маєте ви ще якісь поради для західних практиків? 

ЙС: Поведінка людей Сходу та Заходу трохи відрізняється. Але є дещо, притаманне і першим, і другим: вони шукають щастя й не хочуть страждати. Ми всі хочемо бути щасливими й не страждати. Практика Дгарми принесе користь, якщо ми тяжко й старанно працюватимемо. 

Дгарма Будди потребує дослідження; таким чином, вона дуже добре підходить для західного ума, бо ви полюбляєте досліджувати речі. Тобто Дгарма відповідатиме вашим схильностям, але вам слід тяжко працювати в цьому напрямку. 

Черницю із США Превелебну Санґʼє Кандро (Кетлін Макдоналд) було посвячено в монастирі «Копан», що в Непалі, у 1974 році, і вона навчала в багатьох країнах з 1979 року. У 1988 році вона прийняла повні обітниці ґелонґми. Її книга «Як медитувати» є бестселером видавництва Wisdom Publications, і наразі виходить уже чотирнадцяте видання. 

 

Із оригіналом інтервʼю англійською мовою можна ознайомитися тут. На українську переклав Тарас Жуковський, редагувала Марина Рябикіна.