Печера Асура, Парпінґ; джерело – nekhor.org

“Лераб Лінґ”, 20 серпня 1997 року

Одного спекотного літнього вечора під час друбчену Ваджракілаї в “Лераб Лінзі” Орґʼєн Тобґʼял Рінпоче говорив про Ваджракілаю та як застосовувати базові принципи кʼєріму до практики Ваджракілаї. Був присутній Соґʼял Рінпоче, і Чокʼї Ньїма (Річард Берон) здійснив чудовий живий переклад на місці. Це було вчення, яке згодом стало невідʼємною частиною того, як кʼєріму зараз навчають усіх учнів “Ріґпи”, котрі вивчають Ваджраяну.

Як зазвичай, Орґʼєн Тобґʼял Рінпоче потурбувався про те, щоб умістити всі ключові аспекти практики Ваджракілаї та все, що учні мають розуміти, щоб практикувати кʼєрім, а також виклав сутнісний путівник до глибшого розуміння кʼєріму. І він спромігся це зробити, незважаючи на те, що йому відвели досить обмежену кількість часу для вчень того самого дуже зайнятого літа, яке також передбачало презентацію “Тантри Секретної Суті” від Кенпо Петсе.

Отже, оскільки “Тантра Секретної Суті” містить найдовершенішу презентацію практик кʼєріму та дзоґріму, а також оскільки навчав сам Кенпо Петсе, який був одним із найвидатніших учителів, які жили в той час, Орґʼєн Тобґʼял Рінпоче сказав, що зосередиться на тому, щоб надати стартовий набір для початківців – набір, який вміщуватиме чек-ліст того, що потрібно зробити, а також скарбницю практичних настанов, які базуються на досвіді великих практиків.

Мотивація

Упевніться, що, перш ніж я почну, ви зродите мотивацію найвищої бодгічітти, дорогоцінного ума просвітлення. Думайте про себе: “Зараз я слухаю глибоку святу Дгарму й утілюю її на практиці відповідно до настанов, заради просвітлення всіх чутливих істот, яких так само багато, наскільки безмежним є простір”. Це те, що промовляють усі вчителі, перш ніж починають навчати Дгармі, тому, напевно, це варте обдумування.

Ми зібралися сьогодні ввечері, адже я маю намір вам усім дещо розповісти, і, на мій погляд, зараз час сказати дещо сутнісніше за те, що я говорив до того.

Прямо зараз ви користуєтеся неймовірною нагодою: одержуєте вчення від Кенпо Петсе, який ширико визнаний серед нінґмап як найвеличніший серед усіх живих кенпо. Кенпо Петсе навчає найглибшому серед глибоких текстів Дгарми, “Тантрі Секретної Суті”, яка є коренем Вісімнадцяти тантр Магайоґи. І ця велика тантра викладається з посиланням на “Сутність ясного світла”, що є синтезом від Джамґона Міпама Рінпоче трьох коментарів на цю тантру, які написані всезнаючим Лонґченпою. Тим не менше, хоч це вчення відбувається прямо зараз, декілька людей, яких очолював Філіп, раз по раз наполягали, щоб я розповів дещо про кʼєрім (стадію розвитку або генерації, на санскриті “утпаттікрама”). Він каже, що мені слід пояснити це просто й так, щоб це легко було зрозуміти.

1. Вступ

Вчення Магайоґи

Походження

Після того, як наш учитель, Володар Будда Шакʼямуні, продемонстрував відхід у парінірвану, Пʼять Досконалих Істот Найвищого Благородства зібралися на вершині Палаючої Метеоритної Гори Малая – нині вона відома як гора Шрі-Пада в сучасні Шрі-Ланці. Усі пʼятеро знали, що Будда відійшов у нірвану й виразили свою тугу та горе в двадцяти пʼятьох строфах плачу, які починаються так:

На жаль! Коли світло з лампи, яка є вчителем,

Зникло з цілого Всесвіту,

Хто розсіє темряву світу…

Їхні голосіння закликали Ваджрасаттву, який потім прийшов із чистої сфери Аканіштги й зʼявився до них у формі Ваджрапані, щоб іще раз викласти всі вчення Будди Шакʼямуні з Магайоґи. Ці вчення Магайоґи складаються з двох секцій: тантри й садгани.

Секція тантри

Пʼять учнів далі опанували суть усіх цих учень, і ракшаса Матьяупаїка записав їх золотим чорнилом на папері з ляпіс-лазурі й зібрав їх у кілька книг. Далі він запечатав ці книги в просторі сімома потужними намірами задля блага майбутніх поколінь істот, яких ці вчення будуть угамовувати.

Пізніше, король на імʼя Індрабгуті правив землею під назвою Уддіяна, про яку говорили, що вона знаходилася на заході Індії на сучасному кордоні між Афганістаном і Пакистаном. Насправді, у буддійській традиції було два королі на імʼя Індрабгуті, але того, про якого я розповідаю вам, знають під багатьма іменами, зокрема Індрабгуті Старший та Король Джа.

Коли Володар Секретів обернув колесо Дгарми таємної мантри для Пʼятьох Досконалих Істот Найвищого Благородства на горі Малая, король Захору Джа, який практикував зовнішні тантри шляху таємної мантри, мав у той самий час декілька чудових знаків у снах… [1]

Після одержання цих учень у короля Індрабгуті було декілька снів, а далі він пережив те, про що мріяв у реальному житті, коли книги, які складають секцію тантри Магайоґи, упали дощем на дах його палацу.

… коли король сидів, захоплений медитативною практикою йоги нижчих тантр, том, який містив велику пітаку таємної мантри, й зокрема Буддасамайоґу, а також одне завдовжки з лікоть зображення Володаря Секретів, дійсно впали на королівський палац, так, як він мріяв про це в своєму сні. Далі, помолившись, він реалізував суть розділу під назвою “Видіння Ваджрасаттви”. Покладаючись на таке розуміння та на зображення Ваджрапані, він практикував кілька місяців. Як результат, він мав видіння Ваджрасатви, який наділив його мудрістю, і так він зміг умить запамʼятати слова та зрозуміти значення цілого тому. [2]

Повністю одержавши та реалізувавши вчення, Індрабгуті передав їх за традицією передання, яка містить майстра Куккураджу й Принцесу Ґомадеві. Так виникла традиція передання секції тантр.

Потім король Індрабгуті навчив цього тексту […] майстра Куккураджу, який затим звершив суть розділу “Видіння Ваджрасаттви” з “Тантри магічної мережі Ваджрасаттви” (”Тантри Секретної Суті”) й практикував її, після чого явився Ваджрасаттва й передбачив, що згодом Володар Секретів відкриє значення цієї тантри. [3]

Секція садгани

Інша частина вчень Магайоґи має назву “секція садгани”. Ці садгани є квінтесенцією вчень, які складають секцію тантри й дають конкретні, практичні методи для того, щоб утілювати вчення тантри на практиці. Дакіні, які відповідальні за охорону цих учень, записали їх у вигляді своїх магічних письмен, а потім сховали їх у ступі “Шанкаракурта” на Кладовищі Прохолодного Гаю в центральній Індії. Відомі разом під назвою “Каґʼє”, “вісім категорій садган” були запечатані у вісім скриньок, зроблених із коштовних металів та каміння – золота, срібла, міді, ляпісу й таке інше – і дакіні сховали їх потім у вісьмох частинах ступи. У центрі восьми скриньок “Каґʼє” була схована також інша скринька, зроблена з різних коштовних субстанцій. Пізніше, як і передбачили дакіні, вісім великих майстрів-відьядгар Індії – Наґарджуна, Хунґкара, Вімаламітра, Шантіґарбга та інші – зібралися на Кладовищі Прохолодного Гаю. Після семи днів практики кожному майстрові офірували одну скриньку. Завдяки практиці вчень, що містилися у скриньках, кожен з них згодом досяг звершення.

Девʼяту скриньку, ту, що знаходилася в самому центрі ступи, не надали жодному з вісьмох відьядгар, натомість дакіні продовжували тримати її в сховку, поки майстер Падмакара, Дордже Тортенґ Цал, не зʼявився у цьому світі. Вона містила цикл практики, який поєднував усі вісім садган “Каґʼє” в одній, що має назву “Океан Дгарми, який поєднує увесь “Каґʼє” (”Каду Чокʼї Ґʼяцо”). На додаток до передач від дакіні, Ґуру Рінпоче, Падмакара, одержав від кожного з восьми великих відьядгар особливі передання, які вони тримали, а також повʼязані посвяти, сутнісні настанови й таке інше. Ці вчення вливалися в нього, як ніби одна ваза наповнюється від іншої, поки рідина не починає переливатися через вінця.

Секція сутнісних настанов

На додаток до секцій тантри та садгани, Ваджраяна також містить надзвичайно глибокі передання прямих настанов, які відомі як “секція сутнісних настанов”, що складає квінтесенцію найглибшої практики вчень тантри та садгани. Ця лінія відома як Дзоґчен або “Велика Досконалість”.

Учення Дзоґчен зʼявилися в чистій сфері Аканіштги, де вони були сховані в чистому умі Ваджрасаттви. Під час прямої зустрічі, яку Відьядгара Ґараб Дордже мав із Ваджрасаттвою, Ґараб Дордже одержав учення Дзоґчен. Далі він передав його Манджушрімітрі, який передав учення Шрі Сінґсі, який навчив його Джнянасутрі, котрий дав його Вімаламітрі й Ґуру Рінпоче. Учення Дзоґчен потім потрапили до Тибету через три лінії: Ґуру Рінпоче, Вімаламітри й тибетського майстра Вайрочани. Це родовід Дзоґпаченпо.

Щоб перелічити букви алфавіту, вам слід почати спочатку сказати “а” й “б” перед “в”, “г” й “ґ”, правильно? Щоб ми могли обговорювати вчення секцій тантри й садгани, те, що я сказав, це необхідний мінімум, який слід спершу презентувати. Якщо цього не зробити, ті, хто отримують учення, не матимуть віри в них, не знаючи, звідки вони походять.

Якби я навчав і вживав мало слів ,хоч вони й мали б велике значення, шанси, що ви зрозумієте, дуже малі, правильно? Із іншого боку, якби мені довелося дати розгорнутий опис цих учень, це, мабуть, означало б, що ми витратимо цілий день на одне, що ми не можемо зробити через брак часу. Тому, якщо ви хочете знати більше про походження вчень нінґма, зверніть увагу на “Історію школи нінґма” [4] Його Святості Дуджома Рінпоче; або почитайте більш загальні книги, наприклад, “Історія Дгарми” [5] від Ґуру Таші. Стислішу, але повну презентацію розвитку вчень нінґма можна знайти в коментарі Шечена Ґʼялцаба Рінпоче [6], який базується на молитві Міпама Рінпоче для процвітання вчень нінґма, “Усна передача, яка звеселяє серця королів Дгарми” – яку ми декламували тут у “Лераб Лінзі”. Цей коментар дасть вам уявлення про походження вчення нінґма.

Цикл активності Ваджракілаї

Тим не менше, зараз нам слід відкласти вбік секцію тантри, сім із восьми “Каґʼє” з секції садгани, “Океан Дгарми, який повʼязує увесь “Каґʼє”, а також вчення Дзоґчен, бо цього вечора ми будемо розглядати “Тантру проявлення дванадцяти кілай”.

Першим майстром, який одержав тантру Ваджракілаї – яка була схована в бірюзовому кошику – був Прабгагасті. Наступним був Ґуру Рінпоче, який, одержавши тантру, практикував її й у звʼязку з цим став невіддільний від Ваджракілаї [7] – у його біографіях детально описано, як він прогресував через чотири рівні відьядгар. Цього вечора нас цікавить досягнення рівня Магамудри або відьядгари – чи, якщо сказати це інакше, стану будди.

Щоб досягнути стану будди, Ґуру Рінпоче вирушив до місця, яке знаходиться на території сучасного Непалу й яке ми зараз називаємо Парпінґ. Поки він медитував, виникло багато перешкод і, хоч на Ґуру Рінпоче вони не вплинули, людям Індії, Непалу й навіть Тибету загрожувала спустошлива посуха, голод, хвороби й інші лиха. Щоб відвернути ці перешкоди, Ґуру Рінпоче надіслав посланців до Індії з вказівками знайти дуже потужні вчення, які надзвичайно ефективно розсіюють перешкоди. Вони повернулися з багатьма томами текстів із циклу Ваджракілаї, переважно з “Відьйоттами Тантри”, яка містить сто тисяч тантричних текстів, що стосуються Ваджракілаї [8]. Тієї миті, коли тексти прибули в Парпінґ, перш ніж навіть їх відкрили, без прочитання, усі перешкоди щезли. Потім, через шість місяців практики Ваджракілаї та шість місяців практики Янґдака, “Ґуру Рінпоче проявив найвище звершення відьядгари Магамудри” – це означає, що він досягнув просвітлення.

Хоча Ґуру Рінпоче практикував Янґдака Геруку (Вішуддгу Геруку), щоб проявити найвище досягнення стану будди – відьядгари Магамудри – йому спершу довелося звершити необхідну для розвіювання перешкод практику Ваджракілаї. Він потім написав різні практики, які поєднують цих двох божеств – наприклад, “Обʼєднану практику Вішуддги й Ваджракілаї” (одна з терм Джамʼяна Кʼєнце Ванґпо). Насправді, сказано, що Ґуру Рінпоче написав аж 108 садган, які поєднують Янґдака Геруку й Ваджракілаю.

Як відомо кожному, Ґуру Рінпоче потім подорожував до Тибету, Країни Снігів, де він проявив мандалу Ваджракілаї своїм головним учням та багатьом іншим і дарував їм посвяту, усне передання та роз’яснення тантри. По суті, поки Ґуру Рінпоче був у Тибеті, він передав учення Ваджракілаї багатьом своїм учням, зокрема його головним учням – які знані як “девʼять сердечних синів, володар та його піддані” – котрі мали особливий кармічний звʼязок із ним. Цей цикл походить із “Тантри найвищого усвідомлення” (”Відьйоттами”), але також його можна знайти в багатьох інших тантричних текстах, як “Чорнокольоровий: коментар на Кілаю зі ста тисяч слів”, “Кипляче озеро кривавої тантри” й таке інше – існує майже немислима кількість тантр Ваджракілаї та тантричних учень.

Ваджракілая в традиції кама

Практику Ваджракілаї можна знайти як у традиції кама, так і в традиції терм. Тримачами одного з головних родоводів Ваджракілаї традиції кама є сакʼяпи. Ґуру Рінпоче передав учення Кьону Люі Ванґпо та іншим, які передавали їх далі, допоки вчення не досягли Кьона Кьончока Ґʼялпо. Із того часу вчення передаються з покоління в покоління тримачів лінії сакʼя. Сакʼяпи називають ці вчення Ваджракілаї й Вішуддги “двома буддадгармами отців”, адже їх завжди отримували від тримача трону родоводу сакʼя – “отця”. Усі тантри й садгани, які повʼязані з цими вченнями, досі існують сьогодні як частина вчень кама. Багато інших учень Ваджракілаї можна також знайти в нінґмапинській камі.

Відверто кажучи, перші тринадцять поколінь тримачів трону сакʼя, від Кьона Люі Ванґпо до Кьона Кьончока Ґʼялпо, були фактично нінґмапами. Саме Кьон Кьончок Ґʼялпо почав практикувати вчення сарма, зокрема цикл Геваджри. Дехто каже, що на тому етапі батьківська Дгарма майже вимерла після того, як тексти були сховані в ступах. Але, на щастя, тексти Вішуддги й Ваджракілаї було збережено.

Ваджракілая в традиції терм

Я думаю, справедливо сказати, що в традиції терм школи нінґма майже не було тертонів, які б не відкрили практику Ваджракілаї. Деякі тертони відкрили чотири, пʼять чи шість різних циклів Ваджракілаї, у той час як інші відкрили всього одну сутнісну практику. Але майже всі вони відкрили практику Ваджракілаї в якомусь вигляді.

Серед цього великого багатства садган коментарі  говорять про три глибокі “цикли бритви”, які відкрили Ґуру Чованґ, Ріґдзін Ґодем (в циклі північних скарбів) та Санґʼє Лінґпа. Цикл Ваджракілаї, який відкрив великий тертон Ратна Лінґпа, надзвичайно популярний у школах як каґʼю, так і нінґма. Поширена практика Ваджракілаї від Ратни Лінґпи принесла велику користь багатьом практикам, а також є важливою практикою ідама для каґʼюп; щороку багато монастирів каґʼю та нінґма практикують друбчени чи друбчо на основі Ваджракілаї Ратни Лінґпи. Інший цикл, який поширився й запозичений у багатьох різних дгарма-центрах, це Ваджракілая, яку відкрив Пема Лінґпа.

Ваджракілая Тертона Соґʼяла

Усього кілька поколінь тому великі майстри 19 століття, як Джамʼян Кʼєнце Ванґпо, Джамґон Контрул Лодро Тгає, Чоґʼюр Дечен Лінґпа, Тертон Соґʼял Лераб Лінґпа й інші, відкрили багато дуже глибоких і обʼємних циклів терм Ваджракілаї. Ці терми продовжують практикувати до сьогодні.

Ваджракілая Тертона Соґʼяла була відкрита у вигляді жовтого сувою й одержана від дакінь Джамґоном Контрулом Лодро Тгає, який дав її Тертонові Соґʼялу для розшифровування. Це дуже обʼємний цикл Ваджракілаї, який ми знаємо сьогодні. Мені щойно дали текст короткої щоденної практики, але вона надто велика й виглядає більше як детально написана садгана!

Приклад відкриття терми

Щоб ви мали уявлення про те, як Тертон Соґʼял відкривав приховані скарби, я розповім вам добре відому історію. Тертон Соґʼял жив у Лгасі. Його Святість Тринадцятий Далай-лама, Тубтен Ґʼяцо, вважав його одним із своїх корінних ґуру й одержав від нього багато посвят. Окрім того, що Тертон Соґʼял давав Його Святості посвяти, він також виконував для нього низку практик. Одного дня великий тертон мав досвід пророчого прозріння: був саме чудовий час для того, щоб відкрити терму Ваджракілаї, статую Гаяґріви й Дорогоцінність, яка здійснює бажання, Ваджраварагі, які були сховані в “Джоканґу”. Він негайно повідомив про своє пророцтво Його Святість Далай-ламу.

“Це чудово! – вигукнув Його Святість. – Давайте зробимо всі необхідні приготування. І я хочу бути з вами, коли ви відкриватимете цю терму”.

Як можливо ви зрозуміли, усі відчували неабияке піднесення. Знадобилося багато організаційних зусиль і планування перед відкриттям терми, адже Його Святість був сповнений рішучості перебувати в “Джоканґу” особисто, щоб бачити все на власні очі, і це означало, що кожен у Лгасі хотів би бути там само.

Церемонії в “Джоканґу” зазвичай відбувалися в “центрі мандали” (kyilkhor ding), і Тертон Соґʼял повідомив, що це саме те місце, де терму буде відкрито. Усі зібралися й почали практикувати. Коли було офіровано учту, Тертон Соґʼял зазначив, що мить відкриття терми швидко наближається.

“Готуйте все, що необхідно, – сказав Його Святість, – але дозвольте мені видобути терму. Я хочу її відкрити!”

“Так і має бути!” – відказав Тертон Соґʼял.

Вони продовжили практикувати. Коли було розділено учту, учасники начитували “Молитву до Ґуру Рінпоче, яка спонтанно удійснює всі бажання”, і Тертон Соґʼял підійшов до Далай-лами: – “Ваша Святосте, слід підійти зараз. Час відкрити терму”.

Його Святість підвівся разом зі своїм головним секретарем, різними високими урядовими посадовцями Тибету та своїм наставником, Пурчоком Рінпоче – важливим майстром школи ґелуґ. Усі вони в ході процесії здійснили обхід храму по колу, далі увійшли до нього знову через західні двері біля “зображення Авалокітешвари Пʼятьох чудес, які виникли природним чином” [9]. Там є чиста стіна й немає жодних прибудов біля тих дверей, і вся присутня знать і високі лами мусили сидіти й дивитись на неї.

Щойно Тертон Соґʼял кинув декілька освячених ячмінних зерняток у глуху стіну, вона вмить розчахнулася. Усі зазирнули в щілину й побачили колону, навколо якої звивалися дві змії; обидві витягувалися догори в протилежних напрямках, їхні голови були повернуті одна до одної, а пащі з мерехтливими язиками відкриті. Поміж двох шиплячих ротів з отруйними зубами стояла скринька.

“Там! – благав Тертон Соґʼял. – Будьте ласкаві, простягніть руку й витягніть її”.

“Навряд! – вигукнув Його Святість. – Я цього не робитиму! Тертон має її видобути власноруч”.

Без жодних вагань Тертон Соґʼял дотягнувся до скриньки й витягнув її – вона була надзвичайно гаряча – і офірував Його Святості. Ця сама скринька досі знаходиться в нинішнього Далай-лами, Тензіна Ґʼяцо.

Користь від практики Ваджракілаї

Яку конкретно користь ми можемо отримати, якщо практикуватимемо Ваджракілаю? Першорядна функція Ваджракілаї полягає в тому, щоб видаляти перешкоди. Коли всі ваші перешкоди видалені, це стан будди. Ґуру Рінпоче досягнув усіх сіддгів, включаючи найвище досягнення стану будди, тієї миті, коли видалив усі свої перешкоди.

Послідовникам традиції Таємної Мантри варто розуміти, що ми не “беремо” сіддгі чи досягнення поза нами самими; духовні звершення мають проявлятися з нас.

У молитві до Ґуру Рінпоче, яка має назву “Молитва, що усуває всі перешкоди”, сказано, що є зовнішні, внутрішні й таємні перешкоди. По суті, є багато форм і видів того, що ми разом називаємо “перешкодами”, але якби я здійснив якусь таку спробу на кшталт детально пояснити ці зовнішні, внутрішні й таємні перешкоди, нам довелося б забути про вчення Ваджракілаї й натомість відвести час винятково “Молитві, що усуває всі перешкоди”! Тому поки що давайте просто скажемо так: для вас важливо розуміти, що існує багато видів перешкод; деякі з них зовнішні перешкоди, інші з них внутрішні перешкоди, і є ще таємні перешкоди.

Хто такий Ваджракілая?

Їдам, який відомий нам як Славетний Ваджракумара або Ваджракілая, це надзвичайно гнівна форма Ваджрасаттви. Це означає, що Ваджрасаттва є мирною маніфестацією Ваджракілаї. Іншими проявами Ваджрасаттви є напівгнівна форма, відома як Дордже Намджом (Ваджра Відгарана) і гнівна форма, відома як Ваджрапані.

Ваджракілая це фізичний прояв сили просвітленої активності всіх суґат трьох часів. Уся просвітлена активність, яка зібрана в одній формі, це божество Ваджракілая. Тому просвітлена активність це сутність Ваджракілаї.

Практика друбчену Ваджракілаї в “Лераб Лінзі”

Коли я й мої монахи вирушали з Індії в Європу, ми не знали, що робитимемо тут друбчен. Якби ми знали, ми б підготувалися до друбчену “Соґʼял Пурба”, звісно, адже “Лераб Лінґ” це резиденція Соґʼяла Рінпоче! Але оскільки ми цього не зробили, зараз можемо тільки принагідно виконати найкоротшу практику з цього циклу – що ми й зробимо задля сприятливого звʼязку.

Історія Ваджракілаї Ньяка Лоцави

Ми також виконаємо головний ритуал “Ваджракілаї Ньяка Лоцави”. “Ньяк” це частина імені одного з найвидатніших лоцав у Тибеті, Ньяка Джнянакумари, який був учнем і Ґуру Рінпоче, і Вімаламітри.

Коли Ґуру Рінпоче покинув Тибет і вирушив до сфери демонів-ракшасів на субконтиненті Чамара, і після того, як помер Король Дгарми Трісонґ Децен, Муне Ценпо, старший син короля, посів тибетський трон. Але він правив тільки три роки й шість місяців, бо його вбила – отруїла – Пані Марґʼєн із Цепанґу, одна з королев Трісонґа Децена, яка була матірʼю Муне Ценпо! Після цього для відвідування похоронних церемоній чудесним способом до “Самʼє” повернувся з Китаю, із Пʼятивершої гори, Вімаламітра, і Ньяк Джнянакумара скористався можливістю відвідати його. У бганках своєї мантії Ньяк Джнянакумара приніс три мірки золота, і все це офірував Вімаламітрі.

“Отже, перекладачу, – сказав Вімаламітра, – ви щасливі?”

“Надто багато перешкод для практики Дгарми, – відповів Ньяк Джнянакумара, – надто багато людей створює надто багато проблем. Тому, ні, я нещасливий”.

Це були дуже погані новини.

“Будь-хто, хто перешкоджає лоцаві, також шкодить ученням загалом”, – сказав Вімаламітра. І потім передав Ньякові Джнянакумарі “Ньяк Лук Пурбу”, дав йому посвяту, роз’яснення тантри й сутнісні настанови. Вчення потім були приховані як терми й пізніше відкриті дакінями мудрості, які явилися Ділґо Кʼєнце Рінпоче й дали йому жовтий сувій із цими вченнями. Ділґо Кʼєнце Рінпоче із допомогою Джамʼяна Кʼєнце Чокʼї Лодро розшифрував сувій і записав учення-скарби. Вони зараз відомі як “Ваджракілая Ньяка Джнянакумари”. Під час цього друбчену ми виконуватимемо одну з садган, які містяться в тому циклі,

Сердечна сутність Ваджракілаї із традиції усного передання

Одна з інших практик, які ми виконуватимемо, це ритуал із циклу вчень “Традиція усного передання: сердечна сутність Ваджракілаї”. Її одержав Джамʼян Кʼєнце Ванґпо як частину сімох авторитетних передач. Один із цих семи методів по-тибетськи називається “ньєн ґʼю”, дослівно традиція “вуха” або усна традиція – іноді її перекладають як “нашептана традиція”. Кʼєнце Ванґпо одержав передачу саме цього вчення від майстра Шакʼя Сенґе, Ґуру Рінпоче.

Для тих із нас, хто слідує традиції Кʼєнце, “Традиція усного передання  Ваджракілаї” вважається однією з найпотужніших із-поміж усіх практик. Садгана, яку ми виконуватимемо під час друбчену, відповідає послідовності, яку склав Джамʼян Кʼєнце Чокʼї Лодро і яка заснована на оригінальній термі. Кʼєнце Чокʼї Лодро записав її на запит Цеванґа Палджора, вітчима Соґʼяла Рінпоче для його особистої практики.

На мій погляд, коли ви відвідуєте друбчен, недостатньо просто увійти в храмову залу, сісти й вигукувати мантру ОМ БЕНЗА КІЛІ КІЛАЯ, не маючи поняття про практику. Гаразд…

Чотири пурби

Коли навчають Ваджракілаї, перше, що потрібно пояснити, це чотири пурби (кілаї), які є чотирма особливими якостями Ваджракілаї.

1. Пурба існування: учення про кʼєрім
2. Матеріальним обʼєктом є ритуальна пурба, яка знищує десять полів звільнення: у цьому вченні майстер розповідає багато ключових аспектів гнівної практики, наприклад, три ключові точки “фортеці, ущелини та життєвої сили”.
3. Тіґле-пурба найвищого блаженства: ця пурба розміщена в таємному місці жіночого аспекту-дружини й, за великим рахунком, повʼязана зі шляхом умілих засобів та практикою, яка потребує певних зусиль, дзоґрімом.
4. Пурба одвічної мудрості-усвідомлення розміщена серед пʼятьох отрут деструктивних емоцій: це Дзоґчен.

У ході обʼємної презентації повного вчення Ваджракілаї кожен аспект цього поняття “кілая” (пурба) пояснюється в контексті чотирьох посвят.

1. Кʼєрімівська пурба існування пояснюється під час посвяти вази.
2. Тіґле-пурба найвищого блаженства, пурба бодгічітти, пояснюється під час таємної посвяти.
3. Матеріальна або ритуальна пурба, яка знищує десять полів звільнення, пояснюється під час третьої посвяти, посвяти мудрості.
4. Пурба одвічної мудрості-усвідомлення пояснюється під час четвертої посвяти.

Майстер завершує свою перезентацію особливими настановами щодо Ваджракілаї. Ваджракілая це дуже точна, могутня практика мантри, і, щоб практикувати цього їдама, практикові слід пройти обʼємне навчання, яке вимагає 100 % віддачі. Традиція нінґма містить особливі настанови, “точні сутнісні настанови”, які стосуються трьох божеств Мамо, Ямантаки й Кілаї, і містять мусі вчення й настанови до практики гнівної мантри. У ході цих настанов пояснюються, наприклад, шість прихованих мантр Ваджракілаї, шість прихованих божеств, шість прихованих субстанцій, шість прихованих станів самадгі, шість прихованих мудр, а також шість прихованих способів співу. Існує багато стадій практики Ваджракілаї. Якщо ви справді сповнені рішучості стати справжнім йоґіном чи йоґінею Ваджракілаї, ви маєте докласти зусиль, щоб отримати багато сутнісних настанов лінії, які передавалися й зберігалися винятково шляхом передачі з вуст у вуста.

Обсяг благословень та сила практики Ваджракілаї дійсно незбагненні. Родовід відьядгар Ваджракілаї розпочався з дгармакаї Самантабгадри й далі йшов через Ґуру Рінпоче та інших майстрів традиції до наших власних ґуру. Є багато історій про різновиди майстерності, які ці тримачі традиції появляли через Ваджракілаю – ви можете почитати про те, як вони практикували та стали повністю звершеними у їхніх біографіях. Карме Кенпо Рінчен Дарґʼє написав про пʼятдесятьох або більше відьядгар, які були також майстрами в родоводі Ваджракілаї, від Одвічного Будди до його власного майстра, який жив у 19 столітті, Джамʼяна Кʼєнце Ванґпо. Він також описує, як кожен відьядгара практикував, щоб отримати очевидні та чудесні знаки досягнення та велике звершення.

Якщо ви можете читати тибетською та бажаєте вивчати детальні інструкції про те, як практикувати Ваджракілаю, зверніть увагу на коментар Шечена Ґʼялцаба на терма Джамʼяна Кʼєнце Ванґпо, “Обʼєднана практика Вішуддги та Ваджракілаї”. У ньому Шечен Ґʼялцаб описує особливі настанови з практики, які він отримав як від Джамґона Контрула Лодро Тгає, так і від Джамʼяна Кʼєнце Ванґпо. Текст містить неймовірно глибокі настанові – принаймні, я думаю, що містить. Ви також можете завернути увагу на “Загальне пояснення всього “Каґʼє” Міпама Рінпоче; розділ про Ваджракілаю містить деякі дуже чіткі й глибокі сутнісні настанови. Дуджоми Рінпоче – Дуджом Лінґпа та його найближча інкарнація Дуджом Джікдрал Єше Дордже – відкрили й передали два основні цикли Ваджракілаї: “Лезо метеоритного заліза” (”Намчак Пудрі”) та “Лезо, яке знищує одним доторком” (”Пудрі Рекпунґ”). Зібрання творів Дуджома Рінпоче містить дуже чіткі, докладні настанови щодо практик із цих двох циклів.

ІІ. Настанови з практики кʼєрім

Вступ

Принципи “стадії зародження” (тиб. “кʼєрім”, санскр. “утпаттікрама”) стосуються стадії зародження будь-яких практик Ваджраяни. Не існує спеціального кʼєріму для Ваджракілаї, ще іншого для Ямантаки й ще іншого для якогось мирного божества; практика стадії зародження однакова для всіх садган – за кількома можливими винятками.

Щоб здійснити візуалізацію або, іншими словами, медитувати – адже візуалізація й медитація це одне й те саме – вам слід спершу прочитати слова садгани, яку ви практикуєте, щоб ви могли уявити в умі правильні образи. Це має сенс, чи не так? Звісно, слова різних садган описуватимуть певне божество та почет – Ваджракілаю, наприклад – але значення, яке лежить в основі слів, те саме.

Якщо ви задумуєтеся окремо про кожне слово, а потім удаєте, що збагнули глибокий смисл завдяки такій ретельній перевірці, і не спромоглися при цьому пригадати те, що лежить в основі, ви схожі на набундючену ворону, яка не може швидко ходити – через показну гордовиту ходу ворона сильно кульгає, тому не може дістатись далеко.

Я часто спостерігаю, що лами роблять цими днями: замість висвітлення глибшого смислу головних положень учення, вони пояснюють кожне окреме слово, а потім підсумовують смисл. В учнів лишається враження, що акцент слід завжди робити на словах, і вони не здатні заглибитися в глибше значення, яке лежить за цими словами. По суті, якщо ви одержали детальне пояснення “Тантри Секретної Суті”, слухали уважно й добре зрозуміли, що означає ця тантра, ви вже схопили глибше значення ключових моментів практики кʼєрім і дзоґрім. Якщо це так, для вас немає сенсу шукати інструкцій щодо індивідуальних садган.

Я все це сказав, але, незважаючи на те, що Кенпо Петсе зараз навчає “Тантрі Секретної Суті” тут, у “Лераб Лінзі”, від мене все ще очікують, щоб я розповідав щось про кʼєрім.

Після пояснення практики кʼєрім, лами завжди починають із трьох самадгі.

Просвітлене тіло

Три самадгі

Більшість садган розпочинаються з сімох попередніх практик, які складаються з прихистку, бодгічітти, семігілкової молитви, візуалізації захисної сфери, сходження благословень, а також благословення субстанцій офіри. Я принагідно відставлю ці практики вбік, адже навіть якщо ви знайомі з ними, але не можете “поставити намет кʼєріму на стовпи трьох самадгі” [10], ви не набагато ліпші за людину, яка не має голови – тобто у вас нічого немає.

Якби я сильно вдавався в подробиці щодо трьох самадгі, я б використовував багато слів та багато цитував, і більшість із цього ви б не зрозуміли. Тому натомість дозвольте спробувати пояснити дуже просто, як практикувати ці три самадхі.

Те, що я щойно сказав, це вступ до кʼєріму, і це слід класифікувати як “учення”. Учення відрізняються від розмов – учора було більш схоже на розмову [11]. Учення відрізняються від розмов, адже коли ви вислухали вчення, вам слід розмірковувати над ними й пробувати застосовувати їх, яку б практику ви не робили – начитування вашої щоденної практики чи десятий та двадцять пʼятий день офірування учти й таке інше. Учення вимагає, щоб ви розмірковували над тим, що ви почули, і намагалися це застосувати.

Самадгі такості

Перше з трьох самадгі має назву “самадгі такості”. Висновок, до якого ми доходимо після розмірковування над самадгі такості, полягає в тому, що “всі явища, які ввиджуються й існують у самсарі та нірвані, є порожнечею”. Це означає, що ваші розмисли привели вас до однозначного розуміння того, що всі явища порожні. Лиш ваш ум може дійти цього висновку; ніхто інший для вас це не зробить. Усі буддійські школи з Краю Снігів чітко встановлюють погляд порожнечі в своїх ученнях.

І хоча перше самадгі веде нас до висновку, що все є порожнечею, слів, які супроводжують цю стадію практики кʼєрім, як правило, дуже мало – може, один або два рядки чи строфа з чотирьох рядків щонайбільше – наприклад, “коли збудився ваджровий гнів, агресія прорізається наскрізь” [12]. Хоча слів мало, коли ви їх читаєте, ви маєте також медитувати на самадгі такості. Це означає, що ви спершу маєте дійти до висновку, що всі явища порожні, і потім медитувати на ту порожнечу.

У цей момент практики ви не матимете часу пригадати погляд свободи від чотирьох або вісьмох крайнощів; і я майже впевнений, що ніхто з вас не зможе вмить дійти до висновку, що самсара й нірвана нероздільні чи заперечити існування.

Отже, як ви насправді приходите до висновку, що всі явища є порожнечею?

• Якщо ваш лама через сутнісні настанови познайомив вас із мудрістю ріґпи, і якщо ви в змозі підтримувати те впізнавання, тоді спочивати в тому стані це ідеальний метод практики кʼєрім. У такому разі, вам слід спочивати в стані без змін, коли ви читаєте рядки тексту.
• Як діяти комусь, хто не розпізнав природу ума? Якщо вас не познайомили з природою ума й ви не розпізнали її, вам немає чого підтримувати під час практики медитації й тому ви не можете практикувати на цьому рівні. То що вам слід робити під час практики кʼєрім? Небагато! Оскільки ви не можете спочивати в самадгі такості, усе, що лишається робити, це читати слова практики. Цієї миті вам слід пробувати підтримувати усвідомлення вашої справжньої природи, вільної від думок, тобто поза будь-якими концепціями про минуле, теперішнє й майбутнє. Отже, оскільки цей стан не зʼявляється миттєво, вам слід вдивлятися в простір і уявляти, що ваше тіло поєднується з тим простором, а ваш ум у цей час лишається в теперішньому моменті й не впливає на жодну думку, яка виникає. Якщо робитимете так, можливо, на частку секунди ви переживете грубо наближений до самадгі такості стан.
• Якщо ви не вправлялися в тому, щоб спочивати в природі ума, щонайменше розмірковуйте про слова практики – насправді, це єдине, що ви можете робити – і це має назву “памʼятати смисл, який стоїть за словами”. Це означає, що коли ви виконуєте практики Ваджраяни, вам слід тримати в умі значення слів, які ви читаєте, коли ви, власне, читаєте їх, і не дозволяти уму думати про всяке різне.

Разом із самадгі такості – першим із трьох самадгі – практик встановлює каркас і закладає основу для практики кʼєрім. Зазвичай ця стадія вчення вимагає від учителя давати дуже детальні пояснення й мати обʼємне розуміння. Наприклад, простір може пронизувати мільярди всесвітів, не втручаючись у жоден із них. Сутність ума подібним чином порожня; це “такість”, незмінна основа. Дійшовши до цього висновку, простір, який створює таке звершення, може вмістити все, що потрібно утворити під час практики кʼєрім, незважаючи на те, наскільки обʼємними та складними можуть бути ці витвори.

Це моя спроба зробити перше самадгі зрозумілим.

Самадгі загального прояву

Друге самадгі має назву “самадгі загального прояву”. Коли ви спочиваєте в розпізнанні природи ума чи щонайменше спочиваєте в медитації, рано чи пізно думка обовʼязково виникне. Це неминуче, правильно? Отже, що вам робити з тією думкою? Ви негайно трансформуєте її. Так, “самадгі загального прояву” це не звичайна думка. Що ми робимо: ми трансформуємо звичайну думку, яка постає, на прояв співчуття.

Ви вдійснюєте самадгі загального прояву, коли думаєте:

• Усі явища є “порожнечею”: це погляд, якого ви досягаєте в першому самадгі.
• Але оскільки жодна з істот шести класів не розпізнала цей погляд, вони всі нескінченно кружляють у трьох сферах, уведені в оману двоїстим чіплянням. Тому ми відчуваємо до них таке сильне співчуття, що воно пронизує весь простір і перетворює те, що було б інакше дуже звичайною плутаною думкою, на істинне відчуття співчуття. Це співчуття спрямоване не лише на одну чи двох істот, а на всіх істот, які поширені в усьому просторі. Як коли надпотужні промені, які випромінює сонце, заповнюють увесь простір, цілковито розсіюючи темряву, нам слід плекати сильне співчуття до всіх істот. Є єдиний спосіб, як початківець може пережити таке відчуття сильного співчуття, і досягається такий стан умисним зусиллям, направленим на його зрощення. Зрештою, оскільки співчуття є природною енергією порожнечі, тренуючи раз у раз свій ум, самадгі загального прояву в результаті постане природньо, як промені, які виблискують із сонця. Отже, рисою самадгі загального прояву є співчуття.

У певному сенсі надзвичайно складно пережити дійсно ненадуманий, стабільний досвід самадгі загального прояву. Тим не менше, це друге самадгі передбачає певну діяльність. Що ми робимо? Ми трансформуємо думку, і ця трансформація породжує всеосяжне співчуття. Принаймні, для мене той факт, що треба виконувати якусь дію, робить спробу наближення до другого самадгі дещо простішою, ніж до першого.

Причинне самадгі

Третє самадгі має назву “причинного самадгі” та є результатом єдності порожнечі й співчуття. Хоч іноді говорять, що мандала не постає як результат причин і умов, ми тут обговорюємо інший момент. У цьому випадку третє самадгі постає через обставину, якою є “мантра”; отже, в результаті причин та умов, котрими є поєднання перших двох самадгі порожнечі і співчуття, постає «причинне самадгі» як мантра  – зокрема склад, такий як ГУНҐ чи ГРІ й таке інше. Склад уявляється в просторі перед вами й виглядає як ніби веселка в небі: яскрава, чиста й така, що триває безперервно.

Це самадгі навіть легше за попереднє, бо тепер у вас є ще дещо, про що можна думати. Інша справа, можете ви правильно про це думати чи ні! Але, принаймні, у вас є про що думати. Ви можете спробувати заплющити ваші очі й уявити склад.

Під час медитації на три самадгі більшість людей зберігають відчуття їхнього власного існування – і це важливий момент. Вони відчувають, що певним чином відділені від практики; практика, здається, відбувається не всередині них самих, а десь “назовні” перед ними. Не робіть так!

Як для послідовника тантричного шляху Магайоґи найважливіший аспект вашої практики це медитація на вас як на божество. Під час першого самадгі вам слід усвідомити, що ваша плоть, кров, кістки – по суті, усі ваші складові, фізичні й ментальні елементи – порожні, тобто ви можете спочивати в порожнечі. Так само під час самадгі загального прояву вам слід використовувати ваш ум, щоб медитувати. Коли ви медитуєте на третьому самадгі, вам слід вірити, що причинне самадгі невіддільне від вашої власної свідомості, і це те, що вам необхідно втілити.

До того ж…

У мене закінчився час, тому я не можу пояснити все, але мені слід щонайменше згадати інші важливі моменти, про які вам необхідно знати, щоб практикувати кʼєрім.

Ясна візуалізація, стабільна гордість та памʼять про чистоту

Коли даються ці вчення, то, якщо є час – цього вечора його немає – слід пояснити три елементи практики кʼєрім: ясна візуалізація, стабільна ваджрова гордість та памʼять про чистоту.

Чотири цвяхи

“Чотири цвяхи, які скріплюють життєву силу практики” слід пояснювати після цього – вони також надзвичайно важливі.

1. Цвях вигляду як божество;
2. Цвях звуку мантри;
3. Цвях активності через випромінювання та поглинання;
4. Цвях незмінного ума мудрості.

Найважливішими елементами для встановлення каркасу практики кʼєрім є три самадгі, ясна візуалізація, стабільна гордість, памʼять про чистоту та чотири цвяхи – насправді, вони всі незамінні. Щойно ви зрозумієте ці загальні принципи, другорядні аспекти кожної садгани буде простіше застосовувати.

Просвітлена мова

Чотири візуалізації повторення мантри

Є «чотири візуалізації повторення мантри». Кожна візуалізація базується на окремому зображенні: «Місяць і зіркова гірлянда», «Бджоли, які рояться навколо розбитого вулика», «Вогняне коло» і «Емісари короля». Ці чотири візуалізації стосуються аспекту мови, який, коли ми його практикуємо, полягає в начитуванні мантри. Було б добре мати можливість і час пояснити їх вам, хоча б коротко.

Як вивчити й зрозуміти ці вчення

Серед тантр традиціїй сарма та нінґма головні принципи практики кʼєрім представлені по-різному. Навіть у межах традиції нінґма ці вчення представлені по-різному – наприклад, у вченнях крійя йоґи та упа йоґи й особливо в термах.

У контексті практики Ваджракілаї [13]:

• Перший рядок: “Коли збудився “ваджровий гнів”, агресія прорізається наскрізь”. Ми читаємо цей рядок, реалізуючи самадгі такості.
• Другий рядок: “Велика зброя співчуття, палаючий синій (склад “ГУМ”)”, – тут ми реалізуємо самадгі загального прояву.
• Третій рядок: “Зʼявляється й висить, ніби крапля, у просторі”, – і тут ми намагаємося пригадати причинне самадгі.

Тепер, про ці три рядки можна говорити багато. Наприклад, що очищується? Що впливає на очищення? І таке інше. Але відповіді на ці запитання тільки збентежать більшість людей, яких я бачу і які сидять навпроти мене.

Просвітлений ум

Поєднання кʼєріму та дзоґріму

Найважливіша з більш практичних настанов щодо практики полягає в тому, щоб поєднати разом кʼєрім та дзоґрім. Це називається поєднанням стадій розвитку (кʼєріму) та завершення (дзоґріму). Якщо ви вивчали, як добре практикувати стадію розвитку – тобто, коли ви тренувалися, щонайменше певною мірою, на шляху кʼєріму – коли ви дійдете до дзоґріму, стадії завершення, ваш практичний досвід кʼєріму буде вкрай корисним. Це те, що кажуть усі лами цієї традиції.

Якщо подумати, це ж має сенс, чи не так? Коли ви тренуєте ваш ум  медитацією стадії розвитку, ви робите його гнучкішим, адаптивнішим, працездатнішим та сприйнятливішим. Щойно ваш ум стане більш гнучким та сприйнятливим, цілком зрозуміло, що вам стане принаймні легше підійти до дзоґріму й порожнечі.

Важливість їдама

Якби ви дослідили, як усі звершені майстри Індії й Тибету сягнули звільнення, ви б зʼясували, що вони це зробили шляхом практики божества-їдама, а також заглиблення в практику медитації, яка відома під назвою єдність кʼєріму та дзоґріму. Ці великі майстри плекали своїх особистих їдамів так само ревно, як власні життя, і тому вони практикували шлях єдності розвитку й завершення. Так вони, нарешті, досягнули звершення.

Але нині люди кажуть: “Ой, скільки клопоту. Медитація на божество, рецитація мантри – казна-що! Я ненавиджу це все”. Вони відкидають це, навіть не спробувавши, а потім просто сидять на своїх круглих подушках, закривають очі й слідкують за тим, щоб спина була прямою. Забудьте про спроби виявити знаки досягнення в таких людей. Наскільки я бачу, вони не здобувають ані крихти досягнень. Ось що сталося в ритритному центрі в Шантелубі – багато років тому. Люди заперечували Ділґо Кʼєнце Рінпоче: “Я не хочу медитувати на кʼєрім, уявляти божеств чи начитувати мантри, я хочу просто зосереджуватися на самадгі без зусиль!”

Єше Цоґʼял якось запитала Ґуру Рінпоче про ключові моменти особливих настанов із практики – мені здається, це записано в одній із терм Ратни Лінґпи [14].

“Чи дійсно людина потребує їдама?” – спитала вона.

“Якщо ти не маєш їдама, тоді не отримаєш жодних сіддгі, бо, окрім їдама, немає нікого, хто дасть тобі досягнення. А без досягнень ти не матимеш звершення”, – відповів Ґуру Рінпоче.

Кожен із звершених майстрів Індії й Тибету мали божество-їдама.

Їдамом більшості відьядгар та вивершених майстрів традиції школи ньїнґма був і є мирна форма – Ваджрасаттва, а також його гнівний прояв, Ваджракілая. Для декого це також міг бути Гаяґріва або Янґдак чи Чемчок, як, наприклад, для Зурпів “батька та сина” [15], але і Ґуру Рінпоче, Падмасамбгава, і Вімаламітра говорили, що їхнім їдамом був Ваджракілая.

Нині ньїнґмапи значно гірші, ніж були раніше –  як у тому, як вони покладаються на своїх їдамів, так і в тому, як часто вони виконують свої щоденні практики їдама та медитують на нього. Коли Кʼєнце Рінпоче Чокʼї Лодро давав посвяту на “Скарбницю Дорогоцінних Терм”, він кричав на практиків ньїнґма: “Ви, ньїнґмапи, ви не робите ніякої щоденної регулярної практики. Ви навіть не читаєте “Молитву, яка спонтанно здійснює всі бажання” або “Молитву, що усуває всі перешкоди”. Ви просто лежите й нічого не робите. Кожен сакʼяпа виконує “Ламдю” (практика посвяти шляху Геваджри) щодня й не пропускає, а це займає щонайменше дві чи три години медитації на їдама й практики кʼєріму. Я не думаю, що є хоча б один сакʼяпа, який не начитує довгу Ека-мантру щонайменше двадцять один раз щодня”. Я думаю, це правда.

“Хочете їдамів, – додав він, – у ньїнґмап їх більше, ніж у практиків будь-яких інших традицій. “Скарбниця дорогоцінних терм” наповнена трьома корінними садганами – ґуру, їдама й дакіні – але ніхто з вас не практикує нічого з цього!” Я також думаю, що так воно і є – щелепи охоплених благоговінням практиків ньїнґма, як правило, опускаються вниз перед практикою Дзоґчен без зусиль.

Багато відьядгар та майстрів звершили мудрість Дзоґчен та збагнули його погляд. Це факт. І, знаючи про це, багато хто з сучасних практиків гадає, що їм варто займатися тільки практикою без зусиль. Вони вважають, що будь-яка практика, яка вимагає зусиль, насправді не потрібна. Вони, здається, не усвідомлюють, що, хоча видатні дзоґченпи є майстрами практики без зусиль, вони також витрачають величезну кількість часу на практику рецитації. Погляньте на Ділґо Кʼєнце Рінпоче! Він начитував цілий том практик кожного дня свого життя, із ранку й до вечора. Я думаю, він мав дуже високе звершення, і він був нероздільний із Вімаламітрою. Але є багато інших, які взагалі не виконують жодних практик рецитації.

Я якось запитав Ділґо Кʼєнце Рінпоче: “Чи потрібно комусь, хто має високе звершення, начитувати молитви?”

“Той, хто має таке звершення, це “йоґін, подібний до простору”, правильно? Гаразд, якої шкоди може рецитація завдати простору?” – відказав він. “Ґуру Рінпоче заявляв, що хоча “мій погляд такий високий, як небо, моє дотримання закону причини й наслідку таке ж ретельне, як маленькі крихти борошна”, чи не так? Тому просто начитування мантри ОМ МАНІ ПАДМЕ ГУНҐ або декількох Ваджра Ґуру Мантр можуть тільки допомогти – це, звісно, не зашкодить!”

Джамʼян Кʼєнце Чокʼї Лодро продовжував виконувати свої щоденні практики аж за два дні до відходу в нірвану, і потім віддав молитовник своєму помічникові й сказав: “Поклади цю книгу на полицю”.

Усе, що я згадав сьогодні ввечері, було сказано з надією, що це надихне вас трохи робити практику рецитації. Сказавши це, мушу відмітити, що тут, у “Лераб Лінзі”, ви порівняно непогано все робите. Наскільки я можу судити, ви виконуєте трохи більше практики рецитації, ніж багато інших дгарма-центрів; і ви також начитуєте багато різних видів молитов та практик. Я вважаю, що це дуже добре. Вам не слід ігнорувати ці практики. Навіть короткою практикою з чотирьох рядків не слід нехтувати чи зневажливо до неї ставитися, адже заслуга, яку ви від цього накопичуєте, невичерпна, і її неможливо втратити. Що стосується практики рецитації, жодні ваші зусилля тут не будуть марними; і так само не існує жодної рецитації, яка настільки непотрібна, щоб нею можна було знехтувати чи вважати занадто дрібною, щоб її виконувати.

Будь-які ваші зусилля, яких ви докладаєте до практики рецитації – один вірш чогось або одне повторення “Молитви з семи рядків” тощо – зрештою, посприяють досягненню стану будди. Стан будди досягається, коли звершення розгортається зсередини, і тому практика рецитації дуже корисна під час цього процесу.

Якщо вам необхідні цитати з писань і таке інше, щоб засвідчити кожен із поданих мною пунктів, ви їх знайдете в “Тантрі Секретної Суті”, яку ви зараз одержуєте від Кенпо Петсе – немає ліпшого вчення. Проте, наскільки я можу судити, більшість із нас, звичайних людей, дійсно не можуть зрозуміти те вчення. У мене в самого була можливість вивчати “Тантру Секретної Суті” з Ньошулом Кʼєном Рінпоче впродовж шістьох місяців. Кʼєн Рінпоче одержав більше як сорок різних коментарів на неї й пояснив усе дуже детально, але я взагалі не зміг багато чого зрозуміти.

Ще один момент, який я хотів би прояснити, і який базується на моєму власному досвіді, полягає в тому, що коли ви одержали дуже багато довгих коментарів, ви цілком можете уявити, що тепер вам відомо багато. Але, коли йтиметься про застосування на практиці, на мій погляд, ви зʼясуєте, що, найчастіше ваше інтелектуальне знання й те, як практикує ваш ум, рідко поєднуються. Людина може говорити про порожнечу цілий день і, можливо, навіть зможе влучно розповідати про порожнечу як свободу від чотирьох концептуальних крайнощів, вісім концептуальних витворів і таке інше. Але чи означає це, що вона медитувала на порожнечу? Необовʼязково, і дуже часто відповідь – ні, жодної секунди.

Тому для мене й для лам і йоґінів моєї традиції справжня практика, як сказано, завжди зʼявляється зі спеціальних практичних настанов лами й від власне практики. Також сказано, що отримати ці інструкції й практикувати їх це найкращий спосіб, який “бʼє в саму суть”. І, ви знаєте, це цілковита правда! Якщо ви хочете практикувати шлях Таємної Мантри Ваджраяни, практика Дзоґчен без зусиль має вирішальне значення. Тим не менше, вона вдається – хоча б до певної міри – тільки у практиків із правильною кармою, які робили правильні молитви-прагнення, здійснювали накопичення та усували потьмарення. Те, що я розповідаю, не стається так просто!

Якщо ви докладете багато зусиль для практики кʼєрім, якщо дійсно спробуєте це зробити, вам буде над чим попрацювати, адже там є чим займатися. Тоді, коли ви медитуєте на порожнечу або практикуєте медитацію Дзоґчен, вам узагалі нічого не треба робити; у вас це або виходить, або ні, і ви мало чим можете тут зарадити. Кʼєрім інший, бо тут ви маєте, що робити, як, наприклад, практикувати стадію зародження й розвитку. Якщо так робити, тоді повільно, день за днем, місяць за місяцем, рік за роком ваша практика поліпшуватиметься. Ви бачитимете ваш власний прогрес і думатимете: “Учора не так добре вийшло, але сьогодні вже краще”, – такі думки відвідуватимуть вас. У цьому я цілком упевнений.

Насправді, я не люблю навчати. Знаєте, чому? Бо так багато хто з вас уже отримали багато вчень від Його Святості Ділґо Кʼєнце Рінпоче, Його Святості Дуджома Рінпоче, видатного Кенпо Петсе й Ньошула Кʼєна Рінпоче. Я не маю й одного відсотка від їхніх якостей – це правда. Отже, нащо мені говорити до людей, які вже одержали Дгарму від таких неймовірних майстрів? У Тибеті в нас є приказка: “Якщо ви поранені, ви хоча б можете полікувати рану собачим жиром”, – тому на випадок, якщо від цього буде хоча б крихітна користь, я сказав кілька слів. Навіть якщо в тому, що я розповів, небагато Дгарми, щонайменше я не радив вам займатися недобродійними речами, тому, мабуть, і шкоди вам це також не завдасть.

На сьогодні це все.

 

1. Dudjom Rinpoche. The Nyingma School of Tibetan Buddhism: Its Fundamentals and History. Boston, Mass: Wisdom Publications, 2002, 458.
2. Dudjom Rinpoche, History, 2002, 459.
3. Dudjom Rinpoche, History, 2002, 460.
4. Published as the second part of: Dudjom Rinpoche. The Nyingma School of Tibetan Buddhism: Its Fundamentals and History. Edited by Matthew Kapstein. Translated by Gyurme Dorje. 2nd edition. Boston, Mass: Wisdom Publications, 2002, 381–973.
5. Цей основоположний текст на 1000 сторінок ще не перекладено.
6. Цей текст не був перекладений.
7. Див. Dudjom Rinpoche, History, 481. On Guru Rinpoche and Vajrakilaya, а також Boord J., A bolt of Lightning From the Blue, Edition Khordong, Berlin, 2002, 113-142.
8. Будда Шакʼямуні в прояві Ваджракілаї дав сто тисяч різних учень Кілаї, які викладені стисло в “Відьйоттама Тантрі”. Ця тантра також відома як “Тантра найвищого усвідомлення”, rig pa mchog gi spyi rgyud. Ця тантра Ваджрацілаї поділяється на різні групи, такі як корінна тантра, стовбурна тантра, гілкова тантра, листкова тантра, квіткова тантра та плодова тантра.
9. Див. Shabkar Natshok Rangdrol. The Life of Shabkar: The Autobiography of a Tibetan Yogin, Translated by Matthieu Ricard. SUNY Press, 1994, 238-239n18.
10. Три самадгі дають каркас або структуру практики кʼєрім; їх можна порівняти з трьома стовпами тіпі, які тримають намет разом, спираючись один на одного.
11. Минулого вечора Рінпоче відповідав на запитання на широке розмаїття тем, таких як слово “Дгарма”, релігія, авторитет писемних джерел та логіку вчень, школи тибетського буддизму, про те, як буддизм прийшов на Захід, підтримку автентичності вчень, мотивацію вчителів, страждання, самогубство…
12. Більшість садган Ваджракілаї використовують слова тантри, і за допомогою трьох рядків практика супроводжують трьома самадгі. Цей рядок відповідає першому самадгі.
13. Більшість садган Ваджракілаї використовують слова тантри, і три рядки, які ведуть практика трьома самадгі, є тими, які Рінпоче тут пояснює. Переклад, який уміщено тут [на англійській], узято з перекладу “Ріґпи” книги Соґʼяла Рінпоче “Wisdom Mind of Phurba”, яку практикують у “Ріґпі”. Ці рядки можна знайти у ”Fragment of the Vajrakilaya Root Tantra” (див. Boord, Martin. “Fragment of the Vajrakīla Root Tantra.” In A Bolt of Lightning from the Blue—The Vast Commentary on Vajrakila That Clearly Defines the Essential Points, 77–90. Berlin: Edition Khordong, 2002. На сторінці 79, цей перший рядок перекладено “Агресія руйнується королем ваджрової люті”).
14. У терма, яке було відкрите Джатсоном Нінґпо під назвою “Запитання Ньянґа Тінґдзіна Занґпо”, Ґуру Рінпоче відповіжає Ньянґові та Єше Цоґял, які задали йому декілька запитань про ідама: “Що важливіше: лама чи ідам? <…> Тобто важливо медитувати на ідама? <…> або <…> Чи може той, хто має високий погляд, обійтися без їдама?” Tertön Jatsön Nyingpo, “myang ban ting ‘dzin zang po’i zhus lan”, у bka’ rdzogs pa chen po yang zab dkon mchog spyi ‘dus kyi skor, Tezu, Arunachal: Ngawang Sonam, 1979, 360ff. https://www.tbrc.org/#!rid=W23647. Дивіться також: Les réponses aux questions de Nyang Wen, Darjeeling: Orgyen Choekhorling, nd., 8.
15. Зурчен Шакʼя Джунґне (Великий Зур) і Зурчунґ Шераб Тракпа (Маленький Зур).

 

Переклав із англійської мови Тарас Жуковський; редагував Сергій Зіновʼєв. Із оригіналом публікації можна ознайомитися тут.