Шрі-Пада, Шрі-Ланка, 10 січня 2022 року

Незважаючи на пандемію та всі повʼязані обмеження, Орґʼєн Тобґʼял Рінпоче та його монахи змогли успішно провести низку друбченів в святих місцях Індії до кінця 2021 року. Продовжуючи цю “переможну серію”, Рінпоче після цього привіз багато лам і монахів з монастиря “Чоклінґ” до Шрі-Ланки, щоб провести друбчен “Тукдруб Барче Кюнсел” на священній горі Шрі-Пада (Пік Адама). Чимало учнів-іноземців також змогли приїхати до Шрі-Ланки, щоб приєднатися до друбчену, і задля їхнього блага Рінпоче поділився цими вступними словами про історію буддизму на Шрі-Ланці, а також про особливе значення Шрі-Пади для різних буддійських традицій.

Поява буддизму на Шрі-Ланці

Відповідно до шрі-ланкійської легенди, якось у Тамілнаді в Індії жила дівчина, яка мала дитину, у котрої не було батька. Вона пояснювала це тим, що батько був левом. Але оскільки вона не могла доглядати за малюком, вона лишила його в печері. За дитиною доглядав лев. Коли хлопчик виріс, він започаткував родовід шрі-ланкійців. Він був схожий більше не на людину, а мав скоріше подобу тварини. Це шрі-ланкійська легенда. Справді, на їхньому прапорі можна побачити лева.

Буддійські вчення дісталися Шрі-Ланки й поширилися там у часи короля Ашоки. Батько Ашоки мав близько сотні дітей від своїх багатьох дружин. Коли Ашока почув, що його батько остаточно захворів, він відправився до столиці, Патни, і убив усіх своїх братів і сестер. Але Чанда, вагітна дружина його старшого брата, втекла до села, де жили люди нижчої касти, і народила там таємно від Ашоки. Роки потому ця дитина стала буддійським монахом. Щодня король Ашока виглядав із даху свого палацу й щодня близько обіду він бачив цього монаха, який приходив за милостинею. Одного дня Ашока запросив монаха до палацу. Коли Ашока увійшов до кімнати, де його трон був укритий білою парасолею, оздобленою золотом, він побачив, що на троні вже сидів монах. Ашока здивувався й спитав бгікшу, чому він так зробив. Монах пояснив королю, що він був послідовником Будди, а також що він аргат, який досягнув високого рівня реалізації. Його імʼя Самудра. Він навернув Ашоку в буддизм і пізніше Ашока послав аргатів у кожному напрямку, щоб принести буддизм у решту світу – у Мʼянму, на Шрі-Ланку та в багато інших країн.

Ашока послав Магінду й чотирьох монахів на Шрі-Ланку. Вони перебували там у лісі на горі, допоки одного дня король Шрі-Ланки, король Тіса, не відправився на полювання на цю гору. Коли король побачив монахів уперше, він подумав, що вони якшаси й зібрався застрелити їх стрілою, випущеною з лука. Але монахи злетіли в небо, проявивши свої сили, і сказали: “Ми тут, тому що Ашока відправив нас допомогти вам”. Щойно король Тіса почув імʼя Ашоки, його негайно охопило захоплення, і він запросив монахів до свого палацу. Пізніше Магінда висвятив багато монахів на Шрі-Ланці.

У королі Тіси була донька Анула, яка хотіла стати черницею. Магінда пояснив їй, що він і його супутники не можуть висвятити її, бо вони монахи. Тільки монахині могли б це зробити. Принцеса спитала, чим можна було б зарадити в такому випадку. Монах сказав: “У мене є сестра в Патні, бгікшуні. Її імʼя Санґаміта. Чому б вам її не запросити? Вона теж аргатка”. Король Тіса відправив багато щедрих дарів, таких як мушлі, закручені вправо [за годинниковою стрілкою, які є “шанкгою”, священним буддійським символом – від перекладача], роги носорога й таке інше, щоб запросити Санґаміту. Король Ашока був настільки в захваті почути, що в шрі-ланкійців зріс інтерес до Дгарми, що зрубав праву гілку дерева бодгі в Бодг-Ґаї, розмістив у золотій вазі й відправив до Шрі-Ланки разом із десятьма монахинями, які туди відпливали. Це допомогло започаткувати буддизм на острові. Після друбчену ми поїдемо до Анурадгапури, щоб побачити дерево бодгі, яке вислав Ашока. Ґендун Чопел підтвердив, що це дійсно те справжнє дерево, яке відправив Ашока. Експерти оцінили, що йому близько 2500 років. У регіоні відбувалося багато війн і битв, але дерево не зазнало жодної шкоди. Це справжнє дерево просвітлення.

Зуб – реліквія

Друга історія, яку я вам хочу розповісти, стосується зубу Будди. Коли Будда відійшов у парінірвану, його тіло кремували, але 4 зуби (ікла) не згоріли. Кожен із чотирьох великих королів того часу отримав по одному. Один зуб отримав король Калінґи, регіону біля Колкати. Король тримав його в себе впродовж довгого часу й робив йому багато офір. Але якось на його королівство напали індуїсти й поранили короля стрілою. Знаючи, що вороги хотіли знищити зуб Будди, король віддав його своїй доньці й попросив відвезти до Шрі-Ланки. Донька сховала зуб у себе в волоссі, щоб перевезти до Шрі-Ланки. Це той зуб, який зараз знаходиться в головному Храмі Зубу Будди. Є багато історій про вторгнення португальців на Шрі-Ланку й зуб, але, незважаючи на все це, шрі-ланкійці кажуть, що в Храмі Зубу Будди дійсно знаходиться справжній зуб. Насправді, вони раніше показували його, і Кандро Церінґ Чодрон мала нагоду його бачити. Однак зараз вони його не виставляють через мусульман. Тим не менше, ви можете все ще бачити ступу, де він зберігається. Цей священний зуб шанується буддистами всіх колісниць.

Подорож Будди до Шрі-Ланки

Відповідно до Магаяни, Будда подорожував до Шрі-Ланки, послуговуючись своїми чудодійними здібностями. Він полетів туди й приземлився на горі Малая, де лишив відбиток ноги й навчав “Ланкаватара-сутрі”.

Після друбчену ми піднімемося на вершину й побачимо відбиток ноги.

Так відбувалися події, відповідно до традиції Магаяни, але буддисти Шрі-Ланки теж погоджуються, що Будда відвідав Шрі-Ланку й лишив відбиток ноги, хоч вони й не є послідовниками Магаяни. Для нас як послідовників “більшої” Магаяни, ця подія, звісно, відбувалася, і ми з цим погоджуємося.

Ваджраяна та гора Малая

Відповідно до колісниці Мантраяни, Шрі-Пада це найсвященніше місце в цьому світі. Матам Рудра проживав на вершині гори Малая. Усі будди десятьох напрямків проявилися разом у формі Гаяґріви та Ваджраварагі й звільнили Матама Рудру.

Це також місце, де вперше в цьому світі викладалися вчення Таємної Мантри Ваджраяни. Найважливішими для Ваджраяни священними місцями є двадцять чотири священних місцевостей, тридцять дві священні землі й вісім великих цвинтарів, які також є священними й для індуїстів.

Уперше в цьому світі вчення тантри передавалися на горі Малая, і тоді були викладені всі тантри. Через двадцять чотири роки після того, як Будда відійшов у парінірвану, Пʼять Досконалих Істот Найвищого Благородства, які були пʼятьма великими істотами з винятковими якостями – бог, наґа, якша, ракшаса й людина, Вімалакірті – зібралися на горі Малая, де Ваджрасатва навчив їх тантрам точно так само, як він навчав ним в Аканіштсі. Вони одержали і секції тантр, і секції садган, які входять до вчень тантри. Вони не тримали їх надто довго в цьому світі. Замість цього, вони сховали тантри в просторі. Коли настав правильний час, усі тантри спустилися на дах палацу короля Джа. Учення секції садган були приховані в ступі Дечен Цекпа (Шанкаракута), де вони лишалися, допоки Ґуру Рінпоче й вісім великих відьядгар не видобули їх зі ступи. Відтоді вчення Ваджраяни почали поширюватися в цьому світі. У ті дні кожен чоловік та жінка, кому передавалося вчення Ваджраяни, ставали магасідгами. Тому ми кажемо, що це місце, гора Малая, є джерелом учень Ваджраяни.

Раніше тибетці точно не знали, де знаходилася гора Малая. У них було декілька теорій. Дехто казав, що це не те місце, куди ви могли б відправитися, бо це надто небезпечно – на вас могли напасти тигри, пантери чи слони. Зараз ми не маємо проблем із тими тваринами. Також раніше в гору Малая било багато блискавок, і через це було важко її відвідувати.

Коли ми приїжджали минулого разу, у 2015 році, ми практикували корінь усіх учень тантри – садгану “Мінлін Дорсем”. Цього року, оскільки вчення секції садгани включають три корені, ми виконаємо практику лами з “Тукдруб Барче Кюнсел”.

Священні місця дійсно важливі для таких людей, як ми. Для істот, які можуть освячувати священні місця, як Будда, вони не мають значення. Але нам слід одержувати благословення від місця. Ми не можемо благословляти місця, щоб вони ставали священними, але ми пробуємо це імітувати в нашій практиці: ми реалізуємо неосяжну чистоту всього, що вбачається та існує.

Шрі-Пада це одне з найвідоміших святих місць у буддизмі. Воно священне для всіх трьох колісниць: Гінаяни, Магаяни й Ваджраяни. Раніше лише монахам дозволяли підійматися на гору. У той самий час, індуїсти кажуть, що сюди приходив Рама, і що відбиток ноги належить Рамі. Християни й мусульмани кажуть, що це відбиток першого чоловіка, Адама.

Питання: Відбиток завдовжки один метр вісімдесят сантиметрів. Хіба це не забагато?

Рінпоче: Коли Будда лишає відбиток, він може бути різних розмірів. Йому необовʼязково безпосередньо торкатися ногою каменю, щоб лишити відбиток – він може лишити його, просто занісши над ним ногу. Це нам потрібно дійсно натиснути на землю, щоб лишити на ній відбиток. Джамʼян Кʼєнце Ванґпо якось лишив відбиток своєї руки в скелі, просто видовживши руку в її напрямку.

Питання: Тут бував Ґуру Рінпоче?

Рінпоче: Звичайно. Швидше за все, багато разів.

Із оригіналом тексту англійською мовою можна ознайомитися тут.