“Санґтіґ Пурба”: бумцоґ Ваджракілаї

четвер 24 грудня

з 8 до 11 ранку за непальським часом

4:15-7:15 ранку за київським часом

у Zoom (за реєстрацією)

і з трансляцією в YouTube

Значення

Ваджракілая — гнівна форма Ваджрасаттви — це божество-їдам, який уособлює пробуджені Діяння усіх будд. Його практика уславилася як найпотужніша для усунення перешкод і духовних занечищень, що превалюють в наш час, а також для знищення ворожих до співчуття сил.

Історія

У Стародавній Індії численні практикуючі досягли звершення на основі вчень і практик Ваджракілаї. Від’ядгара Прабгагасті — один із головних вчителів Ґуру Падмасамбгави — об’єднав усні вчення і пізніші вчення-те́рми Ваджракілаї, що були відкриті на кладовищі Сітавана. Прабгагасті тоді передав усі вчення своєму провідному учневі Ґуру Падмасамбгаві. Утім, усю потужність вчень Ваджракілаї Ґуру Рінпочє розкрив і проявив лише пізніше, у Непалі.

Як оповідають біографії Ґуру Падмасамбгави, ця історія почалася з того, що Мага-Ґуру спрямував свій намір на здобуття найвищого осягнення Магамудри. В пошуках підхожого ритритного місця, Мага-Ґуру вирушив до Непалу. Там, на кладовищі у підніжжя пагорба, на якому стоїть ступа Сваямбгу, він зустрів провіщену дружину, яку звали Белмо Шак’ядеві. Разом вони продовжили подорож на південь — до скелястих печер Парпінґу. Там Ґуру Рінпочє разом із Шак’ядеві вперше відкрив мандалу Янґдаґа Геруки, і так вони розпочали ритрит.

Щойно Ґуру Падмасамбгава із дружиною влаштувалися для практики, їх оточили могутні демони. Ці сили увергли всю країну в голод, чуму і хаос. На три роки ці сили припинили дощі, тож голод, хвороби і страждання поширювалися наче лісова пожежа по землях Індії, Непалу і Тибету, вбиваючи і людей, і худобу. Для цих країв настали жахливі часи; і дійсно, як сказано, чим глибшою є практика, тим небезпечніші перешкоди постають.

Спустошення ширилося, і Мага-Ґуру вирішив закликати своїх індійських ґуру, з проханням надати засоби усунення цих бід. Він відправив двох близьких неварських учнів — Джінамітру зі Сваямбгу і Пані Кунлу Кунсаші — до Індії, до Наланди, попросити практики, які б змогли протидіяти нападу жорстоких демонів. Із цим завданням двоє посланців нарешті прибули до одного з вчителів Мага-Ґуру — від’ядгари Прабгагасті. Той передав їм дорогоцінні томи текстів, які вони розшукували. Неварські учні хутко вирішили назад, навантажені томами тантр і коментарів на Ваджракілаю — божество, що утілює просвітлені Діяння Будди. Коли посланці поверталися назад, сама лише фізична присутність цих текстів, вже почала справляти негайний ефект, миттєво знищуючи навалу демонів, що охопила країну. Нарешті всі умови були наявні: провіщена духовна дружина, досконалий набір практик, і слушна місцина. Впродовж трьох тижнів Мага-Ґуру і Белмо Шак’ядеві практикували в печері Асура. Разом вони закликали Ваджракілаю, тим самим винищивши усі перешкоди звершенню Магамудри.

Коли вони здобули осягнення, з неба пролився дощ з клинків-кілай, деякі з яких все ще можна бачити у формі чорних кам’яних утворень довкола печери. Жахи, що спустошували край, миттєво перетворилися на найсприятливіші умови: вчасні дощі, щедрі врожаї, здорову худобу; і люди також звільнилися від хвороб. Сказано: “Коли ви зможете усунути перешкоди, немає жодних сумнівів, що сіддгі проявляться”. І дійсно, Ґуру Падмасамбгава здобув найвищий рівень осягнення.

Пізніше, у Янґлешо, до Ґуру Рінпочє приєднався кашмірський пандіта Вімаламітра та неварський йоґін Цар Шіламанджу. Щойно обидва здобули ознаки звершення практики Ваджракілаї, ці три майстри обговорили і уклали всі отримані ними вчення Ваджракілаї: передовсім вчення, що були отримані від вчителів Індрабгуті, Дганасамскріти, Шрі Сінґги і Прабгагасті. Три майстри відповідно вівірили й систематизували вчення Ваджракілаї.

У молитві “Барчє ламсел” (“Молитва, що усуває перешкоди на шляху”) Ґуру Рінпочє славиться як “пандіта із Янґлешо”. Це Мага-Ґуру як Мавей Сенґє — Лев Мови — неподільний із Манджушрі, якого закликають, згадуючи його надзвичайну майстерність у складанні текстів, що він проявив тут у Янґлешо.

Надалі Ґуру Падмасамбгава використовував практику Ваджракілаї для вгамування і приборкання зловмисних духів — не лише тут у Янґлешо й Асурі, а й в численних інших місцинах Непалу, Індії і Тибету.

Непохитно встановивши буддизм у Тибеті, Ґуру Падмасамбгава передав усі вчення Ваджракілаї Кхандро Єше Цоґ’ял і найближчим учням, які в свою чергу передавали вчення усно та приховували у формі скарбів-терм. Таким чином вчення Ваджракілаї поширилися у Тибеті, і численні практикуючі досягли звершення, виконуючи практику Ваджракілаї.

Практика “Санґтхіґ Пхурба” належить до вчень-терм, прихованих Ґуру Рінпочє задля прийдешніх учнів. Пізнього літа 1859 року в ритритному скиті Джамґӧна Конґтрӱла Рінпочє у святій місцині Цадра Рінчєн Драґ у Тибеті Чокґ’юр Лінґпа віднайшов практику “Санґтхіґ Пхурба” як одну зі складових трьох внутрішніх таємних циклів Ваджрасаттви, Янґдаґа Геруки і Ваджракілаї, разом зі святими субстанціями-те́рмами. З-поміж скарбів-терм Ваджракілаї, відкритих Чокґ’юром Лінґпою, “Санґтхіґ Пхурба” вважається найвищою практикою Ваджракілаї — практикою Аті-йоґи. Ця практика стала головним їдамом для всіх Чоклінґів, оскільки вона напрочуд дієва для усунення перешкод, містить неймовірні благословення, і при цьому її легко виконувати.

Примітки:

Оповідь про те, як Ґуру Рінпочє звершив Ваджракілаю є витягом із книги:

• Padmasambhava. Following in Your Footsteps: The Lotus-Born Guru in Nepal. Ed. Lhasey Lotsawa. Rangjung Yeshe Publications: Kathmandu, 2019, pp. 145-150.

Більше про практику Ваджракілаї можна дізнатися з книги:

• Chokgyur Lingpa. Powerful Transformation: The Alchemy of the Secret Heart Essence. Ed. Marcia Schmidt. Rangjung Yeshe Publications: Leggett, 2017.