Зазвичай фундаменталістами ми називаємо інших людей, але не себе. Фундаменталісти це не люди, а життєва установка. Немає авторського права на звичку перебувати в звуженому стані свідомості, вимикати розум та співчуття, і вона може з’явитися в свідомості в будь-кого. Причин багато; це може бути мішанина обставин, до яких належить культура освіти вдома, у школі та в медіа, яка поєднана з соціальним та економічним кліматом, національними чи етнічними травмами тощо. Пиху, яка утворюється в результаті, а також агресивну та образливу поведінку, яку приносить фундаменталістична життєва установка, можна побороти. Дієвий метод полягає в тому, щоб почати помічати біль, який вона спричиняє, а також обмеження доброти, розуму та творчості. Потім, для того, щоб послабити її зсередини, є багато шляхів.

Ми живемо в часи, які часто гордовито називають періодом ясного розуму та добросердечних людських цінностей. Ми називаємо це цивілізованістю. Ці цінності такі важливі для мирного співіснування на планеті. Небезпека спіткала й спіткає нас тоді, коли ми захоплені страхом та невіданням. Це страх, котрий виникає в формі життєвої установки фундаменталізму, утім, він заснований на невіданні. Страх того, що, якщо дозволити людським істотам бути людяними, ми зіткнемося з хаосом. Також це страх, що ми закінчимо, повернувшись у джунглі, і житимемо серед диких тварин. Контроль над іншими виправдовує самообрана еліта, фінансова, соціальна чи релігійна. Контроль потребує правил, які можна ефективно втілити в життя через сувору систему покарань, психологічних та тілесних. Або цього можна досягти, якщо в поле зору більшості людської популяції потраплятиме вигляд катастрофи на кшталт того, що можливість опинитися на вулиці не за горами. Зараз це є дикунством.

Відкрита свідомість, у якій розум пов’язаний з природною людською добротою, це прямий антидот від фундаменталізму. Ці дві якості не можуть співіснувати в одному умі водночас. Доказ цьому можна знайти в спільній історії планети, коли мовники нашого колективного сумління – письменники, художники, мислителі та духовні люди – або втікали від режиму гноблення, або переслідувалися. Також ми бачимо, як це відбивається в політичних процесах, коли толерантність і раціональність називають підступною загрозою національним інтересам.

Нам слід спрямувати світло, яке промениться з нашої глибинної доброти, щоб воно осяяло затемнені місця життєвої установки фундаменталізму, і це означає, що щоразу, коли вона проявляється, наша свідомість підтримує можливість бачити й мислити критично стосовно політичних або релігійних причеп, які намагаються вказувати нам, як думати та що робити. І щоразу наше серце ціпеніє від болю всіх людей на нашій планеті й страшиться національного егоїзму.

Чи не краще було б жити як щаслива глобальна спільнота, яка працює разом задля вирішення спільних проблем, і звільнити сили для гонитви за щастям, яке досягається не коштом інших, а задля фізичного та духовного блага кожного?

Із оригінальним текстом Еріка Пеми Кунзанґа англійською мовою можна ознайомитися тут.