Серед людей, які цими днями цікавляться буддизмом, чимдалі зростає бажання одержати настанови з уведення в природу свідомості. Можливо, люди прочитали про таке введення в книжках чи в інтернеті. У будь-якому випадку, про ці інструкції з прямого введення говорять багато, однак люди не дуже розуміють, що вони значать. Коли люди відвідують мене в монастирі в Непалі, вони інколи прохають: “Будь ласка, дайте мені введення в природу ума! Завтра вранці в мене літак, тому я трохи поспішаю!” Це звучить майже так, ніби вони думають, що природа свідомості це якась особлива річ, чимось схожа на туристичний атракціон, який їм треба побачити, перш ніж вони поїдуть на летовище. Буває й так, що люди промовляють до мене, як ніби я садівник, а природа ума – це рідкісна квітка, яку їм хочеться побачити й понюхати.

У буддовому вченні нас постійно вводять у те, якими речі є насправді. Нас уже підвели до тем нетривалості та страждання: немає нічого надійного. Ніщо не триває постійно. Усе крихке. Усе змінюється. Ми так багато часу витрачаємо на те, щоб говорити про непостійність та страждання, адже наш підхід до життя має змінитися. Ця зміна стається природно, тільки-но ми зіткнулися з правдою. І правда полягає в тому, що ні на що не можна покластися. Правда в тому, що все змінюється від однієї миті до іншої – слава, багатство та привілеї, а також наше здоров’я та друзі. Керунок змінюється. Вітри фортуни міняють напрямок. Усе змінюється, щомиті. Коли ж ми спиняємося впродовж моменту, то усвідомлюємо, що цей життєвий факт уже нам відомий. Це знак того, що введення в нетривалість поцілило, куди треба. Тепер ми знаємо. Це потужне та поворотне розпізнавання.

Тому не живімо з мріями про те, що настане чарівний момент, коли наш учитель уведе в природу ума, і після цього ми заживемо щасливо. Зрозумійте мене правильно – я не кажу, що введення в природу свідомості неважливе. Без сумніву, це важливо. Насправді, воно має вирішальне значення! Однак саме через те, що воно таке важливе, нам слід запитувати себе, чи дійсно ми зрозуміли важливість непостійності та страждання. Чи дійсно ми розуміємо це глибинне послання, та чи взяли той факт, що його слід застосовувати на практиці, близько до серця? Якщо ні, ми не одержимо користі від учень про природу свідомості, адже ми просто не готові.

Часто, коли я чую, як люди говорять про введення в природу свідомості, їз іхніх вуст це звучить як щось неймовірно чудесне, щось чародійне. Існує тенденція вірити, що коли нам дадуть пряме введення в природу свідомості, не треба буде більш нічого робити. Певною мірою, звісно, це правда. Коли справжній майстер дає введення в природу свідомості вмілому учневі, більше нічого не треба. Інколи звичайної зустрічі майстра та учня достатньо для того, щоб останній не лише розпізнав природу ума, але також досягнув стабільності в цьому, навіть коли в учня немає попередніх знань Дгарми. Однак таких випадків так само мало, як зірок на небі в обідню пору.

Це не значить, що такі люди, як ми, не можуть розпізнати природу свідомості, адже це цілком точно можливо. Але трохи чесної самооцінки нам би також не завадило. Ми можемо одного за іншим вишукувати майстра, щоб слухати певні поетичні, гарно підібрані слова про природу свідомості, і, можливо, певним чином ці слова викличуть у нас якийсь резонанс. Але чи означає це, що ми дійсно пережили й розпізнали природу свідомості? Може, це була просто ідея, думка або настрій, який нас спіткав? Ці речі мають абсолютно чітко розуміти і майстер, і учень. Інакше ми просто обдурюємо себе, а це ні до чого не призведе.

Уривок із книги Чок’ї Н’їми Рінпоче “Печаль, любов та прямота: буддійський шлях до радості”, Shambhala Publications, 2018. Дізнатися про книгу більше можна тут: https://shedrub.org/sadnessloveopenness/

Із оригінальним текстом англійською мовою можна ознайомитися тут: http://levekunst.com/the-nature-of-mind-self-deception/