Сутнісні настанови про Потрійну Досконалість містять три різних погляди: Тхераваду, Магаяну та Ваджраяну. Вони потребують особливого підходу: слід поєднати чи переплести всі три в один суцільний шлях, якому особа може слідувати. Цей маленький текст розпочинається просто, тим, як людині слід поводитися зі своїм життям, і далі до кінця йдеться про те, як досягти справжнього та повного просвітлення впродовж одного життя. Перший рівень учень розповідає про те, як бути людиною. Це означає, що прямо зараз у цьому житті в нас є дорогоцінна можливість, і має значення, як ми поводимося: у наших вчинків будуть наслідки. Нам показують, як знайти справжній духовний шлях, який скеровує нас у цьому напрямку. Другий рівень учень дає методи для зменшення та розчинення нашого себелюбства. Нам пропонують методи того, як щиро працювати заради блага інших та набути розумової стабільності й мудрості. У рамках цих учень мудрість є ядром практики Тари. Тут її називають “абсолютною Тарою незрівнянного знання”.

Коли ми набули стабільності й мудрості, які зазвичай називать шаматхою та віпаш’яною, ми як практики можемо осягнути Ваджраяну, третій рівень, де за допомогою умілих засобів можна швидко розчинити тенденції поведінки та потьмарення свідомості. Практики можуть пробудитися до буддовості через садгани Тари.

Падмасамбгава пояснює, що існує несказанна кількість тантр Тари. Абсолютне джерело цих неосягненних тантр Тари, практик та учень – це жіночий аспект, дгармакая Будда Самантабгадрі. Ваджра Йоґіні, яка серед цих незліченних еманацій на рівні нірманакаї є Тарою, поширила їх у безмежній кількості сфер.

Саме для нашого віку, нинішніх часів, усі ці тантри були зібрані в три рівня. Перший, розгорнуту версія, із надзвичайною кількістю вчень та ритуалів, мав відкрити славетний майстер XIX століття Джам’янґ Кх’єнце Ванґпо. На жаль, через брак сприятливих обставин, він не записав ці настанови. Він лиш вилучив саму статую зі святого місця в долині Забу, яка знаходиться в Шанґу, у центральному Тибеті, і повернув її в Кхам. Настанови середньої довжини, які чудовий майстер того самого періоду, Чоґ’юр Лінґпа, відкрив незадовго після цього, мають назву Забтік Дролма, “Глибинна сутність Тари”. Вона має три рівні практики: зовнішній, внутрішній і потаємний. Ці настанови найбільш знані завдяки ритуалу чотирьох мандал, які часто практикують у сотнях Дгарма центрів по всьому світові. Потім є дуже стислі настанови, які становлять ядро цієї книги. Вони називаються “Сутнісні настанови про потрійну досконалість”. Вони з’явилися завдяки благословенням Самантабгадри, Ваджра Йоґіні, та Падмасамбгави з дружиною. Коли Чоґ’юр Лінґпа побачив Тару в видінні, вона промовила три слова: “Лексо, лексо, лексо”. Це значить “чудово, чудово, чудово”. Після цього суть цих настанов, які є стрижнем цієї книги, з’явилися в його умі як глибокий скарб Дгарми.

Через певний час Джам’янґ К’єнце Ванґпо дав передачу відкритого ним скарбу своєму близькому другу та учневі, Джамґону Контрулу, майстрові, якого пророкував Будда, і чиї письмена незрівнянно чіткі та ясні.

У цій книзі ми надаємо корінний текст із двома коментарями – сутнісною настановою від Тулку Урґ’єна Рінпоче, одного з навеличніших майстрів Дзоґчен наших часів, а також довшим, дуже практичним путівником від Трулщика Адеу Рінпоче з Нанґчену. На мій погляд, нам дуже поталанило, що два сучасних майстра, які є держателями лінії від Кх’єнце, Контрула та Чоклінґа, дали усні вчення по цьому тексту. Із великою радістю ми ділимося цією мудрістю з тобою, читачу. Я бажаю, щоб усі ви одержали посвяту Ар’я Тари та настанови і тим самим отримали від неї благословення, і щоб ці благословення злилися з вашими життями й насичували кожного, із ким ви пов’язані.

Передмова Еріка до книги “Уміла грація”, Rangjung Yeshe Publications.

Із оригінальним текстом Еріка англійською мовою можна ознайомитися тут.