Увесь спектр уявлень про медитацію сповнений безпідставними припущеннями. Але зачекайте, так практично з усіма явищами, тому тут немає нічого нового. Різниця між періодом, коли ми перебуваємо в ментальному балансі, та рештою часу, така: у стані медитації ви можете розпізнати, що справжнє, а що ні, адже ви не зайняті якоюсь іншою діяльністю.

Ваше минуле та нинішнє, страждання та задоволення, час, коли ви були зажурені чи скривджені, слова, які ви промовили, вчинки, які здійснили, усе зникає цієї ж миті. Минуле та майбутнє це думки, які виникають у теперішньому, і потім вони зникають. Усі вони – думки, які виникають зараз, без жодного винятку, і це гарні новини, адже це означає, що ви можете працювати з ними тут і тепер.

Думки не приходять звідкись із-зовні, вони проявляються з вас. Тільки тому, що думки проявляються з вас, іще не означає, що ви ними керуєте. Якщо не опанувати потік думок, він скеровуватиме вас, як нитки управляють маріонетками в ляльковому театрі. Зрозумійте це. Це дуже важливе розуміння: прийняти, що це ваша відповідальність керувати потоком думок. Простір, у рамках якого ви цим займаєтеся, зветься медитацією. Місце – ваша свідомість, якщо її лишити відкритою ті вільною.

 

Ваше мислення – це танок тіней,

які набувають будь-яких форм,

спогадів, теперішнього та планів.

Чим був той образ чи звук?

 

У цьому танці минущих тіней,

ви забули ім’я танцюриста?

Не бійтеся грайливого руху,

перебувайте в спокої, як безмежний простір.

 

Текст перекладено з блогу Еріка Пеми Кунсанґа. Із оригіналом публікації можна познайомитися тут.