Практика Ваджракілаї виблискує в самому серці прадавніх ваджраянських традицій Тибету. Гнівний герука Ваджракілая це божество-ідам, яке втілює активність усіх будд, проявляється в інтенсивно гнівній, але в той самий час співчутливій формі, щоб приборкати потьмарення й негатив, які можуть постати як перешкоди для практики Дгарми. Насправді практика Ваджракілаї знана в тибетському буддизмі як винятково потужний метод для усунення перешкод, знищення сил, ворожих до співчуття, а також для очищення духовного забруднення, яке настільки поширене в наш час.

Упродовж історії Дгарми в Тибеті, найвидатніші майстри та сідги давньої традиції Нінґма займалися практикою Ваджракілаї. Вона передавалася від Падмасамбгави, Вімаламітри, Трісонґа Децена, Єше Цоґ’ял і Дордже Дуджома через видатних відкривачів терма, таких як Ратна Лінґпа, Джиґме Лінґпа, Джам’ян К’єнце Ванґпо, Дуджом Лінґпа й Лераб Лінґпа, аж до видатних учителів сучасності. Тим не менше, Ваджракілаю практикують послідовники всіх традиції тибетського буддизму. Ця практика була основною в школі Сак’я, починаючи від Кьона Ліванґпо, учня Падмасамбгави; її практикують у традиції Каґ’ю, а також у Ґелуґ; а 13й Далай-лама і Його Святість 14й Далай-лама цінували Ваджракілаю як власного ідама.

Незліченна кількість практиків досягла реалізації завдяки силі й благословенням Ваджракілаї. Мої майстри, особливо Джам’ян К’єнце Чокі Лодро, Дуджом Рінпоче й Ділґо К’єнце Рінпоче, усі були видатними практиками, тримачами й відкривачами передач Ваджракілаї. Я пам’ятаю один дорогоцінний серпневий день 1990 року, коли Ділґо К’єнце Рінпоче передавав посвяту Ваджракілаї більше, ніж 1500 західним практикам Дгарми у Франції, і пояснював:

Якщо ви оберете Ваджракілаю власним божеством-ідамом, буде дуже легко прогресувати на шляху, адже всі перешкоди природно розчиняться, і ви досягнете вищих сідгі без будь-яких вад.

На рівні Магаяни Ваджракілая це бодгісатва Ваджрапані, який обіцяв допомагати будь-якому богісатві, немов тінь, починаючи зі шляху накопичення й до десятого бгумі. І для такого бодгісатви він усуне всі перешкоди й збере всі сприятливі обставини для прогресу на шляху. Ваджракілая це не хто інший, як Ваджрапані, котрий проявився як герука-ідам – той, хто очищує всі перешкоди на шляху до просвітлення.

К’єнце Рінпоче говорив про особливий зв’язок між Ваджракілаєю й Ґуру Памасамбгавою:

І хоч він реалізував інших божеств, таких як Янґдак, Гаяґріва й Чемчок Герука, коли треба було відбити перешкоди й труднощі, він без варіантів звертався до практики Ваджракілаї. Для Ґуру Падмасамбгави, чия слава сяє по всьому світові, як сонце й місяць, Ваджракілая це сутнісний об’єкт медитації.

Уривок із передмови Соґ’яла Рінпоче до книги Кхенпо Намдрола “Практика Ваджракілаї”