Що таке Дзоґчен?

Дзоґ, “досконалість” чи “завершення” означає, як у цій цитаті з тантри: “Завершення в одному – усе завершене в умі. Завершене в двох – усе в самсарі та нірвані завершене в цьому”.

Дзоґ означає, що всі вчення, усі явища цілком містяться в колісниці Дзоґчен; усі нижні колісниці включені до Дзоґчен. “Чен”, “велике”, означає, що не існує методів чи засобів, які вищі за цю колісницю.

Які основи практики відповідно до шляху Дзоґчен?

Усі вчення Будди містяться в дев’ятьох колісницях, із яких Дзоґчен, Велика Досконалість, подібна до найціннішого золотого орнаменту на вістрі даху чи переможного стягу на вершині високої будівлі. Усі дев’ять нижчих колісниць містяться в дев’ятій, яка зветься Дзоґчен по-тибетськи, Магасанґі на санскриті [і Велика Досконалість англійською]. Однак Дзоґчен не міститься в найнижчій із них, колісниці шравак. Тому коли ми кажемо “досконала” чи “завершена”, це означає, що всі нижчі яни реалізовані чи повністю містяться в Великій Досконалості, у Дзоґчен.

Зазвичай ми говоримо, що Дзоґчен, який інколи називаємо Аті Йоґою, це традиція Дгарми, однак по суті це стан нашої свідомості.

Єдність порожнечі й ясності це стан свідомості всіх чутливих істот. У цьому немає нічого особливого. Практик повинен засвоїти це з “ядром усвідомлення”. Це шлях практики. Повторю, “єдність порожнечі й ясності з ядром усвідомлення”.

Особлива риса Дзоґчен така: “Споконвічна чиста суть це Трекчо, Проривання Крізь”. Цей погляд насправді є в усіх дев’ятьох колісницях, однак особлива якість Дзоґчен це те, що називається “невимушено присутня природа, Тоґал, Прямий Перенос”. Єдність цих двох, Проривання Крізь та Прямого Переносу, Трекчо й Тоґал, це особливе або унікальне вчення Дзоґчен. Ось що таке Дзоґчен. Це воно.

Це надзвичайно прекрасне вчення. Схоже на те, що Дзоґчен дуже безпосередній та нелінійний у тому сенсі, як практик до нього наближається. У рамках інших ян подекуди спершу слід виконати звід підготовчих практик, а потім практику ідама, ца-лунґ тощо. Так воно відбувається. А Дзоґчен, схоже, дуже негайний, немов сутність, яка вже наявна, доступна. Чи є якийсь поступовий шлях, яким можна наближатися до цих учень чи вони завжди такі безпосередні?

У рамках традиції Дзоґчен ми маємо поступову систему підготовчих практик, основну частину тощо. Однак особлива риса Дзоґчен полягає в тому, щоб увести чи безпосередньо познайомити з оголеним усвідомленням, самосущим пробудженням. Це для учнів, які для цього підходять, тобто які мають гострий розум. Замість того, щоб продовжувати ходити навколо, вам безпосередньо показують сутність свідомості, самосуще усвідомлення.

Сказано, що Дзоґчен має значну перевагу, однак також і значну небезпеку. Чому так? Бо всі вчення з абсолютної точки зору та зрештою присутні в системі Дзоґчен. Їх можна поділити на дві частини: пізнання вчень шляхом інтелектуального розуміння та через досвід.

Пізнання через досвід має велику перевагу чи вигоду в тому сенсі, що коли вас познайомили та коли ви безпосередньо розпізнали оголене усвідомлення, ви просто робите це головною частиною практики. У цьому є величезна велична вигода, адже це саме по собі дуже прямий та стрімкий шлях до просвітлення.

Із іншого боку, велика небезпека полягає в тому, що коли це лишається звичайним інтелектуальним розумінням про те, що “в Дзоґчен нема на що медитувати, нема на що споглядати, нема що робити”, це стає простою концепцією нігілізму й це шкідливо для прогресу. Це стається тому, що кінцева мета вчення це відсутність концепцій, тобто буття поза межами інтелектуального мислення. Тим не менше, трапилося те, що ви створили інтелектуальну ідею про те, чим є Дзоґчен, і міцно за неї тримаєтеся. Це головна помилка, яка може статися. Тому дуже важливо зробити вчення частиною свого власного досвіду через усні настанови вашого вчителя. Інакше просто мати ідею на кшталт “я медитую на Дзоґчен” – це повністю втратити суть. Самосуща мудрість одвічно присутня в умах всіх чутливих істот. Ця присутність – це те, що не слід лишати просто як теорію – це слід пізнати на власному досвіді. Спершу ви її розпізнаєте, а далі досягаєте в ній стабільності. Про це йдеться, коли кажуть, що в ученні Дзоґчен велика вигода. Насправді немає більшої вигоди за цю.

Велика небезпека означає, що коли це лишається словами простого інтелектуального розуміння, тоді ви не одержуєте ніякого досвіду, а просто утримуєте певну концепцію про це, і вам бракує якості недвоїстості. Концептуальна свідомість – це лише інтелект, а досвід тривалого перебування в оголеному усвідомленні, звикання до цього називається “досвідом”.

Той самий принцип діє, коли ми говоримо про Мадг’ямаку, Магамудру чи Дзоґчен. Як сказано в Бодгічар’яаватарі: “Коли розум не утримує ні концепцію про конкретність, ні про неконкретність, це стан неконцептуальності”. Допоки ви не звільнилися від концепцій, ваш погляд лишається звичайним інтелектуальним розумінням і погляд Дзоґчен лишається просто теорією. Далі ви можете думати: “Дзоґчен одвічно порожній, вільний від основи. Немає на що медитувати, а також немає чого робити. Коли я медитую вранці, я вранішній будда. Коли я розпізнаю це вночі, я нічний будда. Тому, кому судилося це пізнати, навіть медитувати не треба”.

Взагалі-то Дзоґчен це шлях очистити найтонші потьмарення дуального мислення – це щось неймовірне. Але якщо це існує тільки в вашій уяві, якщо це просто теорія і ви думаєте: “Мені не слід нічого робити, ані медитувати, ні практикувати” [тоді ви зовсім нічого не зрозуміли]. У минулому багато людей так думали.

У порівнянні з блуканням в інтелектуалізованій версії Дзоґчен значно корисніше практикувати відповідно до систем Мадг’ямаки чи Магамудри, коли ви просуваєтеся крок за кроком і чергуєте теорію й досвід у рамках теоретичної структури, досвіду та реалізації.

Якщо просуватися так поступово, ви все ясніше розумієте, що слід пізнати й, зрештою, захоплюєте “трон Дгармакаї немедитації”. У цій поступальній системі є певні відправні точки на певних шляхах та рівнях. Однак у Дзоґчен майстер від самого початку вказуватиме на неконцептуальний стан і наставлятиме учня перебувати в вільному від концепцій стані. Потім трапляється так, що дехто з учнів подумає: “Я вільний від концепцій, я ніколи більше не відволікатимуся!” І ходитиме з порожніми витріщеними очима. Це означає заблукати в інтелектуальному розумінні.

Пізніше, коли доведеться вмирати, ніяка теорія нам не допоможе. Тілопа промовляв до Наропи: “Теорія як латка. Її зносять і вона спаде”. Після смерті ми переживатимемо різний приємний та неприємний досвід, сильну паніку, страхи та жахи. Інтелектуальне розуміння не зможе знищити ці страхи; воно не змусить невідання вщухнути. Тому просто говорити загалом, що наша природа позбавлена потьмарень, марно. Це лиш думка, іще одна концепція, яка не зарадить у момент смерті, коли доведеться зіткнутися з потьмареннями.

Далі буде. Із оригінальним текстом англійською мовою можна ознайомитися тут.