Продовження. Першу частину читайте, будь ласка тут.

Нарешті, ще одне важливе запитання, чи хоче Рінпоче порадити щось особливе читачам “Сонця Ваджрадгату”, які є переважно домогосподарями?

Спершу їм слід одержати настанови з прямого введення та розпізнати природу ума. Після цього потрібно намагатися не втрачати цей стан, а опісля поєднувати його з їхніми повсякденними діями.

Загалом, існує чотири види повсякденних дій, якими традиційно вважають ходьбу, сидіння, прийом їжі та лежання. Ми не завжди тільки сидимо чи тільки рухаємося; ми чергуємо ці дії. Окрім того, ми також їмо, ходимо в туалет та спимо. Тобто, скидається на те, що таких дій п’ять [сміється]. Однак у будь-який час, у будь-якій ситуації нам потрібно намагатися не переривати плин практики. Слід намагатися поєднувати практику й повсякденне життя. Коли ви звикаєте все більше, будь-який об’єм повсякденних дій лиш спричинить те, що недвоїсте усвідомлення розвиватиметься й ставатиме оздобою свідомості, яка не відволікається, чиста й позбавлення потьмарень.

Коли ви можете поєднувати практику зі щоденними діями, ці дії стануть корисними й позбавленими будь-якої шкоди. Це в тому випадку, коли ви розпізнали вашу сутність як слід. Якщо ви не розпізнали правильно, щоденні справи відволікатимуть – у вас не буде стабільності. Коли бракує стабільності – це як пасмо волосся, яке коливається від подувів вітру, у той час як голка стоятиме на місці не залежно від того, наскільки вона маленька. Навіть дуже тоненьку голку вітер не похитне. Коли ви дійсно розпізнали свою суть, вас не відволікатимуть щоденні активності, як та голка, яка стоїть стабільно. Двоїста свідомість повністю позбавлена стабільності, немов волосся, яке готове ворушитися від найменшого подуву вітру; воно стає жертвою п’ятьох зовнішніх об’єктів відчуттів.

Із іншого боку, усвідомлення, коли його розпізнали як слід, ніколи не стає залежним від об’єктів відчуттів. Як голка, яку не рухає вітер.

Які підготовчі практики для повної реалізації Дзоґчен?

Мета ньондро, підготовчих практик, полягає в тому, щоб усунути потьмарення й очиститися. Тому головна настанова стосовно того, як та скільки практикувати, полягає в тому, що виконувати практику слід доти, доки ми не очистили наші потьмарення. Нема іншого керунку, окрім як цілковите очищення!

Відомий вислів узагальнює те, для чого робити ці практики: “Коли потьмарення прибрані, реалізація стається невимушено.”

Єдина річ, яка стає на заваді реалізації, це наші потьмарення й негативна карма, і підготовчі практики їх усувають. Коли з розуму повністю зняли потьмарення, реалізація подібна до широко відкритого, чистого неба, яке ніщо не може забруднити.

Неможливо тренуватися й звикати до справжнього пробудженого стану, допоки ми не знаємо, що це таке та не змогли його розпізнати чи коли нас охоплюють сумніви після того, як ми його розпізнали.

Двоїсті рамки свідомості це те, від чого нам потрібно звільнитися, а недуальне усвідомлення це наслідок цієї свободи. Реалізація в цьому сенсі означає, що потік концептуального мислення стає самопроявленим самозвільненням, допоки ваш розум не стає, як безхмарне, чисте небо.

Коли ми розпізнали порожню природу свідомості, ми звільняємося від прояву ума, а саме від потоку потьмареного мислення. Щоразу, як такий прояв розчинається назад у стані усвідомлення, ви досягаєте прогресу, і, зрештою, настає реалізація.

Ріґпа подібна до освітленого сонцем простору. Я посилаюся на метафору освітленого сонцем простору, щоб продемонструвати, що простір та усвідомлення неподільні. Ви не досягаєте чи не створюєте освітлене сонцем небо.

Нам не під силу розсунути хмари, однак ми можемо дозволити хмарам думок поволі розчинитися, допоки випаруються всі хмари. Коли стає легше розпізнавати, а також коли розпізнавання невимушено підтримується, це можна назвати “реалізацією”.

Це не те, що нам потрібно вирішити: “Я ненавиджу ці думки! Я тільки хочу перебувати в пробудженому стані! Я повинен досягнути просвітлення!” Такого роду чіпляння та натиск ніколи не призведе до просвітлення. Коли ви просто дозволите виразам розумової активності природно вщухати, знову й знову, проміжки розпізнавання справжньої ріґпи автоматично й природним чином подовжуватимуться.

Нам слід звикнути до цього природного розчинення думки шляхом тренувань… Реалізація це цілковита й тривала поразка потьмарення.

Якщо в нас є правильне розуміння, тієї миті, коли ми застосовуємо те, чого нас навчає наш майстер, ми розпізнаємо свою природу. Немає нічого, що можна було б побачити й назвати “порожнечею”. Можливість знати, що сутність свідомості порожня, називається “пізнанням”. Ці два аспекти, порожній та аспект пізнання, неподільні. Це стає очевидним щоразу, коли ми споглядаємо; це більше не приховане від нас. У такому разі це не лише інтелектуальна ідея про те, що таке порожнеча; це стає частиною нашого досвіду. Цієї миті вправляння в медитації може по-справжньому початися.

Ми називаємо це тренування “медитацією”, однак це не акт медитації в звичному сенсі цього слова. Ми не спорожнюємо сутність ума, коли намагаємося підтримувати штучно створений порожній стан. Чому?

Бо природа свідомості вже порожня. Так само нема необхідності робити цю порожню сутність такою, що пізнає; вона вже пізнає.

Усе, що треба зробити, це лишити все так, як воно є. Насправді, немає чого робити, тому ми навіть не можемо назвати це актом медитації.

Є початкове розпізнавання, а опісля немає необхідності розглядати його чи намагатися якимось чином покращити. Просто залиште його таким, як воно є – це те, що називається медитацією або, якщо ще точніше, “немедитацією”.

Вирішальний момент полягає в тому, щоб не відволікатися ні на мить. Коли відбувся момент розпізнавання, немедитація без відволікань є ключовим моментом практики.

Відволікання – це поверення різного роду думок, серед яких переривається тривалість недвоїстого усвідомлення. Тренування полягає в тому, щоб розпізнавати знову. Коли розпізнавання сталося, більше немає чого робити; просто дозвольте сутності ума бути. Так покрив із хмар поволі розчиняється.

Реалізація досягається шляхом багаторазового повторення коротких миттєвостей розпізнаваня. Відчувати пробудження та порожнечу – це переживання. У момент переживання те, що розпізнається, це не щось нове. Порожнє пізнання завжди було присутнє. Його часто називають “самосущим пробудженням”, “ранґджунґ єше”. Воно не твориться просто шляхом його розпізнавання чи за допомогою настанов із прямого введення. Це ваша природа сама собою, ваше природне обличчя.

Будь ласка, усвідомте, що є три кроки: розпізнавання, тренування й досягнення стабільності. Перший із цих кроків, розпізнавання, подібний до того, коли ви одержали зернятко квітки. Коли воно в ваших руках і ви усвідомлюєте, що це буде квітка, його можна посадити й вирощувати. Коли воно повністю виросте, розквітнуть квіти, але насіння потребує належних умов.

Подібним чином, оголене усвідомлення, на яке вам указав ваш майстер, слід розпізнати як вашу природу. Це розпізнання необхідно здобрити належними умовами.

Щоб виростити зернятко, потрібне тепло, волога й таке інше; тоді воно напевне виросте. Так само й після розпізнавання нам слід тренуватися в природному стані: короткі миті розпізнавання необхідно повторювати багато разів.

У якості підтримки такого тренування потрібно бути відданими просвітленим істотам та мати співчуття до непросвітлених істот. Відданість і співчуття це універсальна панацея, єдиний дієвий метод. Знаменитий вислів звучить так: “У момент любові природа порожнечі проявляється в оголеному стані.” Крім цього, є ще практики, які називаються стадіями розвитку й завершення. Усі ці практики полегшують невідволікання.

Якщо ви забезпечите проросле зернятко водою, теплом та захистом, воно далі ростиме. Знову й знову вправлятися в невідволіканні – так досягається прогрес у практиці природи ума. Прямо зараз наша природа це природа будди. Коли ми досягнемо повного просвітлення, це також буде природа будди. Наша природа це невитворена справжність. У цьому сенсі вона сама по собі така, що її не треба витворяти. Однак нам слід дозволити досвіду природи будди продовжуватися через нетворену справжність.

Істот поглинають думки. Коли ми просто дозволимо всьому бути таким, як воно є, і не намагатимемося його змінювати, тоді неможливо буде відхилитися від погляду. Це можливо тоді, коли ми пробуємо витворити чи зробити щось штучне.

Далі буде. Із оригінальним текстом англійською мовою можна ознайомитися тут.