На яких переживаннях засноване вчення Будди? Це печаль, любов та відкритість. І хоча вони здаються доволі різними, печаль та відкритість насправді тісно пов’язані. Глибокий смуток, який переповнює нас, коли ми усвідомлюємо непостійну природу всіх явищ, відкриває до світу, який нас оточує. Ми відкриваємо серця й починаємо помічати істот, які знаходяться поруч. Ми бачимо, як кожному з нас доводиться переживати тяжкі миті життя; ми розуміємо плинну природу наших задоволень; і усвідомлюємо, скільки переживань, болю й страждань ми зазнаємо впродовж життя. Таким чином, ми розуміємо, що кожен із нас одержує схожий болісний досвід. Коли ми знаємо, через що проходять та що відчувають інші, ми не можемо нічого вдіяти, окрім як відчути до них симпатію, і бажання допомагати й захищати істот, які нас оточують, природно зростає в нас. Це бажання допомагати й захищати з’являється з любові, і чим більше ми відкриваємо наші очі до невідання та страждань інших, тим сильнішою стає наша любов. Любов очищує свідомість від товстого туману пристрасті, гніву та невідання. Любов, як сонце, яке світить крізь туман і розчиняє його, допоки залишається лише незмірна відкритість та ясність. Коли не залишається нічого іншого, окрім незмірної відкритості й ясності, ми стикаємося віч-на-віч із основною природою всіх явищ поза межами концепцій.

Допоки думки повторно виникають, туман неминуче з’являється знову. Однак наразі ми знаємо – із власного досвіду – що свобода й пробудження прямо тут усередині нас. Реалізація цього породжує невимовну радість. Для себе ми зрозуміли, що пробудження справді може статися, для нас і для будь-кого іншого – як чудово! Щиросердне бажання, щоб усі могли пробудитися до справжньої свободи, зароджується в нас і поглинає нас до моменту, коли наші прив’язанності й потьмарення свідомості природним чином зникають. І весь час ми бачимо світ таким, яким він є, цілком непостійним та сповненим болю, і наша печаль навіть іще більше глибшає. Тим не менше, наша печаль наразі йде поруч зі справжньою любов’ю й прихильністю, а також глибоким почуттям відповідальності, яке спричинене певністю, що якщо ми не зіб’ємося з курсу, ми доб’ємося справжніх та тривалих змін, де б ми не опинилися. Так печаль, любов і відкритість підтримує практиків Дгарми.

Дарунок печалі

Розмисли над непостійністю не мають на меті зробити нас нікчемними. Але без печалі від знання того, що ніщо не триває вічно, шлях нас нікуди не приведе. Печаль дає змогу одержати щось цінніше, аніж ми могли уявити. Тому нам слід розмірковувати про непостійність. Якби з цього не можна було нічого видобути, було б дурницею займатися цими речами – ми просто робили б із себе нікчем ні для чого. Але в цьому є глибокий смисл. Коли ми збагнули, який світ насправді, і нас постійно переповнює сум, наступний крок природно напрошується сам. Ми робимо логічний висновок, що всі речі непостійні й починаємо тренуватися їх відпускати.

Стати реалістами

Поволі нам вдається відпустити всі речі, за якими ми мали звичку гнатися, і речі, які раніше засліплювали та контролювали нас. Ми розвиваємо таку здібність через розпізнання того, чим ми від природи не володіємо. На рівні інстинкту ми починаємо відпускати, бо тепер ми знаємо. Хочеться нам цього чи ні, а рано чи пізно нам доведеться все відпустити, тому коли ми це знаємо, з’являється досконала причина для того, щоб прямо зараз послабити чіпляння. Якщо ми не візьмемо до уваги непостійність, ми просто продовжимо триматися за речі, і це, зрештою, принесе нам біль та позбавить життя сенсу. Із іншого боку, якщо ми справді розуміємо, що нічого не триває вічно, а також що все нереальне й ілюзорне, тоді відпускати легко. Насправді, це трапляється саме по собі без зусиль. Розмірковування над непостійністю й ілюзорною природою всіх речей це дуже потужна практика.

Свіжий погляд

Зрозуміти непостійність – це не магічний фокус, однак він кардинально, майже магічно змінює наш світогляд. Ми можемо робити те, що раніше здавалося неможливим. Ми починаємо дивитися на наш світ і на себе з повністю нової перспективи, і це глибинне зрушення світогляду насправді є серцем практики Дгарми. Насправді, ми можемо оцінювати наш духовний прогрес по тому, як часто ми згадуємо, що всі зумовлені явища непостійні. Для найреалізованіших практиків це стається доволі невимушено. Вони мають щось і відпускають це.

Пробудження

Ми пробуджуємося, коли думаємо: “Я обдурюю себе. Те, як я сприймаю світ і тих, хто навколо мене, як я сприймаю емоції та себе – усе це неправильно й приносить біль. Усі ті речі, про які я хвилююся – речі, які мені треба мати, речі, які я не можу дозволити собі втратити, а також речі, яких я намагаюся уникнути – усе це тримає мене в пастці. Коли я бачу речі таким хибним чином, це не має жодного стосунку до того, які речі насправді. Ба більше, оскільки я роблю це з собою, я лише сам собі спричиняю страждання. Як сумно та безглуздо!”

Якщо думати таким чином, наше бажання звільнитися зростає. Сила цього бажання потім перетворюється на ключ, який відмикає незмірну скарбницю буддійських методів і настанов.

Відкритися

Коли ми розуміємо, що все непостійне й несправжнє, ми відкриваємося до болю та страждань інших. Так любов і співчуття стають щиросердними й справжніми. Нема значення, скільки дифірамб любові й співчуттю ми співаємо, бо такі якості не зародяться й не розквітнуть, якщо ми не збагнемо непостійність.

Від смутку до сили

У нас уже є так багато пречудових якостей, які лиш чекають на те, щоб їх відкрили. Ключ лежить у тому, щоб зрозуміти, що всі речі непостійні й несправжні. На печалі, звісно, усе не закінчується. Однак глибинний сум зроджується з розумінням    того, що все, що ми раніше вважали тривким і реальним, насправді скоро зникне – і воно ніколи навіть не існувало насправді. Така печаль і розчарування мають чудовий наслідок. Сум дає нам змогу відпускати. Коли ми перестаємо переслідувати даремні цілі, які, якщо поглянути з абсолютної точки зору, спричиняють біль, ми стаємо на духовний шлях із непереборною силою й наміром.

Із книги “Печаль, любов та відкритість: радісна буддійська мандрівка” Чок’ї Ньїми Рінпоче (с) 2018, Чок’ї Ньїма Рінпоче. Із оригінальним текстом англійською мовою можна ознайомитися тут.