Я намагаюся медитувати, щоб краще зрозуміти, хто я, щоб бути природнішим та вільнішим. Це відповідь, яку я часто одержую від людей, які мені зустрічаються, коли запитую, нащо вони займаються медитацією. Почати слід із того, що я хочу ще більше бути собою, вільнішою й легшою версією себе. Ви дійсно можете стати вільнішими, однак у майбутньому від медитації може трапитися зовсім інше, тому нам необхідно підходити до процесу правильно.

Упродовж звичайного дня нашого життя минають тисячі моментів, коли нас атакують відчуття, на нас полюють нужди та бажання, тиснуть обов’язки, ми піддаємося стресу від того, що від нас щось вимагають. Нам слід поводитися якомога краще. Ми маємо бути холоднокровними, спокійними, зібраними, дієвими та творчими. Так жити може бути дуже виснажливо. Тому можливість створити всередині себе внутрішній храм така спокуслива. Медитація дає шанс поставити втомлену свідомість на паузу, зробити перерву, щоб заспокоїтися та почуватися вільними.

Під час медитації люди зазвичай намагаються підтримувати спокій у тілі та в умі. Для декого це означає слідкувати за диханням, для інших – просто усвідомлювати тілесні відчуття. Ще хтось лише слідкує за тим, що виринає з пам’яті чи які думки з’являються в свідомості, при цьому не дуже помічає, що відбувається та проявляється навколо. Застосовуючи ці методи, легко додати до них штучні установки та стратегії медитації. Це не входить у наші плани, однак мимоволі так трапляється через звички, яких ми набули в минулому. Тут цілий спектр помилок: із одного боку, можна бути надмірно зосередженими й усвідомленими, а, з іншого, відпустити так багато, щоб вимкнутися й заснути. Будь-яка така зайнятість ума не має нічого спільного з тим, щоб бути найкращою версією себе, природними й вільними. Стан медитації в такому випадку вкрадено.

Щоб повернутися до мандрівки медитації, нам потрібні три якості недіяння. Перша – це якість бути легкими; сидіти легко, легко скеровувати уяву, легко зупинятися й так само легко продовжувати. Таким чином, ми уникаємо втоми від того, щоб підтримувати позу тіла та штучний стан спокою.

Наступна – це лишатися свіжими й розпочинати спочатку, знову й знову. Аніж тривалий час підтримувати улюблений стан свідомості, відпустіть його й розпочніть спочатку. Це дуже відрізняється від конструювання стану медитації, інтимного особистого простору, у якому комфортно та де нічого не турбує. Правильно в такому випадку полишити спроби контролю за спокоєм та тишею, і натомість залишити відкритий простір траплятися всьому, що трапляється. Якщо так тренуватися, розпочинати знову й знову, ми все більше звикаємо до того, як бути відкритими й невинними, замість того, щоб керуватися якоюсь стратегією та штучно створювати мир і спокій.

Третій і найефективніший спосіб бути собою та тренуватися в тому, щоб вас нічого не захоплювало зненацька, щоб ви були кмітливі, але розслаблені, полягає в тому, щоб перебувати в стані готовності.Замість того, щоб надмірно захоплюватися станом медитації, знову й знову тренуйтеся в тому, щоб скидати натиск, звільняти акт дії у момент, коли він зароджується. Якщо сказати іншими словами, у ході медитації лишайтеся незайнятими, безробітними.

Завдяки цим трьом якостям – бути легкими, свіжими та готовими, медитація стає тренуванням у стані свободи. Медитація відтепер є проголошенням свободи, і з цієї свободи проявлятимуться найкращі наші якості. Як буяюча квітка, яка проявляє свої кольори, аромати та духмяність, щоб кожен міг цим насолодитися. Так само й нашою природною добротою, розумом та творчістю зможемо насолоджуватися тепер і ми самі, і інші, усе більше й більше. Так медитація допомагає нам бути найкращими версіями себе.

Аби впевнитися в тому, що ефект від наших вправ із медитації збільшиться в мільйон разів, завжди завершуйте сесію зі шляхетним побажанням: нехай це тренування в недіянні принесе користь безмежній кількості живих істот, щоб їхні уми розслабилися та стали природними й вільними.

Із оригінальним текстом Еріка Пеми Кунзанґа можна ознайомитися тут.