Це стосовно «сприйняття речей такими, які вони насправді». Ми продовжуємо перебувати в самсарі, адже досі не розпізнали, якими явища насправді є. Спантеличені й насправді не дуже притомні, ми постійно задіюємося в оманливі пережиття.

Наше тіло – мандала Будд – називається «мандалою трьох основ завершеності», і це означає, що якості трьох основ уже присутні в нас.

Перша основа – складники та елементи – діє в ролі основи Татхаґат чоловічої та жіночої статі. Як було сказано вище, наші п’ять складників – це п’ять будд чоловічої статі, а п’ять елементів – п’ять будд жіночої статі. Друга основа, основа відчуттів або аятан (дослівний переклад – «засіб (або шлях) досвіду»), слугує основою для восьми бодгісатв чоловічої статі й восьми бодгісатв жіночої статі, оскільки є вісім різновидів свідомості й вісім об’єктів цих свідомостей. У їхньому чистому аспекті це 16 бодгісатв у чоловічій та жіночій формах. Третя основа, яку називають «погляди» й «часи», є основою для гнівних хранителів воріт; хранителі ці теж є чоловічої та жіночої статі. Чотири погляди – це погляд на постійність, нічоговість, его і концепції. Чотири часи – це минуле, теперішнє, майбутнє, а також «час поза межами часу».

Також ми маємо так звані шість отрут – це негативні емоції жадібності, прив’язаності, осоружності, заздрощів, невідання та гордині, однак їх чисті аспекти – це шість «муні» або мудростей.

У кожного з нас є татхаґатаґарбга, просвітлена сутність, яка немов золото. Однак ми піддаємося омані, немов золото вкривається брудом. Його і слід очистити, просуваючися Шляхом. Подібним чином, якщо маємо божеств трьох основ завершеності, ми немов маємо чисте золото, однак цього не усвідомлювати – це все одно, що ховати золото під нечистотами.

Що ж нам робити? За допомогою практики очистити золото від бруду, який його покриває. Якби ми від самого початку не мали золота, а замість нього була б, скажімо, мідь, то хоч би скільки ми її очищали й полірували , вона ніколи не перетворилася б на золото. Тим не менше, в кожному з нас є просвітлена суть. І коли ми практикуємо стадію творення, рецитації та звершення, які подібні до процесу полірування, ми можемо реалізувати те, чим ми є насправді.

Якщо ми чиститимемо і поліруватимемо шматок дерева, чи перетвориться він на золото? Ні, це називається «сприймати щось як таке, чим воно насправді не є». Натомість, зараз ми говоримо про сприйняття явищ такими, якими вони є насправді. У кожному з нас є буддова природа, тому якщо практикувати шлях творення, рецитації та звершення, ми дійсно очистимося від усіх потьмарень і реалізуємо дгармакаю.

Якщо не помилитися стосовно першого дня місячного календаря, то коли вийдемо ввечері на вулицю на п’ятнадцятий день цього календаря, ми побачимо в небі повний круглий місяць. Однак якщо помилитися і прийняти другий день за перший, тоді коли на нашу думку буде п’ятнадцятий день, насправді то буде шістнадцятий і виявиться, що ми помилялися протягом усього того часу.

Цю ритуальну практику Ґуру Рінпоче сховав у вигляді скарбу-терма для прийдешніх поколінь. Чокґ’юр Лінґпа відкрив це вчення, і в видінні отримав від Ґуру Рінпоче настанови про те, як виконувати цей ритуал. Таким чином, наразі досконалі усні настанови з цієї практики є цілісні й доступні. Сказано, що вона принесе величезну користь істотам у майбутньому.

У системі практик Ваджраяни багато вчень і мало труднощів, а сама ця традиція розрахована на людей із найвищим рівнем здібностей. Оскільки в кожному з нас є просвітлена сутність, то коли багато людей бере участь у друбчені – тобто в практиці великого досягнення – багато просвітлених сутностей збираються в одному місці. Відповідно, така практика буде ефективнішою. Якщо ми розпізнаємо й реалізуємо просвітлену природу, тоді обставини будуть досконалими. Та хай навіть нам поки й не вдалося розпізнати та реалізувати свою просвітлену природу, якщо ми практикуємо й перебуваємо в середовищі практики, це сотворить багато блага. У Ваджраяні є багато методів і вмілих засобів.

Оскільки є 100 мирних і гнівних божеств, щонайменше 100 людей мають брати участь у практиці друбчену цих божеств.

Щоранку ми розпочинаємо практику з молитви майстрам лінії передачі і таке інше, однак головне завдання на цьому етапі полягає в прийнятті Притулку, який охоплює всі вчення Гінаяни. Після цього ми зароджуємо бодгічітту, намір просвітлитися, а це охоплює вчення Магаяни. В такій практиці ми застосовуємо всі три яни. Не слід думати: «Це лише Ваджраяна». Не нехтуймо Гінаяну й Магаяну. Це не той випадок.

Після притулку та бодгічітти ми офіруємо то́рми шкідливим силам, які чинять перешкоди. Такі торми називаються ґектор. Шкідливі сили породжуються нашим двоїстим розумом. Коли ми маємо дуальні концепції, тобто потьмарення свідомості, що походять від невідання, то цим ми самі творимо собі демонів та негативні сили. Щоб їх угамувати, ми символічну торму офіруємо спочатку мирним чином, потім – чином наказу, а насамкінець – чином приборкання.

Після цього переходимо до так званого «сходження величі благословінь мудрості», за допомогою яких освячуємо офірні субстанції, ритуальні предмети, місце практики, практикуючих, тощо. Далі здійснюємо офіри. Офірування стосується не лише кількох предметів, що стоять на вівтарі – наприклад, чаші з водою тощо. Такі підношення будуть не дуже ефективними. Ми проявляємо незліченну кількість богинь офір, а разом із ними всі субстанції, які ми офіруємо, множаться так, що заповнюють усе небо.

Внутрішні офіри – це «ліки», а саме – амрі́та, ра́кта і то́рма. Це символічні прояви трьох отрут: гніву, пристрасті та невідання. Жертвуючи ці свої три отрути, ми спустошуємо самсару, адже саме вони і є тим, що творить самсару. Нарешті, таємна або вища офіра – це перебування в стані нашої просвітленої природи.

До того ж, до підготовчих практик входить ритуал «окреслення межі рітріту». Ця межа має зовнішній, внутрішній і таємний аспекти.

Зовнішня межа твориться тоді, коли лами ходять довкола (території де проходитиме рітріт) і встановлюють чотири віхи з написами. Ці написи є нагадуванням чотирьом Царям-охоронцям про те, що в часи Будди вони пообіцяли охороняти вчення та практикуючих у майбутньому. Ми нагадуємо і просимо їх охороняти й захищати це місце практики.

Внутрішня межа створюється, коли ми викопуємо ямку перед монастирем. У неї ми вкидаємо торму, засипаємо її землею і притоптуємо зверху. Невідання, неспроможність розпізнати просвітлену природу символічно постає демонічною силою, яку ми приборкуємо та утискаємо – «затоптуємо» – в стан забуття, доки не припиняться всі двоїсті концепції. Коли виходимо з цього стану, першим помислом має бути намір пробудженості, бодгічітта. Ми творимо побажання, аби ця демонічна сила переродилася в першому зібранні Просвітленого. Такий акт хоч може й виглядає гнівним, насправді є проявом співчуття.

Третя межа, знана як «таємна», це звільнення Рудри. Рудра – це символ негативної сили, яка занечищує наше Ваджрове Тіло, Мову і Свідомість. Її іноді розділяють на видимого Рудру Тіла, напіввидимого Рудру Мови та невидимого Рудру Свідомості. Ці три Рудри треба звільнити. В цьому випадку невідання звільнюється в простір мудрості-усвідомлення.

В системі Ваджраяни завжди є три аспекти: символ, значення і знак. Отож тут багато символізму, який варто спробувати зрозуміти.

Коли «окреслення межі» завершено, настає час підготовчого ритуалу. По-перше, встановлюємо божественний палац. Ліворуч від вівтаря є платформа, на якій ваджровий майстер вимірює та окреслює лінії. На них ставимо квадратні миски, що наповненні кольоровим порошком, вони символізують небесний палац божеств. Ця частина ритуалу називається «підготування божества».

Зазвичай є три види мандал. Із них найкраща та, яку створено за допомогою кольорового піску, наступна за якістю є та, що намальована на полотні, а найпростіша та, що викладена з зерна тощо. Кольоровий пісок або порошок використовуємо як символ того, що світ явищ було створено з атомів або частинок пилу.

Після цього – підготовлення вази, коли ми уявляємо всю мандалу з її небесним палацом божеств всередині самої вази.

По-третє, ми підготовлюємо й освячуємо предмети, які використовуються для чотирьох посвят Ваджраяни: вазової посвяти, таємної посвяти, посвяти мудрості-знання та посвяти слова. Також освячуємо предмети, які символізують Тіло, Мову і Свідомість.

Потім настає так зване «сходження величі благословінь». На тому церемонія цього дня завершується. Наступного дня розпочинається основна частина практики, яка триватиме вісім діб.

Основна частина практики, візуалізація небесного палацу і божеств, починається з трьох зосереджень, т. зв. самадгі. Перше з них, «самадгі таковості», це порожнеча і дгармакая. Друге, «всеосяйне самадгі», це співчуття і самбгоґакая. Третє, «самадгі сім’яного складу» , це нірманакая.

Уявляти, що все у Всесвіті, включно з усіма істотами, розчиняється в порожнечу, це перше зосередження, самадгі таковості. Зароджувати співчуття до всіх сущих істот, які не реалізували цю просвітлену природу, це друге зосередження, всеосяйне самадгі. Оскільки порожнеча та співчуття набирають форму насіннєвого складу, в цьому випадку це склад «Грі», це третє зосередження, самадгі сім’яного складу. Із сім’яного складу розгортається і проявляється вся мандала з її божествами.

Із сім’яного складу випромінюються різні літери, які символізують п’ять елементів: простір, повітря, воду, вогонь та землю, вони з’являються одна за одною і породжують гору Сумеру. Ми уявляємо небесний палац на вершині гори Сумеру, а всередині нього божеств. Це називається «себе-візуалізацією», тобто ви уявляєте себе божеством. У нашому випадку це Ґуру Рінпоче.

Цей сім’яний склад спершу перетворюється в золоту ваджру, а потім вона перетворюється в нас, і ми є в формі Ґуру Рінпоче.

Всередині нашого – палац із кісток, із мандалою з п’ятдесяти восьми герук, палаючих гнівних божеств. У горловому центрі – п’ять чистих відьядгар, держателів знання, із їхніми дружинами. У нашій чакрі пупка – Чорна Ваджрайоґіні, що також знана як Трома Наґмо. У таємному центрі слід уявляти Ваджракілаю.

Утримуючи візуалізацію нашого тіла у вигляді чистої мандали божеств, ми випромінюємо богинь офір, які вклоняються нам і підносять нам офіри. Також вони промовляють і наспівують прославлення й таке інше, а потім розчиняються в нас. Усе це, аж до прославлень, називається стадією творення.

Потім настає так звана стадія рецитації. Як було сказано раніше, є чотири аспекти, які називаються зближення, повне зближення, досягнення й велике досягнення. Тут ми практикуємо переважно велике досягнення. Символічно, ця стадія схожа на зламування бджолиного вулика, в тому сенсі що всюди ми чуємо постійне дзижчання. В метафоричному сенсі це означає, що всі істоти, звуки, думки й таке інше – це чиста мудрість, що триває невпинно. Позаяк ця практика також триватиме невпинно впродовж дев’яти днів.

Ця практика називається «Ґуру, що невіддільний від мирних і гнівних божеств». У зв’язку з практикою мирних і гнівних божеств, тут є апологія, перепрошення, що складається з чотирьох частин – це Тіло, Мова, Свідомість та їх поєднання, – а також чотири елементи виправлення, за допомогою яких ми виправляємо самаї засобом чотирьох елементів, які вже присутні в нас. Ми вже маємо кров, яка дісталася нам від матері і яка втілює прив’язаність; біле бінду, яке дісталося від батька і втілює гнів; їх поєднання, плоть, що втілює темряву невідання; і, зрештою, чисте усвідомлення. Прив’язаність символізовано рактою, гнів – амрітою, невідання – тормою, а чисте усвідомлення символізує полум’я світильника. Коли ми здійснюємо офіри для виправлення самай, торма і світильник символізують усі четверо.

Ми офіруємо амріту, ракту і торму для того, щоб очистити три отрути. А офіра полум’я світильника символізує розпізнавання самосущої мудрості. Також у цей ритуал входить соджонґ, тобто поновлення й очищення обітниць Гінаяни, Магаяни та Ваджраяни, які слідують одна за одною.

У нашому тілі вже є звички й шаблони шістьох світів самсари, які приймають форму сім’яних складів «А», «Су», «Нрі», «Трі», «Пре», «Ду» і розташовані в шести різних частинах тіла. За допомогою складів-мудрості вогню, вітру та води («Рам», «Ям» та «Кхам»), а також складів-мудрості просвітлених Тіла, Мови і Свідомості («Ом», «А» і «Хум») ми повністю спалюємо ці самсарні звички й рутини. Це називається внутрішнє очищення. Три склади, «Рам», «Ям» і «Кхам» це аспекти мудрості відповідно вогню, вітру та води. Вони повністю спалюють, розвіюють і змивають усі наші недобрі вчинки, негативні дії та потьмарення розуму. Після очищення всіх наших звичок і шаблонів ми благословляємося або освячуємося трьома складами «Ом», «А» і «Хум». Відповідно до системи Ваджраяни, це називається дійсним очищенням.

Далі ми офіруємо торму захисникам Дгарми. Після цього відбувається ґаначакра або офіра бенкету всім божествам, буддам та бодгісатвам. Коли ми щось їмо, це не лише для того, щоб задовольнити себе. Насправді це офіра дакам, дакіням і божествам чоловічої та жіночої статі в мандалі нашого тіла. Таким чином, їжу ми офіруємо в стилі пуджі вогню.

Насамкінець, настає час посвячення. Ми отримуємо чотири ваджраянські посвячення, що є частиною ритуалу друбчену. Існує три види ваджраянських посвят: посвячення основи, шляху та плоду. В цій церемонії ми отримуємо посвячення шляху, яке візуалізуємо та наділяємо ним самих себе. Посвячення основи нам дає майстер, а посвячення плоду здобуваємо тоді, коли ми пройшли шлях бодгісатв до кінця. В той час ви отримаєте благословіння у вигляді променів світла з ушніші, тобто з «опуклості» на верхівках голів усіх Татхаґат усіх десятьох напрямків, після чого вас посвячено на те, щоб ви досягнули цілковите просвітлення. Тоді зникають останні сліди тих потьмарень, що є від концепцій.

Перше з чотирьох посвячень – це вазове посвячення. Уявляючи божеств у їхньому небесному палаці всередині вази й випиваючи з неї освячену воду, ми отримуємо перше посвячення. Друге, таємне посвячення, і третє, посвячення знання-мудрості, нам передають засобом чаші-черепа. Цим актом нам указують на недуальність блаженства й порожнечі єднання божества та його дружини. Четвертим посвяченням , посвяченням слова, нам розкривають самосущу мудрість, яка, власне, і є найсправжнішою практикою.

Оскільки ми вже маємо просвітлену природу, то якщо ми дійсно практикуємо, то маємо змогу цілком просвітлитися, хоч би які перешкоди виникали на нашому шляху. Одна з найбільших перешкод на шляху Ваджраяни – це порушення наших обітниць і самай. Тому практика, яка їх очищує, є дуже важливим чинником короткого шляху Ваджраяни. Якщо практикувати без перешкод, очищуючи свої звички і шаблони та відновлюючи порушені самаї, ми швидко просуватимемося шляхом стадій творення, рецитації та звершення і досягнемо плід дгармадгату, самосущої мудрості, від якої ми насправді ніколи не відділялись ні на мить. Таким чином, ця садгана напрочуд важлива і сповнена величезних благословінь.

Будда давав переважно два види вчень: розлогі та глибокі. Зазвичай розлогими вважають вчення Магаяни або «Великої Колісниці», а глибокими – вчення Ваджраяни. Це не означає, що одні вчення перевершують інші. Радше, це означає, що оскільки є різні типи людей, Будда давав різні вчення, які відповідали б їхнім різним нахилам і здібностям. Тим не менше, сказано, що перший шлях займає більше часу, а другий – коротший і глибший.

В системі Ваджраяни, Магайоґа і її стадія творення поєднується з Ану Йоґою і її стадією звершення. Ану Йоґа пов’язана з Аті Йоґою, Великою Досконалістю. Аті Йоґа поєднується з ритуалом або практикою, а ритуал пов’язаний із його застосуванням. Згідно з Магайоґою , ви уявляєте, що все ваше оточення – це мандала. Згідно з Ану Йоґою, ви уявляєте, що ваше тіло – це мандала. А згідно з Аті Йоґою, мандала є в вашій свідомості. Всі ці йоґи взаємопов’язані, однак кожна наступна є глибшою за попередню. Мандала Аті Йоґи має бути дійсно пов’язана з садганою, тобто з текстом практики. Практика має бути пов’язана з застосуванням, і це ми спостерігаємо, коли дивимося на лам із їхніми знаряддями ритуалу.

Божества не відчують задоволення, якщо ми виконуємо для них пуджі та офіри, але й не засмучуються, якщо ми цього не робимо. Ритуал слугує для того, щоб ми очистилися від наших власних недобрих вчинків. У практиці Ваджраяни, засоби та мудрість, праджню та упаю слід практикувати разом. Це метод досягнення просвітлення. Тому й треба практикувати обидві стадії: і стадію творення, що є аспектом умілих засобів, і стадію звершення, що є аспектом знання. Засоби та мудрість мають бути завжди поєднані.

Багато хто наполягає на тому, що божества – це всього лише наш розум, і оскільки розум порожній, то божеств не існує. Проте якби не було божеств, то не було б і самбгоґакаї. Дгармакая – як чисте порожнє небо. Самбгоґакая ж подібна до сонця і місяця в небі. Сонце і місяць невіддільні від неба – вони ані окремо від неба, ані зливаються з ним. Подібним чином, порожній аспект суті свідомості це дгармакая, однак цей порожній аспект є природно сяючий. Осяйність – це самбгоґакая, і ці дві каї ніколи не є окремо одна від одної.

Дгармакая – це самосуща мудрість, а самбгоґакая – природний прояв дгармакаї. Осяйність самбгоґакаї проявляється формою божеств. То як же можна казати, що божеств немає? Якби не було неба чи простору, чи існували б сонце та місяць? Чи можна відділити сонце від неба?

Позаяк, дгармакая схожа на кришталь, а самбгоґакая – як веселкове світло, що сяє з кришталю. Це те, що ми називаємо «великою мандалою прояву й існування, яка триває, як природа основи». Таким чином, порожній аспект – це дгармакая, а осяйність чи проявний аспект – це самбгоґакая, чим і є божества. Оскільки обидва аспекти завжди поєднані, недуальні, то це справжнє божество. То як же можна казати, що божеств немає?

Точиться багато дискусій про те, що стається після смерті в проміжному стані, який називається бардо. Сказано, що в той час божества проявляться різним чином і в різних формах. Ці божества не є щільні, речеві, адже в них нема плоті та крові. Насправді вони – проявний аспект просвітленої сутності. Оскільки порожнеча проявляється природним чином, ми не можемо стверджувати, що божеств немає. Вони спонтанно само-присутні.

Наразі ми втілені в структурі фізичного тіла, яке складається зі складників, елементів, тощо. Це затьмарює наші Ваджрові Тіло, Мову і Свідомість. Іншими словами, наше фізичне тіло приховує наше Ваджрове Тіло, наша обумовлена мова приховує нашу Ваджрову Мову, а наші концептуальні думки приховують нашу Ваджрову Свідомість. Коли будинок демонтують чи він розпадається на частини, стає видимим його внутрішній вміст і ми бачимо, що в ньому всередині; так само й коли тіло, мова та розум припиняються й відділяються одне від одного в момент смерті, проявляються так звані божества. Проте вони не приходять ззовні, аби налякати нас чи допомогти. Просто проявляється те, що вже спонтанно присутнє в нас. Ці божества весь час були там, а зараз просто проявилися.

Коли те, що потьмарює, тобто наше обумовлене тіло, відділяється в момент смерті, перед нами з’являються різні форми цих божеств. Ми почуємо їхні звуки й голоси, і оголена самосуща мудрість також проявиться. Якщо до такого пережиття ми не підготуємося засобом своєї практики зараз, то тоді ми запанікуємо і будемо нажахані. Тому надзвичайно важливо практикувати вже тепер, аби, коли прийде час, ми розпізнали ці явища такими, які вони насправді.

Як сто тисяч сонць, що сяють водночас, божества, які проявляться після смерті, сповнені неймовірної величі й сяйва. Вони вражаючі й непереборні. Розміри їхніх форм різноманітні, від гігантських, як Гора Сумеру, до крихітних, як гірчичне зернятко. Звучать вони так, як одночасно лунають сто тисяч громовиць. Наразі крик якоїсь людини не злякає нас, однак потужний різкий грім наполохає нас. А що станеться тоді, коли тисяча таких громовиць ударить водночас? До того ж, промені, барви й таке інше – як світло від ста тисяч сонць, які всі водночас світять на нас. Якщо ми зовсім не підготовлені, то піддамося неймовірному страхові.

По-перше, ми страждатимемо від того, що змушені прийняти факт своєї смерті. Цілком розгублені, у великому відчаї, ми шоковані: «Що я можу зробити! Я помер. Що мені робити?!» Це пережиття несусвітнє й майже нестерпне, та треба якось давати йому раду. Найкраще ми дамо йому раду практикою в цьому житті, вже тепер. Найліпше, що вам допоможе, це настанови про те, як безпосередньо розпізнавати природу свідомості, прямий досвід її усвідомлення, а також досягнення певного рівня стабільності в цій практиці розпізнання. Наступне добре, чим ви можете допомгти собі, це якщо ви можете сприймати всі ці кольори, промені світла та звуки як ваш власний прояв. «Це мої божества, вони є мною. Це мої звуки, це моє світло». Тоді ви більше не боятиметеся себе. Паніка та муки тоді розчиняться водночас.

Це вирішальна суть: божества, їхні барви, світла́ та звуки воістину є вами. Якщо пам’ятатимете це, ваші страхи й паніка зменшяться. Це все порожні форми, порожні звуки й порожні промені світла. Необхідно розуміти цю напрочуд важливу суть.

В самому ритуалі є різні розділи рецитації, підношення офір та восхвалінь, а потім практика семи «гілок» – поклони, офірування , начитування восхвалінь і молитов, каяття й таке інше. Вони напрочуд важливі.

Якщо ви можете читати тибетською мовою і при цьому слідувати за текстом, робіть це. Якщо не можете, тоді достатньо є промовляти мантри мирних і гнівних божеств: «ом бодгі чітта мага сукха джняна дгату а», і «ом рулу рулу хум бгйо хум». Якщо начитувати довшу версію мантри, то спершу – мантра Ґуру Рінпоче та мантра «мандали просвітлених форм». Ви цьому легко навчитеся, бо ці мантри наспівуватимуться. Ваші дгармічні друзі можуть допомогти їх записати. Однак якщо, на ваш погляд, це занадто складно, то просто промовляйте коротку мантру Ваджрасатви: «ом ваджра сатва а». Цього також буде достатньо.

Ось повна мантра:

«ом амарані дзівантіє свага

ом мані пеме хум грі

ом а хум бензар ґуру пема сідгі хум

ом а хум бензар ґуру пема тотренґ цал бензар самая дза сідгі пала хум а

ом бодгічітта мага сукха джняна дгату а

ом рулу рулу хум джо хум

ом бендза сато а»

По-суті, основний акцент у цій практиці зводиться до того, що світ навколо нас, усе, що проявляється й існує – це божественний палац, а всі істоти чоловічої та жіночої статі – це даки і дакіні. Всі звуки – мантри, а думки й емоції – чиста мудрість. Це ключовий момент друбчену, великого досягнення – чисті образи́, чисті звуки й чисте усвідомлення. Це означає, що все, що ми бачимо – це чиста форма божества; все, що чуємо – відлуння мантри; і все, що думаємо, всі думки та ментальна активність – це насправді просвітлена Ваджрова Свідомість, самосуща мудрість. Це те, що треба пам’ятати.

Сказано, що якщо промовляти мантри правильно, чистота вимови збільшує благо (від практики) в тисячу разів. А якщо до того ж утримувати чистоту зосередження, тобто стабілізувати правильний стан усвідомлення, благо збільшується в сто тисяч разів.

Дгармакая мантра – це мантра Будди Безмежного Світла, Амітаюса: «ом амарані дзівантіє свага». Самбгоґакая мантра – це мантра Авалокітешвари: «ом мані падме хум грі». Нірманакая мантра – це мантра Ґуру Рінпоче: «ом а хум ваджра ґуру пема сідгі хум». І насамкінець, для всіх дванадцяти проявів Ґуру Рінпоче є одна поєднана мантра: «ом а хум ваджра ґуру пема тотренґ цал ваджра самая дза сіддгі пала хум а».

У нашому серцевому центрі– сорок два мирних божества, і їхня мантра: «ом бодгічітта мага сукха джняна дгату а». Сутнісна мантра пятдесяти восьми герук, гнівних божеств, котрі знаходяться в нашій маківці: «ом рулу рулу хум джо хум». І сутнісна мантра всіх інших божеств, що поєднана в одну: «ом важра сатва хум». Або, ще загальніше: «ом ваджра сатва а».

Коли настає стадія рецитації, мантру наспівують день і ніч протягом восьми діб без жодної перерви. Групи учасників по черзі наспівують мантру, і в час зміни (груп) буде якась секундна перерва, а поза цим начитування мантри триватиме невпинно. Лама сидітиме зі «шнурком дгарані» – мотузкою з п’яти кольорів, – яка прив’язана до ваджри і яку він тримає біля свого серцевого центру. Шнурок прив’язаний до вази, яка стоїть у центрі мандали. П’ять кольорів шнурка дгарані символізують п’яти-кольорове світло п’ятьох мудростей. Лама має невпинно уявляти, як через шнурок дгарані променіє світло, яке випромінює офіри, повертається з благословеннями назад і так знову й знову. Крім того, під час промовлення мантри світло випромінюється з вашого серцевого центру і творить офіри Тілу, Мові та Свідомості всіх будд у десяти напрямках, і повертається з благословеннями їхнього Тіла, Мови та Свідомості у вазу і в нас самих. Знову світло випромінюється на очищення всіх сущих істот шести видів від їхніх страждань, поганих учинків, потьмарень розуму, від звичок і рутин тощо, і повертається назад із благословінням, що від такого очищення. Між (циклами таких візуалізацій) випромінюєте також світло, яке долає й опановує всі негативні та демонічні сили тощо.

І хоча тут наразі прості умови проживання та їжа, я все ж дуже тішуся з того, що ви змогли прийти сюди і взяти участь у цій практиці. На сьогодні вже досить, ми завершимо присвятою заслуг та добрими побажаннями.

Це дарунок Дгарми від «Ранґджунґ Єше Ґомде, Данія».

www.gomde.dk

Переклав Ерік Пема Кунзанґ.

Корекція Майкла Твіда, лютий 1996 року.

Українською переклав Тарас Жуковський.

Редагував Ярослав Литовченко, січень 2017 року.