Процес умирання та посмертний досвід не були темами табу для мого вчителя Тулку Урґ’єна Рінпоче. Навпаки, він часто годинами говорив про те, як використати перехід між цим життям та наступним, щоб він став можливістю для цілковитого звільнення, як використати бардо дгармати для реалізації і як підготуватися до цього зараз. Реальність не означає ту поверхневу реальність, із якою ми стикаємося з дня на день. Ідеться про абсолютну реальність, дгармату, і в ній відбуваються і інші явища.

Із одного боку, ці явища не мають ніякої структури та розпізнавальних ознак; а вони є величним проявом, гранично можливим психоделічним досвідом. Це не схоже на широкий відкритий простір у безхмарний день: щось відбувається в цьому просторі – звуки, кольори та світло. Звуки, як говорив Тулку Урґ’єн, схожі на 100000 одночасних громовиць, які лунають звідусіль, згори, знизу, скрізь. Кольори – це кольори веселки, однак значно насиченіші, аніж ті, які ми бачимо впродовж життя. Промені світла немов гострі голки чи мечі, які пронизують усе. Бардо реальності прозоре, цілковито чисте й безмежне.

Під час бардо реальності слід опанувати ключовий пункт: не боятися, натомість розпізнати природу свідомості, яка є проявом самосяйного знання. Це сяйво проявляється в трьох формах – звуках, кольорах та світлі – і коли вони проявляються, не слід боятися мирних та гнівних проявів, адже вони є нашими власними проявами. Для більшості людей такий химерний, позбавлений опори та безмежний прояв незвичний і тому дуже страшний; немає за що вхопитися, немає з чим ототожнитися – тут чи там. Упізнайте, що це лише гра бардо, говорив Тулку Урґ’єн, не піддавайтеся страху, відразі чи паніці, тобто не бійтеся кольорів, грізних звуків та не панікуйте від вигляду інтенсивного світла. Відкиньте страх, це лише гра дгармати.

Дгармата означає природу вашої свідомості, буддову природу. Іншими словами, те, що проявляється, це гра природи будди, ваша сутність виринає, щоб грати. Непідготовлений ум жахається від власної природи, як дикі віслюки бояться вітру, який шелестить високу суху траву, і кидаються навтьоки. Тут, у бардо реальності, більше нікого немає, взагалі нікого. Ніхто не переслідує вас; це ваша власна тінь, і тінь – це гра дгармати. Це найважливіше про дгармату: розпізнати, що усе, що постає як ваш досвід, це ви, а не щось і не хтось інший. Так як рука відкине тінь, якщо її витягнути навпроти світла, не бійтеся тіні, знайте, що це ваша власна рука. Таке розуміння необов’язково легко дається, особливо коли такі прояви линуть звідусіль, і земля, небо, усе є самосяйним знанням. Прийміть це, дозвольте бути в цьому, перебувайте безперервно і звільнення в бардо дгармати гарантоване.

Як підготуватися до посмертного досвіду дивовижного та всенаповненого прояву? Перше й найголовніше, слід звикнути до стабільного усвідомлення, спокійного, співчутливого та ясного. Потім звикніть до його відкритої реальності, яка не має опори. Особливо вправляйтеся в момент, коли засинаєте, як і після того, коли усвідомили себе уві сні. Практика візуалізації може допомогти в бардо дгармати, якщо візуалізувати себе тантричним божеством із трьох самадгі. Також є практика під назвою тоґал, яку можна виконувати як при денному світлі, так і в темряві. Наприклад, сядьте в цілком темній кімнаті чи надворі в безмісячну дощову ніч і відмітьте, що структури в усвідомленні, упізнавані фактори, усі створені нашими власними думками. Більше того, звільнення в бардо реальності залежить від знайомства з вашим власним проявом. Це розуміння саме по собі дозволить бути вільним від жаху та розслабитися у вашій природі та здобути постійну свободу. За будь-яку ціну, усвідомлюйте природу ума за життя.

Безпечної вам подорожі!

Оригінал тексту Еріка Пеми Кунзанга англійською доступний тут.