«Є два способи займатися духовною практикою. Якщо ви хочете досягти абсолютної свободи, цілковитого звільнення і повного просвітлення, то треба спішити і практикувати з величезною завзятістю. Інший підхід полягає в тому, що ви користуєтеся духовною практикою як вітамінним комплексом чи корисною добавкою до їжі. Наприклад, ви відчуваєте, що чимось засмучені, після чого сідаєте і трошки практикуєте, щоб вам стало легше. Ми прагнемо досягти внутрішньої рівноваги за допомогою практики, а потім повертаємося до основної діяльності.

Яким із цих двох підходів краще керуватися – вирішити маєте ви самі. На мій погляд, краще одразу з корінням вирвати всі потьмарення свідомості, щоб не народжуватися знову в’язнем трьох світів сансари.

Із іншого боку, якщо ми просто хочемо жити і не особливо страждати, якщо ми вважаємо, що достатньо займатися бізнесом, прагнути багатства чи кар’єрного росту, і для того, щоб покращити своє життя, потроху медитуємо, то це також непогано. Ми маємо повне право обрати саме такий спосіб «використання» духовної практики. Це називається «оздобити своє життя Дгармою».

Повірте мені, багато людей саме так до цього і ставляться! Ми говоримо собі, що в житті слід знайти місце для духовності, і що неправильно цілковито потонути в матеріалізмі. Тому ми призначаємо собі маленьку дозу Дгарми, уранці і ввечері, щоб прикрасити повсякденне життя духовністю. Це також особливе рішення чи стиль, і деякі вчителі, НЕ МАЙСТРИ, а саме вчителі, навчають якраз цьому. Вони викладають своїм учням п’ятихвилинні заняття з медитації. Вони намагаються зробити духовну практику легшою, «смачнішою» і приємнішою, намагаються переінакшити Дгарму і призвичаїти її до життєвих інтересів людей. Однак це вже несправжня Дгарма. Моливо, після того, як кожен із нас повернеться назад у свою країну, він зіткнеться саме з таким видом «зручної для переварювання Дгарми». Але не робіть помилок і не плутайте такий вид практики зі справжньою Дгармою» ~ Цокні Рінпоче, уривок із книги «Безстрашність простоти»